Рішення № 85358797, 04.11.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2019Справа № 910/11623/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастини»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 193.322,07 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

27.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 193.322,07 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № УЗ/ЦБМС-18565/Ю від 04.10.2018, позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № П093341 від 06.11.2018, № П093321 від 06.11.2018, № П093536 від 12.11.2018, № П095268 від 22.12.2018 та № П095276 від 22.12.2018 на загальну суму 2.949.287,46 грн. Відповідні видаткові накладні позивачем було зареєстровано в єдиному реєстрі податкових накладених. Умовами договору встановлено, що відповідач здійснює оплату поставленого товару після пред`явлення постачальником рахунку-фактури на оплату товару протягом 10 банківських днів з дати поставки, але не раніше реєстрації податкової накладної. Передбачені договором рахунки-фактури позивачем було надіслано відповідачу на електронну адресу. Відповідачем було сплачено суму основного боргу, проте з порушенням строків встановлених договором. У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 193.322,07 грн, з яких 138.535,44 грн пені, 11.544,63 грн 3% річних та 43.246,00 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/11623/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 02.09.2019 було направлено Акціонерному товариству «Українська залізниця» рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103051236983 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 02.09.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 05.09.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103051236983.

11.09.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що відповідач систематично перераховував позивачу кошти за договором, що і сам підтверджує позивач в позовній заяві та на день подачі позову заборгованість відсутня. Відповідач просить зменшити розмір неустойки на 99% зважаючи на те, що АТ «Українська залізниця» в умовах дефіциту фінансових ресурсів, маючи гостру потребу у коштах для підтримання належного технічного стану основних засобів та виконання вимог щодо забезпечення безпеки руху поїздів має значні суми заборгованості. При цьому не передбачені бюджетом витрати погіршать фінансовий стан відповідача, збільшать загрозу неможливості здійснювати перевезення в обсягах, які б задовольнили потреби економіки та населення України, забезпечувати безпеку руху поїздів. Тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу залізничним транспортом встановлюються на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України, та не прив`язані до індексу цін виробників промислової продукції і не покривають витрат АТ «Укрзалізниця» на перевезення. В якості підтвердження скрутного фінансового стану відповідача надано копію Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2018 рік відносно філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця». Просить врахувати що борг відсутній та позивачем не подано доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення.

13.09.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить залишити без задоволення вимоги відповідача про зменшення розміру пені зазначаючи, що наданий відповідачем звіт про фінансові результати філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» не підтверджує скрутне фінансове становище саме відповідача, а не його філії.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» (далі - постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу «Дніпровське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № УЗ/ЦБМС-18565/Ю (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є поставка постачальником покупцю вантажних шин (далі - товар) згідно зі специфікацією № 1 (додаток № 1), рік виготовлення - 2018.

Згідно з п. 1.2 договору найменування, кількість товару зазначені у специфікації № 1 (додаток №1).

В додатку № 1 до договору (специфікація № 1) сторони погодили найменування та кількість наступного товару:

1. автошина 280R508 (10.00R20), виробник Росава, у кількості 59 шт,

2. автошина 300R508 (11.00R20), виробник БШК, у кількості 28 шт,

3. автошина 320R508 (12.00R20), виробник Росава, у кількості 158 шт,

4. автошина 220-508 (7.50-20), виробник Росава, у кількості 56 шт,

5. автошина 240R508 (8.25R20), виробник Росава, у кількості 61 шт,

6. автошина 260R508 (9.00R20), виробник БШК, у кількості 130 шт,

7. автошина 9.00R20, виробник БШК, у кількості 71 шт,

8. автошина 9.00R20, виробник БШК, у кількості 12 шт,

9. автокамера 9.00-20, виробник Kabat, у кількості 10 шт,

10. автошина 215/75R17.5, виробник Amberstone/Roadshine/Annait, у кількості 16 шт.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору своєчасно не сплатив вартість поставленого товару, у зв`язку з чим позивачем нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 14.1 договору термін дії договору встановлений з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2018.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що ціна постачальника на вантажні шини визначається торгами.

Відповідно до п. 5.2 договору загальна сума договору складає 2.949.287,46 грн з урахуванням ПДВ 20% - 491.547,91 грн та визначається у звіті про результати здійснення процедури торгів.

Згідно з п. 4.1 договору товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 10 днів від дня відправлення покупцем заявки в паперовій формі (підтвердженням відправлення постачальнику є касовий чек та опис поштового відправлення) та електронному вигляді з обов`язковим накладенням ЕЦП на електронну адресу постачальника bychkova@uazupi.com з електронної адреси покупця A.Moskvitina@dp.uz.gov.ua. Відправлена заявка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару. Дати відправлення засобами поштового зв`язку та електронною поштою повинні співпадати.

Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару (п. 4.3 договору).

Згідно з п. 6.1 договору постачальник передає у власність покупцю товар, а покупець сплачує товар, визначений в кількості та за цінами, які зазначені у специфікації № 1 (додаток №1), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною, на умовах поставки на склад покупця DDP (Інкотермс у редакції 2010 року).

Згідно з п. 7.1 договору прийом товару здійснюється покупцем на складах виробничих підрозділів філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» відповідно до дислокації (додаток № 2 до договору) з вимогами Інструкції № П-6 від 15.06.1965 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» зі змінами та доповненням та Інструкції № П-7 від 25.04.1966 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» зі змінами та доповненнями за наявності товарно-супровідних документів: товарно-транспортної накладної, рахунку-фактури, документів, які підтверджують якість товару, копії сертифікату (паспорту) якості виробника на товар.

Пунктом 7.5 договору визначено, що підтвердженням про одержання товару покупцем є підписана видаткова накладна обома сторонами договору та товарно-транспортна накладна, оформлені належним чином.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов зазначеного договору передав відповідачеві товар, обумовлений договором на загальну суму 2.949.287,46 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № П093341 від 06.11.2018, № П093321 від 06.11.2018, № П093536 від 12.11.2018, № П095268 від 22.12.2018, № П095276 від 22.12.2018, товарно-транспортними накладними № 3843 від 08.11.2018, № 3844 від 08.11.2018, № 3907 від 13.11.2018, № 4331 від 26.12.2018, № 1/1 від 26.12.2018 та актами приймання-передачі товару № П093341 від 06.11.2018, № П093321 від 06.11.2018, № П093536 від 12.11.2018, № П095268 від 22.12.2018, № П095276 від 22.12.2018. Вказані видаткові та товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими представниками обох сторін. Доказів щодо наявності спорів стосовно якості або кількості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 6.3 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється таким чином: 100% перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Покупець здійснює оплату поставленого товару після пред`явлення постачальником рахунка-фактури на оплату товару протягом 10 банківських днів з дати поставки, але не раніше реєстрації податкової накладної. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару (п. 6.4 договору).

Матеріали справи свідчать, що позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату поставленого товару № 166431 від 02.11.2018, № 166436 від 02.11.2018, № 166435 від 02.11.2018, № 170450 від 21.12.2018, № 170449 від 21.12.2018.

З матеріалів справи вбачається, що

податкова накладна № 39289 від 06.11.2018 на суму 944.462,76 грн за видатковою накладною № П093341 від 06.11.2018 зареєстрована в податковій службі 22.11.2018.

податкова накладна № 39285 від 06.11.2018 на суму 930.555,48 грн за видатковою накладною № П093321 від 06.11.2018 зареєстрована в податковій службі 22.11.2018.

податкова накладна № 39300 від 12.11.2018 на суму 373.715,34 грн за видатковою накладною № П093536 від 12.11.2018 зареєстрована в податковій службі 22.11.2018.

податкова накладна № 39747 від 22.12.2018 на суму 363.893,04 грн за видатковою накладною № П095268 від 22.12.2018 зареєстрована в податковій службі 14.01.2019.

податкова накладна № 39750 від 22.12.2018 на суму 336.660,84 грн за видатковою накладною № П095276 від 22.12.2018 зареєстрована в податковій службі 14.01.2019.

З урахуванням п. 6.4 договору відповідач мав сплатити за поставлений товар

згідно видаткових накладних № 39289 від 06.11.2018, № 39285 від 06.11.2018 до 22.11.2018 включно,

згідно видаткової накладної № 39300 від 12.11.2018 до 26.11.2018 включно,

згідно видаткових накладних № П095268 від 22.12.2018, № П095276 від 22.12.2018 до 14.01.2019 включно.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем здійснено оплату отриманого товару 26.12.2018 на суму 2.215.680,00 грн та 17.04.2019 на суму 733.607,46 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 9.1.1 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість поставленого товару у відповідності до розділу 6 даного договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 10.2 договору визначено, що покупець за даним договором несе таку відповідальність: у разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмір 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за отриманий товар.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленого товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 138.535,44 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 138.535,44 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені суд відзначає наступне

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідно до ст.ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач уклавши договір розраховував на те, що відповідач здійснить оплату поставленого позивачем відповідачу товару у визначений договором строк. Відповідач в свою чергу уклавши договір погодився зі строками здійснення оплати товару.

Відповідачем не наведено жодних обставин та не подано жодних доказів в підтвердження відсутності у нього вини у простроченні оплати товару. Відповідачем не наведено підстави та не надано докази винятковості обставин, які призвели до порушення ним строків сплати товару.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути 43.246,00 грн інфляційних втрат та 11.544,63 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 43.246,00 грн інфляційних втрат та 11.544,63 грн - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастини» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастини» (02088, м. Київ, вул. Першого Травня, 1-А, код ЄДРПОУ 30722204) 138.535 (сто тридцять вісім тисяч п`ятсот тридцять п`ять) грн 44 коп. пені, 43.246 (сорок три тисячі двісті сорок шість) грн 00 коп. інфляційних втрат, 11.544 (одинадцять тисяч п`ятсот сорок чотири) грн 63 коп. - 3% річних, 2.899 (дві тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) грн 83 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова