Рішення № 85352307, 30.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2019 року № 640/21356/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління Державної фіскальної служби в Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області від 06 грудня 2018 року за №0015924001 та податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області від 06 грудня 2018 року за №0015934001.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що встановлені перевіркою факти та обставини не відповідають дійсності, оскільки 15 листопада 2018 року згідно фіскального чеку №0000012279 реалізовано сигарети марки Парламент Аква Слімс за ціною 45,00 грн., що узгоджується з вимогами частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Також представник позивача наполягав, що в ході проведення фактичної перевірки відповідач неправильно ідентифікував бренді виноградний ординарний «Борисфен» як коньяк «Таврія Борисфен».

Крім того, представник позивача стверджував, що відповідачем протиправно за спірних правовідносин застосувано вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №426 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957», оскільки остання втратила чинність.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області повідомив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано та за наявності законних підстав, оскільки за результатами фактичної перевірки встановлено факт реалізації алкогольної та тютюнової продукції за цінами, що не відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв».

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

15 листопада 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби в Київській області відповідно до наказу від 30 жовтня 2018 року №2332 проведено перевірку торгівельного павільйону, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, між садибами №6-№8 з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції, за результатами якої складено відповідний акт від 16 листопада 2018 року №576/10-36-40/3316011837.

Перевіркою встановлено факт реалізації пачки цигарок «Parlament Silver Super Slims» маркованої маркою акцизного податку 20 АДВЙ №388801 ТВ 3Ф 17/2, виробництва Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна» по ціні 45,00 грн. згідно фіскального чеку від 15 листопада 2018 року №0000012729. Максимальна роздрібна ціна, визначена виробником на даний виріб становить 35,00 грн., максимальна роздрібна ціна на даний тютюновий виріб з урахуванням 5% акцизного податку має складати не більше ніж 36,75 грн. Таким чином встановлено, що в торгівельному павільйоні здійснюється роздрібна торгівля тютюнових виробів за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробником таких тютюнових виробів, чим порушено вимоги Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Також перевіркою встановлено факт реалізації пляшки коньяку «Таврія Борисфен» три зірочки, об`ємом 0,25 л, міцністю 40 %, виробництва Публічного акціонерного товариства «Дім марочних коньяків «Таврія» по ціні 63,00 грн згідно фіскального чеку від 10 жовтня 2018 року №11963, який було подано до органів Державної фіскальної служби по дротових та бездротових каналах зв`язку електронних розрахункових документів, в той час коли постановою Кабінету Міністрів України №457 від 30 жовтня 2008 року «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» встановлено мінімальну роздрібну ціну на такий алкогольний напій в такій тарі 64,16 грн., чим порушено вимоги статті 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

На підставі зазначеного акта перевірки та вказаних у ньому висновків 06 грудня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби в Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0015934001, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 10 000,00 грн.

Також, 06 грудня 2018 року контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0015924001, на підставі якого до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 42 126,00 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

У розумінні статті 1 Закону №481/95-ВР, мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари.

При цьому, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України (частина 1 статті 16 Закону №481/95-ВР).

За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (частина 1 статті 17 Закону №481/95-ВР).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, останнім допущено працівників контролюючого органу до проведення перевірки товарної точки позивача та оформлення її результатів відповідним актом перевірки.

Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - це ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.

Згідно частини 10 статті 18 Закону №481/95-ВР, Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

Відповідно до статті 17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро- горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово- відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Доводи позивача стосовно відсутності в його діях порушення вимог частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР зводяться до того, що 10 жовтня 2018 року мала місце реалізація напою бренді виноградного ординарного «Борисфен» об`ємом 0,25 л за вартістю 48,48 грн., а не коньяку «Таврія Борисфен», тобто має місце неправильна ідентифікація напою перевіряючими.

Водночас, судом вбачається з акта перевірки, що фактична перевірка проводилась у присутності бухгалтера позивача. При цьому, в акті перевірки вказано саме про реалізацію коньяку «Таврія Борисфен», а не бренді з аналогічною назвою.

Так, пунктом 86.5 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням Державної фіскальної служби в Київській області 15 листопада 2018 року складено акт відмови від підписання акта перевірки та акт відмови від отримання акта перевірки.

При цьому, відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Позивач наданим йому правом на надання заперечень на акт перевірки, в якому, як він стверджує, вказані недостовірні відомості, не надав. Також, у наданій позивачем копії видаткової накладної №Б-00008495 від 28 серпня 2018 року код товару, на реалізації якого він наполягає, не співпадає із кодом товару, який вказаний у фіскальному чеку, наданому контролюючим органом.

За таких обставин, доводи позивача не знайшли свого документального підтвердження.

При цьому, твердження позивача про те, що постанова Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» підлягає застосуванню у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 червня 2014 року №177 не беруться судом до уваги, оскільки хоча постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №426 і визнана судом нечинною, станом на момент проведення фактичної перевірки позивача до постанови №957 були внесені подальші зміни, в редакції яких і підлягає застосуванню до спірних правовідносин постанова Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв».

В частині встановлених в ході перевірки порушень щодо реалізації тютюнового виробу «Parlament Silver Super Slims» маркованого маркою акцизного податку 20 АДВЙ №388801 ТВ 3Ф 17/2, виробництва Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна» по ціні 45,00 грн. згідно фіскального чеку від 15 листопада 2018 року №0000012729, тобто за вищою, ніж максимально встановлені роздрібні ціни, суд зазначає наступне.

Позивач стверджує, що ним реалізовано згідно фіскального чеку від 15 листопада 2018 року за №0000012279 сигарети марки Парламент Аква Слімс за ціною 45,00 грн., факт придбання яких підтверджується видатковою накладною №КЕ18-000225010 від 10 листопада 2018 року за ціною 40,21 грн., що з урахуванням 5 % акцизного податку складає не більше ніж 45,00 грн.

Суд звертає увагу, що в акті перевірки відображено саме факт реалізації тютюнового виробу «Parlament Silver Super Slims». Однак, ні заперечень на акт перевірки, ні зауважень представником позивача не надано, хоча таке право передбачене на законодавчому рівні.

Крім того, на підтвердження факту реалізації тютюнового виробу надано податковим органом також матеріали фотофіксації.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що доводи позивача не знайшли свого документального підтвердження, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На думку окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко