
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
31 жовтня 2019 року № 640/18463/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до 1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 2. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" Пантіної Любові Олександрівнипро представники учасників справи:визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити дії позивача - Шиганська Н.В.; відповідачів - не з`явилися,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - відповідач-1 або Фонд) та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію (Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" Пантіної Любові Олександрівни (надалі - відповідач-2 або Уповноважена особа Фонду), в якому просила суд:
- визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни щодо невключення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- визнати протиправним рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни щодо невключення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіну Любов Олександрівну включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачами в порушення вимог чинного законодавства не включено позивача до Переліку вкладників ПАТ "Старокиївський Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку та за договором банківського вкладу, внаслідок чого протиправно не включено до Загального реєстру вкладників.
У письмових поясненнях Уповноважена особа Фонду проти задоволення позовних вимог заперечила, вказавши що недодержання письмової форми договорів; відсутність реального внесення позивачем готівкових коштів до каси банку; укладення договорів банківського рахунку та банківського вкладу здійснено у період визнання банку проблемним, що є доказом наміру використати банківський рахунок для одержання відшкодування за рахунок Фонду, виявлену нікчемність правочинів відповідач-2 не мав законних підстав для внесення відомостей позивача до переліку вкладників ПАТ "Старокиївський Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
У відзиві на позовну заяву Фонд підтримує позицію відповідача-2, та зазначає, що вимоги позивача в частині зобов`язання Фонду включити ОСОБА_1 до Загального реєстру є безпідставними, оскільки у Фонду не настав обов`язок перед позивачем.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.04.2015 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалась.
Постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 у справі № 826/18463/14 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційним адміністративним судом Верховного Суду зазначено, що судами попередніх інстанцій:
- не встановлено, який саме правочин є нікчемним: відкриття позивачем рахунку у банку, тобто Договір банківського рахунку, Договір банківського вкладу чи операції з перерахування коштів на рахунок з рахунків інших осіб тощо, як і не встановили, які умови Договору банківського рахунку чи інших договорів передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг) прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку;
- не надано оцінки правовим підставам перерахування коштів з рахунку іншої особи на рахунок позивача;
- належно не мотивовано участь позивача у «кримінальних схемах з дроблення вкладів»;
- не обґрунтовано, чому платіжні операції з перерахування коштів з рахунку іншої особи чи осіб на рахунок позивача, є правочинами між банком та позивачем згідно зі ст. 202 ЦК;
- не досліджено, за якими саме ознаками Уповноважена особа Фонду виявила і визначила спірні правочини як нікчемні і, чому не відобразила у наказі, за підставами якого саме пункту ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI виявила і віднесла ці правочини до нікчемних.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2019 дану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Пащенку К.С
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2019 суддею Пащенком К.С. відкрито провадження у адміністративній справі № 640/18463/14 та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче засідання на 19.03.2019.
19.03.2019 у підготовчому судовому засіданні оголошувалася перерва до 25.04.2019.
25.04.2019 судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою представників сторін на 20.06.2019.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засіданні на 25.07.2019.
В судовому засіданні 25.07.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представники відповідачів в судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Окрім того, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
15.05.2014 між Публічним акціонерним товариством "Старокиївський Банк" (надалі - ПАТ "Старокиївський Банк") та ОСОБА_1 було укладено Договір банківського рахунку № НОМЕР_5 (надалі - Договір № 1), згідно умов якого, позивачу відкрито банківський поточний рахунок Клієнта № НОМЕР_6 у гривні.
27.05.2014 між ПАТ "Старокиївський Банк" та ОСОБА_1 було укладено Договір банківського вкладу № 05/1630-2014 (надалі - Договір № 2), згідно якого, банком відкрито вкладнику вкладний (строковий) рахунок № НОМЕР_3 "Недільний" у гривні (п. 1.1. Договору № 2), а вкладником внесено на цей рахунок грошові кошти у сумі 200 000,00 грн.
Дата внесення вкладу - 27.05.2014 р., дата повернення вкладу - 03.06.2014 р. (п. 1.2. Договору № 2).
Внесення кошів на поточний рахунок та поповнення депозитного рахунку підтверджується квитанцією № 63879 від 15.05.2014 про внесення коштів на поточний рахунок та випискою за період з 15.05.2014 по 09.09.2014, згідно якої, кошти з поточного рахунку перерахували на депозитний рахунок 27.05.2014.
Згідно даних виписки залишок на поточному рахунку позивача № НОМЕР_6 складає 200 120,56 грн.
Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2014 № 365 "Про віднесення ПАТ "Старокиївський Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17.06.2014 прийнято рішення № 50 про запровадження з 18.06.2014 тимчасової адміністрації та призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Старокиївський Банк".
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Старокиївський Банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Любов Олександрівну.
Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Старокиївський Банк" запроваджено строком на 3 місяці з 18.06.2014 по 18.09.2014.
Згідно офіційного повідомлення з 03.09.2014 ПАТ "Старокиївський Банк" починає виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився по 18.06.2014 включно та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Виплати коштів будуть здійснюватися протягом усього терміну дії тимчасової адміністрації через установи Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь".
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 11.09.2014 № 563 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Старокиївський Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2014 р. № 92 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Старокиївський Банк" та призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Старокиївський Банк" - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Л.О. за період з 18.09.2014 по 18.09.2015.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 27.08.2015 № 156 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Старокиївський Банк" на 1 рік до 18.09.2016. Відповідно до вказаного рішення всі повноваження ліквідатора ПАТ "Старокиївський Банк" делеговано Патніній Л.О. до 18.09.2016.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18.08.2016 № 1555 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Старокиївський Банк" на 1 рік до 18.09.2017. Відповідно до вказаного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ "Старокиївський Банк" Патніній Л .О. до 18.09.2017.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.08.2017 № 3697 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Старокиївський Банк" на 1 рік до 17.09.2018. Відповідно до вказаного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ "Старокиївський Банк" Патніній Л.О . до 18.09.2018.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 27.08.2015 № 156 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Старокиївський Банк" на 1 рік до 18.09.2016. Відповідно до вказаного рішення всі повноваження ліквідатора ПАТ "Старокиївський Банк" делеговано Патніній Л.О. до 18.09.2016.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.12.2017 № 5462 змінено Уповноважено особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Старокиївський Банк" на ОСОБА_5 з 26.12.2017.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 27.08.2018 № 2366 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Старокиївський Банк" на 1 рік з 18.09.2018 до 17.09.2019. Відповідно до вказаного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ "Старокиївський Банк" Грошовій Світлані Василівні до 17.09.2019.
За результатами звернення позивача до контакт-центру ПАТ "Банк "Київська Русь" за телефоном: 0 800-500-546, остання дізналася, що її вимоги не включені до реєстру вкладників ПАТ "Старокиївський Банк".
У зв`язку із чим, 09.09.2014 позивач звернулася до ПАТ "Старокиївський Банк" із зверненням (вх. № 1351/09-01) про відсутність її в реєстрах вкладників банку та вимогою здійснити виплату належних їй коштів у розмірі 200 000,00 грн.
За результатами розгляду звернення позивача, ПАТ "Старокиївський Банк" надано відповідь (вих. № 2399/09-02 від 17.09.2014). Згідно вказаної відповіді Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Пантіною Л.О. прийнято рішення про зупинення виплат та перерахувань гарантованих Фондом на користь ОСОБА_1 та визнано Договір банківського рахунку та Договір банківського вкладу нікчемними.
Підставами для винесення вищевказаного рішення зазначено - звернення Уповноваженої особи Фонду до правоохоронних органів на підставі п. 6 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Також з аналогічним зверненням від 08.09.2014 (вх. № М-7828/14) позивач звернулася до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який повідомив позивача, що на даний час Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Старокиївський Банк" здійснює перевірку правових підстав розміщення зазначеного вкладу в банку з урахувань обмежень в діяльності банку, встановлених Національним банком України під час віднесення ПАТ "Старокиївський Банк" до категорії проблемних.
Позивач, вважаючи, що відповідачами порушено його права та охоронювані законом інтереси, звернувся до суду за їх захистом.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.
Спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Нормативно-правовим актом, який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 №4452-VI, тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон або Закон №4452).
Так, згідно з положеннями статті 2 Закону №4452, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
При цьому, вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №4452, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
У силу статті 44 Закону №4452, Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку: 1) відповідно до плану врегулювання; 2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; 3) в інших випадках, передбачених цим Законом.
Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п`яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення.
Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
Ліквідація банку має бути завершена не пізніше двох років з дня початку процедури ліквідації банку. Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до двох років з можливістю повторного продовження на строк до одного року.
У взаємозв`язку з наведеним, слід зазначити, що порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону №4452.
Так, Уповноважена особа фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Уповноважена особа фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.
Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур`єр" або "Голос України".
Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Згідно з підпунктом 1 пунктом 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Положення №14), Уповноважена особа фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення.
Пунктом 2 розділу IІІ Положення №14 передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою (надалі -Перелік), наведеною у додатку 5 до цього Положення, що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.
У свою чергу, як було встановлено під час судового розгляду справи, позивача не було включено Уповноваженою особою Фонду до вказаного Переліку.
Уповноваженою особою Фонду було визнано нікчемною операцію з поповнення депозитного рахунку позивача 27.05.2014 та Договір банківського рахунку № НОМЕР_5 від 15.05.2014 та Договір банківського вкладу № 05/1630-2014 на підставі ч. 3 ст. 38 Закону № 4452.
У письмових поясненнях, наявних в матеріалах справи, відповідач-2 зазначає наступні підстави визнання вказаної операції та Договорів нікчемними:
- недодержання письмової форми договорів;
- відсутність реального внесення позивачем готівкових коштів до каси банку;
- укладення договорів банківського рахунку та банківського вкладу здійснено у період визнання банку проблемним, що є доказом наміру використати банківський рахунок для одержання відшкодування за рахунок Фонду;
- правочин, стороною якого є позивач, був визнаний нікчемним у зв`язку із наданням даній фізичній особі переваг перед іншими кредиторами, правочин порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства.
Судом встановлено, що з протоколу засідання комісії з перевірки договорів, призначеної наказом №30-А від 14.07.2014, витягу із Переліку нікчемних договорів та інших правочинів, який є додатком до Наказу № 61 від 29.08.2014, до яких віднесено позивача, а також пояснень представників вбачається, що Уповноваженою особою Фонду не визначено конкретної підстави нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ПАТ "Старокиївський банк", які передбачені статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
В той же час, Уповноважена особа Фонду посилається на те, що через відсутність грошових коштів в банку було неможливо відобразити в САБ (система автоматизації банку) видачу грошових коштів, у зв`язку з чим, на думку останньої, спочатку відображено фіктивну операцію зі здійснення позивачем вкладів, після чого з`явилась можливість відображення фіктивних операцій по видачі грошових коштів "великим" вкладникам. В свою чергу, кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок так званого "подрібнення" вкладу "великих" вкладників, в той час як фізичні особи з рахунків яких здійснено таке "перекидання" фактично не отримували готівкові кошти, а позивачі фактично їх не вносили до каси банку.
Отже, Уповноваженою особою Фонду було не включено позивача до переліку вкладників у зв`язку з визнанням нікчемними правочинів (договорів), оскільки кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок так званого "подрібнення" вкладу інших клієнтів банку, які за твердженням відповідача-2 відбулись шляхом внутрішньобанківських проводок, що свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання такими клієнтами банку відповідних сум та, відповідно, відшкодування за рахунок Фонду.
Проаналізувавши вказані обставини та наявні матеріали справи, суд не може прийняти до уваги такі твердження Уповноваженої особи Фонду, оскілки, по-перше, відповідачем-2 всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на підтвердження того, що у САБ відображено недостовірні дані та/або було будь-яке несанкціоноване втручання в роботу такої системи, а також доказів на підтвердження того, що залучені позивачем кошти є коштами інших вкладників ПАТ "Старокиївський банк" і саме такі кошти залучені позивачем на рахунок, натомість в матеріалах справи наявні відповідні докази (квитанції та виписки з відповідними відмітками та підписами) про внесення та зарахування таких коштів саме від позивача, по-друге, така підстава не відноситься до переліку підстав, за якими договори можна вважати нікчемними.
Також Уповноваженою особою Фонду зазначено, що з цього приводу, подано заяву про вчинення злочину до правоохоронних органів, результатами розгляду цієї заяви відкрито кримінальне провадження №12014000000000367, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про причетність позивача до вчинення кримінальних правопорушень.
Щодо доводів відповідача-2 про укладення договорів банківського рахунку та банківського вкладу у період визнання банку проблемним, що є доказом наміру використати банківський рахунок для одержання відшкодування за рахунок Фонду, суд зазначає таке.
Згідно з ч.ч. 1-3 статті 61 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банки зобов`язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом: 1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; 2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю 3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації; 4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.
Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов`язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов`язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов`язків.
Банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону.
З огляду на вищенаведені норми, рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, банк має вживати всіх передбачених заходів для її збереження, а коло осіб, яким можливе надання такої інформації, обмежене, і клієнти банку не входять до кола таких осіб. Тобто, Постанова Правління НБУ № 276/БТ від 12.05.2014 "Про віднесення ПАТ "Старокиївський Банк" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку"стосується встановлених вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів.
Також, відповідачі наголошують, що правочин щодо укладення Договору банківського вкладу між позивачем та ПАТ "Старокиївський Банк", надав іншому великому вкладнику переваги в поверненні коштів переважно перед іншими кредиторами, оскільки вказаний договір, на думку відповідача-2 був укладений з метою повернення коштів іншою. Також вказаний договір був направлений на збільшення суми пов`язаної з виведенням банку з ринку.
Проте, будь-яких документальних доказів на підтвердження факту надання Банком, за результатами укладення Договору банківського рахунку з позивачем, переваг третім особам перед іншими кредиторами Банку в отриманні відшкодування з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб понад законодавчо гарантовану суму коштів, відповідач-2 всупереч вимог ч. 1 ст. 72, ч. 1 ст. КАС України суду не подав та про причини відсутності таких не повідомив.
Відповідачами не надано до суду документальні докази, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави та/або про визнання в судовому порядку недійсними договору банківського вкладу (депозиту).
Суд вважає, що Уповноважена особа Фонду, встановивши обставини, передбачені ч. 3 ст. 38 Закону №4452, має право не включити фізичну особу до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами посилаючись на нікчемність договору (правочину). Натомість, вкладник, договір із яким Уповноважена особа вважає нікчемним, може захистити свої права, які випливають із договору банківського вкладу або із договору рахунка, шляхом пред`явлення позову про визнання протиправними дій Уповноваженої особи фонду, вчинених у зв`язку з визнанням відповідного правочину нікчемним.
У такому випадку висновок про визнання судом нікчемності правочину є правовою оцінкою, яка має бути викладена у мотивувальній частині судового рішення.
Такий же підхід до вирішення адміністративних спорів, пов`язаних із застосуванням наслідків нікчемності правочину, викладений у постанові Верховного Суду України від 19.08.2008 (реєстраційний номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 2182152).
Суд зазначає, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону №4452 Закону України перевірка правочинів банку і виданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку. (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15).
Суд звертає увагу на те, що наказом № 61 від 29.08.2014 Уповноважена особа Фонду визнала нікчемною операцію з перерахування коштів на депозитний рахунок позивача та Договір банківського рахунку і Договір банківського вкладу, що суперечить вимогам закону.
Також, в матеріалах справи відсутні докази визнання зазначеного договору недійсним у встановленому законом порядку чи застосування наслідків нікчемності такого договору в судовому порядку.
Разом з тим, суд зауважує, що оскільки рішення про нікчемність правочинів (у будь якій його формі) є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.
Отже, права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
Встановлена правова природа повідомлення (акта, наказу) про нікчемність унеможливлює здійснення розгляду у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах) вимог про визнання протиправними дій та рішення уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між позивачем та банком, його скасування, а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.
Аналогічна правова позиція висловлена ВС у постанові від 24.04.2019 (справа № 826/4060/16).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, в частині позовних вимог щодо визнання протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни щодо невключення ОСОБА_1 до Загального (повного переліку) реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд припиняє провадження у даній справі.
Разом з тим суд дійшов висновку, що Уповноваженою особою Фонду не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "Старокиївський банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за наведеними правочинами, а тому такі дії Уповноваженої особи суперечать приписам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та є протиправними.
Таким чином, ОСОБА_1 є тією особою, яка набула право на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому вона протиправно не була включена до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що у позовній заяві ОСОБА_7 просить, зокрема:
- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни щодо невключення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіну Любов Олександрівну включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
На рахунок наведеного, суд акцентує, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За правилами частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).
У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, суду надано право прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), згідно якої під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Беручи до уваги вимоги процесуального закону та суть цього спору, суд приходить до висновку про необхідність визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни щодо невключення ОСОБА_1 до повного переліку вкладників ПАТ "Старокиївський Банк", які мають право на відшкодування кошті за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" Грошову Світлану Василівну включити ОСОБА_1 до повного переліку вкладників ПАТ "Старокиївський Банк", які мають право на відшкодування кошті за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
При цьому, оскільки Уповноважена особа Фонду не включила позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів, позовні вимоги позивача в частині до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність Фонду, що полягає у невключені позивача до Загального реєстру вкладників та включення до Загального реєстру вкладників є передчасними і не підлягають задоволенню.
У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України.
Згідно з п. 6.8 ч. 6 р. V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, оплата витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду, в тому числі, витрат на сплату судового збору.
З огляду на викладене, за обставин часткового задоволення позову до Уповноваженої особи фонду, судові витрати у відповідній частині покладаються на ПАТ "Старокиївський Банк".
Отже, стягненню на користь ОСОБА_1 з ПАТ "Старокиївський Банк" підлягає 48 грн. 72 коп. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 241- 246, 250, 255 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни щодо невключення ОСОБА_1 до повного переліку вкладників ПАТ "Старокиївський Банк", які мають право на відшкодування кошті за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
3. Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" Грошову Світлану Василівну включити ОСОБА_1 до повного переліку вкладників ПАТ "Старокиївський Банк", які мають право на відшкодування кошті за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
4. В частині позовних вимог щодо визнання протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни щодо невключення ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) до повного переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб провадження у справі закрити.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк"(адреса: 03110, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, буд. 6/8; ідентифікаційний код 19024948) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) понесені останньою витрати по сплаті судового збору в розмірі 48 (сорок вісім) грн. 72 коп.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко
Судове рішення № 85356012, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 31.10.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 640/18463/14. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: