Рішення № 85350537, 23.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року Справа № 160/8721/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному провадженні (письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, в якій просить:

- визнати протидійними рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі щодо невизнання відмови позивачу у нарахуванні пенсії за списком №2 та незарахування до пільгового стажу за списком №2 позивачу з 21.10.1991 року по 04.04.1999 року, з 29.10.1997 року по 04.04.1999 року вважати протиправним;

- зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі нарахувати пенсію позивачу з 26 вересня 2018 року.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу позивача періодів його роботи з 21.10.1991 року по 04.04.1999 року та з 29.10.1997 року по 04.04.1999 року. Позивач вважає, що відповідач, не зарахувавши вказані періоди його роботи до пільгового стажу, грубо порушив його право на отримання пенсійних виплат, позбавивши позивача єдиного джерела існування.

Ухвалою суду від 23.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Представник ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надав до суду відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог та в обґрунтування своєї позиції зазначив, що для зарахування періодів роботи позивача з 21.10.1991 року по 04.04.1999 року, з 29.10.1997 року по 04.04.1999 року відсутні правові підстави. Зокрема, період роботи з 21.10.1991 року по 04.04.1999 року не зараховано до пільгового стажу, оскільки довідка від 31.10.2017 року №331, уточнююча особливий характер роботи не відповідає вимогам наказу №383 від 18.11.2005 року "Про затвердження порядку застосування Списків №1, 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" та по формі згідно додатку №5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а саме відсутня розбивка по періодам. Період роботи позивача з 29.10.1997 року по 04.04.1999 року неможливо зарахувати до пільгового стажу за списком 2, у зв`язку з тим, що згідно листа Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації від 22.01.2007 року №11/0251-33, висновком державної експертизи умов праці від 29.11.2002 року №50 підсумки атестації робочих місць за умовами праці Алчевського коксохімічного заводу скасовані. Зазначив, що належним відповідачем має бути ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яке діє в межах повноважень та згідно діючого законодавства. Також, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк для звернення до суду та суд має залишити позов без розгляду.

Ухвалою суду від 09.10.2019 року замінено Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області)

Виходячи з положень пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 26.09.2018 року звернувся до відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №1 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2 відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 92-93).

Відповідачем визнано страховий стаж позивача - 35 років, 10 місяців, 27 днів та пільговий стаж за списком №2 - 7 років, 7 місяців, 0 днів (а.с.86).

22.12.2018 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, розглянувши всі документи, прийнято рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за списком №2 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, яке викладено у листі №1723/03-05/19. В обґрунтування прийнятого рішення відповідач зазначив, що пільговий стаж ОСОБА_1 складає 7 років 7 місяців на дату звернення. Відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за списком №2 - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Період роботи ОСОБА_1 з 21.10.1991 року по 28.10.1997 року не зараховано до пільгового стажу у зв`язку з тим, що довідка від 31.10.2017 року №331, уточнююча особливий характер роботи не відповідає вимогам наказу №383 від 18.11.2005 року "Про затвердження порядку застосування Списків №1, 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" та по формі згідно додатку №5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а саме відсутня розбивка по періодам. Також, неможливо зарахувати до пільгового стажу період роботи з 29.10.1997 року по 04.04.1999 року у зв`язку з тим, що згідно листа Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації від 22.01.2007 року №11/0251-33, висновком державної експертизи умов праці від 29.11.2002 року №50 підсумки атестації робочих місць за умовами праці Алчевського коксохімічного заводу скасовані (а.с. 205-207).

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу періодів його роботи з 21.10.1991 року по 28.10.1997 року та з 29.10.1997 року по 04.04.1999 року у ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах (пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1993 року за № 637 (далі - Порядок №637) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Отже, з аналізу вищевикладеного слід дійти висновку, що використання норм Порядку № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників. При цьому, обов`язок по наданню вказаних довідок покладено на заявника, а орган, що призначає пенсію в свою чергу зобов`язаний здійснити перевірку наданої довідки.

Як вбачається з трудової книжки позивача НОМЕР_1 в ній містяться записи, що позивач з 21.10.1991 року по 28.10.1997 року працював на посаді начальника зміни вуглепідготовчого цеху №2 в Комунарському коксохімічному заводі, яке в подальшому перейменовано у ПАТ "Алчевський коксохімічний завод", та з 29.10.1997 року по 04.04.1999 року на посаді заступника начальника вуглепідготовчого цеху №2 (а.с. 101-102).

Зазначені посади, які займав позивач "начальник зміни вуглепідготовчого цеху" та "заступник начальника вуглепідготовчого цеху" передбачені Списком №2 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №163 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" (розділ ІV підрозділ "б" пункти 2050000б-240043 та 2050000б-24125 відповідно).

Вказаний факт відповідачем не заперечується.

Водночас, відповідач зазначає про відсутність правових підстав для зарахування періоду роботи позивача з 21.10.1991 року по 28.10.1997 року до пільгового стажу та обґрунтовує це тим, що надана позивачем довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 31.10.2017 року №331 не містить розбивку по періодам, що є порушенням вимог наказу №383 від 18.11.2005 року "Про затвердження порядку застосування Списків №1, 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" та додатку №5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

З цього приводу суд зазначає про наступне.

В матеріалах пенсійної справи позивача міститься довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 31.10.2017 року №331 (а.с. 109).

Зазначена довідка видана ОСОБА_1 , у якій зазначено, що останній працював повний робочий день на (мовою оригіналу) "Коммунарском ордена Трудового Красного Знамени коксохимическом заводе, ныне ПАО "Алчевский коксохимический завод" з 21.10.1991 року по 28.10.1997 року на посаді начальника зміни у вуглепідготовчому цеху, з 29.10.1997 року по 04.04.1999 року на посаді заступника начальника цеху у вуглепідготовчому цеху, з 23.11.1999 року по 27.07.2000 року на посаді газовщика коксових печей на коксовому виробництві. В довідці зазначено, що в цей період ОСОБА_1 у страйках не приймав участі, у відпустці без збереження заробітної плати не знаходиться, підприємство працювало без простоїв.

Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Порядку №637 у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд, дослідивши довідку від 31.10.2017 року №331, встановив, що вона відповідає вимогам, встановленим Порядком №20, містить періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професію, посаду, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

На переконання суду, посилання відповідача на відсутність у спірній довідці "розбивки" по періодам не може слугувати беззаперечною підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду роботи позивача до пільгового стажу лише на цій підставі.

Крім іншого, у пункті 20 Порядку №637 не визначено, що довідка має містити періоди роботи з певною "розбивкою".

Суд зазначено, що відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Також, у відповіді від 22.12.2018 року, якою позивачу відмовлено у призначенні пенсії, відповідач зазначив, що звертався із запитом до ГУ ПФУ в Луганській області з метою здійснення перевірки довідки про пільговий стаж, одна останнім повідомлено про те, що вся документація та архіви ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" знаходяться на тимчасово окупованій території України, доступ до яких відсутній.

З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 (справа № 569/15943/16-а) дійшов висновку, що відсутність у відповідача можливості перевірити достовірність наданих позивачем документів, які підтверджують його право на пільгову пенсію, внаслідок проведення антитерористичної операції та знаходження підприємств на тимчасово окупованій території, не може порушувати його право на отримання пенсії.

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності довідки або надання іншої довідки, у зв`язку з наданням такої довідки підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що пільговий характер роботи позивача у період з 21.10.1991 року по 28.10.1997 року підтверджено записами у трудовій книжці, довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 31.10.2017 року №331, а відтак має бути зарахований до пільгового стажу позивача.

Щодо періоду роботи позивача з 29.10.1997 року по 04.04.1999 року на посаді заступника начальника вуглепідготовчого цеху №2, суд зазначає наступне.

Так, відповідач, відмовляючи позивачу у зарахуванні періоду роботи з 29.10.1997 року по 04.04.1999 року до пільгового стажу, зазначає про те, що згідно листа Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації від 22.01.2007 року №11/0251-33, висновком державної експертизи умов праці від 29.11.2002 року №50 підсумки атестації робочих місць за умовами праці Алчевського коксохімічного заводу скасовані.

До матеріалів справи долучено копію листа Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації від 22.01.2007 року №11/0251-33, на який посилається відповідач, зо вбачається, що висновком державної експертизи умов праці від 29.11.2002 року №50 підсумки атестації робочих місць за умовами праці Алчевського коксохімічного заводу (підсумковий наказ від 31.10.94 року №306) скасовані і запропоновано керівництву підприємства провести повторну атестацію робочих місць (а.с. 14-19).

В другому абзаці вказаного листа зазначено, що у зв`язку з тим, що повторна атестація робочих місць за умовами праці на ВАТ "Алчевський коксохімічний завод", затверджена наказами від 08.02.2000 року №41, від 12.06.2000 року №172, від 08.02.2000 року №40, проведена згідно вимог Методичних рекомендацій по її проведенню, затверджених постановою Мінпраці України від 01.09.92 року №41, державна експертиза умов праці не заперечує щодо поновлення дії наказу від 31.10.94 року №306 для наступних професій, зокрема, за списком №2 - начальників зміни, начальників та їх заступників вуглепідготовчого цеху.

Крім того, доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день із шкідливими умовами праці та інших доказів, які підтверджували б невиконання позивачем роботи за зазначеними професіями у спірні періоди до суду не надано.

Отже, суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у зарахуванні до пільгового стажу періоду його роботи з 29.10.1997 року по 04.04.1999 року з підстав скасування наказу про атестацію робочих місць, не враховував всіх обставин, зокрема, не звернув увагу на абзац другий листа Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації від 22.01.2007 року №11/0251-33.

Вирішуючи справу по суті, суд враховує приписи частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами правомірність відмови у зарахуванні до пільгового трудового стажу позивача зазначених ним періодів роботи. Відтак, рішення відповідача про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, яке викладено у листі від 21.12.2018 року №1723/03-05/19, є протиправним та підлягає скасуванню.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним) та зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 26.09.2018 року з урахуванням висновків суду.

На підставі викладеного, позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати пенсію позивачу з 26.09.2018 року задоволенню не підлягають.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем пропущено строк для звернення до суду, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим позов підлягає залишенню без розгляду, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 05.04.2019 року у справі №809/248/18 зазначив, що строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню. Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальних захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо). При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в пергу чергу, з боку держави.

За наведених обставин, враховуючи неможливість обмеження шестимісячним строком обов`язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

Підсумовуючи вищевикладене, здійснивши системний аналіз чинного законодавства України, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, проаналізувавши оскаржуване рішення відповідача у відповідності вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією №22602082 від 09.09.2019 року.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовним вимог у розмірі 384,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за списком №2, яке викладене в листі від 22.12.2018 року №1723/03-05/19.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за списком №2 періоди роботи з 21.10.1991 року по 04.04.1999 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 26.09.2018 року з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства.

Суддя М.В. Бондар