Ухвала суду № 85360279, 04.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 листопада 2019 року Справа № 160/5741/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі №160/5741/19 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

21.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення про визначення митної вартості товару від 04.06.2019р. №UA110000/2019/200098/2; визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2019/00388.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 року позов було задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано Рішення про визначення митної вартості товарів від 04.06.2019 року №UA110000/2019/200098/2. Визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2019/00388. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2779,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС.

22.10.2019 року представник ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просить: стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначає, що у зв`язку з розглядом справи, позивачем було понесено витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі послуг від 17.10.2019 року та платіжними дорученнями на перерахування коштів за надання правової допомоги, тому на підставі викладеного, просить стягнути з відповідача зазначені судові витрати.

Ухвалою суду від 23.10.2019 року заяву призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 29.10.2019 року.

У судове засідання сторони не прибули, належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду заяви, що підтверджується матеріалами справи. 29.10.2019 року представником ОСОБА_1 до суду подано клопотання про розгляд заяви за відсутності позивача та його представника. Представником Дніпропетровської митниці ДФС також 29.10.2019 року до суду подано заяву, в якій представник відповідача просить заяву розглядати без участі представника.

Разом з тим, 29.10.2019 року через канцелярію суду представником відповідача подано письмові пояснення щодо заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі, в якій зазначено, що Дніпропетровська митниця ДФС не погоджується з доводами позивача, викладеними у заяві. Відповідач наголошує, що в обґрунтування стягнення витрат на правничу допомогу позивачем до заяви не подано жодного з передбачених ст.134 КАС України документів, а саме не надано: договору про надання правничої допомоги; доказів здійснення відповідних витрат; детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості; відомостей щодо часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) тощо. Зауважує, що у зв`язку з відсутністю вказаних документів, неможливо оцінити співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката у відповідності до ч.5 ст.134 КАС України, тобто встановлені адвокатом тарифи є значно завищеними і розмір витрат не є співмірним зі складністю справи. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить заяву позивача щодо стягнення з Дніпропетровської митниці ДФС судових витрат у розмірі 10000,00 грн. залишити без задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, розглянувши дану заяву представника позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 2 ст.252 КАС України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Судом встановлено, що до заяви представником позивача подано копію акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0017 від 17.10.2019 року, копію звіта Адвокатського бюро «Альони Забари» про надані послуги з правової допомоги від 17.10.2019 року та копію додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги №63 від 06.06.2019 року.

Частиною 3 ст.134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, приписами ч.3 ст.134 КАС України чітко визначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання вимог ч.3 ст.134 КАС України, позивачем не подано до суду Договору про надання правової допомоги №63 від 06.06.2019 року, на який міститься посилання у додатковій угоді до Договору.

Згідно із ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п.2 додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги №63 від 06.06.2019 року, розмір гонорару адвоката залежить від кількості витрачених годин та встановлюється в наступному розмірі:

- розмір адвокатського гонорару за надання усної консультації без вивчення документів становить: 600,00 грн.;

- розмір адвокатського гонорару за годину роботи адвоката по складанню процесуальних документів становить: 600,00 грн.;

- розмір адвокатського гонорару за годину роботи адвоката по підготовці копій документів до позовної заяви для суду та відповідної кількості сторін становить: 600,00 грн.;

- розмір адвокатського гонорару за участь в одному судовому засіданні складає - 1000,00 грн.

Пунктом 4 додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги №63 від 06.06.2019 року передбачено, що оплата виконання доручення проводиться на підставі виставленого рахунку протягом 3 (трьох) календарних днів, з моменту отримання клієнтом рахунку.

Виставлених адвокатом рахунків щодо оплати за виконання робіт (послуг) позивачем до суду не подано.

Згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0017 від 17.10.2019 року, який складено представником Адвокатського бюро «Альони Забари» з одного боку, та ОСОБА_1 з іншого боку, було проведено такі роботи (надані послуги) по Договору №63 від 06.06.2019 року:

- надання усної консультації без вивчення документів: 1 год. - 600,00 грн.;

- підготовка позовної заяви про визнання дій протиправними та скасування рішень суб`єкта владних повноважень: 5 год. - 3000,00 грн.;

- підготовка копій документів до позовної заяви для суду та відповідної кількості сторін: 1 год. - 600,00 грн.;

- участь у судовому засідання: 4 послуги по 1000,00 грн., разом 4000,00 грн.;

- підготовка письмових пояснень по справі: 3 год. - 1800,00 грн.;

Всього згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0017 від 17.10.2019 року - 10000,00 грн.

Згідно із ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження оплати за надання правової допомоги представником позивача до суду подано дублікат квитанції №0.0.1496492424.1 від 17.10.2019 року на 1000,00 грн., платіжне доручення №@2PL962592 від 10.06.2019 року на 6000,00 грн., платіжне доручення №@2PL585151 від 05.09.2019 року на 1000,00 грн., платіжне доручення №@2PL419216 від 17.09.2019 року на 1000,00 грн. та платіжне доручення №@2PL563765 від 15.10.2019 року на 1000,00 грн., в призначенні платежу яких зазначено "за надання правової допомоги". Проте, із зазначених копій платіжних документів не вбачається, що сплата таких коштів здійснена на виконання умов договору та за рахунками, виставленими адвокатом за умовами п.4 додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги №63 від 06.06.2019 року.

Як вже зазначалося судом, копії Договору про надання правової допомоги №63 від 06.06.2019 року та копій рахунків адвоката щодо оплат за виконання робіт (послуг) позивачем до суду не подано.

Частиною 5 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч.ч.6, 7 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень ст.134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26 вересня 2018 року у справі №826/14072/17.

Відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики, схвалених Установчим З`їздом адвокатів України від 17.11.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Щодо витрат позивача, які зазначені в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0017 від 17.10.2019 року, а саме, за надання адвокатом усної консультації без вивчення документів, підготовки позовної заяви про визнання дій протиправними та скасування рішень суб`єкта владних повноважень, підготовки копій документів до позовної заяви для суду та відповідної кількості сторін, участі у судових засіданнях та підготовки письмових пояснень по справі, суд зазначає, що із поданих письмових доказів є незрозумілим чи в межах даної адміністративної справи було надано такі послуги адвоката, враховуючи, що договору про надання правової допомоги та детального опису послуг (робіт) у зв`язку із розглядом конкретної справи матеріали справи не містять.

Тобто, чи надавалася адвокатом усна консультація без вивчення документів саме щодо оскарження рішення Дніпропетровської митниці ДФС про визначення митної вартості товару від 04.06.2019р. №UA110000/2019/200098/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2019/00388, а також щодо підготовки позовної заяви та підготовки копій документів до позовної заяви є неможливим встановити, чи пов`язані ці витрати з розглядом даної справи чи ні, позивачем не подано належних доказів на підтвердження обставин, а звіт та акт не містять детальний розрахунок робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для розгляду даної справи.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає необґрунтованою та непропорційною до предмета спору загальну суму витрат у розмірі 10000,00 грн., враховуючи, що витрати повинні бути розумними та перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід зауважити, що приймаючи до уваги задоволення позову ОСОБА_1 , характер спірних правовідносин та обставини встановлені при судовому розгляді справи, судом під час прийняття рішення вже було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, відповідно ч.1 ст.139 КАС України, а згідно із вимогами п.3 ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З огляду на зазначене, підстави для ухвалення додаткового судового рішення у справі відсутні, тому заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.ч.4, 5 ст.252 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.44, 132, 134, 139, 143, 248, 250, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі №160/5741/19 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 цього Кодексу.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко