Рішення № 85357387, 29.10.2019, Дружківський міський суд Донецької області

Провадження № 2/229/1037/2019

ЄУН 229/4596/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Грубника О.М.,

за участю секретаря судового засідання Варламової О.Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" Виробнича одиниця «Дружківкатепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію,

встановив:

В позовній заяві, яка надійшла до суду 09 серпня 2019 року обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» Виробнича одиниця «Дружківкатепломережа» (далі- ВО «Дружківкатепломережа») вказав, що він є постачальником теплової енергії у багатоквартирні житлові будинки м. Дружківки. Відповідач ОСОБА_1 не сплачував послуги за фактично отриману теплову енергію, у зв`язку з чим порушив умови її сплати. За період з 01 жовтня 2013 року по 01 квітня 2016 року за відповідачем утворилася заборгованість перед позивачем за фактично отриману теплову енергію у загальній сумі 20523,97 грн., яка складається з основного боргу у розмірі 11225,61 грн., суми інфляційних збитків - 7934,22 грн. та трьох відсотків річних - 1364,14 грн. У червні 2016 року позивач звертався до Дружківського міського суду Донецької області з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за теплову енергію у загальній сумі 26053,59 грн. Ухвалою суду від 21 червня 2016 року Обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго» було відмовлено у видачі судового наказу. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по оплаті за опалення за період з 01 жовтня 2013 року по 01 квітня 2016 року у загальній сумі 20523,97 грн., яка складається з основного боргу у розмірі 11225,61 грн., суми інфляційних збитків - 7934,22 грн., трьох відсотків річних -1364,14 грн, а також судові витрати у розмірі 1921,00 грн.

За положеннями ст.19 ЦПК України розгляд малозначних справ, а саме справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, проводиться в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 23 серпня 2019 року було відкрито провадження у справі та вирішено проводити судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження.

З клопотанням, відповідно до положень ст.277 ЦПК України, про розгляд справи в загальному позовному провадженні, відповідач не звертався.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справу сповіщений належним чином. Відповідь на відзив не надав.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином: судовою повісткою. 19 вересня 2019 року надав до суду клопотання про застосування строку позовної давності.

Суд прийняв рішення про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до статті 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Судом встановлено, що відповідно до особового рахунку № НОМЕР_1 та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 31 жовтня 2019 року № 186978521, квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить відповідачу ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 має перед позивачем зобов`язання вносити плату за спожиту теплову енергію, оскільки ним отримувалися надані позивачем послуги, та між сторонами існували фактичні договірні відносини. Відсутність письмового договору в цьому випадку не позбавляє споживача обов`язку щодо оплати за надані йому послуги. Відповідно до поданого позивачем розрахунку відповідач має заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01 жовтня 2013 року по 01 квітня 2016 року у загальній сумі 20523,97 грн.

Відносини щодо постачання фізичним особам теплової енергії регулюються: Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

До житлово-комунальних послуг законодавство відносить комунальні послуги: централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо (стаття 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Опалення - це підтримка в закритому приміщенні температури, що нормується й необхідне для нормальної життєдіяльності людини, ведення технологічних процесів і інших цілей й має важливе значення для запобігання відволоженню, промерзанню, викривлення будівельних конструкцій.

Центральне опалення - послуга, яка передбачає подачу теплової енергії до кожної квартири для забезпечення опалення приміщень.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Частиною третьою статті 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачено основні обов`язки споживача теплової енергії, зокрема своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно зі статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісяця здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача сплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, та укладення договору передбачений статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

За змістом статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, встановленої законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Ні ЦК України, ні вищезазначеним Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», ні Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, не передбачені випадки, коли недодержання письмової форми договору про надання послуг з теплопостачання має наслідком його недійсність. Відсутність письмового договору про надання послуг з теплопостачання та постачання гарячої води не свідчить про відсутність певних договірних відносин і не звільняє відповідачів від оплати за фактично надані послуги.

Згідно ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Даних про те, що право власності ОСОБА_1 оспорюється або не визнається, матеріали справи не містять.

Із розрахунку заборгованості відомо, що відповідач не здійснював оплату за отримані послуги, що підтверджує не визнання ним свого обов`язку оплачувати надані послуги.

Починаючи з жовтня 2013 року по квітень 2016 року відповідач не в повній мірі оплачував послуги за теплопостачання. Заборгованість за користування тепловою енергією за розрахунком ОКП «Донецьктеплокомуненерго» ВО «Дружківкатепломережа» становить 11225,61 грн., три відсотки річних за невиконання грошового зобов`язання - 7934,22 грн. та інфляційні збитки -1364,14 грн. (а.с. 07 - 10).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Обов`язок споживачів оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, та укладення договору передбачений статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції закону № 1875 від 24 червня 2004 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 1875- 1V).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-1V споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення надаються споживачеві згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630).

Правилами встановлено право споживача на зменшення розміру плати за відповідні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі його письмової заяви та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

Як роз`яснено у листі Державної житлово-комунальної інспекції Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 02 листопада 2010 року № 23/4883, оплата послуг з теплопостачання здійснюється з моменту набуття права на квартиру, оскільки ця послуга надається незалежно від наявності мешканців у квартирі (в разі відсутності технічної можливості відключення квартири від мереж централізованого теплопостачання).

Обов`язок відповідача ОСОБА_1 , як власника квартири та як споживача житлово-комунальних послуг оплачувати одержані послуги, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 Житлового кодексу Української РСР.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (частина друга статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875 -1V ).

19 вересня 2019 року відповідач ОСОБА_1 надав суду заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно частини третьої статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи, зокрема, мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності, тому заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам наведених статей процесуального законодавства.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року № 6-2667цс16.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно з статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно положень частини другої та третьої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 червня 2016 року обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» ВО «Дружківкатепломережа» звернулось до Дружківського міського суду Донецької області із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за користування тепловою енергією.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 21 червня 2016 року ЄУН 229/2035/16-ц, № 2-н/229/137/2016 Обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго» було відмовлено у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за теплову енергію (а.с.13).

Відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

За положеннями ст.161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;

Ураховуючи те, що судовий захист права на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання ОКП «Донецьктеплокомуненерго» ВО «Дружківкатепломережа» заяви про видачу судового наказу перериває перебіг строку позовної давності.

Звернення позивачем із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за теплову енергію, інфляційних втрат, трьох відсотків річних, що є різновидом пред`явлення позову, свідчить про переривання строку позовної давності та не пропущення позивачем строку позовної давності за період з 17 червня 2013 року по 01 квітня 2016 року.

Враховуючи, що позивач 17 червня 2016 року звертався із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за користування тепловою енергією, чим перервано строк позовної давності, а до суду із даним позовом звернувся 09 серпня 2019 року, розрахував заборгованість станом на 01 квітня 2016 року, суд вважає, що заборгованість за користування тепловою енергією слід розраховувати за період з 17 червня 2013 року по 01 квітня 2016 року, оскільки відповідачем під час розгляду справи заявлено про застосування строку позовної давності.

Згідно з ч.2.ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.

Оскільки неправомірними діями відповідача позивачу було завдано збитків, які складаються із заборгованості по сплаті за теплову енергію, та виражені у грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за теплову енергію за період з 17 червня 2013 року по 01 червня 2016 року включно.

Відповідно до довідки про нарахування та оплати з розшифровкою, наданої позивачем, заборгованість за теплову енергію за період з 17 червня 2013 року по 01 квітня 2016 року включно, становить 11370 грн. 90 коп. (32121,36 грн. -20750,45 грн).

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України вказано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Нормою частини 1 ст. 81 ЦПК України зазначається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормою частини 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказів для підтвердження нарахування відповідачу ОСОБА_1 суми інфляційних збитків у розмірі 7934,22 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 1364,14 грн. позивачем до суду не надано, а тому суд не має можливості переконатися в їх правомірності. З власної ініціативи суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору (ч.7 ст. 81 ЦПК України).

Відтак, суд вважає, що за період з 17 червня 2013 року по 01 квітня 2016 року з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за основним боргом, яка підлягає задоволенню у розмірі 11370,90 грн.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог (55,41%) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1064,43 грн. (а.с.01).

Керуючись ст.ст. 2, 10-12, 80, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" Виробнича одиниця «Дружківкатепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКППФО НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" ВО «Дружківкатепломережа» (на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 публічне акціонерне товариство «ПУМБ», МФО 334851, ЄДРПОУ 26221744) заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 17 червня 2013 року по 01 квітня 2016 року включно у сумі 11370 (одинадцять тисяч триста сімдесят) грн.90 коп. (основний борг).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКППФО НОМЕР_2 ), на користь обласного комунального підприємства„ Донецьктеплокомуненерго Виробнича одиниця «Дружківкатепломережа» (розрахунковий рахунок НОМЕР_4 у КФ "Приватбанк" м. Краматорськ, МФО 335548, код ЄДРПОУ 05540853) судовий збір у сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 43 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 жовтня 2019 року.

Суддя: О. М. Грубник