Ухвала суду № 85352428, 24.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

24 жовтня 2019 року м. Київ № 640/16855/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участі секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання № 640/16855/19/20.3-03 від 17.10.2019 «Про залишення позову без розгляду» представника Міністерства юстиції України Васіної І.О. у адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання протиправними та скасування постанов

представники позивача: Ярош М.В.; Глухенький О.А.;

сторін: відповідача: Васіна І.О. , Назаровець А.Т. ,

(у судовому засіданні 24.10.2019, відповідно до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини ухвали),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) (далі - позивачка або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду м. Києва позов до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 73, ідентифікаційний код - 00015622) (надалі - відповідач або ВДВС), у якому ОСОБА_1 просить суд:

- поновити строки подання позовної заяви;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича № 5604351 від 13.05.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 89 040,00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича № 56296227 від 13.05.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 311 640,00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича № 56499870 від 13.05.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 658 140,00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича № 56630312 від 15.05.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 265 650,00 грн.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що спірні постанови прийняті з порушенням приписів Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами, передбаченими ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (в подальшому - КАС України), у судовому засіданні на 20.09.2019; витребувано у ОСОБА_1 документи, що свідчать про ознайомлення її представника з матеріалами виконавчих проваджень №№: ВП 56043519, ВП 56296227, ВП № 56499870, ВП 56630312, з відповідною відміткою про таке ознайомлення 20.08.2019; витребувано у ВДВС належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчих проваджень №№: ВП 56043519, ВП 56296227, ВП 56499870, ВП 56630312.

20.09.2019 розгляд справи відкладено на 08.10.2019.

В судовому засіданні 08.10.2019 судом оголошено перерву до 24.10.2019.

Слід зазначити, що під час перебування справи на розгляді у суді, представником відповідача, через канцелярію, подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач вказав про пропущення позивачем строків звернення до суду щодо оскарження спірних постанов, оскільки ОСОБА_1 була ознайомлена із постановами, що оскаржуються, 20.08.2019, а позов подано лише 30.08.2019.

Вирішуючи по суті клопотання відповідача, проаналізувавши наведені сторонами обставини та наявні у матеріалах позовної заяви докази, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За ст. 287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Судом також враховується те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому, як випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Проаналізувавши у сукупності наведені позивачем у заяві доводи та наявні у матеріалах справи докази, зважаючи, що у матеріалах справи відсутні докази вручення ОСОБА_1 спірних постанов, з урахуванням обізнаності ОСОБА_1 про прийняття спірних постанов 20.08.2019, зокрема, під час ознайомлення із матеріалами відповідних виконавчих проваджень, приймаючи до уваги подання позивачем позову до суду 30.08.2019, що убачається з відмітки поштового штемпеля на поштовому конверті про направлення позову до суду, що свідчить про звернення до суду в межах десятиденного строку з дня, коли ОСОБА_1 дізналася про порушення її прав, свобод чи інтересів, клопотання про залишення позову без розгляду відповідача, на думку суду, є невмотивованим, тому суд відмовляє у його задоволенні.

Керуючись ст.ст. 240, 241-243, 248, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання № 640/16855/19/20.3-03 від 17.10.2019 «Про залишення позову без розгляду» представника Міністерства юстиції України Васіної І.О.

Ухвала, відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України, набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 30.10.2019.

Суддя К.С. Пащенко