Ухвала суду № 85361141, 04.11.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про прийняття позовної заяви до розгляду після усунення її недоліків та відкриття провадження у справі

04 листопада 2019 року СєвєродонецькСправа № 360/4512/19 Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., перевіривши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Луганського обласного військового комісаріату (вул.Богдана Ліщини, 38, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93402) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату, відповідно до якого позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Луганського обласного військового комісаріата щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за період 2015 - 2019 рр., виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 27.08.2019;

зобов`язати Луганський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2015-2019 рр., виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 27.08.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 2015 по 27.08.2019 позивач проходив службу у Луганському обласному військовому комісаріаті на різних посадах, у тому числі на посаді начальника відділення оперативних чергових Луганського обласного військового комісаріату оперативного командування «Схід».

28.01.2015 позивач отримав статус та посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 та набув право відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік, яку щороку не використовував.

27.08.2019 наказом № 216 військового комісара Луганського обласного військового комісаріату позивача виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення.

Всупереч вимогам статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивачу при звільненні не виплачена грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки.

На час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 2015 по 2019 років. Виплату позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій не проведено з 27.08.2019 саме з вини відповідача - суб`єкта владних повноважень, на якого покладений обов`язок щодо виплати зазначеної компенсації, таке цорушення є триваючим, тому право позивача щодо отримання грошової компенсації з 27.08.2019 є абсолютним та не може бути обмежено, що узгоджується з нормами пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за якою грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, виплачується у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців.

На думку позивача, він має право на виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у рік звільнення зі служби. Оскільки позивача звільнено зі служби на підставі наказу від 27.08.2019, позивач, на його думку, має право на виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки протягом року з 27.08.2019.

26.08.2019 позивач звернувся до відповідача з рапортом, в якому просив виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Однак, листом від 03.09.2019 №ВОЗІК/2150 військового комісара Луганського обласного військового комісаріату позивача було повідомлено, що за час з 2015 по 2019 роки позивачем не було використано 70 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Заборгованість у Луганського обласного військового комісаріату перед позивачем відсутня. Позивач такі дії відповідача вважає протиправними, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 22.10.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду доказів на підтвердження дотримання строку звернення до суду (документальне підтвердження дати отримання листа відповідача від 03.09.2019), а в разі пропуску такого строку - заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом разом з доказами поважності причин пропуску строку.

31.10.2019 представником позивача через канцелярію суду усунуто недоліки позовної заяви шляхом надання клопотання, відповідно до якого представник позивача просить суд вважати строк для звернення до суду з цим адміністративним позовом, не пропущеним та в обгрунтування якого зазначено таке. Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних, гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки є частиною заробітної плати, а тому звернення до суду з вимогами про зобов`язання її виплатити, на думку позивача не обмежується будь-яким строком.

З приводу вищевказаного клопотання позивача, суд зазначає таке.

Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що:

- позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша);

- для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга);

- для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята).

Частинами першою та другою статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з вимогами статті 2 Закону України "Про оплату праці" в структуру заробітної плати входять:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, компенсація за невикористану додаткову відпустку входить до структури заробітної плати, і відповідно, є її складовою.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

За таких обставин суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача вважати строк для звернення до суду з цим адміністративним позовом, не пропущеним, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Позовна заява, після усунення недоліків, відповідає вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), підстав для повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі не встановлено, тому вважаю за необхідне відкрити провадження у цій справі.

Згідно з пунктом 4 частини дев`ятої статті 171 КАС України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

Частинами першою, другою та третьою статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частиною третьою статті 257 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Оскільки позивачем подано клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 та частини першої статті 259 КАС України, суд вважає за необхідне розглядати дану справу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За приписами частини третьої статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може запропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає для з`ясування всіх обставин у справі.

Керуючись статтями 5, 12, 77, 160, 168, 171, 174, 175, 257, 260, 261 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

Справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Призначити справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25 листопада 2019 року о 09 год. 30 хв. у приміщенні Луганського окружного адміністративного суду за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, 18.

Відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі надати до суду відзив на позовну заяву разом зі всіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та доказами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів.

Роз`яснити відповідачу, що відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Зобов`язати відповідача подати до суду у строк до 22 листопада 2019 року такі докази:

- довідку щодо кількості календарних днів додаткової відпустки позивача як учасника бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік.

Роз`яснити сторонам, що згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Попередити сторони, що відповідно до частини дев`ятої статті 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Справа буде розглядатися суддею Петросян К.Є. одноособово.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://court.gov.ua/fair/sud1270/.

Повідомити сторони про можливість реєстрації в системі "Електронний суд" для отримання процесуальних документів в електронному вигляді, для чого потрібно:

- зареєструватися в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу, розміщеній на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: mail.gov.ua;

- подати до суду заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді, яку необхідно роздрукувати на офіційному веб-порталі судової влади України у вищевказаному розділі.

Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі надіслати учасникам справи разом з витягом про їхні процесуальні права та обов`язки, встановлені статтями 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повідомити відповідача суб`єкта владних повноважень про наявність в суді копії позовної заяви разом з доданими до неї документами, які підлягають врученню відповідачу, та про можливість їх отримання безпосередньо в суді за правилами пункту 12 частини дев`ятої статті 171 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяК.Є. Петросян