Ухвала суду № 85361995, 04.11.2019, Сумський окружний адміністративний суд

С У М С Ь К И Й О К Р У Ж Н И Й А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й С У Д

У Х В А Л А

04 листопада 2019 р. Справа № 480/3689/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) про зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 просить суд:

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.02.2015 по 30.04.2015 та з 01.07.2015 по 20.02.2018 включно;

- стягнути з відповідача середній заробіток за увесь час затримки повного розрахунку при звільненні на користь позивача за період з 21.02.2018 по день фактичного розрахунку 23.08.2018 у розмірі 47314,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу за контрактом у Сумському прикордонному загоні до 20.02.2018, наказом від 16.02.2018 звільнений у запас. За період служби, з липня 2015 по дату звільнення ОСОБА_1 отримував грошове забезпечення, індексація якого не здійснювалась, а тому просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби. Крім того, на день виключення позивача із списків особового складу частини із ОСОБА_1 не було проведено розрахунок за всіма видами належного на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням. Вказану суму грошової компенсації за не отримане речове майно позивачем отримано 23.08.2018, у зв`язку з чим ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Ухвалою від 20.09.2019 відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач подав до суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечує, просить відмовити у їх задоволенні та пояснив, що виплата індексації заробітної плати здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів на відповідний рік. Законом України "Про державний бюджет України на 2015-2017 роки" було значно зменшено і затверджено в кошторисах видатки для Державної прикордонної служби України. В зв`язку із цим адміністрацією державної прикордонної служби України видано накази про утримання чисельності військовослужбовців і працівників та фактичні видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, здійснювати лише в межах фонду грошового забезпечення і заробітної плати. Фінансування військової частини 9953 в спірний період не передбачало витрат на нарахування та виплату індексації.

Зазначив, що індексація грошового забезпечення не передбачена в переліку грошових доходів, за невиплату яких, виплачується компенсація та не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

17.10.2019 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначив, що з позицією викладеною у відзив він не погоджується, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності відповідно до вимог ст. 90 КАС України, суд визнає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 21.02.2018 по 23.08.2018 у загальній сумі 47314,65 грн. підлягають залишенню без розгляду виходячи з наступного.

За змістом частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга зазначеної статті).

Частиною третьою цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята зазначеної статті).

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП і статей 1, 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Усі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП відповідальність.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За частиною другою статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Оскільки предметом даного спору є стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені, яка не входить до структури заробітної плати, підстави для застосування частини другої статті 233 КЗпП відсутні.

Вказана позиція суду узгоджується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 805/1917/17-а.

При цьому суд виходить із того, що під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України як норми спеціального процесуального закону.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Сумському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України до 20.02.2018, наказом № 45-ОС виключний зі списків особового складу загону (а.с. 10).

Як зазначив позивач, суму грошової компенсації за не отримане речове майно ним було отримано 23.08.2018.

28.08.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати йому середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 20.02.2018 по день фактичного розрахунку.

Листом від 09.09.2019 № 11/Л-262 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що компенсація за втрату частини доходів, проводиться виключно на грошові доходи, перелік яких чітко визначено та які не мають разового характеру і які нараховані але невиплачені (а.с. 12-15).

Остаточний розрахунок при звільненні з позивачем проведено 23.08.2018, а з позовом щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні ОСОБА_1 звернувся до суду у вересні 2019, тобто з пропущенням встановленого КАС України місячного строку звернення до адміністративного суду.

Згідно з пунктом восьмим частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).

При цьому за змістом статті 122 КАС України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву ОСОБА_1 в частині стягнення з Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні на користь позивача за період з 21.02.2018 по день фактичного розрахунку 23.08.2018 у розмірі 47 314,65 грн. без розгляду.

Керуючись ст. ст. 155, 165 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її складення та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Суддя М.М. Шаповал