Рішення № 85355608, 30.10.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2004/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій, рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не поновлення пенсії позивачу;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні позивачу пенсії, викладене в листах відповідача від 25.03.2019 року, від 16.04.2019 року та від 08.05.2019 року;

- зобов`язати відповідача поновити позивачу виплату пенсії з 07.10.2009 року відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Ухвалою від 30.09.2019 року відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_1 . 11.02.1998 року позивач виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України. З 25.07.1996 року та до 1998 року, тобто до моменту виїзду позивача на постійне місце проживання до держави Ізраїль, ОСОБА_1 отримував пенсію за віком. 14.03.2019 року представник позивача на підставі нотаріально посвідченої довіреності особисто звернувся до відповідача, з нотаріально посвідченою та апостильованою особистою заявою ОСОБА_1 про поновлення пенсії. Вказана заява прийнята відповідачем з усіма необхідними оригіналами документів, які надані для огляду та засвідчення копій, що підтверджується штампом УПФУ від 14.03.2019 року на супровідному листі. 25.03.2019 року відповідач листом № 933/02-04 відмовив ОСОБА_1 у поновленні пенсії з підстав недотримання вимоги особистого звернення та відсутності у позивача зареєстрованого місця проживання на території України за місцезнаходженням відповідача, а також з причини невідповідності документу, що посвідчує особу ОСОБА_1 вимогам Порядку № 22-1. 16.04.2019 року та 08.05.2019 року відповідач повторно відмовив позивачу у поновленні виплати пенсії, з підставі викладених у листі від 25.03.2019 року. Позивач вважає такі дії та рішення відповідача неправомірними, дискримінаційними та такими, що суперечать чинному законодавству, у зв`язку з чим просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі та зобов`язати відповідача поновити та виплачувати позивачу пенсію з проведенням індексації та компенсації втрати частини доходів.

17.10.2019 року відповідач надіслав відзив на позовну заяву, за змістом якого ГУ ПФУ в Херсонській області не погоджується з вимогами позивача, з огляду на наступне. 14.03.2019 року представник позивача звернувся до Генічеського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ Херсонської області з заявою від імені ОСОБА_1 про поновлення пенсії за віком з 07.10.2009 року та додав оригінал заяви про призначення пенсії, копію посвідки на ім`я ОСОБА_1 , виданої МВС Держави Ізраїль, особисту декларацію, довіреність представника, оригінал заяви про витребування пенсійної справи, копію трудової книжки. Відповідач листом від 25.03.2019 року відмовив позивачу у поновлені виплати пенсії за віком, оскільки виплата пенсії поновлюється з моменту звернення особи з відповідною заявою до пенсійного органу за наявності встановленого переліку документів, відтак прохання позивача поновити виплату пенсії з 07.10.2009 року не підлягає задоволенню. Також відповідач зауважив, що поновлення виплати пенсії може здійснюватися виключно на підставі матеріалів пенсійної справи позивача. Оскільки ОСОБА_1 ніколи не проживав на території Херсонської області, його пенсійна справа підлягає витребуванню, що неможливо здійснити без особистої заяви позивача. Проте, представник позивача надав лише нотаріально не завірену копію вказаної заяви. Одночасно відповідач наголошує на тому, що позивачем через свого представника додано до заяви про поновлення виплати пенсії лише посвідчення особи на ім`я ОСОБА_1 , видане Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль, що не є документом, підтверджуючим особу на території України. Також, пенсійний орган заперечив проти вимог позивача про проведення індексації пенсійних виплати та компенсації втрати частини доходів. Посилаючись на викладені обставини, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Пунктом 2 частинами 1 статті 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Заявами по суті справи є позов та відзив.

Таким чином, суд розглядає адміністративну справу у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем порушений встановлений ст. 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду, оскільки ОСОБА_1 26.09.2019 року звернувся до суду із позовною заявою про поновлення виплати пенсії починаючи з 07.10.2009 року, тобто про порушення своїх прав позивач дізнався ще у 2009 році.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними рішення відповідача від 25.03.2019 року (отримане 11.04.2019 року), 16.04.2019 року, 08.05.2019 року про відмову у поновленні та виплаті пенсії.

Відтак, про порушення своїх прав позивач дізнався 11.04.2019 року, а позовну заяву направив до суду засобами поштового зв`язку 23.09.2019 року, тобто в межах строку, встановленого ст. 122 КАС України.

Таким чином, суд вважає, що позивач не пропустив встановлений ст. 122 КАС України строк звернення до адміністративного суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до моменту виїзду на постійне місце проживання за кордон, проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

11.02.1998 року позивач виїхав з України на постійне місце проживання до держави Ізраїль, де прийнятий на консульський облік в консульському відділенні посольство України в державі Ізраїль.

Пенсійні виплати позивачу призначені та виплачувалися з 25.07.1996 року та припинилися з моменту виїзду останнього на постійне місце проживання до Держави Ізраїль у 1998 році.

14.03.2019 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Генічеського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ Херсонської області з заявою № 4266 про поновлення пенсії ОСОБА_1 за віком з 07.10.2009 року.

До заяви про поновлення пенсії за віком з 07.10.2009 року позивач додав:

- оригінал заяви про призначення пенсії від 18.02.2019 року;

- копію посвідки на ім`я ОСОБА_1 , виданої МВС Держави Ізраїль;

- особисту декларацію;

- довіреність представника;

- заява про витребування пенсійної справи та поновлення виплати пенсії;

- копію трудової книжки;

25.03.2019 року відповідач листом № 933/02-04 відмовив позивачу у поновленні виплати пенсії з 07.10.2009 року, з підстав порушення вимог Порядку звернення до пенсійного органу, а саме: до заяви ОСОБА_1 не надав паспорту громадянина України для виїзду за кордон, натомість надав посвідку видану, МВС Держави Ізраїль, що не є документом, підтверджуючим особу на території України.

08.04.2019 року представник позивача звернувся до пенсійного органу з заявою №4394 про долучення до заяви про поновлення пенсії від 14.03.2019 року, нотаріально посвідченої копії облікової картки платника податків.

16.04.2019 року відповідач повернув представнику позивача, надані листом від 08.04.2019 року документи ОСОБА_1 , у зв`язку з відмовою 25.03.2019 року у поновленні пенсійних виплат позивачу.

08.05.2019 року відповідач надіслав представнику позивача Меламеду В. відповідь на звернення від 07.03.2019 року № 4246 щодо передачі заяви ОСОБА_1 про поновлення пенсії уповноваженому управлінню пенсійного органу, яка надійшла із Пенсійного фонду України, якою відповідач повторно повідомив про лист-відмову від 25.03.2019 року у поновленні ОСОБА_1 пенсійних виплат та, відповідно, відсутність підстав для повторного розгляду вказаного питання.

Не погоджуючись із відмовою у поновленні виплати пенсії, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку законності відмови відповідача у поновленні виплати позивачу пенсії за віком, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Право громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом закріплене у статті 46 Конституції України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі- Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 4 ст. 8 Закону № 1058-ІV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Заява про призначення пенсії громадянам України, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника, або надсилається поштою до органів, що призначають пенсію, визначених постановою правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-4 "Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 липня 2014 року за № 804/25581 (далі - Постанова) (п. 1.3 Порядку № 22-1).

Заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії (п. 1.5 Порядку № 22-1).

За приписами пункту 2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Пунктом 2.9 Порядку № 22-1 передбачено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (абз. 7 п. 2.9 Порядку № 22-1).

Згідно із п. 2.22 Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.

Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (п. 2.23 Порядку № 22-1).

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

На підставі викладеного, суд зазначає, що при зверненні до пенсійного органу із заявою про поновлення пенсії, заявник подає відповідну заяву разом із переліком документів, який передбачений Порядком № 22-1. Особа, яка звертається за пенсією, повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання протиправними та скасування рішення від 25.03.2019 року, від 16.04.2019 року та від 08.05.2019 року про відмову у поновленні пенсії та зобо'`язання відповідача поновити та виплачувати пенсію за віком з 07.10.2009 року, тобто з дати винесення Конституційним Судом України рішення від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 (справа № 1-32/2009).

Суд встановив, що оскаржувані позивачем рішення від 25.03.2019 року, від 16.04.2019 року та від 08.05.2019 року винесені за результатами розгляду заяв позивача та його представника від 07.03.2019 року, від 14.03.2019 року та від 11.04.2019 року однакових за змістом, в яких ОСОБА_1 просить розгляну його заяву про поновлення та виплату пенсії за віком; встановити орган, який здійснює вказане поновлення та виплату, а також про долучення документів до раніше поданої заяви про поновлення від 14.03.2019 року.

Варто відмітити, що за результатами розгляду заяви позивача від 14.03.2019 року, пенсійний орган 25.03.2019 року розглянув вказану заяву по суті та відмовив останньому у її задоволенні.

Також суд відмічає, що Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) визначено назви та види документів, які зокрема, посвідчують особу та підтверджують громадянство України.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI визначено, що документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України є: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України.

На підставі викладеного, суд вважає, що звертаючись до органу Пенсійного фонду за поновленням або перерахунком пенсії, особа повинна пред`явити, зокрема, паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу. При цьому, таким документом може бути, у тому числі, паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

З матеріалів справи судом встановлено, що при зверненні до пенсійного органу представник позивача надав у якості документу, що посвідчував особу ОСОБА_1 не копію паспорта для виїзду за кордон, а посвідчення особи, видане МВС Держави Ізраїль.

Натомість, копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон долучена позивачем до позовної заяви.

Суд дослідив копію паспорта ОСОБА_1 для виїзду за кордон НОМЕР_1 та встановив, що цей документ виданий 16.12.1997 року та був дійсний до 16.12.2007 року, надалі його дію продовжено до 16.12.2017 року, що підтверджується відтиском печатки консульського відділу посольства України в Державі Ізраїль.

Відповідно до ч. 1 розділу V Перехідні положення Закону № 5492-VI документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, видані до дня набрання чинності цим Законом, є чинними до закінчення строку їх дії та не підлягають обов`язковій заміні.

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 виданий 16.12.1997 року, тобто до набрання чинності Законом № 5492-VI, відтак є чинним до закінчення строку його дії 16.12.2017 року.

Таким чином, на дату звернення представника позивача до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії від 14.03.2019 року, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який надався у якості документу, що посвідчував особу ОСОБА_1 , був недійсним. Натомість, надання позивачем до пенсійного органу разом з заявою про поновлення виплати пенсії копії посвідчення особи, виданого МВС Держави Ізраїль, не є наданням належного документу, що посвідчує особу у розумінні законодавства України.

З огляду на таке, суд вважає, що представником позивача не надано всіх документів, необхідних для поновлення пенсії, передбачених Порядком № 22-1.

Із врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність у відповідача правомірних підстав для відмови ОСОБА_1 у поновленні пенсії за віком з 07.10.2009 року.

Одночасно суд наголошує, що закінчення строку дії паспорту особи для виїзду за кордон не припиняє громадянства, однак у зв`язку із закінченням строку дії паспорту, такий документ не може посвідчувати особу.

Відтак, суд не погоджується із позицією позивача про те, що посвідченням особи, яке видане Державою Ізраїль, копія якого надана до відповідача разом із заявою про поновлення пенсії, є таким, що подане у відповідності до п. 2.9 Порядку № 22-1, оскільки такий документ посвідчує особу на території Держави Ізраїль та не є посвідченням особи у розумінні наведеної п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, відповідач належними та допустимими доказами підтвердив правомірність свого рішення про відмову у поновленні пенсії позивачу.

За таких обставин, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

За правилами статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позовних вимог, судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, відшкодуванню на користь позивача не підлягає.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд, -

вирішив:

Відмовити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) про визнання протиправними дій, рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 112010000