Ухвала суду № 85355236, 01.11.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/26803/19

Провадження № 1-кс/947/14884/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2019 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Цвігун А.В., розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області Калічевського В.К., яке погоджене прокурором прокуратури Одеської області Савельєвим Ю.В. про арешт майна в рамках кримінального провадження №42019160000000539 від 10.10.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що відповідно до наказу директора КУ «Муніципальна служба розвитку торгівлі Одеської міської ради» № 48/к від 23.12.2015 ОСОБА_1 призначено на посаду старшого інспектора відділу розвитку та експлуатації торгівлі Малиновського районуКУ «Муніципальна служба розвитку торгівлі Одеської міської ради».

Згідно з п. 1.1. загальних положень посадової інструкції головного спеціаліста відділу розвитку та експлуатації торгівлі Малиновського району КУ «Муніципальна служба розвитку торгівлі Одеської міської ради», затвердженої директором вказаної установи 01.01.2019 ОСОБА_1 є працівником установи, прирівняним до осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування, відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

До функціональних обов`язків головного спеціаліста відносяться:

- здійснення моніторингу тимчасових споруд та елементів вуличної торгівлі, за результатами якого складаються акти (п. 2.6.);

- участь в складанні актів обстеження тимчасових споруд та елементів вуличної торгівлі посадовими особами управління розвитку споживчого ринку та захисту праву споживачів Одеської міської ради (п. 2.7.);

- вручення вимог (приписів) про усунення порушень правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та чинного законодавства (п. 2.8.);

- вручення приписів про демонтаж тимчасових споруд та елементів вуличної торгівлі (п. 2.9.);

- надання даних юридичному сектору для підготовки проектів рішень виконавчого комітету Одеської міської ради з демонтажу тимчасових споруд (п. 2.10.);

- готування проектів наказів начальника особами управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради з демонтажу елементів вуличної торгівлі (п. 2.11.);

- систематизація даних з обліку тимчасових споруд та елементів вуличної торгівлі (п. 2.12.);

- складання протоколів про адміністративні правопорушення в порядку, передбаченому КУпАП (п. 2.13.);

- приймання участі у демонтажу тимчасових споруд та елементів вуличної торгівлі на території міста (п. 2.15.);

Відповідно до ст.ст. 19, 68 Конституції України ОСОБА_1 зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У зв`язку із цим, відповідно до примітки 1 до статті 364 КК України, ОСОБА_1 під час перебування на посаді головного спеціаліста відділу розвитку та експлуатації торгівлі Малиновського району КУ «Муніципальна служба розвитку торгівлі Одеської міської ради», відповідно до своїх функціональних обов`язків є службовою особою та виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-розпорядчі обов`язки.

В силу наявного досвіду проходження служби в органах місцевого самоврядування - ОСОБА_1 знає та розуміє вищевикладені вимоги Конституції України та виданих в її розвиток та реалізацію інших нормативно-правових актів, що встановлюють зазначені обмеження.

Однак, діючи в порушення наведених вимог законів, ОСОБА_1 , як службова особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди вчинив корупційний злочин при наступних обставинах.

Установлено, що приблизно у вересні 2019 року, більш точний час в ході проведення досудового розслідування встановити не надалось можливим, у ОСОБА_1 , перебуваючого на посаді головного спеціаліста КУ «Муніципальна служба розвитку торгівлі Одеської міської ради», виник прямий умисел щодо вимагання та отримання від ОСОБА_2 неправомірної вигоди за невжиття заходів, які входять у його службові повноваження та оформлення дозвільних документів на об`єкт торгівлі ОСОБА_2 , який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .Так, перебуваючи на території торгівельного об`єкта ОСОБА_2 , який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 про те, що для отримання дозвільних документів йому необхідно передати грошові кошти в розмірі 3000 доларів США.

Згодом, 05.10.2019 у телефонній розмові ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 про те, що вказані грошові кошти в сумі 3000 доларів США необхідно передати до кінця листопада 2019 року, в іншому випадку торгівельне місце буде демонтоване.

У подальшому, 25.10.2019, перебуваючи на території торгівельного об`єкта ОСОБА_2 , який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 . роз`яснив ОСОБА_2 які саме документи будуть оформлені за грошові кошти в розмірі 3000 доларів США та повідомив, що грошові кошти повинні бути їм отримані у вівторок, 25.10.2019, в іншому випадку об`єкт торгівлі буде демонтовано.

Надалі, 29.10.2019о 13.40 год., ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного спеціаліста КУ «Муніципальна служба розвитку торгівлі Одеської міської ради», знаходячись на території торгівельного об`єкта, який належить ОСОБА_2 та який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди, одержав від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 3000 (що, відповідно до курсу НБУ складає 73 590 грн.) доларів США, як неправомірну вигоду, що вимагав за оформлення дозвільних документів, після чого о 13.47 год. 29.10.2019 останнього затримано в порядку ст. 208 КПК України працівниками правоохоронних органів, його протиправні дії припинено.

За результатами досудового розслідування 30.10.21019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Отже, санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає одночасно позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох роківз конфіскацію майна.

На даний час, з метою забезпечення досягнення дієвості кримінального провадження, а саме для забезпечення можливості конфіскації майна як виду покарання, виникла необхідність застосувати такий вид заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Вказане клопотання сторона обвинувачення просить розглянути без повідомлення власника майна підозрюваного ОСОБА_1 , його захисників, представників чи законних представників, з метою забезпечення арешту майна.

Від прокурора надійшла заява про розгляд клопотання без її участі.

Дослідивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, заслухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

У відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Частиною 10 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Як вбачається з практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Відповідно до матеріалів клопотання, 30.10.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за ознаками одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення такою службовою особою будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.

Санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у власності ОСОБА_1 перебуває квартира, загальною площею 34,7 метри квадратних, розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Викладене в сукупності свідчить про наявність правових підстав для накладення арешту на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_1 , в цілях забезпечення конфіскації майна як виду покарання, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про які йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а тому з метою забезпечення в подальшому можливої конфіскації майна, як виду покарання, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, клопотання сторони обвинувачення в частині накладення арешту на квартиру підлягає задоволенню.

Щодо накладення арешту на автомобіль марки «Volkswagen Touareg», білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до долученого до матеріалів клопотання копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , у власності ОСОБА_1 перебуває легковий автомобіль марки «Volkswagen Touareg», білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

31.10.2019 року слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси було задоволено клопотання слідчого та накладено арешт в рамках кримінального провадження №42019160000000539 від 10.10.2019 року на майно, вилучене в ході проведення обшуків, зокрема, на вищевказаний автомобіль.

З клопотання та долучених в його обґрунтування матеріалів не вбачається з яких підстав сторона обвинувачення повторно просить накласти арешт на одне і те ж саме майно в рамках одного кримінального провадження, у зв`язку з чим, в частині накладення арешту на автомобіль клопотання задоволенню не підлягає.

Вказане клопотання, в цілях забезпечення арешту майна, так як існує загроза його переоформлення, відчуження, та досягнення дієвості кримінального провадження, слід розглянути без виклику власника майна.

Також, враховуючи вищевказані ризики, слідчий суддя вважає за необхідне накласти заборону розпорядження щодо об`єкту нерухомого майна.

Керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області Калічевського В.К., яке погоджене прокурором прокуратури Одеської області Савельєвим Ю.В. про арешт майна в рамках кримінального провадження №42019160000000539 від 10.10.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), а саме на квартиру, загальною площею 34,7 метри квадратних, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , із забороною розпорядження майном.

В іншій частині клопотання - відмовити.

Виконання ухвали покласти на слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області Калічевського В.К..

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.