Рішення № 85354359, 31.10.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2019м. ДніпроСправа № 904/3533/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е., за участю секретаря судового засідання Ковтун А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпра

про стягнення заборгованості у розмірі 814 322,08 грн., з яких: основний борг у сумі 615 362,02 грн., пеня у сумі 102 790,74 грн., 3 % річних у сумі 29 891,42 грн. та інфляційні втрати у сумі 66 277,90 грн. (за договором постачання природного газу №4263/17-БО (Т)-4 від 25.10.2017)

Представники:

від позивача: Піун С.П., за довіреністю, адвокат;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпра (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 814 322,08 грн., з яких: основний борг у сумі 615 362,02 грн., пеня у сумі 102 790,74 грн., 3 % річних у сумі 29 891,42 грн. та інфляційні втрати у сумі 66 277,90 грн. (за договором постачання природного газу № 4263/17-БО (Т)-4 від 25.10.2017).

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

Між сторонами укладено договір №4263/17-БО(Т)-4 від 25.10.2017 купівлі-продажу природного газу.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу у власність природний газ на загальну суму 6 098 823,36грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання в строк, чим порушив умови договору.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню у загальному розмірі 102 790,74грн.

- три відсотки річних у загальному розмірі 29 891,42грн.;

- інфляційні втрати у загальному розмірі 66 277,90грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2019 для розгляду справи №904/3533/19 визначено суддю Петренко Наталію Едуардівну.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 29.08.2019.

29.08.2019 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку зі завантаженістю юрисконсультів відповідача. Також, представник відповідач у клопотанні зазначив, що позов заявлено на значну суму, яка потребує особливої уваги для підготовки відзиву на позов, тому останньому необхідний додатковий час для складання відзиву на позов.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2019 відкладено підготовче судове засідання на 08.10.2019.

08.10.2019 в підготовчому судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

26.09.2019 до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позов.

Короткий зміст відзиву та узагальнення його доводів.

Відповідач, вказує, що в позовній заяві позивач посилається на те, що поставка газу в грудні 2017 була здійсненна на підставі договору №4263/17-БО(Т)-4, укладеного 25.10.2017 з відповідачем та додаткових угод до нього.

Відповідач не погоджується з тим, що постачання газу в обсязі 192,75 тис.м3 (грудень 2017), було здійснено поза обсягами, встановленими Договором і Додатковими угодами до нього.

Так, річний плановий обсяг постачання газу встановлено на рівні до 450,0 тис. куб.м. (п. 2.1 Договору), на загальну суму 4 269 888,00 грн. у тому числі ПДВ 20% 71 1648,00 грн. (п. 5.4 Договору), який не переглядався шляхом підписання Додаткових угод.

З урахуванням переплати станом 18.01.2019 в розмірі 1213 573,34 грн., сума боргу за поставлений в грудні 2017 газ становить 615 362,02 = (322,765 тис. куб.м. х 9488,64грн.) -1 233 665,53 грн. (оплата 28.12.2017) - 1 213 573,34 грн. (переплата 18.01.2018).

Щодо стягнення 102 790,74 грн. пені, 66 277,90 грн. інфляційних втрат, 29 891,42 грн. трьох відсотків річних, відповідач вказує наступне.

Позивач в досудовому порядку претензію Відповідачу не подавав та не звернувся до господарського суду в серпні 2019.

Оскільки, поставка газу на суму 615 362,02 грн. була здійснена Позивачем поза межами Договору, згідно ч.2 ст.530 Цивільного клдексу України, строк виконання Боржником обов`язку визначається моментом пред`явлення вимоги.

Крім того, відповідач вказує, що умови Договору не застосовуються до вимог про стягнення основного боргу і пов`язаних із нею нарахувань (пені, інфляції, 3% річних).

Також, відповідач, зазначає, що Позивач нарахував без належного обґрунтування пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, хоча її розмір 16,4 % річних встановлено п.8.2 Договору.

Умовами п.10.3 Договору щодо встановлення 5-річного строку позовної давності щодо основного боргу, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, є нікчемними і такими що не відповідають законодавству - нормам п.1 ч.2 ст.258 ЦК про 1-річну позовну давність для стягнення неустойки (пені), ст.257 ЦК про 3-річну загальну позовну давність, і згідно ст.228 ЦК України порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на незаконне заволодіння майном держави - бюджетним коштами. Збільшення тривалості позовної давності у відносинах з державною установою, що фінансується за кошти державного бюджету є недопустимою, і при поданні безпідставного позову може призвести до величезних втрат.

Одночасно, Відповідач повідомив, що на КЕВ покладено обов`язок здійснювати оплату комунальних послуг військових частин та райвійськоматів Дніпропетровського гарнізону в межах бюджетних асигнувань, на підставі кошторису. На цей час фінансування КЕВ з держбюджету проводиться в дуже обмеженому режимі і не регулярно. Згідно бюджетного законодавства КЕВ має право здійснювати видатки (витрачання) коштів лише за затвердженим кошторисом. Згідно зі ст. 51 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань та сплата коштів на видатки, які не мають кошторисних призначень містять склад бюджетного правопорушення. У відповідності до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, і виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Згідно зі ст. 13 ЦК України, особа здійснює цивільні права у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2019 продовжено підготовче провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 16.10.2019.

16.10.2019 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату для надання відзиву на позовну заяву.

В підготовче судове засідання 16.10.2019 з`явився повноважний представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2019 у задоволенні клопотання відповідача від б/д за вих.№б/н про перенесення судового засідання відмовлено. Закрито підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 31.10.2019.

В судовому засіданні, яке відбулося 31.10.2019 здійснено розгляд справи по суті.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 31.10.2019, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу, який міститься у справі, окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

25.10.2015 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», далі – позивач, постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська (правонаступник - Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро, далі – відповідач, споживач) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 4263/17-БО(Т)-4 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 4 кварталі 2017 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (пункт 1.2 договору).

Ціну договору. Пунктом 5.1 договору закріплено, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який поставляється за цим договором, встановлюється положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4 942,00грн. за 1000 куб.м (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу прирдного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6.

Строк договору. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2017 року до 31 грудня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здіснення.

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

В даному випадку предметом договору є природний газ.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 3.7 договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100 - відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначено у пункті 3.7 договору, приймання-передача природного газу, переданого позивачем відповідачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав відповідачу газ, що підтверджується:

- актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2017 на суму 3 036 222,47 грн. за листопад 2017 року в обсягах 319,985 тис. куб.м;

- актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2017 на суму 3 062 600,89грн. за грудень 2017 року в обсягах 322,765 тис.куб.м.

Загальний обсяг переданого позивачем відповідачеві природного газу за актами листопад 2017, грудень 2017 становить 642,75 тис.куб.м.

Згідно п. 2.1. договору, постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 р. по 31 грудня 2017 (включно) природний газ орієнтованим обсягом до 450 тис. куб. метрів.

Відповідач зазначає, що заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня, оскільки згідно п. 2.1. договору встановлено річний плановий обсяг постачання газу на рівні 450,0 тим.куб.м. на загальну суму договору 4 269 888,00грн. Відповідачем здійснено оплату за поставлений природний газ у розмірі 4 269 888,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4222 від 22.12.2017, №4366 від 27.12.2017.

Відповідач вказує, що позивам постановлено відповідачеві природний газ поза обсягами встановленими договором, а саме у розмірі 192,75 тис.куб.м.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд встановив наступне.

Відповідачем сплачено заборгованість за природний газ у розмірі 3 036 222,47 грн. за актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2017 на суму 3 036 222,47 грн. за обсяги природного газу 319,985тис. куб.м.

Позивач передав відповідачу природний газ за актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2017 на суму 3 062 600,89грн. за грудень 2017 року в обсягах 322,765 тис.куб.м.

Господарський суд встановив, що позивачем поставлено відповідачеві природний газ поза межами умов договору.

Проте, акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2017 на суму 3 062 600,89грн. за грудень 2017 року в обсягах 322,765 тис.куб.м. підписано відповідачем, чим останній узгодив загальний обсяг переданого газу.

Господарський суд встановив, що відповідач не надав суду в якості доказів відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

Господарський суд наголошує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

Пунктом 3.14 договору, сторони погодили, що у разі коли під час складення (підписання) акту приймання-передачі природного газу у сторін виникають розбіжності щодо вартості природного газу, переданого за договором, пов`язані із різним застосуванням сторонами ціни на природний газ, сторони врегульовують спіні питання відповідно до умов цього договору або в порядку, передбаченому законодавством. До врегулювання сторонами розбіжностей обсяги переданого природного газу встановлюються відповідно до даних споживача, а вартість природного газу розраховується постачальником відповідно до умов, зазначених у пунктах 5.1. та 5.2. цього договору.

Таким чином, оскільки відповідачем підписано акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2017 на суму 3 062 600,89грн. за грудень 2017 року в обсягах 322,765 тис.куб.м., а доказів щодо заперечення поставленого позивачем обсягу природного газу не надано, відповідач узгодив загальний обсяг переданого газу зазначеним актом.

Крім того, позивачем не заперечується оплата відповідачем за природний газ у загальному розмірі 5 483 461,34грн. та врахована при здійсненні розрахунку заборгованості.

Враховуючи викладене, Господарський суд вирішив визнати заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 615 362,02грн.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством та цим договором.

Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивач нарахував пеню за загальний період з 26.01.2018 по 26.07.2018 у розмірі 102 790,74грн.

Отже, позовні вимоги в частині заявлення до стягнення пені, які обґрунтовуються на підставі пункту 8.2. договору, Господарський суд визнає правомірними та таким, що відповідають умовам договору та законодавства, а заперечення відповідача у даній частині відхиляє як необґрунтовані.

Господарський суд перевірив розрахунки пені наданого позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимоги такими, що підлягають задоволенню у розмірі 102 790,74грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 3 % річних за загальний період з 26.01.2018 по 08.09.2019 у розмірі 29 891,42грн.

Господарський суд перевірив розрахунок 3 % річних наданого позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню у розмірі 29 891,42грн.

Позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за загальний період прострочення з лютого 2018 року по березень 2019 року у розмірі 66 277,90грн.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню у розмірі 66 277,90грн.

Щодо посилання відповідача про неправомірне застосування позивачем 5-річного строку позовної давності, Господарський суд, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав і протягом часу її дії особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом.

Сторонами в договорі погоджено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Господарський суд відхиляє заперечення відповідача щодо неправомірного застосування позивачем 5-річного строку позовної давності, оскільки сторони в договорі узгодили біль тривалий строк позовної давності, що не суперечить законодавству.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 127/1370/16-ц від 04.09.2019.

Враховуючи вищевикладене, Господарський суд вирішив позовну заяву позивача задовольнити у повному обсязі.

Судові витрати. З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд вирішив покласти судовий збір на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 265-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 13; код ЄДРПОУ 08004581) про стягнення заборгованості у розмірі 814 322,08 грн., з яких: основний борг у сумі 615 362,02 грн., пеня у сумі 102 790,74 грн., 3 % річних у сумі 29 891,42 грн. та інфляційні втрати у сумі 66 277,90 грн. (за договором постачання природного газу № 4263/17-БО (Т)-4 від 25.10.2017) - задовольнити.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 13; код ЄДРПОУ 08004581) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) основний борг у сумі 615 362,02 грн. (шістсот п`ятнадцять тисяч триста шістдесят дві грн. 02 коп.), пеню у сумі 102 790,74 грн. (сто дві тисячі сімсот дев`яносто грн. 74 коп.), 3 % річних у сумі 29 891,42 грн. (двадцять дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто одна грн. 42 коп.), інфляційні втрати у сумі 66 277,90 грн. (шістдесят шість тисяч двісті сімдесят сім грн. 90 коп.), судовий збір у розмірі 12 214,83грн. (дванадцять тисяч двісті чотирнадцять грн. 83 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Реквізити сторін:

Стягувач: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720).

Боржник: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 13; код ЄДРПОУ 08004581).

Повне рішення складено 01.11.2019.

Суддя Н.Е. Петренко