Ухвала суду № 85361345, 30.10.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.003096

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

30 жовтня 2019 року зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.

за участю:

секретаря судового засідання Тронки О.В.,

представника відповідача Жеребецького Н.Б.,

розглянувши у підготовчому засіданні у місті Львові питання про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом фермерського господарства “Пчани-Денькович” до Головного управління ДФС України у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

24.06.2019 до суду надійшов позов фермерського господарства “Пчани-Денькович” код ЄДРПОУ 36738335, місцезнаходження: 81734, Львівська обл., Жидачівський район, с.Пчани, вул.Шашкевича, буд. 49 до Головного управління ДФС України у Львівській області код ЄДРПОУ 39462700, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 №0002281601.

Ухвалою від 11.09.2019 суд закрив провадження щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення №0002281601 від 03.11.2014 в частині донарахування штрафних санкцій в розмірі 291016грн.

Суд поставив на обговорення питання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з пропуском строків звернення до суду без поважних причин, оскільки оскаржене рішення прийняте 03.11.2014, а до суду позивач звернувся лише 21.06.2019.

Позивач явку представника в підготовче засідання не забезпечив. Подав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача в підготовчому засіданні питання про залишення позовної заяви без розгляду підтримав, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин. Просив суд залишити позовну заяву без розгляду.

За результатом розгляду питання про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов наступних висновків.

Дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту таких прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання вказаних строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами. Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи зазначеним кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.

В п.56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 вказаного Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 вказаної статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених вказаним Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 вказаного Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 вказаного Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Тобто, платник податків право оскаржити в судовому порядку податкове повідомлення – рішення контролюючого органу протягом 1095 днів після його отримання.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.

Суд встановив, що Миколаївська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 № 0002281601. Зазначене податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі акта позапланової виїзної перевірки від 27.03.2014 № 1/2200/36738335. Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 209.2 статті 209 ПК України, внаслідок чого останнім задекларовано податкові зобов`язання з податку на додану вартість та відображено у деклараціях з податку на додану вартість податок на додану вартість у сумі 582029,61 грн; пункту 185.1 ст.185, пункту 187.1 ст. 187 ПК України, внаслідок заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість (підприємством не відображено у Деклараціях з податку на додану вартість (загальна) та не сплачено до бюджету податок на додану вартість у сумі 582030,00 грн.

Фермерське господарство “Пчани – Денькович” вперше звернулося до Львівського окружного адміністративного суду 04.12.2014 з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Миколаївської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області від 03.11.2014 № 0002281601 (справа №813/8279/14).

Відповідно до заяви про зміну позовних вимог від 05.05.2015, позивач просив суд скасувати податкове повідомлення – рішення від 03.11.2014 № 0002281601 в частині донарахування штрафних санкцій на загальну суму 291016,00 грн. Вказану заяву суд прийняв до провадження.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.07.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 у справі №813/8279/14, податкове повідомлення – рішення від 03.11.2014 № 0002281601 визнано протиправним та скасоване в частині донарахування штрафних санкцій у розмірі 291016,00грн.

Постановою Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 813/8279/14 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.07.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

21.06.2019 фермерське господарство “Пчани-Денькович” звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС України у Львівській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 №0002281601 (справа №1.380.2019.003096).

З врахуванням ухвали суду від 11.09.2019 про закриття провадження у частині позовних вимог предметом спору у справі №1.380.2019.003096 є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення №0002281601 від 03.11.2014 в частині визначення грошового зобов`язання за основним платежем в розмірі 582030грн.

Таким чином, суд встановив, що позивач дізнався про оскаржене рішення та оскаржив його в судовому порядку ще у грудні 2014 року.

Позивач надав суду пояснення щодо строків звернення від 01.10.2019, в яких зазначив, що про порушення своїх прав дізнався 16.10.2019 з постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №813/8279/14. Відповідно до суду позивач звернувся з позовом 21.06.2019, тобто в межах 6-місячного строку звернення. З таких підстав, позивач вважає, що строки звернення до суду він не пропустив.

Суд, надаючи оцінку таким аргументам позивача, зазначає наступне.

Постанова Верховного Суду від 16.10.2019, з якою позивач пов`язує початок перебігу строку звернення до суду, прийнята у справі №813/8279/14 за позовом останнього про оскарження податкового повідомлення-рішення від 03.11.2014 №0002281601, а тому не має підстав вважати, що позивач дізнався про оскаржене податкове повідомлення – рішення 16.10.2019.

Позивач також зазначає, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.07.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 у справі №813/8279/14, податкове повідомлення – рішення від 03.11.2014 № 0002281601 визнано протиправним та скасоване в частині донарахування штрафних санкцій на загальну суму 291016,00грн., а тому до моменту скасування Верховним Судом 16.10.2019 вказаних рішень, у нього не було підстав вважати своє право порушеним.

З приводу цього суд зазначає, що позивач оскаржив податкове повідомлення- рішення від 03.11.2014 № 0002281601 в судовому порядку (справа №813/8279/14) лише в частині донарахування штрафних санкцій у розмірі 291016,00грн, при цьому останній не навів жодних аргументів щодо неможливості оскарження ним в судовому порядку такого рішення в частині визначення грошового зобов`язання за основним платежем в розмірі 582030грн., у межах встановлених строків звернення.

Суд також зазначає, що посилання позивача на те, що ним сплачено суму грошового зобов`язання за основним платежем відповідно до податкового повідомлення – рішення від 03.11.2014 №0002281601, жодним чином не перешкоджало йому оскаржити відповідне рішення до суду у межах встановлених строків звернення.

Жодних інших поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, останній не навів, а суд не знайшов.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин.

Суд при розгляді клопотання також враховує те, що одним з визначальних критеріїв для прийняття рішення про недопуск особи до правосуддя та залишення позовної заяви без розгляду, зокрема, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини “Пономарьов проти України” (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (“Affaire prez de Rada Cavanilles c. Espagne”, заява №116/1997/900/1112).

У справі “Дія 97” проти України” (заява № 19164/04, пункт 47) суд також постановляв, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах: “Каньєте де Хоньї проти Іспанії” (“Kanye de Honji v. Spain”) заява № 55782/00, пункт 36; “Гору проти Греції” (№ 3) (“Gorou v. Greece” (no. 3)), заява №21845/03, пункт 27; “Михолапа проти Латвії” (“Miholapa v. Latvia”), заява № 61655/00, пункт 24 та “Андрєєва проти Латвії” (“Andrejeva v. Latvia”), заява № 55707/00, пункт 99).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Ілхан проти Туреччини” зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (“Ilhan v. Turkey”, заява № 22277/93).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає дотримання норм, які регламентують строки подання скарг. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби правового захисту (рішення у справі “Мельник проти України” № 23436/03).

У рішенні “Стагно проти Бельгії” Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що строки позовної давності мають декілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (“Stagno v. Belgium”, заява № 1062/07). Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Наслідки пропуску строку звернення визначені у ст. 123 КАС України, зокрема, в ч. 3 вказаної статті передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд звертає увагу на те, що позивач клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду не подав.

Згідно з пунктом 8 частини 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами 3 і 4 ст. 123 вказаного Кодексу.

У зв`язку з тим, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Керуючись ст.ст. 121, 123, 240, 241, 243, 248, 256, 287 КАС України, суд,-

ухвалив :

позовну заяву фермерського господарства “Пчани-Денькович” до Головного управління ДФС України у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2014 №0002281601 в частині визначення грошового зобов`язання за основним платежем в розмірі 582030,00грн. залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена та підписана 04.11.2019.

Суддя А.Г. Гулик