Рішення № 85351898, 31.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

31.10.2019 р. справа №520/10528/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., за участі: секретаря - Стрєлка О.В., представника позивача - не прибув, представника відповідача - не прибув, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради проскасування рішення та стягнення суми, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) скасування рішення Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради щодо не призначення уповноваженому власнику ОСОБА_1 житлової субсидії з травня по вересень 2018 р. по особовій справі №32994, викладеного у повідомленні від 11.09.2019 р.; 2) стягнення на користь ОСОБА_1 суми житлової субсидії з травня по вересень 2018 р. за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради у розмірі 4.797,65грн.

Аргументуючи вимоги заявник зазначив, що адміністративний орган вдруге протиправно відмови у призначенні житлової субсидії.

Відповідач, Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради (далі за текстом - владний суб`єкт, Управління УПтаСЗН) з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що громадяни та суди невірно розуміють зміст Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива. Чоловік заявника за ІІІ-IV квартали 2017р. отримав дохід менший від розміру мінімальної заробітної плати у розрахунку на місяць. Тому підстави для призначення житлової субсидії відсутні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де станом на момент виникнення спору проживав разом з двома дітьми (ІНФОРМАЦІЯ_1. та ІНФОРМАЦІЯ_2.), народженими в офіційно зареєстрованому 23.02.2013р. шлюбі з ОСОБА_2 .

Одержаний заявником у цей період дохід складався з щомісячної виплати у 860,00грн. у якості соціальної допомоги до догляду за дитиною до досягнення трирічного віку.

18.07.2018р. Управлінням відносно заявника було прийнято рішення (у формі повідомлення) про призначення субсидії на житлово-комунальні послуги (житлової субсидії) у розмірі 959,53грн. щомісячно на період травень - вересень 2018р.

Отже, матеріальний інтерес заявника за цим волевиявленням владного суб`єкта складає 4.797,65грн.

20.07.2018р. Управлінням відносно заявника за цей же самий період було прийнято рішення (у формі повідомлення) про не призначення субсидії з причини несплати Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

24.07.2018р. Управлінням відносно заявника за цей же самий період було прийнято рішення (у формі повідомлення) про не призначення субсидії з причини того, що середньомісячний дохід менший від мінімальної заробітної плати.

Перелічені відмови Управління у призначенні житлової субсидії були оскаржені заявником до суду у межах справи №520/8622/18.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018р. по справі №520/8622/18 були скасовані рішення Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради щодо не призначення уповноваженому власнику ОСОБА_1 житлової субсидії з травня по вересень 2018 року по особовій справі №32994, викладене у повідомленнях від 20.07.2018 та від 24.07.2018.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2019р. означене рішення окружного адміністративного суду було залишено без змін.

На виконання рішень судів по справі №520/8622/18 Управлінням було повторно розглянуто питання з приводу призначення заявникові житлової субсидії за той же період часу і 11.09.2019р. видано рішення (у формі повідомлення) про не призначення субсидії з причини того, що середньомісячний дохід менший від мінімальної заробітної плати.

Не погодившись із цим рішенням владного суб`єкта у формі повідомлення від 11.09.2019р., заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, унормовані, насамперед, приписами Закону України "Про житлово-комунальні послуги"

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 вищевказаного Закону до повноважень Кабінету Міністрів України належить, зокрема, встановлення порядку надання пільг та житлових субсидій населенню в частині забезпечення надання житлових субсидій як частки вартості житлово-комунальних послуг, у тому числі їх виплати у грошовій формі.

Отже, з аналізу наведених норм спеціального Закону, яким врегульовано правові відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг, вбачається, що єдиним органом який може визначати умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій є Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995р. №848 було затверджено Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі за текстом - Положення №848), котре визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі, умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій.

За визначенням п.1 Положення №848 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №329 від 27.04.2018р.) житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою громадянам - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком.

Згідно з реченням першим п.п.3 п.6 Положення №848 житлова субсидія не призначається (у тому числі за наступний період), якщо у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, що досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі - особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді: за інформацією ДФС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або нарахований середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або ними або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім випадків, коли наявна заборгованість роботодавця із виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за цих осіб).

Натомість, реченням другим п.п.3 п.6 Положення №848 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №329 від 27.04.2018р.) передбачено що житлові субсидії у випадках, передбачених абзацами другим - четвертим цього підпункту (тобто у випадках, згаданих вище), призначаються, якщо особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії, протягом такого періоду, зокрема, отримували хоча б один із таких видів доходу, як пенсію, стипендію, допомогу при народженні (усиновленні) дитини.

З наведеного слідує, що обов`язковою кваліфікуючою ознакою для прийняття владним суб`єктом рішення про призначення житлової субсидії є подія одержання особою доходу у вигляді, зокрема, допомоги при народженні дитини (що має місце у випадку заявника) саме за той період, за який призначається житлова субсидія.

Окремо суд зауважує, що з-поміж обставин, згаданих в абзацах 2-4 п.п.3 п.6 Положення №848 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №329 від 27.04.2018р.) самостійною підставою для відмови у призначенні субсидій є лише положення абз.4 п.п.3 п.6 Положення №848 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №329 від 27.04.2018р.), а саме: сумарна не сплата протягом трьох місяців мінімального розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Саме на це указує використаний законодавцем при формулювання тексту норми права словосполучник «або».

Натомість використання законодавцем при формулювання тексту норми права словосполучника «та» означає, що підставою для відмови у призначенні житлової субсидії у решті випадків, викладених в п.п.3 п.6 Положення №848 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №329 від 27.04.2018р.; а саме: абз.2 п.п.3 п.6 Положення №848 та абз.3 п.п.3 п.6 Положення №848), є одночасне поєднання кваліфікуючих ознак за абз.2 п.п.3 п.6 Положення №848 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №329 від 27.04.2018р.) та абз.4 п.6 Положення №848 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №329 від 27.04.2018р.), а також одночасне поєднання ознак за абз.3 п.п.3 п.6 Положення №848 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №329 від 27.04.2018р.) та абз.4 п.п.3 п.6 Положення №848 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №329 від 27.04.2018р.).

Відсутність будь-якої з перелічених ознак унеможливлює вчинення владним суб`єктом відмови у призначенні житлової субсидії.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2019р. по справі №520/8622/18 підтверджені ті обставини, що сума сплаченого за чоловіка заявника єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період ІІІ-IV квартали 2017р. є більшою від мінімально допустимого розміру.

Таким чином, відносно заявника відсутня як підстава для відмови у призначенні житлової субсидії за абз.2 п.п.3 п.6 Положення №848, так і за абз.3 п.п.3 п.6 Положення №848

За правилами п.11 Положення №848 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №329 від 27.04.2018р.) для розрахунку житлової субсидії середньомісячний сукупний дохід враховується: за III - IV квартали попереднього календарного року - у разі, коли житлова субсидія призначається з початку неопалювального сезону; за I - II квартали поточного календарного року - у разі, коли житлова субсидія призначається з початку опалювального сезону; за два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням житлової субсидії, - у разі, коли житлова субсидія призначається після початку опалювального (неопалювального) сезону. У такому ж порядку розраховується середньомісячний сукупний дохід під час призначення житлової субсидії без звернення на наступний сезон домогосподарствам, які отримували її в попередньому опалювальному (неопалювальному) сезоні.

У межах справи №520/8622/18 судами установлені ті обставини, що: 1) чоловік заявника працює в АО "Адвокатська компанія "Мельник і Квашин", форма працевлаштування - основна, та займає посаду адвоката, інн НОМЕР_1 та за період 01.07.2017р.-31.12.2017р. отримав дохід у вигляді заробітної плати та відпускних у розмірі 19.119,36грн.; 2) сума оплаченого за чоловіка заявника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01.07.2017р.-31.12.2017р. не є меншою від мінімального розміру.

При цьому, Другим апеляційним адміністративним судом вже була надана юридична оцінка обставинам розміру отриманого чоловіком заявника доходу за період 01.07.2017р.-31.12.2017р. і юридичному значенню наслідків цих обставин для вчинення відмови у призначенні житлової субсидії, у результаті чого доводи Управління з даного питання були визнані необґрунтованими.

Вирішуючи спір, суд зауважує, що законом не передбачена можливість повторного використання владним суб`єктом того ж самого мотиву вчинення управлінського волевиявлення, після визнання судом цього мотиву юридично неправильним та фактично необґрунтованим.

Згідно з п.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обов`язок доведення відповідності оскарженого рішення (діяння) закону за критеріями ч.2 ст.2 КАС України у силу ч.2 ст.77 КАС України покладено саме на владного суб`єкта.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що в абсолютному вигляді указане правило тягаря доказування може бути застосовано до випадку оскарження рішення владного суб`єкта, котрим для приватної особи створено новий обов`язок або створено перешкоди у реалізації вже існуючого права (інтересу).

Натомість у випадку, коли приватна особа у судовому порядку звертається до владного суб`єкта з метою набуття нового (раніше не існуючого) права у сфері публічно-правових відносин, на думку суду, відсутні підстави для абсолютизації цього правила, адже суб`єктивне право приватної особи у галузі публічно-правових відносин не може виникати виключно з помилки (свідомої чи неумисної), незаконного рішення або протиправного діяння владного суб`єкта (окрім права на стягнення збитків та права на компенсацію шкоди).

У спірних правовідносинах має місце другий із позначених випадків, позаяк заявник прагне до створення нового суб`єктивного права на одержання житлової субсидії.

Створена Управлінням перешкода не може бути визнана судом законною та обґрунтованою з огляду на обставини справи №520/8622/18, котрі у силу ч.4 ст.78 КАС України не підлягають повторному доказуванню.

Окремо суд зважає, що зміст ч.2 ст.2 КАС України вимагає від владного суб`єкта зазначення у виданому письмовому рішенні вичерпних юридичних та фактичних мотивів вчинення управлінського волевиявлення.

Указаний висновок кореспондується з правовою позицією п.75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18), де указано, адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Між тим, текст оскарженої відмови не містить посилань на жодну норму Положення №848 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №329 від 27.04.2018р.).

Дана обставина призводить до нездоланного дефекту у змісті правового акту індивідуальної дії, унаслідок чого не забезпечено такі принципи як юридична визначеність та належне урядування, котрі є складовими елементами проголошеного ст.8 Конституції України верховенства права.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що оскаржена відмова Управління суперечить закону і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Підтверджений матеріалами справи факт порушення права заявника є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову в частині вимоги про визнання протиправною відмови.

Вирішуючи спір у частині вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 суми житлової субсидії з травня по вересень 2018 р. за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради у розмірі 4.797,65грн., суд зазначає, що дана вимога підлягає вирішенню на підставі ч.1 ст.77 КАС України без застосування приписів ч.2 ст.77 цього ж кодексу.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.18 Положення №848 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №329 від 27.04.2018р.) житлова субсидія надається громадянам у грошовій безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Мінсоцполітики в АТ "Ощадбанк" на підставі укладеного між Мінсоцполітики та АТ "Ощадбанк" договору.

Громадянам, які одержували житлову субсидію у попередньому опалювальному періоді у грошовій безготівковій формі, а також громадянам, які одержували таку субсидію у грошовій готівковій формі і у них (за даними управителів, об`єднань, виконавців комунальних послуг) відсутня заборгованість, що відповідає ознакам, визначеним у підпункті 5 пункту 6 цього Положення (крім одержувачів, які не змогли вчасно отримати житлову субсидію через АТ "Ощадбанк" у готівковій формі у зв`язку з тим, що перебували у складних життєвих обставинах, спричинених інвалідністю, віком, станом здоров`я), житлова субсидія на наступний строк призначається у готівковій формі.

Якщо сума призначеної житлової субсидії перевищує 5 тис. гривень на місяць, її виплата здійснюється у грошовій безготівковій формі.

З наведеного слідує, що обов`язковою передумовою для виплати житлової субсидії є прийняття адміністративним органом рішення про призначення житлової субсидії.

У спірних правовідносинах Управлінням такого рішення не приймалось.

Звертаючись до суду, заявник не заявляв вимогу про обтяження Управління обов`язком призначити житлову субсидію.

Відтак, відсутність рішення Управління про призначення заявнику житлової субсидії об`єктивно унеможливлює проведення будь-яких платежів з цього приводу.

Окрім того, текст позову заявника не містить взагалі ніяких аргументів з приводу передачі грошових коштів за непризначеною житловою субсидією безпосередньо у власність громадянина, а не перерахування цих коштів у власність Міністерства соціальної політики України для проведення подальших розрахунків.

Отже, за цією вимогою позов до задоволення не підлягає.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розглядаючи справу в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. ст.134 КАС України).

За правилом ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд відмічає, що позов заявника складається із 6 сторінок.

Перша половина першої сторінки позову складається із реквізитів справи, друга половина першої сторінки позову та перша половина другої сторінки позову складається з викладення перебігу подій за зверненням заявника з приводу призначення житлової субсидії, друга половина другої сторінки позову та повністю третя сторінка позову містять відтворення тексту судових рішень по справі №520/8622/18, четверта-п`ята сторінки позову містять лише буквальне цитування норм права без жодних висновків (з яких півсторінки займає питання юрисдикції і помилкових тверджень про відсутність у тексті КАС України визначень нормативно-правового акту та індивідуального акту (рівнозначним визначенням чому є правовий акт індивідуальної дії), а півсторінки - цитування змісту ч.3 ст.2, ч.1 ст.9 та ст.71 КАС України у редакції до 15.12.2017р.), половина п"ятої сторінки позову та половина шостої сторінки позову присвячена обґрунтуванню розміру витрат на складання позову у розмірі 3.000,00грн.

Оцінивши надані заявником копії акту виконаних робіт від 07.10.2019р. на суму 3.000,00грн та рахунку №3 від 07.10.2019р., суд зазначає, що надані документи не містять відомостей про реальність події понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу взагалі, адже не опосередковують ані обігу готівкової суми коштів, ані переказу безготівкової суми коштів.

Між тим, за правовим висновком постанов Верховного Суду від 21.03.2018 р. по справі 815/4300/17 та від 11.04.2018 р. по справі №814/698/16 на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, копії цих документів не доводять факту оплати, тобто факту понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу.

Окрім того, суд зважає, що предмет позову дорівнює матеріальному інтересу заявника в 4.797,65грн., а справа за жодними ознаками не може бути кваліфікована як спір, що є складним за будь-яким параметром.

Ці параметри спору абсолютно не співвідносяться із витратами на складання позову у 3.000,00грн.

Суд також бере до уваги, що текст позову містить посилання на застарілі норми процесуального закону (ч.3 ст.2, ч.1 ст.9 та ст.71 КАС України у редакції до 12.12.2017р.), а також на буквальне цитування визначення житлової субсидії, права особи на оскарження рішення владного суб`єкта тощо, і четверта частина тексту позову складається з відтворення змісту судових рішень по справі №520/8622/18.

З огляду на викладене, суд зазначає, що заявник не надав жодного достовірного та достатнього доказу понесення витрат на професійну правничу допомогу, а тому клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3.000,00 грн. задоволенню не підлягає.

З урахуванням результату вирішення спору на користь заявника за рахунок бюджетних асигнувань владного суб`єкта у порядку ч. 3 ст. 139 КАС України підлягає стягненню 768,40 грн. витрат з оплати судового збору.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради щодо не призначення ОСОБА_1 житлової субсидії з травня по вересень 2018 р. по особовій справі №32994, викладеного у повідомленні від 11.09.2019 р.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Немишлянського району Харківської міської ради (місцезнаходження - пр-т Льва Ландау, буд. 48, м. Харків, 61060; код - 03196653) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження - АДРЕСА_2 ; код - НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Роз`яснити, що судове рішення у повному обсязі виготовлено у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 31 жовтня 2019 року; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.