
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
01 листопада 2019 року № 640/11156/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови державного виконавця,
ВСТАНОВИВ:
Обставини справи
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з позовом до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови відповідача від 29.05.2019 року №59232008 про стягнення виконавчого збору з позивача у розмірі 16692,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що з матеріалів виконавчого провадження не вбачається вжиття державним виконавцем заходів щодо примусового виконання рішення, що в свою чергу виключає можливість стягнення виконавчого збору. Наголошує, що аналіз Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень, натомість позивачем самостійно вчинено всі необхідні дії для виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2018 року у справі №826/1171/18, тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 15.07.2019 року відкрито провадження у справі. Запропоновано відповідачу подати до суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали, надати суду належним чином завірені матеріали виконавчого провадження №59232008.
30.07.2019 року суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
Обставини, встановлені судом.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2018 року у справі №826/1171/18 зобов`язано Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у 10 денний строк надати розробнику проектів ПП «Сектор» завдання на проектування, які враховуються під час розробки проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, за клопотанням громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3
Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурлою В.Е. винесено постанову від 29.05.2019 року про відкриття виконавчого провадження ВП №59232008 з виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва №826/1171/18.
Крім того, 29.05.2019 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурлою В.Е. винесено постанову про стягнення виконавчого збору, відповідно до якої з боржника - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) стягнуто виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн.
Вважаючи вказану постанову про стягнення виконавчого збору протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 18 названого Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з частинами 1, 2 статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Відповідно до частин 3, 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
За приписами пунктів 1-6 частини 5 статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Позивач у своїй позовній заяві стверджував, що рішення суду від 01.10.2018 року ним виконано добровільно, оскільки на виконання вказаного рішення Департаментом підготовлено завдання на проектування від 10.06.2019 року №ЗВП-8210 для ОСОБА_2 , яке листом від 14.06.2019 року №057154-11366 направлено до ПП «Сектор». Крім того, наголошує, що державним виконавцем не вчинялись виконавчі дії, а тому підстави для стягнення виконавчого збору відсутні.
При цьому, боржником не доведено належними доказами неможливості виконання судового рішення у встановлений строку та до моменту відкриття виконавчого провадження, не вказано про наявність перепон для такого виконання.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2018 року боржником вчинено дії вже після відкриття виконавчого провадження від 29.05.2019 року та винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 29.05.2019 року.
Крім того, в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2018 року зобов`язано Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчинити певні дії у 10 денний строк.
З наведеного слідує, що добровільним виконанням рішення суду вважалося б його виконання боржником у строк встановлений в судому рішенні та до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, адже постанова про відкриття виконавчого провадження винесена за заявою стягувача з причин невиконання рішення та задля його виконання у примусовому порядку.
Боржником рішення суду виконано після звернення до примусового виконання виконавчого листа №826/1171/18 від 29.05.2019 року та під час відкритого виконавчого провадження ВП №59232008 на підставі постанови державного виконавця від 29.05.2019 року.
Разом з тим, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень. Добровільне виконання рішення боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок, який не може бути поставлений у залежність від поведінки стягувача.
Крім того, положення статті 27 Закону № 1404 не пов`язує можливість стягнення з боржника виконавчого збору в залежності від причин невиконання рішення.
Аналізуючи положення статей 26, 27 Закону № 1404-VIII суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
Тому, в державного виконавця не було підстав для того, щоб не стягувати з боржника виконавчий збір.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/5082/17.
За таких обставин, враховуючи виконання судового рішення вже після початку процедури його примусового виконання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування постанови від 29.05.2019 року №59232008 про стягнення виконавчого збору з позивача у розмірі 16692,00 грн.
Крім того, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд, аналізуючи рішення суб`єкта владних повноважень в розрізі положень ст.2 КАС України дійшов до висновку, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, у межах та у спосіб визначений законодавством, а також з врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати, здійснені позивачем відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 287 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Відповідно до частини першої статті 272 КАС України, судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне найменування сторін:
Позивач: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А, код ЄДРПОУ 26199097)
Відповідач: Відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622)
Суддя В.І. Келеберда
Судове рішення № 85355955, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 01.11.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 640/11156/19. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: