Рішення № 85360435, 01.11.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2019 року м. Житомир справа № 240/10637/19

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Міністерство оборони України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

-визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановського Ю.В. від 29.08.2019 щодо закінчення виконавчого провадження, що винесена у виконавчому провадженні № 59118043, відкритого по виконавчому листу Житомирського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі № 0640/4207/18.

- зобов`язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити негайні заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду щодо зобов`язання Міністерства оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням інвалідності II групи внаслідок поранення, контузії і захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

В обгрунтування позову зазначає, що рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі № 0640/4207/18, на підставі якого відповідчем було відкрито виконавче провадження, боржником фактично не виконано, тому підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні. Вказує, що державний виконавець ухилився від перевірки факту вчинення боржником дій у повній відповідності до резолютивної частини рішення суду.

Ухвалою від 22.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 01.11.2019 на 10:00.

Представник позивача до суду прибув, подав заяву про розгляд спарви у порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, повідомлений про розгляд справи належним чином. Відзиву на позов не надав.

Представник третьої особи в судове засідання не з"явився, повідомлений про розляд справи належним чином.

Представником позивача подано клопотання про заміну неналежного відповідача у справі з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, оскільки відділ примусового виконання рішень не є юридичною особою.

Відповідно до ч.3 ст.48 КАСУ якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Оскільки відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не є самостійним органом державної виконавчої служби та не може бути відповідачем у даній справі, суд дійшов висновку до необхідність заміни неналежного відповідача у справі на належного - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження у відповідності до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 у справі №0640/4207/18 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням II групи інвалідності з 17.11.2017 внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене пунктом 6 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційним сум від 22.06.2018 №65.

Зобов`язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням з 17 листопада 2017 року ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, після звільнення з військової служби, у розмірі та в порядку, визначеному Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року змінено.

Абзац третій резолютивної частини рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року викладено у наступній редакції:

"Зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, контузії і захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975".

Зазначене рішення набрало законної сили 27.02.2019.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження ВП №59118043 з примусового виконання виконавчого листа №0640/4207/18, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 25.04.2019 про зобов"язання вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, контузії і захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24.05.2019 №62, на виконання рішення суду в адміністративній справі №240/4207/18, Житомирського окружного адміністративного суду та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду комісією було скасовано п.6 протоколу засідання комісії Міністерства оборони від 22.06.2018 та відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , якого 05.12.1987 звільнено з строкової віськової служби та 15.03.2017 встановлено 2 групу інвалідності внаслідок поранення, пов"язаного з виконання обов"язків військової слуби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с.15)

Державним виконавцем 29.08.2019 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом від 25.04.2019 у справі № 0640/4207/18 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки рішення у справі 0640/4207/18 8 фактично виконано в повному обсязі, що підтверджується листом Міністерства оборони України від 28.05.2019 №62. (а.с.17)

Позивач не погоджуючись із зазначеним рішенням та вважаючи його протиправним та таким, що грубо порушує його право на отримання одноразової грошової допомоги у повному розмірі, який було визначено відповідними рішенням суду, що набрало законної сили, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 вказаного Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Державним виконавцем в примусовому порядку виконувалося судове рішення немайнового характеру.

Відповідно до ч. 6 статті 26 цього Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З аналізу вищезазначених приписів Закону слідує, що закінчення виконавчого провадження з наведених у цій нормі підстав можливе виключно у разі наявності в державного виконавця доказів належного виконання боржником виконавчого документа.

Судовим рішенням, яке виконувалося в примусовому порядку, зобов`язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, контузії і захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Державним виконавцем 29.08.2019 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом від 25.04.2019 у справі № 0640/4207/18 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки рішення у справі 0640/4207/18 8 фактично виконано в повному обсязі, що підтверджується листом Міністерства оборони України від 28.05.2019 №62.

Суд не погоджується з таким рішенням, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Відповідно до п.2 Розділу 2 інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (на момент виникнення спірних правовідносин), виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Таким чином, з метою перевірки наявності підстав для закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", що мало місце у спірних правовідносинах, необхідним є з`ясування факту повного виконання рішення суду.

Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24.05.2019 №62 вбачається, що на виконання рішення суду було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , якого 05.12.1987 звільнено з строкової військової служби та 15.03.2017 встановлено 2 групу інвалідності внаслідок поранення, пов"язаного з виконання обов"язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Підставою для відмови зазначено, що інвалідність позивачу встановлено понад 3-місячний термін після звільнення зі служби та відсутність документа, що свідчить про причини та обставини поранення.

Разом з тим, у мотивувальній частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду та постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду, суди дійшли висновку , що позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, закріплене у статті 16 Закону Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку №975.

Застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов"язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що розмір грошової допомоги, який повинен бути призначений та виплачений позивачу визначений пп. б п.1 ст.16-2 Закону №2011-ХІІ у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017 року.

При цьому, у контексті наведених обставин суд наголосив, що Міністерство оборони України, як головний розпорядник коштів, має розглядати та, відповідно до унормованого порядку прийняти рішення про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності II групи.

Враховуючи вищезазначене, у державного виконавця не було достатніх підстав вважати, що мало місце фактичне виконання Міністерством оборони України в повному обсязі судового рішення згідно з виконавчим листом №1576/2019 і закінчувати виконавче провадження № ВП59118043 з його примусового виконання.

Крім того, у разі виникнення у державного виконавця будь-яких труднощів у правильному розумінні судового рішення в ході його виконання та/або неможливості виконання судового рішення у визначений в ньому спосіб, останньому надавались повноваження для звернення до суду з відповідними заявами про роз`яснення судового рішення та зміни чи встановлення способу його виконання у порядку, передбаченому статтями 254, 378 КАС України.

Принцип обов`язковості судових рішень також закріплений статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом..

Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).

При вирішенні справи колегія суддів враховує положення ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Право на справедливий суд передбачено статтею 6 Конвенції.

Швидкий розгляд адміністративної справи та своєчасне виконання рішення суду є запорукою ефективності правосуддя. Це відображено зокрема в рішеннях Європейського суду з прав людини, які після ратифікації Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (1997 рік), стали частиною національного законодавства. У них зазначається, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 згаданої Конвенції стороні на судовому етапі, втрачають сенс (наприклад, рішення Горнсбі проти Греції від 19.03.1997).

З огляду на зазначене, враховуючи правову позиції Європейського суду з прав людини, колегія суддів, зазначає, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно бути беззаперечно виконано боржником та гарантовано державою шляхом встановлення заходів відповідальності за невиконання судового рішення, в тому числі і кримінальної.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити негайні заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду, суд відмічає, що згідно з приписами ст. 18 Закону №1404-VIII на державного виконавця покладено обов"язок вживати передбачені законом заходи щодо примусового виконання рішень.

Додатково покладати на відповідача обов"язок встановлений законом, на даний час суд не вбачає підстав, оскільки висновки щодо того, що державний виконавець у майбутньому буде ухилятися від виконання покладених на нього повноважень, на даний час передчасні, з огляду на що підстави для задоволення позову у цій частині відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб"єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого рішення, відзиву на позов не надано, що у відповідності до ч.4 ст.159 КАСУ розцінюється судом, як визнання позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул.Городецького,13,м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа - Міністерство оборони України (Повітрофлотський проспект,6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановського Ю.В. від 29.08.2019 про закінчення виконавчого провадження №ВП59118043.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Капинос