Ухвала суду № 85351912, 01.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання встановлення судового контролю за виконанням рішення суду

01 листопада 2019 р. справа № 820/4870/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в Московському районі м. Харкова про: 1) визнання протиправною бездіяльності УПФУ в Московському районі м. Харкова щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з 01.12.2017 р.; 2) зобов`язання УПФУ в Московському районі м. Харкова здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), належної їй пенсії з моменту припинення її виплати, тобто з 01.12.2017 р.; 3) допущення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць, -

встановив:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 р. зазначений позов було частково задоволено, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова поновити з 01.12.2017 р. виплату пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) і допустити негайне виконання у межах платежу за один місяць.

Вказане судове рішення набрало законної сили 10.12.2018 р.

28.02.2019р. Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по даній справі.

07.03.2019р. за вказаним виконавчим документом відкрито виконавче провадження №58521217.

Ухвалою від 19.08.2019р. суд замінив боржника у виконавчому провадженні правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

30.10.2019 р. до суду надійшла заява представника ОСОБА_2 про застосування судового контролю шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області подати у місячний строк звіт про повне виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2018р. у справі №820/4870/18

Подана заява мотивована посиланням на рішення інших судів та тривалим і протиправним, на думку позивача, невиконанням судового акту по даній справі.

Визначаючись з приводу порядку розгляду поданого клопотання, суд зазначає, що норми КАС України не встановлюють такої процедури, окрім випадків вирішення питання про накладення штрафу.

Тому, у даному випадку суд вважає за необхідне керуватися положеннями ч.3 ст.166 КАС України, де зазначено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

З огляду на характер, зміст та сутність спірних правовідносин, а також положення ч.5 ст.372 КАС України, суд доходить до висновку про можливість розгляду поданої заяви одноособово за процедурою письмового провадження без виклику сторін.

Вирішуючи подану заяву по суті, суд зазначає, що правовідносини з приводу судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах унормовані, насамперед, приписами ст.382 КАС України.

Так, відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд вважає, що положення ст.382 КАС України в частині обтяження учасника справи обов`язком подати звіт про виконання рішення суду (безвідносно до події одержання позивачем виконавчого листа та стану виконавчого провадження) не повністю узгоджуються з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», який за загальним правилом вимагає одержання позивачем виконавчого листа та подання цього документа до державного виконавця (приватного виконавця).

Тому випадок застосування судом згаданого вище правового механізму слід вважати виключенням із загального правила, котрий повинен мати вагомі причини.

У спірних правовідносинах заявником були вчинені дії, спрямовані на примусове виконання судового акту у порядку Закону України "Про виконавче провадження", що підтверджується постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУ юстиції у Харківській області від 07.03.2019р. по ВП №58521217.

Однак, подія початку участі у справі ГУ ПФУ в Харківській області у якості відповідача (боржника за виконавчим провадженням) мала місце лише 19.08.2019р.

Відповіді ж з приводу виконання рішення суду, а саме: лист ПФУ від 14.05.2019р. та лист УПФУ в Московському районі м.Харкова від 21.03.2019р. (на які посилається заявник як на доказ невиконання рішення суду), по-перше, складені до винесення судом ухвали від 19.08.2019р. про заміну первісного боржника у виконавчому провадженні на ГУ ПФУ в Харківській області, а по-друге, не мають стосунку до діяльності саме ГУ ПФУ в Харківській області.

Отже, перелічені документи не засвідчують обставин ставлення саме Головного управління до виконання рішення суду.

Посилання заявника на низку рішень судів в інших справах є хибним, адже ці рішення не мають юридичного значення для вирішення порушеного заявником питання.

У рішенні Верховного Суду від 03.05.2018р. по зразковій справі №805/402/18а застосування судового контролю за виконанням рішення суду у формі подання звіту (а не повного звіту, на чому безпідставно наполягає заявник) було обумовлено однією причиною - значним суспільним інтересом.

Наявності такої підстави у межах даної справи судом не виявлено.

Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, у рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Зміст ефективності розкрито рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії", де указано, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Також зміст ефективності розкрито і у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", у якому зазначено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту має бути ефективним та повинен забезпечити реальне відновлення порушеного суб`єктивного права чи захист ущемленого інтересу.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20.10.2011р. по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine; заява № 29979/04) принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Вирішуючи заяву позивача про встановлення судового контролю, суд зважає на специфіку реалізації владних управлінських функцій органами системи Пенсійного фонду України, котра полягає у тому, що рішення про призначення пенсії (індивідуальний акт, де викладається правова підстава для отримання громадянином коштів від ПФУ та одночасно обчислюється грошовий показник розміру пенсії) видається територіальним органом Пенсійного фонду України районного або обласного рівня, а асигнування видатків (тобто виділення фінансових ресурсів для проведення платежів) проводиться самим Пенсійним фондом України у якості розпорядника бюджетних коштів вищого рівня.

З огляду на викладене, територіальний орган ПФУ районного чи регіонального рівня не набуває речового права (права власності) на кошти, одержані від Пенсійного фонду України за цільовим призначенням для виплати пенсій громадянам.

А відтак, для реального та найшвидшого відновлення суб`єктивного права особи владний суб`єкт, райУПФУ або регіональний орган ПФУ повинен прийняти власне рішення про призначення пенсії у належному розмірі (тобто провести нарахування пенсії; або про поновлення виплати пенсії) та негайно після настання цієї події ініціювати процедуру отримання додаткових асигнувань для виконання прийнятого рішення в частині проведення платежів.

При вирішенні по суті поданої заяви суд враховує, що наявними у справі документами засвідчені обставини негайного виконання рішення суду у межах суми пенсії за один місяць, а також нарахування позивачу пенсії з грудня 2017р. по вересень 2018 року у сумі 33.789,40грн.

Доказів про те, що Головним управлінням не ініційовано процедуру виділення додаткових асигнувань для проведення виплати нарахованих за пенсією коштів матеріали справи не містять.

Оскільки даний спір не є зразковою справою, то суд не знаходить підстав для покладання на Головне управління обов`язку подати звіт про повне (що взагалі не передбачено законом) виконання рішення суду саме у місячний строк.

При цьому, процесуальним законом суду не надано повноважень установлювати строк для подання звіту про виконання рішення суду більшої тривалості, ніж просить заявник, а матеріали справи не містять доказів існування у Головного управління фінансових ресурсів для виконання рішення суду саме у межах одного місяця.

Перевіривши аргументи заявника зібраними доказами в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у спірних правовідносинах шляхом подання звіту про повне виконання рішення суду саме у місячний строк.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 241-243, 256, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту про повне виконання рішення суду у місячний строк - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що дана ухвала підлягає оскарженню у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (а саме: протягом 15 днів з дати постановлення ухвали) шляхом подання скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Роз`яснити, що дана ухвала набирає законної силу у порядку ст. 256 КАС України з моменту проголошення (підписання).

Суддя Сліденко А.В.