Рішення № 85350729, 24.10.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року м.Житомир справа № 240/10538/19

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В. ,

за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Стасюк І.Я. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача Головного управління Національної поліції України в Житомирській області, оформлене листом від 03.09.2019 № Ш-40/29/105/05.2019, про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

визнати протиправною відмову відповідача Головного управління Національної поліції України в Житомирській області, щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням третьої групи інвалідності.

зобов"язати відповідача Головне управління Національної поліції України в Житомирській області, повторно розглянути заяву від 23.08.2019 про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням третьої групи інвалідності, яка настала у зв`язку з хворобою, отриманою під час виконання службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції, відповідно до вимог Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016 і нарахувати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому підпунктом в п. 3 ч. 1 ст. 99 Закону України "Про Національну поліцію".

В обґрунтування позову вказує, що 30.11.2018 звільнено зі служби в поліції через хворобу. Звернувся із заявою до відповідача, надавши весь перелік документів, необхідних для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції. Проте, відповідач протиправно відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги. Позивач вказує, що визначений зазначеною нормою шестимісячний строк є граничним строком після звільнення з поліції та не скасовує право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із захворюванням, набутим під час проходження служби у поліції. Зазначає, що 24.04.2019 МСЕК було визначено, що питання визначення наявності групи інвалідності передчасне, однак на даній комісії визначено ступінь втрати працездатності 25%. Отже, вважає, що саме з даного часу необхідно відраховувати 6-ти місячний термін звернення із заявою.

Ухвалою від 023.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 24.10.2019.

До суду 17.10.2019 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що згідно наданої позивачем довідки МСЕК від 19.06.2019, у якій позивачу встановлено 3 групу інвалідності 07.06.2019 , а відповідно до наказу ГУНП в Житомирській області від 30.11.2018, позивач з 30.11.2018 був звільнений зі служби в поліції. Вказує, що відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію", законодавцем чітко визначено як окрему самостійну підставу для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги встановлення інвалідності у шестимісячний термін після звільнення особи з органів поліції, що виключає можливість позивача претендувати на виплату такої соціальної виплати у разі встановлення інвалідності у разі перебігу шестимісячного терміну після звільнення зі служби в поліції. Отже, вважає позов безпідставний.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Встановлено, що позивач проходив службу в Національній поліції України та відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області №232 о/с від 30.11.2018 позивача звільнено зі служби в поліції за п.2 ч. 1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу) з 30.11.2018. (а.с.11)

Згідно виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12ААА №032891 позивач встановлено 25% втрати працездатності з 24.04.2019. (а.с.17)

Згідно виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12ААБ № 548674 від 19.06.2019 позивачу, за результатами первинного огляду, встановлена третя група інвалідності з 07.06.2019. Причина інвалідності - захворювання, так, пов`язане з проходженням служби в поліції. (а.с.17)

У серпні 2019 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Житомирській області із заявою щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням втрати працездатності та отриманням третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов"язаного з проходженням служби в поліції відповідно до довідки серії 12ААБ № 548674 від 19.06.2019.(а.с.18)

03.09.2019 заступником начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області повідомлено позивача про відсутність правових підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку з перевищенням терміну між датою звільнення та датою встановлення інвалідності, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію", а саме шести місяців від дати звільнення зі служби з поліції.(а.с.19)

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580) порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону №580, наказом Міністерством внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Згідно із пп. 2 п. 1 розділу ІІ Порядку № 4 (зі змінами і доповненнями, внесеними Наказом МВС від 21.09.2017 № 788) днем виникнення права на отримання ОГД є: у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону №580 одноразова грошова допомога є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Таким чином, зазначене положення Закону застосовується виключно за обов`язкової одночасної наявності трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):

1. інвалідності повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції;

2. інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;

3. причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 19 вересня 2018 року у справі № 373/1188/16-а, від 20 вересня 2018 року у справі №296/9456/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 822/3788/17, від 22.01.2019 у справі №2340/2663/18.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частиною 1 ст.252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч.1 ст.253 ЦКУ).

Частиною 3 ст.254 передбачено, що строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Пункт 4 ч.1 ст. 97 Закону № 580 визначає, що для набуття права на отримання одноразової грошової допомоги необхідною умовою, крім інших, є встановлення особі інвалідності протягом шести місяців після звільнення його з поліції.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що строком, протягом якого особі повинна бути встановлена інвалідність є шість місяців, який починається з наступного дня після звільнення особи з поліції і спливає у відповідне число останнього місяця цього строку.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції України в Житомирській області №232 о/с від 30.11.2018 позивача звільнено зі служби з 30.11.2018 (через хворобу), а з 07.06.2019 йому встановлено 3 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов"язаного з проходженням служби в поліції. Тобто, інвалідність позивачу була встановлена через шість місяців і сім днів після звільнення зі служби в поліції.

Таким чином, встановивши, що у позивача відсутня одна з трьох обов`язкових умов на призначення одноразової грошової допомоги для колишніх поліцейських, а саме: настання інвалідності після спливу шести місяців після звільнення особи з поліції, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги за п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону "Про Національну поліцію".

При цьому, суд відмічає, що норма п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону №580 чітко пов"язує виплату одноразової грошової допомоги у зв"язку з встановленням саме інвалідності, а не ступеня втрати працездатності, як вважає позивач, а на час встановлення позивачу інвалідності розділ ІІ Порядку № 4 діяв в редакції зі змінами, внесеними Наказом МВС від 21.09.2017, а не в редакції Наказу МВС № 4 від 11.01.2016, як помилково вважає позивач. Отже, доводи, що шестимісячний термін після звільнення зі служби повинен рахуватися з дати встановлення 25% втрати працездатності, суд не бере до уваги, як безпідставні.

Крім того слід звернути увагу, що п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону №580 щодо підстав, за яких у особи виникає право на отримання ОГД, є імперативною нормою та виражає в категоричних розпорядженнях держави чітко позначені дії й не допускає ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов`язків суб`єктів, тобто прямо наказує правила поведінки.

В контексті наведено, також слід зазначити, що Законом №580 не передбачено, що визначений шестимісячний строк встановлення особі групи інвалідності може бути продовжений чи поновлений.

Крім того, суд вважає безпідставними доводи позивача, що він має право на отримання одноразової допомоги в розмірах, визначених п.3 ч.1 ст. 99 Закону № 580.

Так, п. 3 ч.1 ст. 99 цього Закону передбачено розміри ОГД у разі визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності, тобто розмір допомоги залежить від причин встановлення інвалідності.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 97 цього Закону передбачено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Разом з тим, як вбачається з довідки до акту огляду МСЕК від 19.06.2019 № 548678 інвалідність позивачу визначена у зв"язку із захворюванням, а не внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), як передбачено п.3 ч.1 ст. 97 Закону № 580. Тому, ці доводи позивача є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень довів в ході розгляду справи, що діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення. Водночас позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову .

Керуючись статтями 9,77,90,242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий Бульвар, 5/37,Житомир,10008, код ЄДРПОУ 40108625) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання повторно розглянути заяву та нарахувати одноразову грошову допомогу, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Капинос

Повне судове рішення складене 31 жовтня 2019 року