Рішення № 85362227, 28.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

28 жовтня 2019 р. справа № 520/9020/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Поволяєвій К.В.,

за участі:

представника позивача - Вініченко Ю.С.,

представників відповідача - Гончаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (код ЄДРПОУ 14308894, 61023, м.Харків, вул.Сумська, 134) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Харківське державне авіаційне виробниче підприємство виробниче підприємство звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 26.07.2019 року №20-01-4310/0811-2532/ЗБ-ФС.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Головним управлінням Держпраці у Харківській області на підставі наказу про проведення інспекційних відвідувань від 21 червня 2019 року № 1123, виданого на підставі звернення фізичної особи ОСОБА_1 від 05.06.2019 року, було доручено головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Головного управління Держпраці у Харківсьій області Штепі П.О. організувати проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю Харківського державного авіаційного виробничого підприємства. В подальшому, на підставі направлення на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування №02.03-03/2141 від 21.06.2019р. головним державним інспектором у період з 01.07.2019 по 12.07.2019 було здійснено інспекційне відвідування позивача з питань додержання законодавства про працю. За результатами означеного інспекційного відвідування складено акт №20-01-4310/0811 від 12 липня 2019 року, яким зафіксовано допущення позивачем порушень трудового законодавства, зокрема, про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших, працівника не повідомлено більше ніж за 2 місяці, що є порушенням ч.3 ст.32 КЗпП. На підставі Акту інспекційного відвідування, відповідачем було прийнято Припис про усунення виявлених порушень №20-01-4310/0811-2532 від 12 липня 2019 року та постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 26 липня 2019 року за № 20-01-4310/0811-2532/ЗБ-ФС, якою на підставі абз.8 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України на Харківське державне авіаційне виробниче підприємство за порушення ч.3 ст.32 КЗпП України накладено на штраф у розмірі 4173,00 грн. Позивач вважає, що оголошення простою на підприємстві не є змінами в організації виробництва та праці, у результаті яких змінюються істотні умови праці для працівників, а відтак роботодавець не зобов`язаний попереджати працівників не пізніше ніж за 2 місяці про оголошення простою. Представник позивача вказав, що підприємство дотрималось усіх вимог діючого законодавства в трудових правовідносинах в частині повідомлення працівників про зміну істотних умов праці, відповідно оскаржувана постанов підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.

Через канцелярію суду 23.09.2019 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач, як територіальний орган Держпраці, наділений правом проводити заходи державного контролю у сфері господарської діяльності позивача з питань, віднесених до його компетенції, зокрема у формі інспекційних відвідувань та накладення штрафів зокрема і за порушення приписів трудового законодавства України визначених відповідно до ч.2 ст. 265 КЗпП України. Представник відповідача зазначив, що оскільки позивач не скористався своїм правом недопуску посадових осіб органу державного контролю до проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування, передбаченим приписами чинного законодавства, то це означає, що позивач фактично визнав правомірність проведення контролюючим органом вказаного заходу. Представник відповідача наполягає, що порушення полягало в тому, що про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших, працівника не повідомлено більше ніж за 2 місяці. При цьому, перелік істотних умов праці, передбачений у ч. 3 ст. 32 КЗпП, не є вичерпним і може доповнюватися стосовно кожного конкретного випадку. Так, у зв`язку з простоєм на ХДАВП було встановлено режим роботи в умовах неповного робочої неділі для працівників, в тому числі для ОСОБА_1 , що і є змінами істотних умов праці, про які останнього не було повідомлено за 2 місяці. З огляду на встановлені актом порушення законодавства про працю, на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством відповідачем правомірно було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 26.07.2019 року №20-01-4310/0811-2532/ЗБ-ФС.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що твердження відповідача у відзиві не відповідають фактичним обставинам справи та наполягав на задоволенні адміністративного позову з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача надав до суду заперечення, в яких підтвердив свою позицію щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Харківське державне авіаційне виробниче підприємство належним чином зареєстровано в якості юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 265 КЗпП України встановлено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно пп. 6 п. 4 вказаного Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Приписами п.п. 9 пункту 4 Положення № 96 встановлено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль, зокрема, за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 цього Положення).

Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 року № 84 (далі - Положення), Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення Головне управління Держпраці у Харківській області здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 50 Положення Головне управління Держпраці у Харківській області накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 р. № 877-ІУ (далі - Закон № 877) заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема Законом України від 8 вересня 2004 р. №1985-ІУ "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" та Законом України від 08.09.2004 № 1986 "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві".

Згідно з частиною 5 статті 2 Закону № 877, такий державний нагляд (контроль) здійснюється у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, із забезпеченням дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті б, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Суд зазначає, що Закон №877 містить вичерпний перелік норм дотримання яких зобов`язані забезпечити Держпраці та його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Відповідно до абз.3 ст.1 Закону № 877 заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Конвенція МОП №81 від 1947 року передбачає такий захід державного нагляду (контролю), як інспекційне відвідування.

Відповідно до ч.5 ст. 7 КАС України, якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовується правила міжнародного договору України.

Аналіз наведених норм свідчить, що відповідач, як територіальний орган Держпраці, наділений правом проводити заходи державного контролю у сфері господарської діяльності позивача з питань, віднесених до його компетенції, зокрема у формі інспекційних відвідувань та накладення штрафів зокрема і за порушення приписів трудового законодавства України визначених відповідно до ч.2 ст. 265 КЗпП України.

Суд вважає хибними твердження позивача, що в даному випадку застосовуються положенням ст.6 Закону № 877, якими передбачено, що підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 Закону № 877, проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

З огляду на наведені приписи законодавства, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача, в даному випадку, обов`язку отримання погодження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу, оскільки інспекційне відвідування призначалось за частиною четвертою статті 2 Закону №877.

З наявних матеріалів справи вбачається, що підставою проведення інспекційного відвідування стало звернення фізичної особи ОСОБА_1 стосовно якого порушено додержання законодавства про працю від 05.06.2019 року (вх. від 06.06.2019 №С-588).

На підставі вказаного, відповідачем видано наказ №1123 від 21.06.2019 року про проведення інспекційного відвідування, відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 №1985-1V, Конвенції Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці у сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 №1986-ІУ, ст. 259 Кодексу законів про працю України, частин 4, 5 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877 від 05.07.2007 року, Закону України «Про звернення громадян», розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №929, наказу Міністерства соціальної політики від 18.08.2017 №1338, Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 № 84, зареєстрованим Міністерством юстиції України 31.05.2017 року за №681/30549.

Відповідно до частини 5 статті 7 Закону №877 перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

На підставі наказу №1123 від 21.06.2019 року було оформлено направлення №02.03-03/2141 від 21.06.2019 року.

На виконання вищезазначеної норми, інспектором праці Штепою Павлом Олександровичем, під час інспекційного відвідування 01.07.2019 року, було пред`явлено службове посвідчення, що засвідчувало особу державного інспектора праці та направлення на проведення заходу державного контролю уповноваженій особі ХДАВП - Волошиній О.В. та копію направлення остання отримала під особистий підпис, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Суд зазначає, що саме на етапі допуску до інспекційного відвідування позивач міг поставити питання про необґрунтованість призначення та невідповідність розпорядчих документів. Але, позивач здійснив допуск до проведення інспекційного відвідування, тому в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого перевіряється контролюючим органам. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 24.12.2010 у справі № 21-25а10, Верховний Суд України від 13.02.2018 № 804/5402/14 та Верховний Суд у постанові від 05.08.2019 у справі №815/6174/14.

Відповідно до ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на те, що позивач не скористався своїм правом недопуску посадових осіб органу державного контролю до проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування, передбаченим приписами чинного законодавства, позивачем фактично визнано правомірність проведення контролюючим органом вказаного заходу.

За наслідками проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування у Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві (ХДАВП), складено акт №20-01-4310/0811 від 12.07.2019 року, яким встановлено порушення, зокрема, про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших, працівника не повідомлено більше ніж за 2 місяці, чим порушено вимоги частини 3 статті 32 КЗпП України.

Встановлене інспекційним відвідуванням порушення полягає в тому, що про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших, працівника не повідомлено більше ніж за 2 місяці.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.32 КЗпП, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. При цьому, перелік істотних умов праці, передбачений у ч. 3 ст. 32 КЗпП, не є вичерпним і може доповнюватися стосовно кожного конкретного випадку.

З наявних матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з простоєм на ХДАВП було встановлено режим роботи в умовах неповного робочої неділі для працівників, в тому числі для ОСОБА_1 , що і є змінами істотних умов праці, про які останнього не було повідомлено за 2 місяці.

Посилання представника позивача на «списки працівників цеху №027, серед яких є ОСОБА_1, про ознайомлення з наказом про зміну режиму роботи підприємства», не спростовує факт порушення двох місячного строку повідомлення про зміну істотних умов праці, оскільки згідно зазначеного списку ОСОБА_1 ознайомився 31.07.2017 року з наказом №212 від 10.07.2017 про зміну режиму роботи підприємства 24.07.2017 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем фактично було допущено порушення вимог частини 3 статті 32 КЗпП України, вказаний факт встановлено інспекційним відвідуванням та не спростовано позивачем під час розгляду справи.

На підставі Акту інспекційного відвідування №20-01-4310/0811 від 12 липня 2019 року відповідачем було винесено постанову №20-01-4310/0811-2532/ЗБ-ФС від 26.07.2019 року.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.

Так, згідно з абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю, передбачених частиною 2 ст. 265 КЗпП України, визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Таким чином, на підставі акту інспекційного відвідування №20-01-4310/0811 від 12 липня 2019 року, яким встановлено фактичні порушення позивачем законодавства про працю, відповідачем правомірно винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №20-01-4310/0811-2532/ЗБ-ФС від 26.07.2019 року на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відповідно підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відносно посилань позивача на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.04.2015 щодо порушення провадження про банкрутство ХДАВП, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з одночасною забороною нарахування неустойки (штраф, пеня) та інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), як на підставу для скасування постанови відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, суд зазначає наступне.

Дослідивши вищенаведену ухвалу Господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі про банкрутство від 15.04.2015, справа №922/5397/13, судом встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Враховуючи вищенаведене, ухвалою встановлюється мораторій на задоволення вимог кредиторів, щодо сплати податків і зборів, проте, заробітна плата - є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України та відповідно до ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до частини 1,2,3 статті 549 Цивільного кодексу України: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 3,4 статті 265 КЗпП України, штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дія мораторію відповідно до ухвали Господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі про банкрутство від 15.04.2015року по справі №922/5397/13, жодним чином не впливає на правомірність застосування у відношення позивача штрафу за порушення вимог трудового законодавства та не може слугувати підставою для скасування спірної постанови.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (код ЄДРПОУ 14308894, 61023, м.Харків, вул.Сумська, 134) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 04.11.2019 року.

Суддя Біленський О.О.