Рішення № 85358787, 30.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.10.2019Справа № 910/5732/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачсервіс" (03191, м. Київ, вул. Вільямса, 9, к. 1а/124)

про стягнення 4 919 093,87 грн.

за участю представників

від позивача: Незнамова Т.О.

від відповідача: Жидченко К.П.

В судовому засіданні 30.10.2019, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачсервіс" про стягнення 4 919 093,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору №1578/1617-ТЕ-41 постачання природного газу від 21.09.2016 відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо своєчасного та повного розрахунку за поставлений газ, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості перед позивачем у розмірі 4 919 093,87 грн, з яких: 2 800 790,24 грн - основний борг, 1 246 691,39 грн - пеня, 233 835,75 грн - 3% річних та 637 776,49 грн - інфляційні втрати.

06 травня 2019 року, з урахування протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2019, було здійснено автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого позовна заява передана на розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/5732/19 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.06.2019.

30.05.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що даний позов є передчасним, оскільки позивачем не було дотримано досудового порядку врегулювання спору. За доводами відповідача, порушення строків виконання зобов`язання сталось не з його вини, а внаслідок несвоєчасності розрахунків споживачів за централізоване опалення. У відзиві відповідач також зауважив, що наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій є арифметично невірним, оскільки обрахований за період більший ніж шість місяців, а заявлені до стягнення штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати є надмірними та такими, що не відповідають загальним засадам справедливості, добросовісності та розумності. У додатках до відзиву міститься клопотання, у якому відповідач просить суд зменшити загальний розмір пені на 90 %.

03.06.2019 до канцелярії суду надійшла заява відповідача, у якій останній просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у підготовче засідання.

05.06.2019 до господарського суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що відповідач мав передбачену умовами договору та нормативними актами можливість впливу на стан розрахунків, проте не використовував її. Щодо заявленої до стягнення пені позивач зауважує, що відповідач не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема, споживачів. Крім того, позивач заперечує щодо заявленого клопотання про зменшення розміру пені, оскільки не вбачає виключних та достатніх підстав для такого зменшення.

14.06.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшли заперечення, у яких відповідач не погоджується із основною сумою боргу, оскільки її розрахунок є неаргументований, не відповідає фактичним обставинам, а вимоги про стягнення боргу у розмірі 2 800 790,24 грн є безпідставними. У наданих запереченнях відповідач повідомив, що 03.06.2019 згідно платіжного доручення №1 заборгованість за договором була частково погашена на суму 286 733,30 грн, у зв`язку з чим провадження в цій частині підлягає закриттю. Щодо несплати суми основного боргу відповідач зауважує, що згідно довідки про заборгованість населення перед відповідачем борг останніх перевищує існуючу заборгованість відповідача перед позивачем більше ніж в шість раз, а тому у ТОВ "Теплопостачсервіс" були відсутні достатні кошти для того, щоб скористатись можливістю для погашення заборгованості за рахунок власних коштів.

21.06.2019 до канцелярії суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач повідомив про часткову сплату відповідачем заборгованості у розмірі 286 733,30 грн та зазначав про допущену технічну помилку при розрахунку пені, що є наслідком зменшення позовних вимог. При цьому в частині стягнення 3 % річних та інфляційних витрат позивач вважає за необхідне збільшити позовні вимоги. Отже, з прохальної частини поданої заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 2 492 691,26 грн, пеню у розмірі 1 158 282,29 грн, 3% річних у розмірі 277 136,17 грн, інфляційні втрати у розмірі 905 801,55 грн та судовий збір у розмірі 72 508,67 грн. Крім того, заявляє вимогу про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1 277,74 грн.

У судовому засіданні 26.06.2019 суд на місці ухвалив прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, відкласти підготовче засідання на 24.07.2019, продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, задовольнити клопотання відповідача та зобов`язати сторін провести акт звірки взаєморозрахунків.

27.07.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 5126,42 грн, у зв`язку зі сплатою вищевказаної суми 24.06.2019 на рахунок позивача.

У судовому засіданні 24.07.2019 суд на місці ухвалив задовольнити усне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відклавши підготовче засідання на 07.08.2019 для надання сторонам часу для підписання акту взаєморозрахунків.

05.08.2019 до канцелярії суду надійшли додаткові пояснення відповідача, у яких останній зазначає, що наданий позивачем розрахунок боргу, а також пені, 3 % річних та інфляційних втрат є некоректним та арифметично невірним, оскільки позивачем при розрахунку було застосовано ціну природного газу за 1000 куб. метрів у розмірі 4 942,00 грн, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

У судовому засіданні 07.08.2019 суд на місці ухвалив задовольнити усне клопотання позивача та відкласти підготовче засідання на 04.09.2019.

04.09.2019 до суду надійшли додаткові пояснення позивача, у яких останній зазначає, що ціна в договорі була встановлена за домовленістю сторін, в тому числі Додатковою угодою №3 від 31.03.2019; зміна ціни в договорі після його виконання в частині поставки природного газу не допускається в силу приписів ч. 3 ст. 632 ЦК України; договір закінчив свою дію 30.09.2017, що виключає винесення будь-яких змін до умов договору, зокрема, зміни ціни; договір повністю чи в частині не визнавався недійсним, а відтак позивач вважає, що ним було вірно здійснено розрахунок заборгованості.

04.09.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 1775,37 грн, у зв`язку зі сплатою вищевказаної суми 02.07.2019 на рахунок позивача.

У судовому засіданні 04.09.2019 суд на місці ухвалив задовольнити усне клопотання відповідача та відкласти підготовче засідання на 18.09.2019.

17.09.2019 до канцелярії суду надійшла заява відповідача про відкладення розгляд справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у підготовче засідання.

У судовому засіданні 18.09.2019 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання відповідача та відкласти підготовче засідання на 02.10.2019.

01.10.2019 до канцелярії суду надійшла заява відповідача, у якій останній повідомляє про те, що не може взяти участь у підготовчому засіданні 02.10.2019, а тому просить суд продовжувати підготовче провадження за їх відсутності.

У судовому засіданні 02.10.2019 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 23.10.2019.

23.10.2019 до канцелярії суду надійшла заява відповідача, у якій останній просить суд відстрочити виконання судового рішення, яке буде ухвалено у даній справі, строком на 1 рік для вжиття останнім заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості та вчинення інших дій, необхідних для акумуляції коштів задля погашення заборгованості перед позивачем.

У судовому засіданні 23.10.2019, заслухавши пояснення представників сторін по суті спору, суд на місці ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 30.10.2019.

У судовому засіданні, призначеному на 30.10.2019, представник позивача підтримала позовні вимоги, які просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача не заперечувала щодо існування основної заборгованості за договором, проте, просила суд зменшити розмір штрафних санкцій та задовольнити заяву про відстрочення виконання судового рішення.

Представник позивача щодо поданих відповідачем заяв заперечувала та просила відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

21 вересня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплопостачсервіс" (далі - споживач, відповідач) був укладений договір №1578/1617-ТЕ-41 постачання природного газу (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п. 5.1. договору в редакції додаткової угоди №3 від 31.03.2017 ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 № 187.

Ціна за 1000 куб. м газу за цим договором з 01 квітня 2017 року становить 4 942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять грн. 40 коп. (п. 5.2. договору в редакції додаткової угоди №3 від 31.03.2017).

Згідно з п. 6.1. договору в редакції додаткової угоди №2 від 27.02.2017 оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100- відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором (п. 6.1.1. договору).

В строк до 15-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач мас право надати постачальнику довідку щодо суми коштів, які підлягають обов`язковій сплаті постачальнику природного газу протягом міжопалювального періоду, в рахунок оплати за природний газ, спожитий в кожному місяці опалювального сезону, за формою згідно з додатком 5 до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (Офіційний вісник України, 2005 p., N 30, ст. 1811).

У разі коли споживач відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не є виконавцем житлово-комунальної послуги з централізованого опалення, він має право надати постачальнику до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, Довідку, складену на підставі відповідної довідки виконавця житлово-комунальної послуги з централізованого опалення.

При цьому відповідальність за достовірність наданої постачальнику інформації покладаєтеся на споживача.

Останній строк надання Довідки за цим договором є 15.04.2017. У разі ненадання Довідки до 15.04.2017 (включно), споживач втрачає право на перенесення строків остаточних розрахунків відповідно до підпункту 6.1.3 (п. 6.1.2 договору).

У разі надання споживачем постачальнику Довідки, терміном остаточного розрахунку за зобов`язаннями споживача, які підлягають обов`язковій сплаті у відповідному місяці міжопалювального періоду, на суму, визначену в Довідці, вважається останній день цього місяця (п. 6.1.3. договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у власність природний газ на загальну суму 44 679 058,36 грн., про що свідчать підписані між сторонами Акти приймання-передачі природного газу, а саме:

- від 31.10.2016 на суму 3 755 093,70 грн;

- від 30.11.2016 на суму 5 987 503,82 грн;

- від 31.12.2016 на суму 7 165 049,98 грн;

- від 31.01.2017 на суму 8 301 373,92 грн;

- від 28.02.2017 на суму 6 940 661,44 грн;

- від 31.03.2017 на суму 4 581 844,84 грн;

- від 30.04.2017 на суму 1 919 344,31 грн;

- від 31.05.2017 на суму 1 555 585,43 грн;

- від 30.06.2017 на суму 1 236 885,73 грн;

- від 31.07.2017 на суму 1 043 904,59 грн;

- від 31.08.2017 на суму 973 759,82 грн;

- від 30.09.2017 на суму 1 218 050,78 грн.

При цьому, за отриманий природний газ відповідач розрахувався частково на суму 42 186 367,10 грн, що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відтак, за розрахунками позивача, з урахування прийнятої до розгляду заяви про зменшення позовних вимог, відповідач має заборгованість за договором у розмірі 2 492 691,26 грн. Крім того, за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором, останньому було нараховано пеню у розмірі 1 158 282,29 грн, 3% річних у розмірі 277 136,17 грн та інфляційні втрати у розмірі 905 801,55 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що в період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року позивачем на виконання умов договору №1578/1617-ТЕ-41 від 21.09.2016 було передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 44 679 058,36 грн., який був частково оплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплопостачсервіс" на загальну суму 42 186 367,10 грн, в тому числі на суму 286 733,30 грн згідно платіжного доручення №1 від 03.06.2019, у зв`язку з чим позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач у відзиві на позовну заяву визнав існуючу заборгованість, яка існувала на момент відкриття провадження у справі, та під час розгляду справи повідомив про її часткове погашення, зокрема, повідомив про сплату 24.06.2019 боргу у розмірі 5 126,42 грн та 02.07.2019 у розмірі 1 775,37 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем грошових коштів у загальному розмірі 6 901,79 грн, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі в цій частині, внаслідок відсутності предмету спору, та задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача іншої частини основного боргу у розмірі 2 485 789,47 грн (2 492 691,26 грн - 6 901,79 грн), який є належним чином підтверджений та доведений.

При цьому, посилання відповідача на відсутність його вини з огляду на несплату населенням послуг централізованого опалення, не приймаються судом до уваги, оскільки укладаючи договір №1578/1617-ТЕ-41 від 21.09.2016 сторони прямо передбачили обов`язок відповідача, за відсутності або несвоєчасності надходження грошових коштів через рахунок зі спеціальним режимом використання, сплачувати власними коштами, в строки, передбачені п. 6.1. договору.

Щодо інших аргументів відповідача, які були наведені в обґрунтування заперечень проти позову, суд відхиляє їх як необґрунтовані та такі, що не спростовують правомірності заявлених позовних вимог.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, внаслідок прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 277 136,17 грн та інфляційні втрати у розмірі 905 801,55 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується заявленої до стягнення пені у розмірі 1 158 282,29 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 8 договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1. цього договору, він сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (в редакції додаткової угоди №3 від 31.03.2017 - не більше 16,4%).

Перевіривши розрахунки позивача в частині нарахованої пені, суд встановив їх правильність, відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Крім того, суд приймає до уваги, що неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

У той же час, правовий зміст ст. 233 ГК України свідчить про те, що вона не є імперативною, а застосовується на розсуд суду за наявності визначених у ній умов та на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто є правом суду.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а також висновків, що містяться у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 905/1180/17, від 12.09.2018 у справі № 912/3594/17, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст.ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд вважає, що відповідач у даному випадку не довів наявності виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру пені, як і не навів поважних причин порушення зобов`язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем. При цьому, надані докази, зокрема, копія балансу ТОВ "Теплопостачсервіс" станом на 31.12.2016, 31.12.2017 та звіт про фінансові результати за 2016-2017 роки, не свідчать про виключність зазначених обставин та про вжиття будь-яких заходів відповідачем для недопущення порушення зі свого боку господарського зобов`язання з оплати газу.

Доводи відповідача про неправомірність стягнення пені з боржника за відсутності його вини у порушенні зобов`язання (невчасність та неповний обсяг здійснення розрахунків споживачами за надані послуги з теплопостачання) суд також не приймає до уваги, оскільки умовами договору саме на відповідача, як на споживача за договором, покладений обов`язок здійснювати оплату за отриманий газ і такий обов`язок не ставиться в залежність від нарахування та сплати іншими споживачами послуг за поставлену теплову енергію.

У даному випадку судом також враховано інтереси позивача, який здійснює власну господарську діяльність та, уклавши договір на поставку газу, розраховував на своєчасне отримання оплати за поставлений відповідачу товар.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки відповідач не довів наявність зазначених у вказаній статті обставин, суд вважає, що підстави для зменшення визначеної судом пені при встановленому та підтвердженому факті прострочення зобов`язання відсутні.

При цьому, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду.

Так, згідно із ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо (п. 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо (п. 7.2. вищевказаної постанови).

Згідно з ч. 5 ст. ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Прийнявши до уваги часткову сплату відповідачем заборгованості перед позивачем та наявність наміру відповідача здійснити добровільне погашення решти суми заборгованості за поставлений позивачем газ, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву відповідача та відстрочити виконання рішення суду до 30.04.2020 року.

При цьому, судом враховано, що відстрочка виконання рішення в даній справі на 6 місяців не порушить баланс інтересів сторін та сприятиме досягненню мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині закриття провадження - на відповідача.

Крім того, за приписами пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки у межах розгляду даної справи позивачем було зменшено розмір позовних вимог, заявлених до стягнення, та подане відповідне клопотання про повернення судового збору, суд дійшов висновку про повернення останньому судового збору у розмірі 1 277,74 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 6 901 (шість тисяч дев`ятсот одна) грн 79 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачсервіс" (03191, м. Київ, вул. Вільямса, 9, к. 1а/124, ідентифікаційний код 35138553) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) основний борг у розмірі 2 485 789 (два мільйони чотириста вісімдесят п`ять тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн 47 коп., 3 % річних у розмірі 277 136 (двісті сімдесят сім тисяч сто тридцять шість) грн 17 коп., інфляційні втрати у розмірі 905 801 (дев`ятсот п`ять тисяч вісімсот одна) грн 55 коп., пеню у розмірі 1 158 282 (один мільйон сто п`ятдесят вісім тисяч двісті вісімдесят дві) грн 29 коп. та судовий збір у розмірі 72 508 (сімдесят дві тисячі п`ятсот вісім) грн 67 коп.

4. Повернути Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 277 (одна тисяча двісті сімдесят сім) грн 74 коп., сплачений згідно платіжного доручення №7003614 від 16.04.2019, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи №910/5732/19.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Відстрочити виконання рішення у справі № 910/5732/19 до 30.04.2020 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.11.2019

Суддя Л. Г. Пукшин