Рішення № 85351864, 31.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

31 жовтня 2019 р. № 520/7322/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування вимог, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1524-55У від 06.11.2018 року Головного управління ДФС у Харківській області та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1524-55 від 19.02.2019 року Головного управління ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що вона є засудженою та відбуває покарання у державній установі «Качанівська виправна колонія №54». При цьому, позивачем вказано, що з 11.07.2013 року вона перебуває на обліку в органах державної податкової служби як фізична особа-підприємець, але підприємницьку діяльність позивача було припинено 22.05.2019 року. Водночас, позивачем вказано, що її було ознайомлено із постановою державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, яка винесена на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1524-55У від 06.11.2018 року Головного управління ДФС у Харківській області. На думку позивача, зазначена вимога, як і така, яку в подальшому було отримано, є протиправними та такими, що порушують права позивача оскільки, перебуваючи у місцях позбавлення волі, вона відповідно до приписів п.179.4 ст. 179 Податкового кодексу України звільнена від обов`язку подання податкової декларації. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 27.09.2019 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що оскаржувані позивачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) було сформовано у зв`язку з наявністю у позивача боргу зі сплати єдиного внеску, яка виникла внаслідок нарахувань. При цьому, представником відповідача вказано, що 27.05.2019 року позивачем було самостійно подано до контролюючого органу податкову звітність із визначенням сум нарахувань єдиного внеску аналогічних нарахованим контролюючим органом. Отже, на думку відповідача, позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Також позивачем через канцелярію суду подано відповідь на відзив із викладенням власної правової позиції.

Ухвалою суду від 31.10.2019 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування вимог.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 10.07.2013 року ОСОБА_1 була зареєстрована як суб`єкт господарювання фізична особа-підприємець.

При цьому, наявні в матеріалах справи докази свідчать, що з 26.03.2015 року позивач перебуває у місцях позбавлення волі у Російській Федерації та з 16.01.2019 року на території України у зв`язку із засудженням її 27.02.2017 року Московським міським судом м. Москви до 16 років позбавлення волі.

Як вказано позивачем, після її переведення до місця відбування покарання у вигляді позбавлення волі на територію України нею було припинено підприємницьку діяльність з 22.05.2019 року, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачу стало відомо про прийняття Головним управлінням ДФС у Харківській області вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1524-55У від 06.11.2018 року, відповідно до якої загальна сума боргу платника єдиного внеску станом на 31.10.2018 року становить 15819,54 грн., та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1524-55 від 19.02.2019 року, відповідно до якої загальна сума боргу платника єдиного внеску станом на 31.10.2018 року становить 18276,72 грн.

Вважаючи вказані вимоги стосовно нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно із пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, приписами ч.4 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 вказаної статті платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Згідно із положеннями ч. 7 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до приписів абз. 3, 5 ч.8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" органи доходів і зборів мають право, серед іншого: отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; у разі виявлення фактів порушення порядку нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску звертатися в установленому законом порядку до відповідних правоохоронних органів; здійснювати інші функції, передбачені законодавством.

Приписами ч. 1 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно із положеннями ч.3 ст. 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Як передбачено положеннями п. 1 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, (далі - Інструкція №449) до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Відповідно до п. 2 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно із п.3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Як передбачено положеннями п. 4 розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Під час судового розгляду справи встановлено, що позивач з 2017 року по день припинення підприємницької діяльності шляхом внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що відбулося 22.05.2019 року, мала статус суб`єкта господарювання та була платником єдиного внеску, а отже, відповідно до положень діючого законодавства відповідач наділений правом обчислення суми єдиного внеску, не нарахованої і не сплаченої платником сум єдиного внеску, та зазначення цього у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

При цьому, суд зазначає, що право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе мали у 2017 - 2018 роках фізичні особи-підприємці за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, що передбачено приписами ч.4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Водночас, суд зазначає, що інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями чинним законодавством не передбачено.

Суд зазначає, що позивач, обґрунтовуючи власну правову позицію, послалась на положення п.179.4 ст. 179 Податкового кодексу України, якою передбачено, що платники податку звільняються від обов`язку подання податкової декларації, зокрема, в таких випадках незалежно від виду та суми отриманих доходів платниками податку, які перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув`язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації.

Надаючи оцінку зазначеним доводам позивача, суд зазначає, що останні стосуються подання податкової звітності платником податків, а не обставин його звільнення від сплати єдиного внеску, а відтак, не можуть бути враховані судом.

Так, суд зазначає, що законом України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" визначено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 у сумі 3200,00 грн. Законом України від 07.12.2017 № 2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" визначено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року у сумі 3723,00 грн.

З огляду на вищевикладене щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00*3*22%), поквартально: до 19.04.2018 - за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн., до 19.07.2018 - за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн., до 19.10.2018 - за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач відбуває покарання та з 26.03.2015 року перебувала у місцях позбавлення волі у Російській Федерації, з 16.01.2019 року - на території України, у зв`язку з чим була позбавлена можливості подання до контролюючого органу податкової звітності.

Вказані обставини свідчать про те, що позивач не виконала свого обов`язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску, а отже відповідачем правомірно, у відповідності до вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" обчислено суми єдиного внеску, не сплачені позивачем за 2017 рік (8448,00 грн.) та три квартали 2018 року (7371,54 грн.) в загальному розмірі 15819,54 грн., про що зазначено у спірній вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1524-55У від 06.11.2018 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1524-55У від 06.11.2018 року є правомірною та не підлягає скасуванню.

Як встановлено під час розгляду справи зі змісту наданої до суду представником відповідача облікової картки платника податків, контролюючим органом нараховано позивачу суми єдиного внеску за четвертий квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн. та у зв`язку зі збільшення суми недоїмки сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1524-55 від 19.02.2019 року.

Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що контролюючим органом і вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1524-55 від 19.02.2019 року також було винесено правомірно.

Крім того, як встановлено судом під час розгляду справи, до здійснення реєстрації припинення суб`єкта господарювання фізичної особи-підприємця, що відбулося 27.05.2019 року, позивачем було подано до контролюючого органу звітність про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік із зазначенням нарахованих сум єдиного внеску, аналогічних тим, які нараховані контролюючим органом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із приписами ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про скасування вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мельников Р.В.