Рішення № 85352277, 30.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2019 року № 640/9249/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 07 травня 2019 року №57752/Ч/26-15-17-02-11 про відмову у звільненні майна з-під податкової застави;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звільнити з податкової застави легковий автомобіль марки Mazda, модель 6, шасі № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон».

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що станом на дату виникнення обтяження автомобіль марки Mazda, модель 6, шасі № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , не належав боржнику, а перебував у власності ОСОБА_1 відповідно до рішення суду, відтак якщо у податкову заставу потрапило майно, яке не належить боржнику і даний факт підтверджується рішенням суду, то таке майно підлягає звільненню з-під податкової застави як помилково обтяжене.

На думку представника позивача, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення від 07 травня 2019 року №57752/Ч/26-15-17-02-11 порушив вимоги 9 глави ІІ розділу Податкового кодексу України, статті 129-1 Конституції України, статті 18 Цивільного процесуального кодексу України та завдала шкоди правам та інтересам громадянина, а наявність обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна порушує майнові права позивача на належний їй на праві власності автомобіль.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві повідомив, що у зв`язку з тим, що станом на 19 січня 2015 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» обліковувався податковий борг за узгодженим грошовим зобов`язанням з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 289 567,00 грн. в автоматичному порядку складена та направлена податкова вимога від 20 січня 2015 року №89-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 20 січня 2015 року №89-25. При цьому, станом на 26 червня 2019 року згідно даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» обліковувалась заборгованість на загальну суму 11 668 469,87 грн.

Крім того, представник контролюючого органу наполягав, що підстави для звільнення майна з податкової застави, визначені вимогами статті 93 Податкового кодексу України, відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

26 квітня 2019 року представник позивача звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві із заявою про звільнення майна із податкової застави, у якій просив, зокрема, звільнити з податкової застави легковий автомобіль марки Mazda, модель 6, шасі № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон».

В обґрунтування даної заяви представник позивача повідомив, що автомобіль марки Mazda, модель 6, шасі № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 з 17 березня 2017 року перебуває на праві приватної власності ОСОБА_1 , а тому підлягає звільненню з-під податкової застави.

За результатами розгляду вказаної заяви Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві листом від 07 травня 2019 року №57752/Ч/26-15-17-02-11 повідомило, що підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та його виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 статті 93 Податкового кодексу України. У зв`язку з цим, питання щодо звільнення майна, що перебуває у податковій заставі, буде розглянуто Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві після підтвердження настання вказаних обставин.

Незгода позивача із рішенням податкового органу від 07 травня 2019 року №57752/Ч/26-15-17-02-11 зумовила її звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Зміст податкової застави врегульовано вимогами статті 88 Податкового кодексу України. Так, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Суд звертає увагу, що вимогами пункту 87.3 статті 83 Податкового кодексу України визначено, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків, зокрема, майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління.

Аналіз наведених норм свідчить, що у податкову заставу може бути описано майно, яке належить платнику податків на праві власності та перебуває у його користуванні.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 17 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №003035/01, пунктом 1.1 якого визначено, що цей договір укладений відповідно до пункту 11.2 договору фінансового лізингу №003035 від 11 листопада 2015 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еталон» та ОСОБА_1 , відповідно до якого лізингоотримувач має право придбати у власність (викупити) предмет лізингу по його викупній (залишковій) вартості за окремо укладеним договором купівлі-продажу.

Пунктом 2.1 зазначеного договору купівлі-продажу визначено, що перехід права власності відбувається після підписання сторонами акту приймання-передачі транспортного засобу, який є невід`ємною частиною цього договору.

В матеріалах справи міститься копія акту приймання-передачі транспортного засобу (машини) №003035/01 від 17 березня 2017 року, яким підтверджується, що автомобіль марки Mazda, модель 6, шасі № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 з 17 березня 2017 року належить на праві власності ОСОБА_1 .

Також рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року визнано за ОСОБА_1 право власності на легковий автомобіль марки Mazda, модель 6, шасі № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

Вказане судове рішення від 19 грудня 2017 року набрало законної сили 29 березня 2018 року.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Також, відповідно до вимог статті 41 Податкового кодексу України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За таких обставин, суд зазначає, що обтяження належного позивачу майна податковою заставою порушує майнові права ОСОБА_1 , яке підтверджене судовим рішенням, що набрало законної сили.

Питання припинення податкової застави врегульовано вимогами статті 93 Податкового кодексу України.

Так, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

Порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Розділом VI Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 2017 року №586, визначено аналогічні підстави для припинення податкової застави.

Водночас, суд звертає увагу, що вищенаведеними нормами чинного законодавства врегульовується питання припинення податкової застави на майно, яке належить платнику податків.

В той же час, наявними матеріалами справи підтверджується, що з 17 березня 2017 року ОСОБА_1 набула права приватної власності на легковий автомобіль марки Mazda, модель 6, шасі № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , а відтак останній не може бути предметом погашення за податковий борг, який обліковується за Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон».

Наведене свідчить, що обтяження вказаного автомобіля, належного позивачу на праві власності, податковою заставою є безпідставним та таке майно підлягає звільненню з-під податкової застави.

Суд враховує, що при зверненні представника позивача до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві із заявою від 26 квітня 2019 року №2019/35 до неї були додані докази належності ОСОБА_1 автомобіля марки Mazda, модель 6, шасі № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 на праві приватної власності, зокрема, копія рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність відмови податкового органу у звільненні майна позивача з-під податкової застави та наявність обґрунтованих підстав для задоволення адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За таких обставин та з урахування вищенаведеного, відповідач при прийнятті оскаржуваної відмови діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак судом вбачається підстави для визнання протиправною та скасування такої відмови та зобов`язання відповідача звільнити майно з-під податкової застави.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 07 травня 2019 року №57752/Ч/26-15-17-02-11 про відмову у звільненні майна (легковий автомобіль марки Mazda, модель 6, шасі № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 ) з-під податкової застави.

3.Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звільнити з податкової застави належний на праві власності ОСОБА_1 легковий автомобіль марки Mazda, модель 6, шасі № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

4.Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко