Рішення № 85356016, 31.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2019 року № 826/24811/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до 1. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича 2. Фонду гарантування вкладів фізичних осібпро представники сторін:зобов`язання вчинити певні дії позивача - Єловікова В.В. ; відповідачів ? не прибули

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (надалі - відповідач-1 або Уповноважена особа Фонду) та до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - відповідач-2 або Фонд), в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. про визнання Договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США № 004-29527-170215 від 17.02.2015, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" нікчемним, оформлене повідомленням про нікчемність правочину № 8821/1147 від 23.09.2015;

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. включити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі 166298,40 грн. за договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" № 004-29527-170215 від 17.02.2015;

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів в розмірі 166298,40 грн.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачами протиправно не включено ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

Постановою Окружного адміністративний суд міста Києва від 17.05.2017, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017, адміністративний позов задоволено частково, зокрема: визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича в частині визнання нікчемним договору № 004-29527-170215 від 17.02.2015 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Микола " у доларах США, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_1 , та застосування наслідків нікчемності правочину, оформлене наказом від 16.09.2015 № 813 "Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" (із змінами згідно Наказу від 22.09.2015 № 836), викладене у повідомленні про нікчемність правочину № 8821/1147 від 23.09.2015; зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із визначенням суми, що підлягає відшкодуванню відповідно до Договору № 004-29527-170215 від 17.02.2015 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США.

Постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 22.12.2018 касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича задоволено частково; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05. 2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 скасовано та направлено справу на новий розгляду до суду першої інстанції.

У Постанові Касаційний адміністративний суд вказав, що при розгляді судами першої та апеляційної інстанції не перевірено, чи встановлено договором банківського вкладу від 17.02.2015 № 004-29527-170215 обмеження щодо зарахування коштів на банківський рахунок з рахунку третіх осіб.

У відзиві на позовну заяву, відповідач-1 та відповідач-2 наголошують, що Уповноважена особа Фонду діяла в межах повноважень визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також звернули увагу суду на те, що у Фонду не настав обов`язок перед позивачем щодо його включення до Загального реєстру.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2018 дану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2019 справу № 826/24811/15 прийнято до провадження, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 07.03.2019.

07.03.2019, у зв`язку з неявкою представників сторін у судове засідання, розгляд справи було відкладено на 11.04.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 04.06.2019.

04.06.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги, представники відповідачів у судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Окрім того, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.02.2015 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") та ОСОБА_1 укладено договір № 004-29527-170215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США (далі - Договір), відповідно до умов якого сума вкладу складає 6700,00 (шість тисяч сімсот доларів США 00 центів); вклад залучається на строк із моменту зарахування Вкладу на рахунок, вказаний у п. 1.6 цього Договору, та по 16.08.2015 включно; процентна ставка на суму вкладу становить 5,5 (п`ять цілих п`ять десятих) процентів річних.

У відповідності до п. 1.6 Договору Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 .

Також, 17.02.2015 між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 004-29527-170215, відповідно до якої сторони домовились викласти п. 1.8 Договору у наступній редакції: "1.8. Зарахування вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента, або готівкою у касу Банку в день укладання сторонами цього Договору".

Згідно з п. 1.10. Договору у разі закінчення строку залучення Вкладу, зазначеного в п. 1.3 даного Договору, або в разі дострокового припинення дії цього Договору, Вклад виплачується шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися із використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_3 , відкритий на ім`я Вкладника в установі Банку.

У відповідності до копії меморіального ордеру № 14119335 від 17.02.2015, на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 надійшли грошові кошти у розмірі 6 700,00 доларів США, призначення платежу: внесення коштів на вкладний рахунок згідно договору банківського вкладу (депозиту) від 17.02.2015 №004-29527-170215.

Як вбачається з копії Виписки по угоді №004-29527-170215 від 17.02.2015 на вкладний рахунок ОСОБА_1 від ОСОБА_4 були зараховані грошові кошти у розмірі 6 700,00 доларів США, з призначенням платежу: внесення коштів на вкладний рахунок згідно договору банківського вкладу (депозиту) від 17.02.2015 №004-29527-170215, на вказану суму вкладу нараховувалися проценти, з яких утримувався військовий збір та ПДФО.

Відповідно до копії повідомлення №8821/1147 від 23.09.2015 Позивача повідомлено про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) №004-29527-170215 від 17.02.2015 року, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 , згідно пункту 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та наголошено на тому, що відповідно до ст.. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У відповідності до копії довідки про наявність рахунків в АТ "Дельта Банк" за вих. № 05-3112743 від 04.11.2015 вбачається, що Позивачу у ПАТ "Дельта Банк" відкрито рахунки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_4 згідно Договору банківського вкладу (депозиту) № 004-29527-170215 від 17.02.2015, станом на 04.11.2015 на рахунку № НОМЕР_2 обліковується сума коштів у розмірі 6700,00 доларів США; на рахунку № НОМЕР_4 - 253,44 доларів США.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк".

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.

Рішенням Виконавчої Дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08.04.2015 № 71 внесено зміни до рішення № 51 від 02.03.2015 та запроваджено тимчасову адміністрацію строком на шість місяців з 03.03.2015 по 02.09.2015.

У відповідності до копії Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.08.2015 №147 строк здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" по 02.10.2015 включно та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В .В. до 02.10.2015 включно.

Крім того, за результатами перевірки правочинів за вкладними операціями в ПАТ "Дельта Банк" Уповноваженою особою Кадировим В.В. прийнято наказ від 16.09.2015 №813 "Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" (із змінами, внесеними відповідно до Наказу № 836 від 22.09.2015), відповідно до якого застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, викладених у пункті 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", серед яких і Договір банківського вкладу (депозиту), укладений між позивачем та ПАТ "Дельта Банк".

Відповідно до постанови Правління Національного банку України 02.10.2015 №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 02.10.2015 №181, "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.

Рішенням Виконавчої Дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.02.2017 № 619 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" на два роки до 04.10.2019.

Також вказаним рішенням продовжено повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. строком на два роки до 04.10.2019.

На офіційному сайті Фонду розміщеного оголошення, про те, що Фонд розпочне виплати вкладникам ПАТ "Дельта Банк" за Загальним реєстром (не залежно від часу закінчення строку депозитного договору) з 08.10.2015.

У відповідності до копії Наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. №15 від 05.10.2015 на час ліквідації АТ "Дельта Банк" обмежено операції щодо виплати коштів вкладникам за рахунками, перелік яких визначений у Додатку №1 до цього Наказу на підставі Протоколу засідання комісії з перевірки вкладів від 22.09.2015. Серед рахунків, визначений у Додатку №1, також є рахунок Позивача.

Вважаючи зазначені дії відповідачів щодо невключення позивача до переліку та загального реєстру вкладників та невідшкодуванні коштів за рахунок Фонду за вкладом, ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Нормативно-правовим актом, яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також яким регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, в тексті - Закон або Закон № 4452).

Частиною 1 статті 3 Закону № 4452 встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 26 Закону № 4452 Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з частинами 2-4 статті 38 Закону № 4452 протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно з частиною 5 статті 27 Закону протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частина 6 статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 (далі по тексту - Положення) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

При цьому уповноважена особа може надавати Фонду протягом процедури ліквідації додаткову інформацію про вкладників, зокрема щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

Суд, враховуючи вимоги Постанови Верховного Суду від 22.12.2018, зазначає, що предметом розгляду даної справи є дослідження та встановлення факту наявності чи відсутності обмежень щодо зарахування коштів на депозитний рахунок позивача від третіх осіб.

Враховуючи викладене, суд зазначає наступне.

Так, згідно з положеннями статті 2 Закону № 4452, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

При цьому, вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Вкладом у розумінні ст.2 Закону України від 07.12.2000 № 2121 "Про банки і банківську діяльність" є кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Частиною першою статті 1058 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з положеннями частини першої статті 1062 Цивільного кодексу України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Додатковою угодою № 1 до Договору № 004-29527-170215, викладено п. 1.8 Договору у наступній редакції: "1.8. Зарахування вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента, або готівкою у касу Банку в день укладання сторонами цього Договору".

Тобто, Договором банківського вкладу, укладеного між позивачем та ПАТ "Дельта Банк", було передбачено зарахування коштів від іншої фізичної особи-резидент.

Суд наголошує, що Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не встановлено обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути лише кошти, внесені безпосередньо вкладником.

Також, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в п.50 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України, в якому ЄСПЛ зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

У розумінні ст. 177 Цивільного кодексу України грошові кошти позивача є об`єктом його майнових прав, відтак, ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, практики ЄСПЛ та ст.41 Конституції України є непорушними до тих пір, доки, на думку суду, не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом.

В той же час, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено існування вказаного балансу та відсутність майнових прав позивача на кошти, що є предметом даного спору.

Суд зауважує, що відповідачем не заперечується перебування коштів на рахунку позивача.

Крім того суд наголошує, що чинним законодавством України не встановлено, що дії ОСОБА_4 щодо перерахунку коштів з власного банківського рахунку на рахунок позивача суперечать закону.

При цьому, посилання відповідача щодо заборони зарахування на вкладний (депозитний рахунок) грошових сум для вкладника від третьої особи у відповідності до п.5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Дельта Банк" суд до уваги не приймає, оскільки надання оцінки діям працівників банку виходить за межі даного заявленого адміністративного позову, та в будь-якому випадку не спростовує права ОСОБА_4 розпоряджатися своїм майном, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача.

Суд бере до уваги те, що предметом розгляду і доведення у даній справі були фактичні обставини щодо наявності чи відсутності у відповідачів передбачених законом підстав для невключення позивача до Переліку вкладників і відповідно правомірності в зв`язку з цим їх дій та бездіяльності.

В той же час, встановлення дійсної належності отриманих на рахунок позивача коштів, фактів поділу великого вкладу з метою набуття права на його відшкодування за рахунок коштів Фонду, наявність в окремих осіб умислу на заволодіння державними коштами не були предметом розгляду у даній справі.

Такі фактичні обставини підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі відповідних доказів, за участю усіх осіб, для яких встановлення таких обставин може мати значення (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.02.2019 по справі № 825/449/16).

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, інші факти та обставини встановлені у даній справі у постанові Верховного Суду від 22.12.2018, згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, доказуванню не підлягають.

Так, у постанові Верховного Суду від 22.12.2018 у даній справі встановлено:

1. Пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452 не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ "Дельта Банк", оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.

2. На позивача у цій справі поширюється конституційний принцип "для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом", який закріплений в частині першій статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

3. Відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ "Дельта Банк" щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.

4. При виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону № 4452) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452 підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15. Верховним Судом також постановами від 10.05.2018 у справі № 826/20429/14, від 21.06.2018 у справі № 802/4016 та від 21.06.2018 у справі № 821/3601/15-а відмовлено у задоволенні заяви Уповноваженої особи ФГВФО про перегляд рішень суду касаційної інстанції 2016 та 2017 року, якими було задоволено позови фізичних осіб у відносинах, що є аналогічними до відносин у справі № 804/6992/15.

5. Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 Цивільного кодексу України та статей 8, 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.

Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 Цивільного кодексу України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.

Аналогічна позиція була висловлена Пленумом Верховного Суду України в постанові від 03.07.2015 № 13.

Таким чином судом встановлено, що позивач є вкладником ПАТ "Дельта Банк", на якого поширюється право на відшкодування свого вкладу відповідно до Закону № 4452.

Разом з тим, суд зазначає, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону № 4452 перевірка правочинів банку і виданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку. (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15).

Однак, суд зауважує, що оскільки рішення про нікчемність правочинів (у будь якій його формі) є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

Отже, права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Встановлена правова природа повідомлення про нікчемність унеможливлює здійснення розгляду у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах) вимог про визнання протиправними дій та рішення уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між позивачем та банком, його скасування, а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.04.2019 (справа № 826/4060/16).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. про визнання Договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США № 004-29527-170215 від 17.02.2015, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" нікчемним, оформлене повідомленням про нікчемність правочину № 8821/1147 від 23.09.2015, суд дійшов висновку про закриття провадження у даній справі.

Водночас, суд встановив, що на позивача, як на вкладника ПАТ "Дельта Банк" поширюються гарантії передбачені Законом № 4452, а відповідно до положень пункту 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860, протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку Уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Тобто, в даному випадку, відповідач наділений повноваженнями на подання додаткової (уточнюючої) інформації про вкладників, які мають право на відшкодування.

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладам, вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В частині позовних вимог щодо зобов`язання Фонду включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк за рахунок Фонду суд зазначає таке.

Загальний реєстр вкладників формується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виключно на підставі Переліку вкладників або додаткової інформації поданої Уповноваженою особою Фонду.

Фонд в силу вищезазначених норм законодавства зобов`язаний включити позивача до загального реєстру вкладників ПАТ "Дельта Банк" для здійснення виплат коштів за банківськими вкладами за рахунок відповідача-2 за договором банківського вкладу після подання Уповноваженою особою Фонду інформації щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача в цій частині є передчасною, а тому не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України.

Згідно з п. 6.8 ч. 6 р. V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, оплата витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду, в тому числі, витрат на сплату судового збору.

З огляду на викладене, судові витрати у відповідній частині покладаються на ПАТ "Дельта Банк".

Отже, стягненню на користь ОСОБА_1 з ПАТ "Дельта Банк" підлягає 487,20 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 241- 246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. включити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі 166298,40 грн. за договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" № 004-29527-170215 від 17.02.2015.

3. В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. про визнання Договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США № 004-29527-170215 від 17.02.2015, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" нікчемним, оформлене повідомленням про нікчемність правочину № 8821/1147 від 23.09.2015, закрити провадження.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б; ідентифікаційний номер 34047020), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені останньою витрати по сплаті судового збору в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко