Рішення № 85352049, 01.11.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2743/19

РІШЕННЯ

іменем України

01 листопада 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 21 лютого 2019 року № Ф-971-56,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 21 лютого 2019 року №Ф-971-56 на суму 18276,72 грн.

Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог ст. ст. 4, 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з червня 2016 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець. В період з моменту реєстрації позивач була зареєстрована платником єдиного податку та перебувала на спрощеній системі оподаткування.

Станом на 14 травня 2019 року згідно даних інформаційної системи органів доходів і зборів за позивачем рахується недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 18276,72 грн, в результаті чого відповідачем сформовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21 лютого 2019 року №Ф-971-56 на суму 18276,72 грн.

Вважає вказану вимогу незаконною, та такою, що підлягає скасуванню, а тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Від відповідача 25 вересня 2019 року надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача проти позовних вимог заперечує, зазначає, що якщо особи не отримували в певному місяці оподаткований дохід, вони все одно зобов`язані сплачувати єдиний внесок на мінімальному рівні. Згідно реєстраційних даних, ОСОБА_1 зареєстрована підприємцем з 16.06.2006, та здійснює підприємницьку діяльність по сьогодні.

В свою чергу, дана податкова вимога сформована 21.02.2019 з 01.01.2017 по 31.12.2017 ФОП ОСОБА_1 було нараховано ЄСВ по терміну сплати 09.02.2018 в сумі 8448,00 грн (704 х 12 місяців 2017 року), за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 (1 квартал 2018 року) по терміну сплати 19.04.2018 в сумі - 2457,18 грн, за період з 01.04.2018 по 30.06.2018 (2 квартал 2018 року) по терміну сплати 19.07.2018 в сумі - 2457,18 грн, за період з 01.07.2018 по 30.09.2018 (3 квартал 2018 року) по терміну сплати 19.10.2018 в сумі - 2457,18 грн, за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 (4 квартал 2018 року) по терміну сплати 21.01.2019 в сумі - 2457,18 грн.

Просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позов, оцінивши належні та допустимі докази, які містяться в матеріалах справи у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивач - ОСОБА_1 згідно реєстраційних даних зареєстрована підприємцем з 16.06.2006, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Для фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, крім фізичних осіб - підприємців віднесених до першої групи платників єдиного податку, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток), то мінімальна сума єдиного внеску для зазначеної категорії осіб по періодах складала: з 01 січня 2017 року - 704 грн (3200*22%); з 01 січня 2018 року - 819,06 грн (3723*22%).

Податкова вимога сформована 21.02.2019 за 2017 рік (12 місяців * 704,00 грн = 8448,00 грн.), за період з січня по грудень 2018 року (12 місяців * 819,06 грн. = 9828,72 грн), разом за 2017 - 2018 роки становить 18276,72 грн.

Позивач не погодившись із вищевказаною вимогою, оскаржив її до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Згідно п. 4. ст. 5 даного Закону обов`язки платників єдиного внеску виникають з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" або з початку провадження відповідної діяльності.

Проте, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774 внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464, які набрали чинності з 01 січня 2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Відтак, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Отже, з 1 січня 2017 року підприємці зобов`язані сплачувати ЄСВ незалежно від отриманого доходу (прибутку) у звітному кварталі, або окремому місяці звітного кварталу.

Єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної бази нарахування єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI).

Отже, оскаржувана позивачем вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-971-56 від 21.02.2019 у сумі 18276,72 грн є такою, що винесена відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства, за результатом виявлених порушень.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем доведена правомірність своїх дій, відповідач діяв у спосіб визначений законом та у межах наданих законом повноважень, а тому підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 - відсутні.

На підставі ст. 139 КАС України, у зв`язку з відмовою в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, судові витрати не стягуються.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДФС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 21 лютого 2019 року № Ф-971-56 на суму 18276,72 грн - відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний код - 39564228)

Головуючий суддя О.П. Шевчук