Рішення № 85361325, 24.10.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.003228

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

представника позивача Ступінський Я.В.,

представника відповідача Сахман П.В.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Окко-Рітейл» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Окко-Рітейл» (82660, Львівська обл., Сколівський район, смт. Славське, вул. І.Франка,14А; код ЄДРПОУ 30841082) (далі- ТзОВ «Окко-Рітейл» ) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська,11-Г;ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2019 року № 0002041405.

Ухвалою суду від 05.07.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального провадження.

13.08.2019 за вх. № 29209 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечив.

18.09.2019 за вх. № 33457 через канцелярію суду представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву.

24.09.2019 суд ухвалив закрити підготовче провадження в адміністративній справі та призначити судовий розгляд адміністративної справи по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірне податкове повідомлення - рішення відповідачем винесено безпідставно, всупереч вимог податкового законодавства. Представник позивача зазначає, що податковий орган безпідставно нарахував штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 2 582 105,12 грн. та виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач не погоджується з висновком контролюючого органу , що підприємством проводилась реалізація паливно-мастильних матеріалів, які не обліковані у встановленому порядку, оскільки в ході перевірки не виявлено фактів неповного відображення господарських операцій з реалізації пального через реєстратора розрахункових операцій, що використовуються в господарській діяльності. Представник позивача наголошує, що ТзОВ «Окко-Рітейл» не порушувало норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки відомості Х-звітів були ним визнані достовірними і були використані в обґрунтування висновків акта перевірки від 25.02.2019.

Крім того, застосування санкції, передбаченої ст.20 Закону №265/95, виходячи із сфери його застосування, можливо до підприємства, яке не облікувало товар та реалізувало його, не провівши розрахунки через реєстратор розрахункових операції.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечує позовні вимоги 13.08.2019 за вх.№ 29209 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначає, щодо правомірності прийнятого податкового-повідомлення рішення в частині відповідальності за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, оскільки на підставі товарно-транспортних накладних та акта приймання оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами, тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП, дані про оподатковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП. Представник відповідача зазначив, що в ході проведення перевірки посадовими особами відповідача вручено запити предстаникам позивача щодо надання до перевірки журналів обліку надходжень нафтопродуктів за формою №13-НП, змінні звіти АЗС за формою №17-НП та за формою №16-НП, а також інші документи та не здійснено зняття залишків товарно-матеріальних цінностей в день отримання вимоги. Представник відповідача звертає увагу на те, що позивач надав інші документи, а саме : змінний звіт АЗС за формою № 17-НП за 20-21.02.2019, транспортна накладна від 21.02.2019, Х-звіти за 21.02.2019. Відповідач зазначив, що до позивача застосовано фінансову санкцію, встановлена ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки за результатами аналізу поданих документів позивачем, відповідачем встановлено розбіжність між початковим залишком палива в резервуарах на початок дня згідно журналу 17-НП та даними Х-звітів, роздрукованими під час проведення перевірки.

З огляду на викладене, просить у позові відмовити. В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію викладену у письмовому відзиві та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши доводи позову, зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

На підставі наказу № 375 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ОККО-Рітейл» від 19.02.2019 працівниками Офісу великих платників податків ДФС проведено фактичну перевірку АЗС, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Велика Кільцева, 10 з питань регулювання обігу готівки, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Під час перевірки встановлено порушення:

п.п.10.4.1,п.п.10.4.3, п.10.4, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 № 281/171/578/155;

п.6, п.11, п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями);

ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995 (зі змінами та доповненнями).

Вказані порушення відображені відповідачем в акті перевірки від 25.02.2019 № 897 та мотивовані тим, що суб`єктом господарювання до перевірки не надано журнали обліку надходжень нафтопродуктів за формою №13-НП, змінні звіти АЗС за формою №17-НП та за формою № 16-НП, а також інші документи, що на думку податкового органу, свідчать про здійснення ТзОВ «Окко-Рітейл» реалізації паливно-мастильних матеріалів, які не обліковуються у встановленому порядку.

18.03.2019 позивач подав заперечення на акт про результати фактичної перевірки.

27.03.2019 за № 15566/10/28-10-14-03-12 відповідач заперечення до акта від 25.02.2019 № 897 залишив без задоволення, висновки акта без змін. (а.с.31-33).

На підставі акта перевірки від 25.02.2019 Офісом великих платників податків ДФС України було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002041405 від 01.04.2019 на загальну суму 2 582 105,12 грн. (за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг») (а.с. 34).

Позивач оскаржував податкове повідомлення-рішення № 0002041405 від 01.04.2019 у адміністративному порядку. Рішенням Державної фіскальної служби від 13.06.2019 № 27253/6/99-99-11-06-01-25, винесеним в межах процедури адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення № 0002041405 від 01.04.2019 залишене без змін, а скарга ТзОВ «Окко-Рітейл» - без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з висновками податкового органу, звернувся з вищезазначеним позовом до суду.

При прийнятті рішення, суд керується такими правовими нормами:

Стаття 19 Конституції України регламентує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) ( в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно висновків, викладених у акті перевірки від 25.02.2019, контролюючим органом встановлено порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Висновки контролюючого органу обґрунтовані тим, що до перевірки не надано журнали обліку надходжень нафтопродуктів за формою №13-НП, змінні звіти АЗС за формою №17-НП та за формою №16-НП, а також інші документи та не здійснено зняття залишків товарно-матеріальних цінностей в день отримання вимоги.

На підставі висновків перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002041405 від 01.04.2019, яким до ТзОВ «Окко-Рітейл» на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні санкції.

Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95 (далі - Закон № 265/95) встановлено правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені. Його дія поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до п.12 ст.3 Закону № 265/95 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані, зокрема, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно з статтею 20 Закону № 265/95, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансового звіту, визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV, який поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, зокрема Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Отже, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) зобов`язані вести бухоблік, при цьому, облік товарних запасів на складах або за місцем їх реалізації їм слід вести згідно з П(С)БО 9 «Запаси». Ведення саме бухгалтерського обліку запасів підтверджує виконання п. 12 ст. 3 Закону № 265/95.

Таким чином, у розділі V Закону № 265/95-ВР передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону. Зокрема, фінансова санкція, встановлена ст. 20 зазначеного Закону, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа здійснює реалізацію товарів, які не обліковані, або обліковані з порушенням порядку, визначеного Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, зокрема, Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Крім того застосування санкції, передбаченої ст.20 Закону №265/95, виходячи із сфери його застосування, можливо до підприємства, яке не облікувало товар та реалізувало його, не провівши розрахунки через реєстратор розрахункових операцій.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі №806/2402/16.

Актом перевірки від 25.02.2019 не встановлено порушень ТзОВ «Окко-Рітейл» вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та/або Стандартів бухгалтерського обліку товарів, та/або порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій або реалізацію товару без проведення розрахунків через РРО.

Натомість, як встановлено судом, для обрахунку розміру штрафної санкції контролюючим органом використовувалися дані Х-звітів РРО щодо залишків палива в резервуарах АЗС.

Таким чином, податковий орган підтвердив дотримання ТзОВ «Окко-Рітейл» норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки відомості Х-звітів були ним визнані достовірними і були використані в обґрунтування висновків акта перевірки від 25.02.2019.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до частини 2 статті 8 вказаного Закону, питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Частина 5 статті 8 того ж Закону визначає, що підприємство, зокрема, самостійно визначає облікову політику підприємства, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського обліку), звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відтак, до документів, що є підставою для оприбуткування (обліку) товару, в тому числі за місцем їх реалізації, належать первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Журнали обліку надходжень нафтопродуктів за формою №13-НП, змінні звіти АЗС за формою №17-НП та за формою №16-НП, касові книги, книги обліку розрахункових операцій не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні ст.9 вказаного вище Закону та не пов`язані з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань.

Отже, порушення порядку ведення бухгалтерського обліку товарів за місцем їх реалізації, є, зокрема, відсутність у суб`єкта підприємницької діяльності первинних документів, які підтверджують рух таких товарів. Вказана правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ у справі №9991/62690/12.

При цьому, чинним законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб`єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» покладено на уповноважену особу.

Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої до ст. 20 Закону № 265/95-ВР.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №825/10/17, від 30.01.2018 у справі № 810/1148/17, від 07.08.2018 у справі № 825/10/17 які згідно з ч.5 ст. 242 КАС України враховуються судом при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин.

Щодо застосування до спірних правовідносин положень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Мінекономіки, Мінтрансу, Держстандарту, Держкомстату України від 02 квітня 1998 року N 81/38/101/235/122 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1999 року за N 685/3978 суд зазначає наступне.

Згідно п. 3.1. ст. 3 Податкового кодексу України Податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Накази Міністерства палива та енергетики України не належать до жодної із передбаченої ст. 3 Податкового кодексу України категорій нормативних актів, що є складовими податкового законодавства. Сама Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України не була прийнята на підставі та на виконання Податкового кодексу України, як це передбаченого його ст. 3.

У відповідності до п.3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України облік нафти і нафтопродуктів - операція, яка проводиться на підприємстві під час технологічного процесу і яка полягає у визначенні об`єму і маси нафти або нафтопродуктів для подальших облікових операцій.

Таким чином, поняття «облік» нафтопродуктів, в розумінні вказаної Інструкції є відмінним від поняття «обліку» товарів в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій».

Відповідно до підпунктів 10.2.1, 10.2.10 пункту 10.2 цієї Інструкції приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками АЗС за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно - транспортної накладної у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. На підставі товарно -транспортної накладної та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою №17-НП (додаток 14).

Порушення визначеного вказаною Інструкцією порядку внесення необхідних записів в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП та/або занесення вказаних даних до змінного звіту АЗС за формою №17-НП не спростовує факту обліку товару в порядку передбаченому Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст.44 Податкового кодексу України та, відповідно, не є свідченням реалізації товарів які не обліковані у встановленому порядку, за що контролюючим органом застосовано штрафну (фінансову) санкцію. Не підтверджує вказаного і незбереження другого примірника змінного звіту за формою 17-НП на АЗС.

В ході перевірки контролюючим органом не встановлено факту реалізації товарів (нафтопродуктів), які не відображені в даних бухгалтерського обліку ТзОВ «ОККО-Рітейл», без застосування електронного контрольно-косового апарата.

Крім того, дія даної Інструкції не поширюється на Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки вона не розроблена на виконання вимог даного Закону. Аналогічні висновки викладено у Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі №806/2402/16.

В свою чергу, відповідно до п.11 Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту бухгалтерський облік руху СВГ здійснюється на підставі Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (996-14 ) та відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N246 та зареєстрованого Міністерством юстиції 2 листопада 1999 р. за N 751/4044. Податковий облік господарських операцій руху СВГ ведеться згідно із чинним законодавством України.

Перевіркою не встановлено порушення ТОВ «ОККО-Рітейл» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»

Відтак недотримання норм, передбачених підзаконним нормативно-правовим актом, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України, що:

- не є актом податкового законодавства,

- не регулює порядку ведення бухгалтерського чи податкового обліку та

- не стосується застосування реєстраторів розрахункових операцій або проведення розрахункових операцій не може бути підставою для застосування штрафної санкції, передбаченої ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що застосування податковим органом за наслідками проведення фактичної перевірки АЗС ТОВ «ОККО-Рітейл», що розташована за адресою: м. Київ, вул. Велика Кільцева, 10 фінансових санкцій, передбачених ст. 20 Закону України №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення положень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Мінекономіки, Мінтрансу, Держстандарту, Держкомстату України від 02 квітня 1998 року № 81/38/101/235/122 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1999 року за N 685/3978 є неправомірним.

При вирішенні справи, суд також керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, викладеної, зокрема, в рішенні від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберга таксі Актіеболаг» та «Вулич проти Швеції», в пункті 110 якого суд зазначив, що «... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління», а також щодо права особи на «правомірні очікування»/«законні сподівання» вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу («ОСОБА_3 Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» від 23 жовтня 1991р. заява №12742/87).

Положення ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суб`єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності винесення оскаржуваного рішення.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, з врахуванням вимог чинного податкового законодавства України, практики Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, суд дійшов висновку, що суб`єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не дотримався принципу верховенства права та передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.14, 72- 77, 139, 241- 247, 250- 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Окко-Рітейл» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення,- задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення від 01.04.2019 року № 0002041405.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська,11-Г;ЄДРПОУ 39440996) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Окко-Рітейл» (82660, Львівська обл., Сколівський район, смт. Славське, вул. І.Франка,14А; код ЄДРПОУ 30841082 ) судовий збір в сумі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять )грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення складено та підписано 04 листопада 2019 року