Рішення № 85350679, 23.10.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року м. Житомир справа № 240/9835/19

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

з участю секретаря судового засідання Капустинської Г.О.,

позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Мазур О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування вимог,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом (а.с. 20-22), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 № Ф-32597-53 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 № Ф-32597-53 Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області зі сплати єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 в розмірі 15920,90 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що підприємницька діяльність позивачем протягом строку держаної реєстрації не здійснювалась, податкова звітність не подавалась; відповідачем не складався акт перевірки перед формуванням вимоги; внесок нараховано на підставі інтегрованої картки його платника та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; вимоги від 07.02.2019 № Ф-32597-53 та від 11.05.2019 № Ф-32597-53 не були отримані позивачем, а про їх прийняття дізнався після здійснення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Ухвалою від 02.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с. 33-34), в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що згідно з даними інформаційної системи "Податковий блок" позивач на момент винесення оскаржуваних вимог в період з 26.09.2016 по 13.06.2019 рахувався ФОП у Малинському управлінні ГУ ДФС у Житомирській області; на момент проведення державної реєстрації припинення за позивачем рахувалась недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску на загальну суму 15920 грн.; органам ДФС надано право формувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі облікових даних з інформаційної системи контролюючого органу, наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску та фінансових санкцій є самостійною підставою для направлення платникові вимоги про сплату недоїмки, без проведення додаткових перевірок.

Позивач надав додаткові письмові пояснення (а.с. 63-65) в яких зазначили, що на ФОП норма про ЄСВ з "нульового доходу" не розповсюджується; ДФС знали про припинення діяльності позивача, оскільки, як зазначалось? звітність не подавалась з 2016 року, не подавалась інформація про виплачені доходи, не сплачувались податки, відомості щодо закриття банківських рахунків тощо.

В судовому засіданні:

- позивач позов просив задовольнити в повному обсязі;

- представник відповідача щодо задоволення позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову належить відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 26.09.2016 зареєстрований як ФОП та перебував на спрощеній системі оподаткування на обліку у Головного управління ДФС у Житомирській області, Малинського управління, Радомишльської ДПІ. 13.06.2019 припинив підприємницьку діяльність (а.с.55-58, 66-69).

07.02.2019 ГУ ДФС у Житомирській області прийнято вимогу № Ф-32597-53 до позивача щодо сплати заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 13166,72 грн. (а.с. 9).

Враховуючи не сплату боргу ОСОБА_1 , контролюючий орган 11.05.2019 у вимозі № Ф-32597-53 збільшив суму податкового боргу до 15920, 90 грн. (а.с. 10).

Не погоджуючись зі спірними вимогами позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VІ),

За змістом пунктів 2 та 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із п. 4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Статтею 7 Закону №2464-VІ визначено базу нарахування єдиного внеску.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VІ для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом; при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п.1, 4 ч.2 ст.6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 25 Закону №2464-VІ, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів; орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату; вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом; платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

В обґрунтування правомірності не сплати єдиного внеску позивач вказує на те, що підприємницька діяльність позивачем протягом строку держаної реєстрації не здійснювалась, а податкова звітність не подавалась оскільки позивач працював найманим працівником на приватного підприємця без оформлення трудових відносин у відповідності до вимог трудового законодавства.

Проте, докази трудової діяльності позивача протягом строку його державної реєстрації як ФОП відсутні, що не заперечується й самим позивачем, а відповідно до Закону №2464-VІ фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, сума якого не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримуваних ними доходів, тому суд не приймає дане обґрунтування до уваги.

Щодо твердження позивача про те, що відповідачем не складався акт перевірки перед формуванням вимоги, а єдиний внесок нараховано на підставі інтегрованої картки його платника та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд зазначає наступне.

Згідно, ч. 2 ст. 9 Закону №2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону №2464-VІ обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 25 Закону №2464-VІ рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом №2464-VІ, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом № 449 Міністерства фінансів України 20.04.2015.

Відповідно до п. 10 розділу ІV Інструкції, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

В п.3 Розділу VI Інструкції зазначено:

"Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

...

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень."

Тобто, визначальним для вирішення справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної сплати) позивачем ЄСВ, в тому числі на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме зворотного боку облікової картки платника ЄСВ Фізичної особи - підприємця, а не лише первинних документів щодо нарахування та сплати.

Суд зауважує, що сума недоїмки на момент формування спірних вимог відповідає даним інтегрованої картки зі сплати єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 (а.с.61-62), при цьому позивач розмір самої недоїмки не оспорює.

Щодо посилання позивача на те, що вимоги від 07.02.2019 № Ф-32597-53 та від 11.05.2019 № Ф-32597-53 не були отримані позивачем, а про їх прийняття дізнався після здійснення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, то суд зазначає, що це ніяким чином не свідчить про відсутність у ОСОБА_1 недоїмки, зазначеної в цих вимогах, про їх формування з порушеннями нормативно-правових актів; до того ж вимоги направлялись за податковою адресою позивача (Радомишльський район, с. Ставки), за якаю останній не зареєстрований з квітня 2019 та проживає в іншому населеному пункті (а.с.12).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що спірні вимоги були сформовані відповідачем правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому в задоволенні позову належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Ю. Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код 39459195) про визнання протиправними та скасування вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк

Повне судове рішення складене 01 листопада 2019 року