Рішення № 85358890, 04.11.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2019Справа № 910/10706/19

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» (пл. Героїв Майдану, буд. 1, к. 524, м. Дніпро, Дніпропетровська область, м. Київ, 49000) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Тверська, буд. 5, м. Київ, 03680) про відшкодування збитків у розмірі 100920,00 грн.,

Без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургтранс», звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в якому просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» збитки у розмірі 100920,00 грн. та понесені судові витрати.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що для забезпечення організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування та надання послуг, пов`язаних із цими перевезеннями між позивачем та АТ «Українська залізниця» укладено договір про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування № ПР/М-15103/НЮ від 09.11.2015. У січні-березні 2019 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» здійснювало перевезення вантажних вагонів власності (орендованих) позивача. Між відправником та відповідачем укладено договори перевезення у вигляді залізничних накладних, відповідно до яких вантажні вагони прямували порожніми під завантаження до пункту призначення. Прямуючи до пункту призначення, зі станції відправлення до станції призначення у період знаходження вагонів на відповідальності відповідача, вагони були пошкоджені та відчеплені із зазначенням причини відчеплення - розукомплектація деталей, про що були складені акти про пошкодження вагонів форми ГУ-23. Внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагонів позивач передав структурному підрозділу експлуатаційного вагонного депо регіональної філії відповідача аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки дані вагони використовуються у господарській діяльності позивача. Після проведення ремонту позивач прийняв на підставі актів виконаних робіт та оплатив поточний ремонт вагонів, загальна вартість якого складає 84100,00 грн. (без ПДВ). Загальна сума понесених позивачем витрат в результаті заміни розукомплектованих деталей (ремонт вагонів) складає 100920,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2019 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі позивачем отримано 05.09.2019, відповідачем - 04.09.2019, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

26.09.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який направлено до суду поштовим зв`язком 24.09.2019, про що свідчать відомості поштового повідомлення № 4903815706522.

Частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно ч.ч. 1, 2, 6 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Зі змісту поданого відповідачем відзиву вбачається, що відповідач просить суд поновити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, оскільки у відповідача був відсутній достатній час для обробки вхідної поштової кореспонденції та направлення відповідних документів відповідачем за належністю до філії та в свою чергу до відповідного структурного підрозділу, а той в свою чергу до належних виробничих структурних підрозділів з наступним зворотнім отриманням від останніх всіх необхідних доводів та документів, необхідних для вирішення спору, відповідач був (міг бути) позбавлений можливості підготувати та своєчасно направити до суду даний відзив у встановлений термін, витребувати та розглянути необхідні докази. Вважає, що встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву відповідачем був (або міг бути) пропущений з поважних причин, враховуючи й поштовий обіг.

В той же час, враховуючи той факт, що відповідачем до закінчення строку для подання відзиву не повідомлено суд про необхідність продовження строку для подання відзиву та/або доказів, відзив на позовну заяву направлено до суду лише 24.09.2019, в той час як отримано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі 09.09.2019, суд доходить висновку про відсутність підстав для продовження строку для подання відзиву на позовну заяву з боку відповідача та відсутності підстав для прийняття відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду 26.09.2019.

26.09.2019 до суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів судових витрат, відповідно до якої позивач просить суд при розгляді справи по суті вирішити питання про розподіл судових витрат, в т.ч. судових витрат на професійну правничу допомогу.

30.09.2019 до Господарського суду міста Києва позивачем подано відповідь на відзив, який у зв`язку із неприйняттям відзиву на позовну заяву, не приймається судом.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

09.11.2015 між Державним підприємством «Придніпровська залізниця» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» (замовник) укладено договір № ПР/М-15103/НЮі про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування.

За умовами п. 1.1. розділу І вказаного договору цей договір регулює взаємовідносини сторін, пов`язані з організацією курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування та наданням послуг, пов`язаних із цими перевезеннями.

26.11.2018 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» (замовник) укладено додаткову угоду № 4 ПР/М-15103/НЮі Д4 до договору про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування від 09.11.2015 № ПР/М-15103/НЮі.

Відповідно до умов даної додаткової угоди сторонами погоджено, зокрема, строк дії договору та визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 включно.

Згідно залізничної накладної № 47678644 від 02.01.2019 відправником Приватним акціонерним товариством «Укрграфіт» (платник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Металуртранс») зі станції «Порт-Велике Запоріжжя» оформлено перевезення вагонів залізничних, що перевозяться на власних осях (вагон № 67923334, код вантажу 421034) одержувачу - Публічне акціонерне товариство «ІнГОК», станція призначення - «Інгулець».

Відповідно до акту загальної форми (форма ГУ-23) від 20.02.2019, складеної Регіональною філією «Придніпровська залізниця», при огляді вагону № 67923334 виявлена відсутність головної частини вагону.

20.02.2019 згідно з повідомленням № 9823 вагон № 67923334 прибув до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» для проведення ремонту та технічного огляду.

Згідно із повідомленням № 86 про прийняття вантажних вагонів у/з ТОВ-2 (форма ВУ-36М) від 02.03.2019 підтверджено факт проведення технічного огляду вагону № 67923334.

Згідно залізничної накладної № 44126118 від 28.03.2019 відправником Товариством з обмеженою відповідальністю «Металуртранс» зі станції «Полтава Південна» оформлено перевезення вагонів залізничних, що перевозяться на власних осях (вагон № 55556344, код вантажу 421034) одержувачу - Приватному акціонерному товариству «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» ГЗК «Укрмеханобр», станція призначення - «Мудрьона».

Відповідно до акту загальної форми (форма ГУ-23) від 30.03.2019, складеної Регіональною філією «Придніпровська залізниця», при огляді вагону № 55556344 виявлена відсутність магістральної частини вагону.

30.03.2019 згідно з повідомленням № 8101 вагон № 55556344 прибув до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» для проведення ремонту та технічного огляду, найменування несправностей - розукомплектування ручного, тріщина/злам).

Згідно із повідомленням № 9871 про прийняття вантажних вагонів у/з ТОВ-2 (форма ВУ-36М) від 06.04.2019 підтверджено факт проведення технічного огляду вагону № 55556344.

Згідно залізничної накладної № 48647234 від 03.03.2019 відправником Товариством з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» зі станції «Удачна» оформлено перевезення вантажу концентрату вугольного насипом (вагон № 68586809, код вантажу 161043) одержувачу - Приватному акціонерному товариству «Дніпровський коксохімічний завод», станція призначення - «Правда».

Відповідно до акту загальної форми (форма ГУ-23) від 08.03.2019 при огляді вагону № 68586809 виявлена відсутність трьох болтів головної частини розподільника повітря.

09.03.2019 згідно з повідомленням № 9192 вагон № 68586809 прибув до Вагонного депо «Кам`янське» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» для проведення ремонту та технічного огляду.

Згідно із повідомленням № 5860 про прийняття вантажних вагонів (форма ВУ-36М) від 27.03.2019 підтверджено факт проведення технічного огляду вагону № 68586809.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає про проведення ремонту Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремвагонторг» вказаних вагонів загальна вартість якого складає 100920,00 грн. з ПДВ. Поточний ремонт даних вагонів сплачено позивачем, при цьому відповідачем не забезпечено схоронність (збереження) вагонів при перевезенні у зв`язку з чим позивачу завдано збитків, які оцінено позивачем на рівні вартості ремонту вагонів.

На підтвердження понесених збитків позивачем до матеріалів справи додано акти виконаних робіт, за якими ремонті роботи вагонів організовувалися Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремвагонторг».

З матеріалів справи вбачається, що 19.02.2014 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремвагонторг» укладено договір надання послуг № 25у/14, за умовами якого виконавець ТОВ «Ремвагонторг» зобов`язався виконувати від свого імені та за рахунок позивача юридичні та інші дії, пов`язані з організацією проведення деповського та/або поточного відчіпного ремонту вагонів замовника на території України.

Відповідно до акту № 517 виконаних робіт від 27.05.2019, складеного та підписаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремвагонторг», загальна вартість робіт по вказаному акту складає 1537900,00 грн. без ПДВ, всього з ПДВ - 1845480,00 грн.

Згідно із додатком № 1 до акту № 517 від 27.05.2019 загальна вартість ремонтних робіт вагону № 67923334 складає 28300,00 грн. (головна частина розподільника повітря - 9000,00 грн., поточний ремонт - 19300,00 грн.), загальна вартість ремонтних робіт вагону № 68586809 складає 28300,00 грн. (головна частина розподільника повітря - 9000,00 грн., поточний ремонт - 19300,00 грн.).

Відповідно до акту № 521 виконаних робіт від 30.06.2019, складеного та підписаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремвагонторг», загальна вартість робіт по вказаному акту складає 789000,00 грн. без ПДВ, всього з ПДВ - 946800,00 грн.

Згідно із додатком № 1 до акту № 521 від 30.06.2019 загальна вартість ремонтних робіт вагону № 55556344 складає 27500,00 грн. (поточний ремонт - 19300,00 грн., авторежим вантажний - 8200,00 грн.).

Відповідно до актів звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2019, складеного та підписаного повноважними представниками ТОВ «Металургтранс» та ТОВ «Ремвагонторг», за договором № 25у/14 від 19.02.2014 станом на 30.06.2019 у позивача наявна заборгованість у розмірі 1172121,50 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 28.09.2004р. №856, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 «Найменування вантажу» вказується «Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)».

Матеріалами справи та її фактичними обставинами підвтерджується, що відповідачем здійснювалось перевезення вантажних вагонів № 67923334, № 55556344, № 68586809.

Відповідно до ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

Відповідно до п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015р. № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Відповідно до п. 6.2.7. Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затверджена наказом Укрзалізниці №264-Ц від 28.10.1997р. (зі змінами та доповненнями згідно наказом №312-Ц від 07.06.2001р.) забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальмів не обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз`єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.

Відповідно до п. 6.2.1. зазначеної Інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.

Таким чином, відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника являється пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для поставки такого вагону в склад поїзду.

За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей вказані вагони були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення.

Відповідно до п. 4.6. Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця.

Відповідно до п.п. 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Судом встановлено, що у зв`язку із відсутністю головної, магістральної частини вагонів та відсутністю болтів головної частини одного із вагонів регіональною філією «Придніпровської залізниця» складені акти загальної форми (форма ГУ-23), а вагони № 67923334, № 55556344, № 68586809 направлені до структурних підрозділів регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Положеннями статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Підставою відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди. Завдавання шкоди містить наступні елементи: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між двома першими елементами та вина завдавача шкоди.

Протиправна поведінка (бездіяльність) полягає у незабезпеченні збереженості належного позивачу майна (вагонів); шкода полягає у пошкодженні складових частин вагонів та необхідності їх відновлення; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою полягає у недотриманні відповідачем обов`язку забезпечити збереженість майна під час здійснення перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно із ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання. Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (Заява N 16404/03) від 19 лютого 2009 року 921, зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії", від 12 липня 1988 року, серія A, N 140, с. 29, пп. 45 - 46, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії", від 9 червня 1998 року, Reports 1998-IV, с. 1462, п. 34).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Вказана правова позиція взаємоузгоуджється із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 927/313/18.

Як встановлено судом дійсно відповідачем здійснювалося перевезення вагонів № 647923334, № 55556344, № 68586809, під час технічного огляду яких встановлено відсутність головної, магістральної частини двох вагонів, болтів головної частини одного вагону.

Позивачем стверджується належність вказаних вагонів позивачу на праві приватної власності (вагон № 55556344), на праві користування лізингу та/або оренди (вагони № 67923334, № 68586809). В той же час, належних доказів, які б підтверджували право власності та/або користування позивача вказаними вагонами суду не надано. Судом не приймається в якості належного доказу Таблиця 1 до позову, в якій позивачем зазначено номери договорів купівлі-продажу/оренди/лізингу, оскільки останні не долучені до матеріалів справи, а надані суду залізничні накладні містять у графі « 20 Найменування вантажу» відомості про власників вказаних вагонів. Згідно накладної № 47678644 власником вагону № 67923334 є підприємство Operail AS, згідно накладної № 44126118 власником вагону № 55556344 вказано АО «Альфа-Банк», згідно накладної № 48647234 власником вагону № 68586809 вказано ТОВ «ОСТ-ВЕСТ ЛОГІСТИК УКРАЇНА». При цьому, з наданої суду Таблиці 1 до позову вбачається, що вагон № 68586809 належить на праві власності ТОВ «УКРМЕТАЛУРГТРАНС». Таким чином, відсутність відомостей про право власності/користування даними вагонами за позивачем, а також протиріччя, які містяться у наданих позивачем відомостям та змістом накладних щодо власників вагонів перешкоджає можливості встановлення факту порушення цивільного права саме позивача внаслідок пошкодження вагонів.

Крім того, згідно даних акту загальної форми (форма ГУ-23) від 30.03.2019 при огляді вагону № 55556344 виявлено факт відсутності магістральної частини, в той час як згідно додатку № 1 до акту № 521 від 30.06.2019 вбачається, що по вказаному вагону здійснено поточний ремонт та послугу «авторежим грузовий». При цьому, вказаний акт не містить відомостей про проведення встановлення магістральної частини, відсутність якої встановлена актом від 30.03.2019.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно актів № 521 виконаних робіт від 30.06.2019 та № 517 виконаних робіт від 27.05.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремвагонторг» надано позивачу комплексну послугу по організації поточного ремонту залізничних вагонів забракованих вагоноремонтними підприємствами АТ «Українська залізниця» по причині розукомплектування (протиправна крадіжка запасних частин/деталей/вузлів вагонів третіми особами). Вартість включає в себе: організацію виконання позапланового ремонту вагону у вагоноремонтних підприємствах АТ «Українська залізниця»; поставку для установки на вагон необхідної (недостатньої) запасної частини/деталі/вузла.

За умовами п. 3.7. п. 3 договору надання послуг № 25у/14 від 19.02.2014, укладеного між ТОВ «Металуртранс» та ТОВ «Ремвагонторг» кінцеві розрахунки та вартість послуг виконавця сплачується замовником на підставі рахунків виконавця. Рахунки сплачуються замовником у строк не пізніше 5 банківських днів з дати їх отримання від виконавця.

Відповідно до п. 2.1.6. п. 2.1. розділу 2 даного договору в акті виконаних робіт виконавця відображається факт виконання-здачі виконавцем і прийняття замовником наданих виконавцем послуг по виконанню завдань замовника та проводиться розрахунок вартості послуг виконавця.

На підтвердження факту понесених витрат на ремонтні роботи вагонів позивачем до матеріалів справи додано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого станом на 30.06.2019 дебет Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремвагонторг» по акту № 517 від 27.05.2019 складає 1845480,00 грн., по акту № 521 від 30.06.2019 - 946800,00 грн., загальна заборгованість позивача станом на 30.06.2019 складає 1172121,50 грн.

В той же час, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Вказана правова позиція взаємоузгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Таким чином, наданий суду акт звірки взаєморозрахунків підтверджує факт наявності заборгованості позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремвагонторг», при цьому не підтверджує факт здійснення позивачем оплати за наданими актами.

Аналізуючи вищевикладені доводи, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд доходить висновку про недоведеність позивачем належними доказами заявлених позовних вимог та відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

У відповідності до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову, відшкодування судових витрат покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 120, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» (пл. Героїв Майдану, буд. 1, к. 524, м. Дніпро, Дніпропетровська область, м. Київ, 49000) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Тверська, буд. 5, м. Київ, 03680) про відшкодування збитків у розмірі 100920,00 грн. - відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2019.

Суддя В.О.Демидов