Рішення № 85356779, 28.10.2019, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/2876/17

Провадження № 2-50/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2019 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Бондаренко Є.І.,

за участю представників позивачів Школьної К.В. , Несвіта В.Б. ,

представника відповідача Ковпак І .Ю. ,

відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Обухівське» до Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 про визнання недійсними та скасування рішень органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до до Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_23 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 про визнання недійсними та скасування рішень органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позову вказав, що є законним землекористувачем земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходяться на території Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області в межах плану користування, що посвідчено Державним Актом на право постійного користування серії ІІ-КВ № 003262 від 13.02.1996р, Рішеннями Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області ) відповідачам - фізичним особам були надані у приватну власність земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд (присадибна ділянка) : ОСОБА_10 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0023 площею 0,15 (рішення № 200/42 від 16.09.2016р).; ОСОБА_6 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0012 площею 0,15 ( рішення №160/9від 27.05.2016р); ОСОБА_11 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0004 площею 0,15 га ( рішення № 154/3 від22.04.2016р).; ОСОБА_12 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0005 площею 0,15 га (рішення № 154/4 від22.04.2016р.); ОСОБА_8 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0014 площею 0,15 га ( рішення № 160/8 від27.05.2016р..); ОСОБА_13 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0013 площею 0,15 (№ 160/6 від27.05.2016р); ОСОБА_14 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0006 площею 0,15 га (рішення № 154/4 від22.04.2016р.); ОСОБА_15 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0007 площею 0,15 (рішення № 154/2 від22.04.2016р..); ОСОБА_5 за кадастровим номером 3223186600:03:007:00010 площею 0,15 га (рішення № 160/5 від27.05.2016р.); ОСОБА_16 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0026 площею 0,15 га ( рішення № 202/2 від 027.10.2016р.); ОСОБА_17 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0016 площею 0,15 га (рішення № 185/1 від25.07.2016р.); ОСОБА_7 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0011 площею 0,15 га (рішення № 160/4 від27.05.2016р.); ОСОБА_9 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0028 площею 0,15 га (рішення № 210/7 від23.11.2016р.); ОСОБА_18 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0015 площею 0,15 га ( рішення № 160/7 від 27.05.2016р.); ОСОБА_19 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0008 площею 0,15 га (рішення № 160/3 від27.05.2016р.); ОСОБА_20 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0009 площею 0,15 ( рішення № 160/2 від27.05.2016р.); ОСОБА_21 за кадастровим номером 3223186600:03:005: 0023 площею 0.1857 га ( рішення № 200/13від 16.09.2016р.); ОСОБА_22 за кадастровим номером 3223186600:03:005:0024 площею 0.1860 га ( рішення № 200/17 від 16.09.2016р.). Першотравенська сільська рада не набула у встановленому законом порядку права комунальної власності на земельні ділянки, що належать позивачу на підставі Державного Акту, не повідомила позивача про те, що набула права власності на цю земельну ділянку, не припинивши право позивача на постійне користування постановила спірні рішення, чим перевищила свої повноваження, незаконно змінила цільове призначення земель. Земельні ділянки відповідачів накладаються на земельну ділянку позивача. Рішення Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області порушують його право на користування земельною ділянкою, тому вважає за необхідне визнати дані рішення недійсними та скасувати записи щодо земельних ділянок у поземельній книзі.

19.10. 2017 року винесено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду.

27.12.2017 року винесено ухвалу про відмову в задоволенні заяви представника позивача публічного акціонерного товариства «Обухівське» про відвід судді Потабенко Л.В.

28.03.2018 року винесено ухвалу про витребування доказів у Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області.

28.03.2019 року винесено ухвалу про залучення по даній цивільній справі в якості третіх осіб ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , та направити їм копію ухвали, для відому.

20.04.2018 року винесено ухвалу про витребування доказів у Відділі в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

27.11.2018 року винесено ухвалу про зупинення провадження у справі до вирішення об`єднаної цивільної справи № 372/2164/17.

22.03.2019 року винесено ухвалу про поновлення провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду.

26.07.2019 року винесено ухвалу про зміну процесуального статусу третіх осіб на співвідповідачів.

14.08.2019 року винесено ухвалу про відмову задоволенні заяви представника відповідачів ОСОБА_24 про відвід судді Потабенко Лариси Вікторівни, відмовити. Заяву про самовідвід судді Потабенко Лариси Вікторівни, задоволено. Справу передано на повторний перерозподіл.

22.08.2019 року винесено ухвалу про прийняття справи до провадження судді Кравченко М.В. Справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача Школьна К.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити посилаючись на обставини викладені в позовні заяві, пояснила, що позивач публічне акціонерне товариство «Обухівське» має право користування спірними земельними ділянками на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003262 від 13.02.1996 року, який видано Першотравенської сільської радою Обухівського району Київської області, в подальшому державне підприємство радгосп-комбінат Обухівський перетворився в ВАТ «Обухівське». На даний час право постійного користування не припинено. В квітні 2017 року позивачу стало відомо про те, Першотравенська сільська рада Обухівського району Київської області розпорядилась державними землями на власний розсуд, що спірні земельні ділянки було виділено у власність іншим особам, а тому такі дії сільської ради вважала таким, що суперечать нормам чинного законодавства. Так відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Всупереч вказаним вимогам законодавства спірні земельні ділянки не вилучались, межі встановлено не було, в натурі не виділялись у зв`язку з чим такими діями порушено право позивача, хоч вказані земельні ділянки постійно обробляються і сіються, позивачем сплачується земельний податок в сільську раду, а тому позивач просить визнати недійсними та скасувати вищезазначені рішення Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області та скасувати запис про земельні ділянки відповідачів у поземельній книзі оскільки дані рішення порушують право позивача на користування землями, що належать позивачу на підставі Державного Акту.

Представник позивача Несвіт В.Б. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, надав аналогічні пояснення. Крім того пояснив, що Першотравенська сільська рада Обухівського району Київської області знаючи про те, що спірними земельними ділянками користується ПАТ «Обухівське» не мала права розпоряджатись ними на власний розсуд. Відповідачі отримали земельні ділянки незаконно.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, пояснив, що він є військовим пенсіонером, власного житла не має, на даний час проживає у військовій частині. Він, як учасник АТО реалізував своє право на отримання земельної ділянки, разом з ним таким правом скористались і інші відповідачі. Раніше вони неодноразово звертались в різні сільські ради із заявами про виділення їм у власність земельної ділянки. Першотравенська сільська рада Обухівського району Київської області виділила спірні земельні ділянки у відповідності до чинного законодавства. Місце розташування земельних ділянок він не обирав, а погодився із пропозицією сільської ради. Земельну ділянку йому виділено в межах населеного пункту, межі земельної ділянки виносились із залученням геодезиста та за допомогою спеціальної апаратури та представників сільської ради. Що було на земельній ділянці він точно не пам`ятає, назви вулиці тоді ще не було, акт винесення меж складали і видавали, встановлювались межові знаки. Всі ці дії проводились весною. До цього час він вказаною земельною ділянкою не користувався, оскільки до серпня 2019 року перебував на службі. Всі документи на спірну земельну ділянку в нього є.

Відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_8 в судовому засідання проти позовних вимог заперечили в повному обсязі та надали аналогічні пояснення. Пояснили, що набули право власності на спірні земельні ділянки в устновленому законом порядку. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог =.

Представник відповідача Першотравенсої сільської ради Обухівського району Київської області Ковпак І.Ю. в судовому засіданні щодо позовних вимог заперечила. В обгрунтування заперечень вказала , що позивач не має прав на захист свого права користування землями державної власності оскільки ним не наданий суду належний доказ на підтвердження такого права. Державний Акт на право постійного користування серії ІІ-КВ № 003262 від 13.02.1996р., виданий радгоспу-комбінату «Обухівський» не підтверджує право позивача на користування землями, зазначеними в Державному Акті оскільки виданий іншій юридичній особі. Відомості про зміну землекористувача до Державного акту не внесені. Право користування відповідно до ст.125 Земельного кодексу України позивачем не зареєстроване, Витяг з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень позивачем суду не наданий. У зв`язку із невнесенням позивачем вищезазначених змін Державний Акт на право постійного користування серії ІІ-КВ № 003262 від 13.02.1996р., не свідчить про наявність у нього такого права і не є належним доказом його наявності. В обґрунтування посилається на аналогічну правову позицію комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, викладену у Висновку від 04.07.2019р копія якого міститься у матеріалах справи.

Державний Акт на право постійного користування серії ІІ-КВ № 003262 від 13.02.1996р., виданий радгоспу-комбінату «Обухівський» не містить відомості про фактичну площу та межі земель, що знаходяться у користуванні позивача на момент подання позову. З моменту реорганізації радгоспу-комбінату «Обухівський» до моменту звернення позивача до суду за захистом права межі та площа земель, які знаходяться у користуванні позивача змінились (зменшились). На підтвердження даних обставин посилається на Розпорядження Обухівської районної державної адміністрації №333 від 23.06.2003р.про вилучення земельної ділянки з користування позивача, а також на наданий позивачем План земельних ділянок, від користування якими позивач добровільно відмовився. Відомості щодо фактичної площі земель, яка знаходиться у користуванні позивача до Державного Акту не внесені. Відомості щодо площі та меж земель, які знаходяться у користуванні позивача в базі даних Держгеокадастру відсутні і суду не надані. Отже, посилання позивача на накладення земельних ділянок відповідачів на землі, що знаходяться у його користуванні ,як на підставу для задоволення позову, не підтверджена належними доказами.

Першотравенська сільська рада Обухівського району Київської області діяла в межах повноважень, наданих ст.ст.12, 173 Земельного кодексу, керуючись Проектом землеустрою щодо встановлення(зміни) меж села та Генеральним планом, затвердженими Обухівською державною адміністрацією. Відповідачами-фізичними особами були розроблені Проекти землеустрою, погоджені районним відділом Держгеокадастру.

Вислухавши представників позивача, представника відповідача, відповідачів дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступні обставини.

Пунктом 1 Статуту ПАТ «Обухівське» передбачено, що товариство є правонаступником ВАТ «Обухівське», яке засноване рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 05.05.2006 року № 14-25-7/1 шляхом перетворення державного підприємства радгосп-комбінат Обухівський у ВАТ Обухівське відповідно до Законів України «Про приватизацію державного майна» та «Про господарські товариства».

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003262 від 13.02.1996 року виданого Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 1 радгоспу-комбінату Обухівський було передано у користування 2164,6 га землі в межах згідно з планом користування для сільськогосподарського виробництва.

Рішеннями Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області ) відповідачам - фізичним особам були надані у приватну власність земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд (присадибна ділянка) : ОСОБА_10 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0023 площею 0,15 (рішення № 200/42 від 16.09.2016р).; ОСОБА_6 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0012 площею 0,15 ( рішення №160/9від 27.05.2016р); ОСОБА_11 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0004 площею 0,15 га ( рішення № 154/3 від22.04.2016р).; ОСОБА_12 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0005 площею 0,15 га (рішення № 154/4 від22.04.2016р.); ОСОБА_8 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0014 площею 0,15 га ( рішення № 160/8 від27.05.2016р..); ОСОБА_13 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0013 площею 0,15 (№ 160/6 від27.05.2016р); ОСОБА_14 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0006 площею 0,15 га (рішення № 154/4 від22.04.2016р.); ОСОБА_15 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0007 площею 0,15 (рішення № 154/2 від22.04.2016р..); ОСОБА_5 за кадастровим номером 3223186600:03:007:00010 площею 0,15 га (рішення № 160/5 від27.05.2016р.); ОСОБА_16 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0026 площею 0,15 га ( рішення № 202/2 від 027.10.2016р.); ОСОБА_17 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0016 площею 0,15 га (рішення № 185/1 від25.07.2016р.); ОСОБА_7 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0011 площею 0,15 га (рішення № 160/4 від27.05.2016р.); ОСОБА_9 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0028 площею 0,15 га (рішення № 210/7 від23.11.2016р.); ОСОБА_18 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0015 площею 0,15 га ( рішення № 160/7 від 27.05.2016р.); ОСОБА_19 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0008 площею 0,15 га (рішення № 160/3 від27.05.2016р.); ОСОБА_20 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0009 площею 0,15 ( рішення № 160/2 від27.05.2016р.); ОСОБА_21 за кадастровим номером 3223186600:03:005: 0023 площею 0.1857 га ( рішення № 200/13від 16.09.2016р.); ОСОБА_22 за кадастровим номером 3223186600:03:005:0024 площею 0.1860 га ( рішення № 200/17 від 16.09.2016р.)

Відповідно до ст. 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду у спорах, що виникають із земельних відносин передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтвердженого належними доказами факту порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Відповідно до п. 2.28 Постанови пленуму вищого господарського суду України від 17.05.2011р.№ 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у вирішенні відповідних спорів судам слід враховувати вимоги законодавства про реєстрацію права власності та права користування земельною ділянкою, а саме положення статей 125, 126 ЗК України, законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про Державний земельний кадастр" , Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 , Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 № 43.

Пунктом 2 « Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера, реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

Статтею 95 Земельного кодексу України визначено права землекористувачів.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності.

Статтею 117 Земельного кодексу України визначено порядок передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи земельних ділянок комунальної власності у державну власність.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності.

Згідно ст. 122 Земельного Кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою виникає на підставі та у спосіб визначений законодавством та оформлюється відповідно до закону України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»( ст.126 Земельного кодексу України). Отже, відповідно до вимог чинного законодавства України обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

Відповідно до п. «в» ст. 141 Земельного кодексу України у разі припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій їх право постійного користування земельною ділянкою припиняється і автоматично в порядку правонаступництва не переходить, а виникає на загальних підставах.

На підтвердження права позивачем надана копія Державного Акту № 003262 від 13.02.1996р. на право постійного користування землями державної власності,виданого радгоспу - комбінату «Обухівський». Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою « від 02.04.2002р. № 449 передбачене право юридичної особи на заміну раніше виданих державних актів. Згідно наданої суду копії Державного Акту № 003262 від 13.02.1996р, у ньому зазначений попередній землекористувач , відомості щодо нового землекористувача до Акту № 003262 від 13.02.1996р. не внесені.

Позивач просить захистити своє право зазначаючи, що земельні ділянки були передані у власність відповідачам - фізичним особам за рахунок земель, які знаходяться у його користуванні відповідно до Державного акту № 003262 від 13.02.1996р. Але належні докази на підтвердження фактичних межі та площі земель, що знаходяться у його користуванні суду не надані .

Переконливих належних, допустимих доказів накладення спірних земельних ділянок суду не подавалось, тому відповідні доводи позову залишились недоведеними, а наявні у справ докази не дають достатніх підстав для належного обґрунтування судового рішення про позбавлення права власності на земельну ділянку.

Враховуючи сукупність вказаних норм позивач не довів під час розгляду справи наявність у нього права користування саме спірними земельними ділянками, які виділялись у власність одним відповідачем іншим співвідповідачам.

Витяг(відомості) з бази даних Держгеокадастру або інші докази на підтвердження меж та площі земельної ділянки, яка знаходилась у користуванні позивача на момент прийняття Першотравенською сільською радою спірних рішень суду не надані. Доказ присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру суду не наданий. Витяг з державного реєстру речових прав та їх обтяжень на підтвердження реєстрації речового права (права позивача на користування земельною ділянкою) суду не надано. Враховуючи це суд приходить до висновку, що факт надання у власність фізичним особам - відповідачам земельних ділянок за рахунок земель, що знаходяться у користуванні позивача не підтверджений належними та допустимими доказами та не находить свого підтвердження.

Під час судового розгляду представником відповідача була надана суду копія Розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 23.06.2003р. № 333 при вилучення з користування позивача земельних ділянок. Представником позивача був наданий суду план земельних ділянок, від використання яких позивач добровільно відмовився. Дані докази свідчать про те, що площа земельної ділянки, яка знаходилась у користуванні позивача на момент прийняття Першотравенською сільською радою спірних рішень відрізняється від площі земельної ділянки, зазначеній у Державному Акті № 003262 від 13.02.1996р.

Згідно п.3.5 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993 р. № 28, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.04.1993 р. за № 31, «у разі зміни меж, розміру, цільового призначення та умов надання земельних ділянок, що відбулися після видачі державного акту, до нього вносяться ці зміни, які фіксуються на плані зовнішніх меж і на останній сторінці державного акту. Всі зміни вносяться одночасно в обидва примірники державного акту». У наданій суду копії Державного Акту серії II-КВ № 003262 від 13.02.1996 р. зміни у площі земельних ділянок та плані зовнішніх меж не відображені.

Як вбачається зі змісту позовної заяви підставою для подання позову є порушення рішеннями органу місцевого самоврядування права позивача на користування землями державної власності відповідно до Державного Акту № 003262 від 13.02.1996р. Але під час судового розгляду представник позивача заперечила факт порушення права на користування земельною ділянкою, вказала, що позивач ПАТ «Обухівське» користується та обробляє спірні земельні ділянки, а позов був поданий з метою запобігання можливому порушенню даного права відповідно до п.3 ст.152 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Згідно ч. 5 ст. 149 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті;

в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України Кабінет вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для не лісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Частиною першою статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно п. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного суду.

Згідно ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Спосіб захисту права шляхом подання позову з метою запобігання порушення права користування земельною ділянкою не відповідає заявленим позивачем вимогам про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування.

Згідно ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунеіння будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом; визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;' визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до вищенаведених норм права у випадку, якщо порушення права не відбулось і є підстави вважати, що його право буде порушено позивач мав право звернутися до суду з вимогою про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, з вимогою про заборону вчинення дій, які можуть порушити його право, з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню за умови, що є якщо є підстави очікувати їх наступ і є всі підстави вважати, що дії відповідних осіб неминуче призведуть до порушення його права.

Обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає підставі заявленого ним позову і не грунтується на фактичних обставинах спору.

Так, у позовній заяві фактичною підставою позову визначено порушення права позивача на користування земельною ділянкою, однак будь-яких доказів на підтвердження саме цієї обставини позивачем суду не подавалось, а під час судового розгляду представник позивача визнала таку підставу позову відсутньою, натомість посилалась на іншу, не передбачену позовом підставу - наявність ризику порушення права користування земельною ділянкою у майбутньому, що вказує на фактичну відсутність порушеного права станом на час вирішення спору судом.

Крім того, позивач шляхом подання позову намагається захистити своє право користування земельною ділянкою, однак позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою у цій справі не пред`являв, натомість просить за змістом позовних вимог позбавити і обмежити право власності інших осіб не будучи сам власником, тому обраний спосіб захисту вочевидь не відповідає фактичним обставинам справи і не ґрунтується на законі.

Враховуючи викладене вище, суд вважає недоведеними посилання позову на порушення прав чи інтересів саме позивача у спірних правовідносинах, які б підлягали судовому захисту, тому достатніх підстав для задоволення позову саме цього позивача саме до цих відповідачів немає.

Відповідно до ст. 4 ч.1 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.13 ч.1,2 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого повного підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, при цьому заперечення відповідачів загалом ґрунтуються на законі та письмових доказах, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 19, 129-1 Конституції України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 282, 365 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 15-1, 24, 25, 92, 95, 116, 117, 118, 121, 122, 125, 126, 141, 149, 152, 155, п.8 розд.Х Земельного кодексу України, ст.ст. 16, 108 Цивільного кодексу України, ст. 38, п.п. 2, 10 розд.УІІ Закону України «Про державний земельний кадастр», ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Обухівське» до Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 про визнання недійсними та скасування рішень органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Кравченко