Рішення № 85358389, 24.10.2019, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2019 р. Справа № 906/932/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

секретар судового засідання Зоренко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Саміленко Є.Є.

від відповідача: Рудик В.Р.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НО Агропромсервіс"

про стягнення 140076,73 грн.

Позивачем пред`явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 140076,73грн., з яких: 102066,08грн. боргу за товар поставлений по договору поставки №146-160418 від 16.04.18; 38010,65грн. 39% річних.

Ухвалою від 13.09.19 суд відкрив провадження у справі №906/932/19 за вказаною позовною заявою та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

За клопотанням відповідача, ухвалою від 08.10.19 ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи. .

21.10.19 до суду надійшло клопотання ТОВ"НО Агропромсервіс" про об`єднання в одне провадження справ №906/932/19 та 906/642/19 (суддя Машевська О.П.).

21.10.19 до суду надійшов відзив ТОВ"НО Агропромсервіс" на позовну заяву, в якому вказує, що вимога про стягнення 39 % річних підлягає залишенню без розгляду з тих підстав, що у провадженні господарського суду знаходяться дві справи №906/932/19 та 906/642/19 між тими ж сторонами предметом спору по яких є стягнення 39% річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України та п.8.6.2 договору поставки №146-160418/ззр від 16.04.18.

24.10.19 до суду надійшла відповідь на відзив від ТОВ"Арсенал Агро", в якій позивач заперечує проти об`єднання справ та відмовляється від вимоги про стягнення з відповідача 39 % річних за період з 02.10.18 по 21.06.18 в сумі 29613,27грн., оскільки вони заявлені до стягнення по справі №906/642/19, та просить стягнути 11450,97грн. 39% річних за період з 22.06.18 по 05.09.19.

Суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення 29613,27грн. 39% річних.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві з врахуванням відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав викладене у відзиві на позовну заяву та не підтримав клопотання про об`єднання справ №906/932/19 та 906/642/19 в одне провадження.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал Агро" (позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НО Агропромсервіс" (відповідач/покупець) укладено договір поставки на умовах розстрочення платежу № 146-160418/ззр, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця продукцію для сільськогосподарського виробництва (засоби захисту рослин), а покупець зобов`язався прийняти продукцію (товар) та сплатити його вартість відповідно до умов укладеного договору поставки (а.с.10).

Відповідно до п. 1.3. договору , загальна кількість та найменування товару , його асортимент , упаковка та маркування, ціна, строк, порядок поставки та оплати, а також інші умови визначаються додатковими угодами (специфікаціями ) до договору, які є його невід`ємною частиною.

На виконання умов договору, сторони підписали наступні специфікації : № 1 від 16.04.2018 року на суму 110619, 54 грн. із строком оплати товару до 01 жовтня 2018 року ; № 2 від 19.04.2018 року на суму 3087, 00 грн. із строком оплати товару до 01 жовтня 2018 року ; № 3 від 02.05.2018 року на суму 4025,04 грн. із строком оплати товару до 01 жовтня 2018 року (а.с.16-18).

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 115260,54 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними на отримання товару № 298 від 20.04.2018 року на суму 26564,40грн., №299 від 20.04.2018 року на суму 3087,00грн., № 381 від 26.04.2018 року на суму 81584,10грн., № 428 від 02.05.2018року на суму 4025,04грн. (а.с.19-22).

Пунктом 4.1. договору поставки встановлено, що покупець повинен оплатити ціну товару на умовах та в строки, які зазначені в додаткових угодах (специфікаціях).

Відповідач зобов`язаний був розрахуватися до 01.10.18 проте, свої зобов`язання виконав частково, сплатив позивачеві 10000,00грн., що підтверджується меморіальним ордером №@2PL292131 від 17.09.18, 28.03.19 стягнуто виконавчою службою з відповідача 3194,46грн. (а.с.24,25), внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 102066,08грн. (115260,54-10000,00-3194,46).

18.12.2018 року, позивач надіслав відповідачу вимогу про оплату боргу за поставлений товар, додавши акт звірки взаєморозрахунків (а.с.26-28), яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач не заперечив щодо наявності у нього вказаного боргу.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 102066,08грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, при зверненні до суду, позивач просив стягнути з відповідача 38010,65грн. 39% річних, які обраховані за період з 02.10.18 по 09.09.19 на суму боргу 102066,08грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.6.2 договору, встановлено, за порушення грошових зобов`язань по оплаті ціни товару на підставі ст.625 ЦК України, покупець сплачує на користь постачальника 39 % річних від суми боргу.

Уточнивши розрахунок річних, позивач просить стягнути з відповідача 11450,97грн., які обраховані за період з 22.06.19 по 05.09.19.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 39 % річних у справі №906/642/19 за невиконаня відповідачем обов`язку по договору № 146-160418/ззр від 16.04.18 по сплаті боргу в сумі 102066,08грн. 39% річних обраховані за період з 02.10.18 по 24.06.19 (а.с.61-68).

Обрахувавши 39% річних за період з 25.06.19 по 05.09.19, судом встановлено, що розмір річних, які підлягають стягненню з відповідача становить 8288,32грн., а в частині стягнення 3162,65грн. вимога не підлягає задоволенню.

За приписами ст.231 ГПК України, Господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення 26556,68грн. 39% річних підлягає закриттю.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач докази сплати боргу не надав.

Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 110354,40грн., з яких: 102066,08грн. боргу, 8288,32грн. 39% річних. Вимога про стягнення 3162,65грн. 39 % рчних не підлягає задоволенню. Провадження у справі в частині стягнення 26559,68грн. підлягає закриттю на підставі ст.231 ГПК України, у зв`язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Судовий збір в розмірі 1655,31грн. відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 231, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НО Агропромсервіс" (12401, Житомирська область, Житомирський район , с.Вереси, вул. Покровська, буд.13-Б, код 39707074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Агро" (10008, м.Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд.36, оф. 1; код 37546935) - 102066,08грн. боргу, 8288,32грн. 39 % річних, 1655,31 грн. судового збору.

3. Відмовити в позові в частині вимоги про стягнення 3162,65 грн. річних.

4. Закрити провадження у справі в частині вимоги про стягнення 26559,68 грн. в зв`язку з відмовою від позову в цій частині.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 04.11.19

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3- сторонам (рек. з повідом.)