Рішення № 85355457, 30.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року Справа № 160/8200/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23.08.2019 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та поновити виплату йому довічної пенсії за віком, відповідно до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням змін в пенсійному законодавстві, як непрацюючому пенсіонеру, на підставі документів, які перебувають в його пенсійній справі, із застосуванням усіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент поновлення виплати пенсії, здійснити осучаснення пенсії, відповідно до пенсійної реформи України, сплатити компенсацію втрати частини доходів за затримку виплати пенсії, на визначений їм банківський рахунок, починаючи з моменту зупинення виплати пенсії - 01.05.2013 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він до липня 2012 року проживав у м.Дніпро та отримував пенсію за вислугу років, надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв`язку із чим виплату пенсії було припинено. 26.06.2019 року його представник звернувся до відповідача про поновлення виплати пенсії позивачу за вислугу років з 01.05.2013 року. Проте, в прийнятті документів було відмовлено з посиланням на відсутність паспорту з відміткою про реєстрацію в Україні. 10.08.2019 року представник позивача знову звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 додавши оригінали та копії необхідних документів. Але листом №5162/03-09 від 24.07.2019 року відповідачем у поновленні виплати пенсії було відмовлено. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не поновлення йому виплати пенсій за віком, а тому він звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи від 25.09.2019 року №1016д, у зв`язку із відрахуванням судді Барановського Р.А . зі штату суду, та на виконання розпорядження керівника апарату суду від 25.09.2019 р. №195 справу передано судді Кучмі К.С. - 26.09.2019 року.

Ухвалою суду від 30.09.2019 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог ухвали суду 18.10.2019 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 26.06.2019 року Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області отримано заяву від уповноваженого представника позивача щодо призначення/перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Даним Законом, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (зі змінами), було передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). Заява про призначення пенсії працюючим особам подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.

Документи, які б підтверджували факт реєстрації або фактичного проживання позивача у Соборному районі м.Дніпра не були надані, тому звернення до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області з питання перерахунку та поновлення позивачу пенсії за віком є безпідставним. Оскільки витяг з трудової книжки відсутній у переліку документів для призначення пенсії, цей документ не є підтвердженням страхового стажу. Оригінал та копія трудової книжки, необхідні для призначення пенсії, не були також надані. Враховуючи, що чинним законодавством України не передбачено поновлення виплати пенсії за довіреністю, а між Україною та Державою Ізраїль договору щодо пенсійного забезпечення на теперішній час не укладено, управління не має підстав для поновлення пенсії позивачу за наданими документами. Отже, відповідач вважає, що вказані факти виключають неправомірність дій Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, та свідчать про передчасність позовних вимог, а тому враховуючи вищевикладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Керуючись приписами ст.263 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що до грудня 2012 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав у м.Дніпрі та отримував пенсію за вислугу років з 22.08.2008 р. відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 .

05.12.2012 року позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль, у зв`язку із чим виплату йому пенсії було припинено.

26.06.2019 року представник позивача за довіреністю - ОСОБА_4 звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про поновлення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.05.2019 року.

10.07.2019 року представник позивача за довіреністю - ОСОБА_4 повторно звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що листом №5162/3-09 від 24.07.2019 року відповідачем у поновленні виплати пенсії позивач було відмовлено. В обґрунтування відмови Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зазначило, що документів, які б підтверджували факт реєстрації або фактичного проживання позивача в Соборному районі м.Дніпра не надані, тому дане звернення є безпідставним. Враховуючи, що чинним законодавством України не передбачено поновлення пенсії за довіреністю, а між Україною та Державою Ізраїль договору щодо пенсійного забезпечення на теперішній час не укладено, управління не має підстав для поновлення пенсії ОСОБА_1 за наданими документами.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд приходить до наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 4 ст.8 Закону №1058-ІV визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тобто, однією з умов, які передбачають наявність у особи права на отримання пенсії є її належність до громадянства України.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно.

Так, на час звернення за призначенням пенсії за віком позивачу виповнилося 79 років, тобто, він набув права на признання пенсії за віком.

Згідно із п.2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Пунктом 2.9. зазначеного Порядку чітко встановлено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 1 Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" передбачено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника і підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території Україні якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон або дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення особи моряка і проїзний документ дитини. Ці документи виготовляються і оформляються відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України на підставі рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації.

Згідно з п.12 Положення "Про паспорт громадянина України для виїзду за кордон", затвердженого Постановою №2503-ХІІ передбачено, що строк дії паспорта становить десять років.

Судом встановлено, що не заперечується позивачем, що при зверненні до відповідача із заявою про призначення пенсії, представником за довіреністю ОСОБА_4 було подано копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , який було видано 08.01.2008 року, строком дії до 08.08.2018 року.

Враховуючи те, що строк дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 на дату звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії сплинув, суд робить висновок, що такий паспорт не є документом, що посвідчує особу позивача.

Суд зазначає, що встановлені законом вимоги щодо надання до органу, що призначає пенсію документу, що засвідчує особу, яка звернулася з відповідною заявою, навіть через свого представника встановлено для ідентифікування такої особи, при цьому без такої ідентифікації неможливо встановити дійсне волевиявлення цієї особи.

Питання щодо місця проживання (реєстрації) не може бути порушено до встановлення особи, яка виявила намір реалізувати своє право на призначення пенсії.

Між тим суд зазначає про те, що закінчення строку дії паспорта ОСОБА_1 не є автоматичною умовою позбавлення останньої громадянства України, оскільки така особа не позбавлена права у встановленому законом порядку отримати (продовжити дію) документа, що підтверджує її особу на території України.

Таким чином, всупереч пункту 2.9. Порядку, при зверненні до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, позивачем було подано копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон із терміном дії не чинним (дійсним) на дату його подання.

Разом із цим, 17.09.2019 року позивачем було подано заяву про долучення до матеріалів справи нового закордонного паспорту, відповідно до якого позивачем отримано паспорт громадянина для виїзду за кордон, виданий 01.08.2019 року, строком дії до 01.08.2029 року, проте на підставі даних доказів суд не може прийняти рішення, яким визнає дії позивача щодо відмови в призначенні пенсії протиправними, оскільки на момент звернення із відповідними заявами, позивачем було додано копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон термін дії якого сплинув, а отже він був не чинним (дійсним). Доказів зворотного позивачем не надано, а матеріали прави не містять.

Отже, суд доходить висновку, що повернення відповідачем документів щодо призначення пенсії за віком позивачу є правомірним.

Суд також звертає увагу, що відповідно до ч.5 ст.45 Закону №1058-ІV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно з пп.4 п.2.1 Порядку, до заяви про призначення пенсії за віком повинні додаватись, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) особи.

Пунктом 2.22 Порядку передбачено - за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.

Таким чином, для призначення пенсії особа повинна бути громадянином України, а також подати документ, що підтверджує її місце проживання (реєстрації), оскільки за приписами пункту 1.1. Порядку, повинна звернутись до управління ПФУ саме за місцем свого проживання.

Судом встановлено, що позивач не надав органу ПФУ обов`язковий документ про своє місце проживання (реєстрації). Але питання щодо місця проживання (реєстрації) не може бути порушено до встановлення особи, яка виявила намір реалізувати свої право на призначення пенсії.

Враховуючи правомірні дії відповідача, підстави щодо зобов`язання останнього призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За викладених обставин, враховуючи, що відповідач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, тому суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ст.139 КАС України, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, враховуючи, що у задоволенні позову позивачу відмовлено, тому понесені ним судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Ізраїль, НОМЕР_2 , код рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Судовій збір по даній справі не стягується.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма