
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.11.2019м. ДніпроСправа № 904/3981/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІКОН", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за виконані роботи у сумі 83 462,86 грн.
Без виклику (повідомлення) сторін.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІКОН" про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту техніки № 369 від 07.04.2017 за виконані роботи у сумі 83 462,86 грн., з яких основний борг - 64 202,20 грн. та 30% штрафу - 19 260,66 грн.
Ухвалою суду від 09.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
25.09.2019 Відповідач надав до суду клопотання про призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін з метою укладення між сторонами мирової угоди.
Ухвалою суду від 30.09.2019, відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІКОН" про призначення судового засідання по справі.
02.10.2019 відповідач подав до суду клопотання, в якому просив долучити до матеріалів справи докази оплати основного боргу за договором про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту техніки № 369 від 07.04.2017 на суму 64 202,20 грн.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
07.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" (виконавець - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РУБІКОН" (замовник - відповідач) укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту техніки № 369.
Відповідно до п. 1.1. договору, замовник дає доручення, а виконавець зобов`язується за плату надати послуги з технічного обслуговування та ремонту техніки замовника (надалі іменується «техніка»), згідно з наданою замовником заявою.
Згідно з п. 1.2. договору, до обслуговування приймається техніка, що знаходиться в експлуатації замовника. Технічний стан машин та технічних засобів визначається представником виконавця у присутності представника замовника.
Пунктом 2.7. договору встановлено, що по завершенню робіт виконавець надає замовнику акт здачі – приймання робіт. Замовник має право забрати техніку з приміщення виконавця тільки після підписання ним акту здачі-приймання робіт.
Відповідно до п. 3.1 договору, остаточна загальна сума договору визначається як сума всіх акт здачі-приймання робіт підписаних з обох боків або підписаних сторонами замовлень на ремонт у випадку відмови замовника в підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.
Згідно з п. 3.2 договору, вартість послуг визначається виконавцем на підставі наданої замовником заявки та фіксується замовленні на ремонт, який являється невід`ємною частиною даного договору.
Виконавець в рахунку-фактурі зазначає вартість проведених робіт, а також вартість витрат на матеріалів (запасних частин) наданих та використовуваних ним в процесі проведення робіт. (п. 3.3. договору).
Розрахунки по даному договору здійснюються шляхом перерахування грошових коштів к поточний рахунок виконавця (п.3.4 договору). .
Відповідно до п. 3.5 договору замовник сплачує виконавцю за технічне обслуговування та ремонт техніки грошові кошти відповідності до виставлених рахунків на протязі 7 календарних днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання робіт.
Згідно з п. 4.5 договору, у разі порушення замовником строків оплати за виконані роботи, понад 7 календарних днів з моменту, підписання акту-здачі виконаних робіт, останній зобов`язаний сплатити виконавцю штраф у розмірі 30% від вартості виконаних робіт.
На виконання умов укладеного договору, позивач виконав роботи по ремонту автомобілів на загальну суму 64 202,20 грн., що підтверджується актами виконаних робіт № 366 від 17.07.2019р.; № 367 від 18.07.2019р.; № 368 від 19.07.2019р.; № 415 від 20.08.2019р.; №416 від 20.08.2019р.; №317 від 14.06.2019р.; № 318 від 14.06.2019р.; № 319 від 14.06.2019р., які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.
Відповідач за виконані позивачем роботи на суму 64 202,20 грн. не розрахувався.
Звертаючись до суду із цим позовом позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати робіт та просив суд стягнути з відповідача 64 202,20 грн. заборгованість за виконані роботи та 19 260,66 грн. штрафу, нарахованого на підставі п. 4.5 договору.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Предметом спору у даній справі є позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором про надання послуг.
Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у справі відповідач здійснив оплату суми основної заборгованості у розмірі 64 202,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 855 від 27.09.2019 на суму 10 499,50 грн., № 856 від 27.09.2019 на суму 2 599,10 грн., № 857 від 27.09.2019 на суму 2 121,60 грн., № 858 від 27.09.2019 на суму 4 694,00 грн., № 859 від 27.09.2019 на суму 32 152,70 грн., № 867 від 27.09.2019 на суму 1 663,20 грн., № 868 від 27.09.2019 на суму 895,20 грн., № 877 від 27.09.2019 на суму 9 576,90 грн.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основного боргу у розмірі 64 202,20 грн., який сплачений відповідачем в рахунок погашення заборгованості після відкриття провадження у справі, за відсутністю предмету спору.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 19 260,66 грн., суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Згідно з п. 4.5 договору, у разі порушення замовником строків оплати за виконані роботи, понад 7 календарних днів з моменту, підписання акту-здачі виконаних робіт, останній зобов`язаний сплатити виконавцю штраф у розмірі 30% від вартості виконаних робіт.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% штрафу, суд вважає його обґрунтованими та таким, що відповідає обставинам справи, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 30% штрафу у розмірі 19 260,66 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
На підставі викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 19 260,66 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, а провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 64 202,20 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на те, що спір у справі виник внаслідок неправильних дій відповідача щодо своєчасної оплати робіт, судовий збір у розмірі 1 921 грн. покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІКОН" про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту техніки № 369 від 07.04.2017 за виконані роботи у сумі 83 462,86 грн., з яких основний борг - 64 202,20 грн. та штрафу 30% - 19 260,66 грн. – задовольнити частково.
Закрити провадження у справі №904/3981/19 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІКОН" суми основного боргу у розмірі 64 202,20 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІКОН" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Гоголя , буд. 13 код ЄДРПОУ 13424983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" (49080, м. Дніпро, вул. Висоцького, 4, код ЄДРПОУ 33109363) 30% штрафу у розмірі 19 260,66 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн., про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.11.2019
Суддя Н.Г. Назаренко
Судове рішення № 85358219, Господарський суд Дніпропетровської області було прийнято 04.11.2019. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 904/3981/19. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: