Рішення № 85360353, 04.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року Справа № 160/9410/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним рішення Управління застосування пенсійного законодавства відділ з питань призначення та перерахування пенсій №13 Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) «Про відмову в призначенні пенсії», яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пенсії за віком.

- зобов`язати Управління застосування пенсійного законодавства відділ з питань призначення та перерахування пенсій №13 Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з 07.04.2019 року пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що 02.04.2019р. (21.05.2019р. повторно) позивач звернувся до Управління застосування пенсійного законодавства відділ з питань призначення та перерахування пенсій №13 Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровської області з заявою про призначення йому пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу не менше 26 років згідно зі ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 02.04.2019 року, до якої було надано відповідний пакет документів. На думку позивача, його трудовий стаж становить 29 років 10 місяців 19 днів, що відповідає вимогам ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено виникнення права на пенсію за віком з 60 років, починаючи з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року, за наявністю страхового стажу не менше 26 років. За результатами розгляду його заяви відповідачем прийнято рішення №139а від 08.07.2019 р. про відмову в призначені позивачеві пенсії за віком, яке ґрунтується на висновку відповідача про те, що загальний стаж позивача складає лише 23 роки 10 місяців 19 днів, тобто відсутній необхідний 26-річний страховий стаж. При цьому при обрахунку стажу позивача відповідачем безпідставно не враховано стаж роботи позивача як фізичної особи-підприємця з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року, з посиланням на те, що за відомостями, отриманими від податкового органу, позивач у вказаний період перебував не на спрощеній системі оподаткування, а на загальній системі оподаткування, при цьому відомості про сплату ФОП ОСОБА_1 податків і зборів за цей період відсутні і не можуть бути надані податковим органом через те, що така інформація є інформацією з обмеженим доступом. Позивач, в свою чергу, також не зміг отримати у податкового органу такої інформації за своїм запитом. Водночас, відповідно до пунктів 4.1, 4.2 та 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005р. №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за №1566/11846, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, зокрема, подання додаткових документів, передбачених законодавством. Натомість, відповідач просто відмовив у призначенні пенсії за віком позивачеві. Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турової О.М. від 02.10.2019 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/9410/19, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 18.10.2019 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

25.10.2019 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. До введення в дію Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який діє з 01.01.2004 року, пенсії призначались згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-ХІІ. Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (до 01.01.2004р.) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Постановою Кабінету Міністрів України 03.10.2018р. №793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, абзацом другим, відповідно до якого періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховується до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності. Страховий стаж позивача обраховано та він склав 23 роки 10 місяців 19 днів, що є недостатнім для призначення пенсії, тому в призначенні пенсії відмовлено. На думку відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діє в межах повноважень, згідно з діючим законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02.04.2019р. ОСОБА_1 звернувся до Управління застосування пенсійного законодавства відділ з питань призначення та перерахування пенсій №13 Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровської області з заявою про призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 02.04.2019 року.

До вказаної заяви позивачем надано пакет документів на підтвердження загального трудового і страхового стажу, а саме: копію паспорта; копію ідентифікаційного коду; копію трудової книжки; копію військового квитка; копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця; довідку Новомосковської ДПІ Лівобережного управління ГУДФС у Дніпропетровській області «Про систему оподаткування» №46322/10-83-50 від 18-04-2019 р., в якій зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Новомосковській ДПІ Лівобережного управління ГУ Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області як фізична особа-підприємець у стані припинено, але не знято з обліку з 31.01.2018року, за наявними даними аналітично - інформаційних систем ДФС України у період з 1998 року по 31.12.2004 року позивач був платником загальної системи оподаткування.

13.06.2019р. пенсійний орган надіслав запит до ГУ ДФС у Дніпропетровській області №553/02-25/27 з проханням надати довідку про суми сплачених податків ОСОБА_1 , який був платником загальної системи оподаткування у період з 1997р. по 2003р., оскільки вирішується питання призначення пенсії.

Листом від 05.07.2019р. за №77623/04-36-53-10-17 ГУ ДФС у Дніпропетровській області відмовило відповідачу у наданні довідки про суми сплачених податків ОСОБА_1 , який був платником загальної системи оподаткування в період з 1997 по 2003 р.р., оскільки вказані відомості є інформацією з обмеженим доступом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» і можуть бути отримані лише безпосередньо громадянином (його законним представником за дорученням) в порядку визначеному чинним законодавством.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02.04.2019р. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом №139а від 08.07.2019р. відмовило позивачеві у призначенні пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із відсутністю у позивача передбаченого цією статтею необхідного для призначення пенсії за віком загального стажу 26 років.

В обґрунтування відмови у призначенні пенсії відповідачем зазначено, що загальний стаж позивача складає лише 23 роки 10 місяців 19 днів, оскільки при обрахунку цього стажу не може бути враховано стаж роботи позивача як фізичної особи-підприємця з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року, оскільки за відомостями, отриманими від податкового органу, позивач у вказаний період перебував на загальній системі оподаткування, в той час, як п.4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, передбачено, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховується до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності.

Незгода позивача з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу починаючи з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року за наявністю страхового стажу не менше 26 років.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01.01.2004р. порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Частиною 1 статті 62 Закону 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005р. №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).

4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;

5) документи, які засвідчують особливий статус особи.

Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У позовній заяві позивач зазначає про не зарахування відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення останнім підприємницької діяльності з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року.

Дослідивши ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та Виплати пенсії по особі ОСОБА_1 , суд встановив, що відповідачем зараховано страховий стаж позивача за період з 01.07.2000р. по 31.12.2003р. Тобто при розрахунку загального страхового стажу відповідачем не було враховано період з 01 січня 1998 року по 31.06.2000р., протягом якого позивач займався підприємницькою діяльністю.

Судом також встановлено, що 15 січня 1997 року ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Новомосковської міської ради Дніпропетровської області як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис за номером НОМЕР_2 0005 000775, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3 , копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідно до довідки Новомосковської ДПІ Лівобережного управління ГУ Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області № 46322/10-83-50 від 18.04.2019р., ОСОБА_1 перебуває на обліку у Новомосковській ДПІ Лівобережного управління ГУ Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області як фізична особа-підприємець у стані припинено, але не знято з обліку з 31.01.2018року, за наявними даними аналітично - інформаційних систем ДФС України у період з 1998 року по 31.12.2004 року позивач був платником загальної системи оподаткування.

Відповідачем за результатами розгляду заяви позивача встановлено, що страховий стаж відповідно до наданих документів та даних про сплату внесків в базі відділу персоніфікованого обліку складає 23 роки 10 місяців 19 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, а відтак позивачеві у призначенні пенсії відмовлено.

При цьому відповідачем враховано, що Головне управління ДФС в Дніпропетровській області листом 553/02-25/27 від 13.06.2019 року відмовило у наданні довідки про суми сплачених податків ОСОБА_1 , який був платником загальної системи оподаткування в період з 1997 року по 2003 рік, оскільки дані відомості є інформацією з обмеженим доступом, відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» і можуть бути отримані лише безпосередньо громадянином (його законним представником за дорученням) в порядку визначеному чинним законодавством, водночас, позивачем таких відомостей надано не було.

Судом також встановлено, що в подальшому задля отримання вищевказаної інформації ОСОБА_1 звернувся до податкового органу з відповідним листом від 22.07.2019р.

Листом Новомосковської ДПІ Лівобережного управління ГУ Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області № 6401/04-36-53-10-17 від 15.08.2019 р. зазначено про неможливість надання інформації щодо стану розрахунків за податками, зборами, митними платежами та єдиним внеском за період з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року у зв`язку з її відсутністю, оскільки минув термін зберігання (особові рахунки платників податків в електронному та паперовому вигляді зберігаються 5 років), відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 за №578/5 «Про перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.04.2012 за №71/20884.

Отже, надані позивачем докази унеможливлюють встановлення факту сплати ним страхових внесків протягом періоду з 01 січня 1998 року по 31 червня 2000 року.

Жодних відомостей про сплату страхових внесків позивачем у період здійснення ним підприємницької діяльності з 01 січня 1998 року по 31 червня 2000 року ОСОБА_1 не надано. Відомості про сплату страхових внесків за вказані періоди також відсутні у відповідача та не встановлено судом під час судового розгляду справи.

Таким чином, суд вважає, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про те, що період здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 1998 року по 31 червня 2000 року не може бути зарахований до страхового стажу позивача.

Також суд зауважує, що факт здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію не є належним доказом підтвердження сплати страхових внесків, облік яких ведеться пенсійним органом.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 26.10.2018 року у справі №643/20104/15-а.

Таким чином, суд доходить висновку, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували, що позивач в період з 01 січня 1998 року по 31 червня 2000 року, будучи приватним підприємцем, сплачував страхові внески. А період з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2003 року було враховано відповідачем при обрахунку загального страхового стажу позивача, що підтверджується ІКІС ПФУ:Підсистема призначення та Виплати пенсії, що міститься в матеріалах справи.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 04.11.2019 року.

Суддя О.М. Турова