Рішення № 85362053, 30.10.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1404/19

30 жовтня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Габрилецької С.Є.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: Бахіра Р.Д.

представника відповідача: Грунди Р . П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Тернопільського обласного військового комісаріату (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Тернопільського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, оформленого протоколом №19 від 29.09.2017 про позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Ухвалою судді від 02.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №500/1404/19 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

24.07.2019 представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов (а.с. 33-38), в якому вказав, що ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.65 Конституції України, ст.ст.9, 11, 14, 16, 37, 40, 111, 112, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2,4,6, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 1,3, п.8 ст.6, п.2 ст.23, п.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» зобов`язаний виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Натомість ОСОБА_1 реалізуючи свої наміри і діючи всупереч інтересам служби, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, в умовах особливого періоду, самостійно залишив ВОП 2417 військової частини польова пошта В4680, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.407 ККУ. Вироком Попаснянського районного суду Луганської області, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України. В наслідок цього, за вчинення тяжкого злочину, на підставі вказаного вироку, Комісія Тернопільського обласного військового комісаріату по визнанню статусу учасника бойових дій рішенням від 29.09.2017 року оформленим протоколом №19 позивача позбавлено статусу учасника бойових дій відповідно до вимог п.8 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення. Вказує, що відповідне рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

29.07.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив (а.с. 59), в якому вказав, що відповідач не врахував тієї обставини, що лише після набрання чинності 16.04.2017 року змін до абзацу другого пункту 19 статті 6 Закону № 3551-ХІІ Кабінет Міністрів України був уповноважений вносити зміни в Порядок № 413 в частині позбавлення статусу учасника бойових дій, що ним і було зроблено шляхом прийняття постанови від 18.10.2017 р. № 789. До цього часу пункт 8 Порядку № 413 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2015 р. № 104 в частині надання повноважень комісії або міжвідомчій комісії щодо позбавлення статусу учасника бойових дій суперечив приписам абзацу другого пункту 19 статті 6 Закону № 3551-ХІІ, а тому його застосування до внесення змін постановою КМУ від 18.10.2017 р. № 789 є протиправним. Вказує, що частиною 1 статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно вироку суду, умисний тяжкий злочин ним вчинено 25 листопада 2016 року, і оскільки ніким не оскаржувався, набрав через 30 днів законної сили, тобто до набрання чинності постановою КМУ від 18.10.2017 р. № 789.

Ухвалами суду від 30.07.2019, 09.09.2019, 23.09.2019, 26.09.2019, 15.10.2019 розгляд справи було відкладено.

В судовому засіданні 30.10.2019, після допиту в якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати внесеною до протоколу судового засідання, в задоволення клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в їх задоволенні.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, встановив наступні факти.

Судом встановлено, що 26.05.2015 року, позивач був призваний до Збройних Сил України по мобілізації.

В період з 30.08.2015 року до 20.04.2016 року в складі військової частини польова пошта В2095 позивач, як солдат номера обслуги зенітного артилерійського взводу зенітної артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції (а.с. 12-13).

В травні 2016 року Тернопільським обласним військовим комісаріатом позивачу надано статус учасника бойових дій і видано посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 (а.с.20).

15 вересня 2016 року Бучацьким районним військовим комісаріатом Тернопільської області позивача повторно призвано на військову службу за контрактом та відповідно до наказу командира в/ч п/п В4680 від 15.09.2016р. зараховано до списків особового складу та призначено на номера обслуги 1 зенітного артилерійського взводу 1 зенітної ракетно-артилерійської батареї зенітного дивізіону в/ч п/п В4680.

Вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 06.01.2017 року у кримінальному провадженні 423/3830/16-к позивача визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України (самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду) та призначено покарання з урахуванням положень ст.53,69 КК України у виді штрафу у розмірі 580 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - в сумі 9860грн (а.с. 14-15).

Ухвалою Попаснянського районного суду Луганської області від 30.03.2018 року позивача звільнено від відбування покарання у вигляді штрафу на підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році» (а.с. 16).

Рішенням Комісії Тернопільського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, оформленого протоколом № 19 від 29.09.2017 року позивач позбавлений статусу учасника бойових дій відповідно до вимог пункту 8 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції. Забезпечення її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №413 та пункту 20 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015 №200. Підставою прийняття рішення зазначено вирок Попаснянського районного суду Луганської області від 06.01.2017 року у кримінальному провадженні 423/3830/16-к.

Позивач не погодившись із таким рішенням суб`єкта вданих повноважень звернувся до суду із відповідним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 6 Закону № 3551-ХІІ (в редакції, чинній до 16.04.2017) військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення. Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.

На виконання вказаних вимог Закону № 3551-ХІІ Кабінет Міністрів України 20 серпня 2014 року прийняв постанову за № 413, якою затвердив Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (далі-Порядок № 413).

Порядок № 413 визначав процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб (п.1).

Законом України від 16.03.2017 р. № 1952-VIII внесені зміни в абзац другий пункту 19 частини першої статті 6 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, відповідно до яких вказаний абзац викладений в такій редакції: „ Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України».

В порядку виконання зазначених у статті 6 приписів Закону № 3551-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 18.10.2017 р. № 789 вніс зміни в Порядок № 413, його назва була викладена в такій редакції: «Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення».

Порядок № 413 (в редакції постанови КМУ від 18.10.2017 р. № 789), визначає процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб.

Зокрема в п.8-1 Порядку № 413 зазначено, що комісія або міжвідомча комісія позбавляє статусу учасника бойових дій у разі наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції.

Підставою для позбавлення комісією або міжвідомчою комісією статусу учасника бойових дій осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, є копія обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції, що надійшов від органів прокуратури, органів або установ виконання покарань, а також від інших осіб, установ або органів у випадках, передбачених законом, на розгляд комісії або міжвідомчої комісії для прийняття відповідного рішення.

Згідно ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.407 КК України віднесено до тяжкого злочину.

Отже, лише після набрання чинності 16.04.2017 року змін до абзацу другого пункту 19 статті 6 Закону № 3551-ХІІ Кабінет Міністрів України був уповноважений вносити зміни в Порядок № 413 в частині позбавлення статусу учасника бойових дій, що ним і було зроблено шляхом прийняття постанови від 18.10.2017 р. № 789.

До цього часу пункт 8 Порядку № 413 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2015 р. № 104 в частині надання повноважень комісії або міжвідомчій комісії щодо позбавлення статусу учасника бойових дій суперечив приписам абзацу другого пункту 19 статті 6 Закону № 3551-ХІІ, а тому його застосування до внесення змін постановою КМУ від 18.10.2017 р. № 789 є протиправним.

Частиною 1 статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно вироку суду, умисний тяжкий злочин позивачем вчинено 25 листопада 2016 року. Підставою для позбавлення статусу учасника бойових дій зазначено вирок Попаснянського районного суду Луганської області, який винесений 06.01.2017 року, і оскільки ніким не оскаржувався, набрав законної сили через 30 днів, тобто до набрання чинності постановою КМУ від 18.10.2017 р. № 789.

Таким чином, на момент винесення вищевказаного вироку, чинним законодавством не було передбачено підстав для позбавлення статусу учасника бойових дій, а тому рішення Відповідача не може ґрунтуватися на тих фактичних обставинах та законах, які на момент ухвалення вироку хронологічно ще не відбулися.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Тернопільського обласного військового комісаріату по визначенню статусу учасника бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видачі дублікатів посвідчень на пільги оформленого протоколом № 19 від 29 вересня 2017 року про позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського обласного військового комісаріату на адресу ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити сторін:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач - Тернопільський обласний військовий комісаріат (вул. Січових Стрільців, 2, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 07704790).

Повне судове рішення складено 04 листопада 2019 року.

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.