Рішення № 85361119, 04.11.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2019 року м. Київ справа № 320/3096/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 4 червня 2019 р. № 0001801202.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не погоджується із спірними рішеннями відповідача та вважає його протиправним. Зазначає про безпідставність висновку органу контролю, який викладений в Акті перевірки від 14 травня 2019 р. № 375/10-36-12-02/30367782 з питань правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника банку за лютий 2019 року, яка виникла за рахунок поточного від`ємного значення з ПДВ. Позивач зазначає, що правомірно задекларував суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 2019 року. Стверджує, що пальне, за рахунок якого було сформовано податковий кредит, що взяв участь у визначенні від`ємного значення з ПДВ, заявленого до відшкодування, використане у господарській діяльності позивачем. Списання палива на підприємстві здійснюється за фактом його використання на підставі подорожніх листів та розрахунків до виконаних рейсів. Вважає, що викладені в акті перевірки висновки не ґрунтуються на вимогах закону, а податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25 вересня 2019 р.

16 липня 2019 р. від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити у повному обсязі. Стверджує, щопосадові особи органу контролю при проведенні перевірки та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, тому податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим. Зазначає, що списане понад норму пальне в охоплений перевіркою період, використане позивачем в операціях, що не можна віднести до його господарської діяльності, у зв`язку з чим органом контролю обґрунтовано не визнано права позивача на бюджетне відшкодування. З урахуванням викладеного відповідач вважає, що позивачем безпідставно завищено показники у Декларації з ПДВ за лютому 2019 року, таким чином протиправно сформовано податковий кредит, що мав вплив на формування показника від`ємного значення ПДВ.

30 липня 2019 р. від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначає, що відзив на позовну заяву не спростовує доводи, викладені в адміністративному позові.

25 вересня 2019 року до суду від представника Головного управління ДПС у Київській області надійшло клопотання про заміну відповідача по справі на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 р. замінено відповідача у справі - Головне управління ДФС у Київській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання на 25 вересня 2019 р.

25 вересня 2019 р. до суду надійшли клопотання від представника позивача та представника Головного управління ДПС у Київській області про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

За таких обставин згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України у судовому засіданні 25 вересня 2019 р. було ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач зареєстрований як юридична особа з 19 березня 1999 р. за адресою: 08113, Київська обл., Києво- Святошинський район , село Петрушки, вул. Лісна , будинок 1 (код ЄДРПОУ - 30367782).

Видами діяльності позивача є: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (код КВЕД 45.20); неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90); вантажний автомобільний транспорт (основний) (код КВЕД 49.41); інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код КВЕД 52.29); діяльність у сфері проводового електрозв`язку (код КВЕД 61.10); діяльність у сфері безпроводового електрозв`язку (код КВЕД 61.20).

19 березня 2019 р. позивачем подано до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з ПДВ за лютий 2019 року. Згідно з даними податкової декларації податкові зобов`язання складають -132 210 грн. (рядок 9), податковий кредит - 416 894 грн. (рядок 17), від`ємне значення - 284 684 грн. (рядок 19).

Розрахунком визначено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 284 684 грн. та подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

У період з 19 квітня 2019 р. по 7 травня 2019 р. ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 2019 року, яка виникла за рахунок поточного від`ємного значення.

Результати перевірки оформлено Актом перевірки від 14 травня 2019 року №375/10-36-12-02/30367782.

В Акті перевірки зазначається про порушення позивачем вимог пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого відповідно до пункту 200.14 статті 200 ПК України позивачем завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 2 452 грн.

Посилаючись на норми наказу Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 р. № 43, за результатами опрацювання наказу позивача від 2 травня 2018 р. № 02-05/2018 «Для планування витрат палива з метою його раціонального використання на автомобільному транспорті по підприємству», подорожних листів, розрахункових до виконаних рейсів, оборотно-сальдової відомості та картки рахунку: 23 «види витрат: дизпаливо», відповідач встановив перевищення фактичних витрат палива над встановленою нормою на 601,64 л.

Отже, за результатами опрацювання правомірності списання палива позивачем згідно з обліковими документами, відповідач дійшов висновку про завищення суми бюджетного відшкодування, у зв`язку з віднесенням до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого у складі вартості пального, використаного понад норму на цілі, що не пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Відповідачем проведено розрахунок суми ПДВ по перевищенню фактичних витрат палива над встановленою нормою витрат та перевищенням суми списання по картці рахунка 23 над фактичними витратами, що складає: 601,64 л.* 20 грн. 38 коп. * 20 % = 2 452 грн. 28 коп.

На підставі висновків, зазначених у Акті перевірки від 14 травня 2019 року №375/10-36-12-02/30367782, відповідно до підпункту 54.3. статті 54, пункту 58.1 статті 58 ПК України ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 4 червня 2019 р. № 0001801202, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2 452 грн. 00 коп. та визначено штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1226 грн. 00 коп.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду за захистом свої прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначений у статті 200 Податкового кодексу України.

Згідно з вимогами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як убачається з підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.5. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини другої статті 3 вказаного Закону на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 передбачено, що витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

Відповідно до вимог пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за №27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з вимогами пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Разом з тим, суд зазначає, що бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку підлягає різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, за умови, що такий показник має від`ємне значення.

Наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за рахунок якого утворюється від`ємне значення ПДВ, що підлягає відшкодуванню платнику податків з бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надає послуги з внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Судом встановлено, що від`ємне значення ПДВ, заявлене позивачем до відшкодування на рахунок у банку, утворилось унаслідок зменшення податкового зобов`язання на суму податкового кредиту за лютий 2019 року.

Зменшуючи розмір від`ємного значення, орган контролю виходив виключно з того, що позивачем було використане пальне понад встановлену норму в операціях, що не пов`язані з виготовленням товарів та наданням послуг товариства.

В обґрунтування виявлених порушень вимог податкового законодавства, відповідачем зазначено, що за результатами перевірки встановлено наступне:

1) згідно подорожнього листа від 5 лютого 2019 р. № 75 та розрахунку до виконавчого рейсу № 72 від 18 лютого 2019 р. (авансовий звіт водії - 72). Транспортний засіб НОМЕР_15/ НОМЕР_1 показники спідометра при виїзді 166602 при виїзді 168780, загальний пробіг 2178 км. Дизпаливо при виїзді - 220 л., при заїзді 490 л. Заправка дизельного палива на базі 430л., заправка дизельного палива по картці 0 л., заправка дизельного палива за готівку 710 л. Розрахунок згідно норми 860,31 л. факт 870,00 л. перевитрата 9,69 л.;

2) згідно подорожнього листа від 22 січня 2019 р. № 49 та розрахунку до виконавчого рейсу № 121 від 15 лютого 2019 р. (авансовий звіт водії - 121). Транспортний засіб НОМЕР_16/ НОМЕР_2 показники спідометра при виїзді 889356 при виїзді 891811, загальний пробіг 2455 км. Дизпаливо при виїзді - 250 л., при заїзді 180 л. Заправка дизельного палива на базі 300 л., заправка дизельного палива по картці 0 л., заправка дизельного палива за готівку 870 л. Розрахунок згідно норми 995,54 л. факт 1240,00 л. перевитрата 244,46 л.;

3) згідно подорожнього листа від 14 січня 2019 р. № 34 та розрахунку до виконавчого рейсу № 64 від 11 лютого 2019 р. (авансовий звіт водії - 64). Транспортний засіб НОМЕР_3 / НОМЕР_4 показники спідометра при виїзді 933818 при виїзді 939080, загальний пробіг 5262 км. Дизпаливо при виїзді - 400 л., при заїзді 200 л. Заправка дизельного палива на базі 801 л., заправка дизельного палива по картці 770,0 л., заправка дизельного палива за готівку 342,00 л. Розрахунок згідно норми 2111,89 л. факт 2113,00 л. перевитрата 1,11 л.;

4) згідно подорожнього листа від 29 січня 2019 р. № 64 та розрахунку до виконавчого рейсу № 61 від 11 лютого 2019 р. (авансовий звіт водії - 61). Транспортний засіб НОМЕР_5 / НОМЕР_6 показники спідометра при виїзді 949290 при виїзді 951330, загальний пробіг 2040 км. Дизпаливо при виїзді - 290 л., при заїзді 370 л. Заправка дизельного палива на базі 500 л., заправка дизельного палива по картці 240 л., заправка дизельного палива за готівку 0 л. Розрахунок згідно норми 658,54 л. факт 660,00 л. перевитрата 1,46 л.;

5) згідно подорожнього листа від 26 грудня 2018 р. № 1208 та розрахунку до виконавчого рейсу № 51 від 5 лютого 2019 р. (авансовий звіт водії - 51). Транспортний засіб НОМЕР_17/ НОМЕР_7 показники спідометра при виїзді 103739 при виїзді 110836, загальний пробіг 7097 км. Дизпаливо при виїзді - 160 л., при заїзді 135 л. Заправка дизельного палива на базі 1410 л., заправка дизельного палива по картці 1215,10 л., заправка дизельного палива за готівку 0 л. Розрахунок згідно норми 2561,66 л. факт 2650,10 л. перевитрата 88,44 л.;

6) згідно подорожнього листа від 9 січня 2019 р. № 27 та розрахунку до виконавчого рейсу № 54 від 8 лютого 2019 р. (авансовий звіт водії - 54). Транспортний засіб НОМЕР_8 / НОМЕР_9 показники спідометра при виїзді 815723 при виїзді 820447, загальний пробіг 4724 км. Дизпаливо при виїзді - 205 л., при заїзді 220 л. Заправка дизельного палива на базі 640 л., заправка дизельного палива по картці 721,23 л., заправка дизельного палива за готівку 650,00 л. Розрахунок згідно норми 1909,58 л. факт 1996,23 л. перевитрата 86,65 л.;

7) згідно подорожнього листа від 22 січня 2019 р. № 51 та розрахунку до виконавчого рейсу № 59 від 8 лютого 2019 р. (авансовий звіт водії - 59). Транспортний засіб НОМЕР_10 / НОМЕР_11 показники спідометра при виїзді 874187 при виїзді 877375, загальний пробіг 3188 км. Дизпаливо при виїзді - 200 л., при заїзді 620 л. Заправка дизельного палива на базі 1300 л., заправка дизельного палива по картці 438,98 л., заправка дизельного палива за готівку 0 л. Розрахунок згідно норми 1264,28 л. факт 1318,98 л. перевитрата 54,7 л.;

8) згідно подорожнього листа від 1 лютого 2019 р. № 68 та розрахунку до виконавчого рейсу № 56 від 8 лютого 2019 р. (авансовий звіт водії - 569). Транспортний засіб НОМЕР_18/ НОМЕР_12 показники спідометра при виїзді 936062 при виїзді 937993, загальний пробіг 1931 км. Дизпаливо при виїзді - 95 л., при заїзді 260 л. Заправка дизельного палива на базі 0,00 л., заправка дизельного палива по картці 860,00 л., заправка дизельного палива за готівку 100,0 л. Розрахунок згідно норми 736,25 л. факт 795,00 л. перевитрата 58,75 л.;

9) згідно подорожнього листа від 27 лютого 2019 р. № 121 та розрахунку до виконавчого рейсу № 99 від 28 лютого 2019 р. (авансовий звіт водії - 99). Транспортний засіб НОМЕР_19/ НОМЕР_14 показники спідометра при виїзді 181405 при виїзді 181824, загальний пробіг 419 км. Дизпаливо при виїзді - 260 л., при заїзді 705 л. Заправка дизельного палива на базі 580,00 л., заправка дизельного палива по картці 0 л., заправка дизельного палива за готівку 0 л. Розрахунок згідно норми 131,29 л. факт 135,00 л. перевитрата 3,71 л.;

10) згідно подорожнього листа від 12 лютого 2019 р. № 89 та розрахунку до виконавчого рейсу № 94 від 26 лютого 2019 р. (авансовий звіт водії - 94). Транспортний засіб НОМЕР_8 / НОМЕР_2 показники спідометра при виїзді 820447 при виїзді 823769, загальний пробіг 3322 км. Дизпаливо при виїзді - 220 л., при заїзді 350 л. Заправка дизельного палива на базі 580,00 л., заправка дизельного палива по картці 0 л., заправка дизельного палива за готівку 800,00 л. Розрахунок згідно норми 1221,46 л. факт 1250,00 л. перевитрата 28,54 л.;

11) згідно подорожнього листа від 18 лютого 2019 р. № 1899 та розрахунку до виконавчого рейсу № 79 від 18 лютого 2019 р. (авансовий звіт водії - 79). Транспортний засіб НОМЕР_16/ НОМЕР_2 показники спідометра при виїзді 891811 при виїзді 891972, загальний пробіг 161 км. Дизпаливо при виїзді - 180 л., при заїзді 95 л. Заправка дизельного палива на базі 0 л., заправка дизельного палива по картці 0 л., заправка дизельного палива за готівку 0 л. Розрахунок згідно норми 60,87 л. факт 85,00 л. перевитрата 24,13 л.

Отже, відповідач в акті перевірки зазначає, що перевіркою встановлено перевищення фактичних витрат палива над встановленою плановою нормою на 601,64 л. (9,69 л. + 244,46 л. +1,11 л. + 1,46 л. +88,44 л. + 86,65 л. + 54,7 л. + 58,75 л. + 3,71 л. + 28,54 л. +24,13 л. = 601,64 л.). Так, відповідач вважає, що у лютому 2019 р. проведено списання дизельного палива 78 038,890 л. на загальну суму 1 590 074 грн. 58 коп. по ціні 20 грн. 38 коп. за літр без ПДВ. Сума ПДВ по перевищенню фактичних витрат палива над встановленою плановою нормою складає 601,64 л. * 20 грн. 38 коп. * 20 % = 2 452 грн. 28 коп.

Суд зазначає, що сторонами не оспорюється достовірність подорожніх листів та розрахунків до виконаного рейсу.

Судом встановлено, що списання палива позивачем урегульовано внутрішніми наказами товариства «Для планування витрат палива з метою його раціонального використання на автомобільному транспорті по підприємству» від 2 травня 2018 р. №02-05/2018, та здійснюється по факту його використання з урахуванням планових лінійних норм, які є рекомендаційними та не носять імперативного характеру.

При цьому, суд зазначає, що податкове законодавство не містить застережень, які б виключали можливість віднесення до складу операційних витрат підприємства обсягів палива, використаного понад затверджені на підприємстві планові лінійні норми, або щодо необхідності приведення використання пального до певних норм.

Отже, витрати палива, пов`язані з наданням послуг підприємством, що відповідають основним видам діяльності підприємства, визначаються згідно з даними бухгалтерського обліку, які ґрунтуються на первинних документах, без обмежень.

Беручи до уваги, що у позивача є документи первинного бухгалтерського обліку, позивачем правомірно включено 601,64 л. (9,69 л. + 244,46 л. +1,11 л. + 1,46 л. +88,44 л. + 86,65 л. + 54,7 л. + 58,75 л. + 3,71 л. + 28,54 л. +24,13 л. = 601,64 л.) дизельного палива до складу витрат та податкового кредиту.

Щодо посилання органу контролю на наказ Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 р. № 43 «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 3.1 ст. 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Таким чином, вказаний наказ не може бути обов`язковим для визначення бази при обчисленні об`єкта оподаткування. Разом з тим, його положення щодо встановлення норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива, а також для планування потреби підприємств паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів.

У постанові Верховного Суду України від 3 травня 2018 р. у справі №817/1429/16 судом зазначено про необґрунтованість висновків органу контролю щодо порушення платником податків вимог податкового законодавства внаслідок списання палива понад ліміти, визначені у Нормах, оскільки зазначені Норми не зареєстровані у Міністерстві юстиції України, у зв`язку з чим не є нормативно-правовим актом у розумінні частини другої статті 117 Конституції України та не є джерелом права, яке застосовується судом згідно з статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України, і має виключно рекомендаційний характер при плануванні витрат палива з метою його раціонального використання.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, доводи відповідача, що позивачем здійснюється списання палива без урахування наказу Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 р. №43 понад встановлену лінійну норму, є необґрунтованими та не можуть слугувати підставою для позбавлення позивача податкового кредиту та/або зменшення від`ємного значення з ПДВ, сформованого під час придбання палива для цілей використання у господарській діяльності.

Беручи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що у позивача відсутній обов`язок коригувати розмір податкового кредиту у випадку списання пального в обсязі, що перевищує затверджені на підприємстві планові лінійні норми.

Первинні бухгалтерські документи свідчать про очевидний зв`язок витрат пального з господарською діяльністю позивача, а підстави, відповідно до яких орган контролю дійшов висновку про завищення податкового кредиту, не ґрунтуються на вимогах закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем було неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0001801202 від 4 червня 2019 р., отже порушено права позивача та не дотримано вимоги, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що винесене податкове-повідомлення рішення було неправомірним. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 р. (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 р. (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 травня 2012 р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, між адвокатом Рибченко Наталією Миколаївною (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Васт-транс» (замовник) було укладено договір про надання юридичної допомоги від 24 квітня 2019 р. № 124, за яким виконавець надає замовнику на платній основі правничу допомогу по видах та об`ємі, передбачених цим договором та з метою захисту прав чи інтересів замовника.

Так, на підтвердження понесених витрат представником позивача було подано акт виконання робіт (наданих послуг) від 14 червня 2019 р. За цим актом замовник оплатив виконавцю за послуги надання правничої допомоги згідно тарифів у відповідності до п. 5 вищезазначеного договору, а саме, узгоджену сторонами суму, яку замовник сплатив виконавцю за надання консультацій і роз`яснень з правових питань протягом 1 години; здійснення аналізу бухгалтерських документів за лютий 2019 р., акта від 14 травня 2019 р. за № 375/10-36-12-02/30367782« Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст-транс» (код ЄДРПОУ - 30367782) з питання правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 2019 року, яка виникла за рахунок поточного від`ємного значення» та податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 4 червня 2019 р. № 0001801202 протягом 3 годин; складання та виготовлення позовної заяви до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 4 червня 2019 р. № 0001801202, ухваленого на підставі акта від 14 травня 2019 р. № 375/10-36-12-02/30367782 « Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст-транс» (код ЄДРПОУ - 30367782) з питання правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 2019 року, яка виникла за рахунок поточного від`ємного значення» протягом 6 годин на загальну суму 5000 грн. 00 коп.

На підтвердження сплати позивачем витрат на правничу допомогу було долучено до матеріалів справи платіжне доручення від 2 травня 2019 р. № 14880 на суму 5000 грн. 00 коп..

Крім того, представником позивача було додано акт виконання робіт (наданих послуг) від 25 вересня 2019 р. Згідно з цим актом замовник оплатив виконавцю за послуги надання правничої допомоги, згідно тарифів у відповідності до п. 5 вищезазначеного договору, а саме, узгоджену сторонами суму з прибуття до суду та представництво у судове засідання, що було призначене Київським окружним адміністративним судом на 25 вересня 2019 р. у справі № 320/3096/19 у розмірі 1500 грн. 00 коп. На підтвердження цієї обставини було додано до матеріалів справи платіжне доручення № 15324 від 24 вересня 2019 р. у сумі 1500 грн. 00 коп.

Дослідивши всі наявні документи в матеріалах справи, суд вважає, що клопотання щодо повернення коштів за правничу підлягає задоволенню. Так, позивачу підлягає поверненню витрати на правничу допомогу у розмірі 6500 грн. 00 коп.

Щодо розподілу інших судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення від 10 червня 2019 р. № 15052 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1921 грн. 00 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області, правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Київській області від 4 червня 2019 р. №0001801202.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-транс» (код ЄДРПОУ - 30367782) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ - 43141377) витрати на правову допомогу в сумі 6500 (шість тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ - 43141377) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-транс» (код ЄДРПОУ - 30367782) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-транс», місцезнаходження: вул. Лісна, 1, с. Петрушки, Києво-Святошинський район, Київська область, 08113, реєстраційний номер облікової картки платника податку - 30367782.

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби України, адреса: вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ,03151, код ЄДРПОУ - 43141377.

Суддя Журавель В.О.

Дата складання рішення суду 4 листопада 2019 р.