Рішення № 85361051, 31.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2019 року справа № 320/2847/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Баришівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення Баришівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області №173 від 19.03.2019 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язати Баришівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі п.3 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як матері інваліда з дитинства, починаючи з дати звернення.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона має загальний трудовий стаж більше ніж 15 років та є матір`ю ОСОБА_2 , яка визнана інвалідом з дитинства до 16 років.

Відповідно до статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому, до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

Враховуючи вказану норму, позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства, проте відповідач відмовив у призначенні цієї пенсії через відсутність висновку про можливість настання інвалідності з дитинства ОСОБА_2 до 6-ти річного віку.

Позивач вважає, що такі висновки відповідача є неправомірними та порушують її законні права.

Наголошує, що згідно із пунктом 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Таким чином, на думку позивача, нею було надано до Баришівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області всі передбачені чинним законодавством, зокрема Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, документи, необхідні для призначення їй дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, а саме: документи, які підтверджують, що інвалідність її доньки настала до виповнення їй 16 років.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивачем не надано усіх документів, необхідних для призначення пенсії.

Відповідач зазначає, що згідно медичного висновку від 01.07.2002 №12, виданого Березанською міською лікарнею, дитина - ОСОБА_2 визнана інвалідом дитинства до 16 років. Баришівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області було направлено запит до КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги Березанської міської ради" щодо надання висновку про можливість настання інвалідності з дитинства ОСОБА_2 до 6-ти річного віку. В листі КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги Березанської міської ради" від 14.02.2019 №181 вказано, що в первинній медичній документації (форма 0250) щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні дані про встановлення діагнозу епілепсія. Згідно медичного висновку від 01.07.2002 №12, виданого Березанською міською лікарнею, дитина - ОСОБА_2 визнана інвалідом дитинства до 16 років.

З огляду на відсутність висновку про можливість настання інвалідності з дитинства ОСОБА_2 до 6-ти річного віку, призначити пенсію за віком ОСОБА_1 як матері інваліда з дитинства, відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", неможливо.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 замінено відповідача - Баришівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Згідно із частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, просив проводити розгляд справи за участю представника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Частиною шостою статті 262 КАС України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

При цьому, пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо, зокрема, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Отже, оскільки дана справа є справою незначної складності та відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), якою не передбачено проведення судового засідання, а тому в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за участю представника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області необхідно відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Березанським МВ ГУ МВС України в Київській області 30 листопада 1995 року (а.с. 6).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 19.01.1991 серії НОМЕР_2 (а.с. 22).

Медичними висновками Березанської міської лікарні про дитину - інваліда віком до 18 років від 21.06.2006 №9 та від 18.06.2008 №6 встановлено у ОСОБА_2 захворювання (патологічний стан): епілепсія, поліморфні припадки. Наявне захворювання (патологічний стан) ОСОБА_2 відповідає розділу І пункту 1 підпункту 1.15 Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики в Україні, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 №454/471/516 (а.с. 16-19).

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 10.01.2013 серії АВ №0391905 ОСОБА_2 з 01.01.2013 встановлена третя група інвалідності до 01.01.2014 та зазначено причину інвалідності - інвалідність з дитинства (а.с.13).

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 21.01.2016 серії АВ №0524209 було здійснено повторний огляд ОСОБА_2 та встановлено третю групу інвалідності з 01.01.2016 довічно, причина інвалідності - інвалідність з дитинства (а.с. 14).

Довідкою виконавчого комітету Березанської міської ради від 19.12.2018 №18-09-7245 встановлено, що згідно акта депутата від 19.12.2018 №1271 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована та проживає донька позивача - ОСОБА_2 , 1990 р.н., яка є інвалідом з дитинства та дійсно виховувалась в сім`ї до шестирічного віку (а.с. 48).

Користуючись своїм правом на призначення дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, позивач звернулась до Баришівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення пенсії від 20.12.2018 (а.с. 42-43).

Рішенням Баришівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 19.03.2019 №173 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком як матері інваліда з дитинства.

Відмовляючи у призначенні позивачеві пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, відповідач в оспорюваному рішенні зазначив, що згідно медичного висновку від 01.07.2002 №12, виданого Березанською міською лікарнею, дитина ( ОСОБА_2 ), визнана інвалідом дитинства до 16 років.

Управлінням ПФ було направлено запит до КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги Березанської міської ради" щодо надання висновку про можливість настання інвалідності з дитинства до 6-ти річного віку.

В листі КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги Березанської міської ради" від 14.02.2019 №181 зазначено, що в первинній медичній документації - форма 0250 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні дані про встановлення діагнозу епілепсія. Згідно медичного висновку від 01.07.2002 №12, виданого Березанською міською лікарнею, дитина ( ОСОБА_2 ) визнана інвалідом дитинства до 16 років.

Враховуючи вищевикладене, в зв`язку з відсутністю висновку про можливість настання інвалідності з дитинства ОСОБА_2 до 6-ти річного віку, призначити пенсію за віком ОСОБА_1 як матері інваліда з дитинства, відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", неможливо (а.с. 23).

Не погоджуючись з правомірністю рішення відповідача, ОСОБА_1 звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом закріплене у статті 46 Конституції України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із статтею 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

Аналогічні приписи містяться і у частині першій статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно із якими жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії.

Отже, із аналізу пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV та частини першої статті 17 Закону №1788-XII слідує, що право на призначення дострокової пенсії мають матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку та восьмирічного віку. До осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які засвідчують особливий статус особи: документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю (при призначенні пенсії згідно з абзацом першим пункту 3 частини першої статті 115 Закону).

При призначенні пенсій жінкам, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть (пункт 2.17 Порядку №22-1).

Згідно із пунктом 2.18 Порядку №22-1 визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Отож з наведених норм права вбачається, що законом не передбачена вимога про те, що сама інвалідність дитини інваліда з дитинства повинна настати саме до 6 років, також не передбачена вимога для призначення пенсії, як обов`язковість визнання дитини інвалідом до 6-ти річного віку. В законі визначена лише вимога про виховання такої дитини до шести років.

Також відповідно до підпункту 5 пункту 2.1. Постанови №22-1, у якості документів, які необхідно додати до заяви про призначення пенсії визначено лише документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом.

Докази наявності медичних показань для визнання особою з інвалідністю з дитинства до досягнення шестирічного віку вказаним пунктом не вимагаються.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2019 року в справі №216/2437/16-а (№К/9901/20559/18) та від 31 липня 2018 року в справі №501/2838/16-а (№К/9901/23238/18).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , досягла 50-ти річного віку, має загальний страховий стаж роботи 19 років 1 місяць 26 днів, що підтверджується роздруківкою з Підсистеми призначення та виплати пенсії, що надана відповідачем (а.с. 65-67), та є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 19.01.1991 серії НОМЕР_2 (а.с. 22).

На підтвердження факту визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою з інвалідністю з дитинства позивачем надано наступні документи:

- довідки до акту огляду МСЕК від 10.01.2013 серії АВ №0391905 та від 10.01.2013 серії АВ №0391905, відповідно до яких ОСОБА_2 за результатами огляду встановлена третя група інвалідності із визначенням причини - інвалід з дитинства (а.с. 13-14);

- медичні висновки Березанської міської лікарні про дитину - інваліда віком до 18 років від 21.06.2006 №9 та від 18.06.2008 №6, що містять висновки про захворювання (патологічний стан) ОСОБА_2 : епілепсія, поліморфні припадки, які дають право позивачу на отримання соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років (а.с. 16-19);

- консультативний висновок Української дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит" від 23.12.1998 б/н, що свідчить про наявність захворювання ОСОБА_2 : епілепсія (а.с. 9);

- консультативний висновок КЗ КОР "Обласне психіатрично-наркологічне медичне об`єднання" від 29.02.2012 б/н, що свідчить про наявність захворювання ОСОБА_2 : симптоматична епілепсія (а.с. 10);

- висновок КЗ КОР "Київська обласна дитяча лікарня" від 17.06.2008 б/н, що свідчить про наявність захворювання ОСОБА_2 : симптоматична епілепсія, поліморфні припадки (а.с. 11);

- консультативний висновок Консультативно-діагностичний центр матері та дитини від 10.11.1998 б/н, що свідчить про наявність захворювання ОСОБА_2 : епілепсія (а.с. 11);

- виписку з історії хвороби № 204988 /1898, видану Київською обласною клінічною лікарнею, відносно ОСОБА_2 (а.с. 12).

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 виховувалась в сім`ї до шестирічного віку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані обставин підтверджуються довідкою виконавчого комітету Березанської міської ради від 19.12.2018 №18-09-7245 (а.с. 48).

Отже, позивач є матір`ю особи з інвалідністю з дитинства, виховувала дитину до шестирічного віку, досягла 50 років та має не менше 15 років страхового стажу, що є підставою для призначення їй дострокової пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.

За таких підстав, рішення Баришівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 19.03.2019 №173 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком як матері інваліда з дитинства є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позов у відповідній частині - задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV як матері інваліда з дитинства, починаючи з дати звернення, суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України адміністративний позов може містити вимогу про зобов`язання відповідача суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В силу положень частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20 травня 2013 року №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Вирішуючи питання про наявність у діях відповідача дискреційних повноважень при вирішенні питання про призначення дострокової пенсії, суд зазначає, що законом чітко визначена послідовність дій відповідача при призначенні особі дострокової пенсії, як матері інваліда з дитинства, яка виховала його до шестирічного віку, після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років, а отже при дотриманні всіх перерахованих умов відповідач зобов`язаний призначити особі дострокову пенсію.

З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи у суді був встановлений факт неправомірної відмови позивачу у призначенні пенсії за віком як матері інваліда з дитинства та наявність підстав для призначення такої пенсії позивачу, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком, на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, як матері інваліда з дитинства.

Щодо дати призначення пенсії позивачу, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

У пункті 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

З матеріалів справи слідує, що заяву про призначення пенсії позивач подала 20.12.2018, звернувшись до Баришівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, за місцем проживання (а.с. 42-43). Факт отримання пенсійним органом вказаної заяви підтверджується розпискою-повідомленням про реєстрацію заяви 20.12.2018 за вхід. №1753 та не заперечується відповідачем.

Отже, днем звернення позивача за пенсією вважається 20.12.2018, і ця дата передувала даті досягнення пенсійного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Таким чином, відповідно днем призначення позивачу пенсії є день, наступний за днем досягнення пенсійного віку, тобто 28.12.2018, а не дата звернення позивача до відповідача до територіального органу Пенсійного фонду із відповідною заявою.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір на суму 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 28.05.2019 №0.0.1366707544.1, оригінал якої міститься в матеріалах справи (а.с. 2), який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Баришівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 19.03.2019 №173 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком як матері інваліда з дитинства.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548; місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40) призначити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) дострокову пенсію за віком, на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як матері інваліда з дитинства, з 28.12.2018.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548; місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано - 31.10.2019.

Суддя Кушнова А.О.