Рішення № 85350450, 30.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року Справа № 160/8378/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення №UA110150/2019/200064/1 від 20.03.2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

ПРОЦЕДУРА

1. 30.08.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС, в якому позивач, з урахуванням уточнень від 05.09.2019 року, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110150/2019/200064/1 від 20.03.2019 року, прийняте Дніпропетровською митницею ДФС.

2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 30.08.2019 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

3. Ухвалою суд від 03.09.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення №UA110150/2019/200064/1 від 20.03.2019 року, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160, 161 КАС України.

4. 05.09.2019 року позивачем були усунуті недоліки, викладені в ухвалі суду від 28.08.2019 року.

5. Ухвалою суду від 06.09.2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративний справі № 160/8378/19 та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, в порядку положень ст. 262 КАС України.

6. Ухвалою суду від 06.09.2019 року також було витребувано у відповідача належним чином завірені копії таких документів:

- рішення №UA110150/2019/200064/1 від 20.03.2019 року;

- митну декларацію №UA110150/2019/214934 та всі наявні матеріали щодо суті цього спору.

7. 25.09.2019 року до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов, з доказами направлення відзиву позивачу, а також, відповідачем було надано витребувані судом докази по справі.

8. 30.09.2019 року позивачем була надана письмова відповідь на відзив відповідача по справі № 160/8378/19.

9. Ухвалою суду від 30.09.2019 року також було витребувано у відповідача належним чином завірені копії таких документів:

- переклад поданого разом із відзивом документу "Schwacke-Code 10407158";

- відомостей модуля "Рівень цін по ЦБД" ("Митна вартість в ЦБД") Автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор" щодо автомобілів "Nissan Note";

- відомості (інформацію) щодо даних про те, які саме відомості містяться в модулі "Рівень цін по ЦБД" ("Митна вартість в ЦБД") Автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор" щодо автомобілів "Nissan Note" при встановленні наступних параметрів запиту: "Код товару" - 8703239013 ; "Режим" - 40; "Дата" - з 20.03.18 до 20.03.19; "Слова в описі" - NOТЕ; "Контракт" - всі; "Календарний рік" - 2006 рік; параметр " 100 найдешевших (за дод.од.)" та " 100 найдорожчих (за дод.од)"; параметр "Показати також в валюті" з обранням євро; параметр "Не показувати МВ в гривні"; параметр "Одним рядком" не застосовувати;

- відомості про використану при прийнятті оскаржуваного рішення інформацію з довідкового ресурсу www.schwackenet.de та її переклад (у випадку, якщо інформація складена іноземною мовою) щодо автомобіля з кузовом НОМЕР_7.

10. 16.10.2019 року відповідачем до канцелярії суду були подані витребувані судом документи.

11.Щодо клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

12. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

13. Статтею 12 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

14. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

15. Згідно з частиною першою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

16. Частиною 2 статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

17. Згідно з ч.3 ст.257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

18. Відповідно до частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складної є справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

19. Частиною 6 статті 262 КАС України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

20. Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 у справі «Ахеп v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

21. При цьому, положення КАС України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи та надавати письмові пояснення з доказами.

22. Так, слід зазначити про те, що позивачем не обґрунтовано, з яких підстав потрібно проводити розгляд справи за участю представників сторін в судовому засіданні, не зазначено, які пояснення та документи він бажає надати у судовому засіданні.

23. З урахуванням викладеного, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи у судовому засіданні.

24. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

25. Отже, рішення у цій справі приймається судом 30.10.2019 року, тобто у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

26. У позовній заяві, зазначено про те, що 20.03.2019 року відповідачу для митного оформлення в режимі імпорту придбаного позивачем у Литві автомобіля «Nissan Note» 2006 р.в., кузов № НОМЕР_2 , була подана митна декларація №UA110150/2019/214934 із митною вартістю 1300 євро (ціна товару - 1200 євро, транспортні витрати на паливо - 100 євро).

27. 20.03.2019 року відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA110150/2019/200064/1, за яким митна вартість збільшена до 3 669 євро із застосуванням резервного методу визначення митної вартості (ст. 64 Митного кодексу України).

28. Позивач вважає, це рішення контролюючого органу протиправним, незаконним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, у зв`язку із чим просить його скасувати.

29. Також, вказав про те, що у рішенні від 20.03.2019 року відсутнє посилання на те, що виявлена хоча б одна з 5 обставин, за яких посадова особа митниці мала право вимагати подання додаткових документів із застосуванням ч. 3 та ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України.

30. Рішення не містить відомостей щодо того, яким чином відбувається наповнення даних веб-порталу, чому саме відповідний веб-портал використаний відповідачем під час визначення митної вартості, які саме числові значення складових митної вартості товарів на території України враховуються під час наповнення даних веб-порталу, чи враховує вказаний веб-портал фактичний фізичний стан автомобіля (пробіг, пошкодження, проведення відновлювального ремонту, наслідки експлуатації тощо).

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

31. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

32. В обґрунтування своєї позиції зазначив про те, що 20.03.2019 року до відповідача звернувся позивач та подав електронну митну декларацію №UА110150/2019/214934 з метою здійснення митного оформлення транспортного засобу - «Автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався: марка - Nissan, модель - NОТЕ номер кузова/VIN - НОМЕР_2 , тип двигуна - бензиновий, робочий об`єм циліндрів - 1598 см3, потужність - 81 кВт, екологічна норма - не нижче ЄВРО-2; дата виготовлення - 01.2006; колір - сірий, реєстраційний номер - НОМЕР_8 ; торговельна марка - Nissan. Пошкодження: наявні пошкодження ЛФП. Вагою - 1154,00 кг, заявленого виробництва компанії «Nissan Motor Manyfacturing (UR) Ltd», країна походження - Великобританія».

33. Митна вартість товару заявлена Позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МКУ, а саме: 1300 євро, що за курсом на день подання МД відповідає 40104,05 гривень.

34. Для підтвердження заявленої митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення Позивачем разом з МД надано такі документи: рахунок - фактура б/н від 13.03.2019 року; декларація про походження товару №9000 від 13.03.2019 року; акт про проведення огляду товарів від 14.03.2019 року №UA205010/2019/415720; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 02.03.2006 року № НОМЕР_5 ; довідка від 13.03.2019 б/н щодо витрат на транспортування транспортного засобу; паспорт громадянина; довідка №16557490 від 13.03.2019 року; інформація з джерел Інтернет від 13.03.2019 року; касові ордера, що підтверджують сплату митних платежів.

35. У відповідності до ст. 337 МК України, при проведенні перевірки документі, які надані у підтвердження заявленої митної вартості, відповідачем було виявлено такі обставини декларування.

36. Разом з МД подано єдиний документ, що містить інформацію про ціну Товару, це рахунок - фактуру б/н від 13.03.2019 року. Зазначений документ поданий без перекладу з іспанської мови. Серед поданих документів відсутня інформація про можливі відстрочки платежів або варіанти угод за постоплатою Товару.

37. Обов`язкового документу, вказаного в п.2 ч.2 ст.53 МКУ, тобто зовнішньоекономічного договору декларантом надано не було.

38. Відповідно до відомостей графи 45 МД від 20.03.2019 року №UA110150/2019/214934 декларантом Позивача заявлено митну вартість товару у перерахунку за курсом НБУ 40104,05 грн., тобто 1300 євро. Поряд із зазначеним, рахунок-фактура від 13.03.2019 року містить інформацію про іншу вартість на рівні 1200 євро. Відповідно до наданої заяви Позивача від 13.03.2019 року б/н вказано, що на транспортні витрати на доставку автомобілю склали 100 євро, однак документально зазначена вартість доставки не підтверджена.

39. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

40. Проте, декларантом Позивача декларація митної вартості не подавалась.

41. Також, серед наданих до митного оформлення документів відсутні платіжні (або банківські) документи, що підтверджують факт оплати оцінюваного транспортного засобу (будь-які чеки, що свідчать про оплату задекларованої суми вартості). Не надано документи, щодо замовлення авто із доставкою.

42. Таким чином, враховуючи те, що декларантом не було надано всіх обов`язкових документів у підтвердження заявленої митної вартості Транспортного засобу, відповідач вважає, що у нього при здійсненні митного контролю були достатні правові підстави для запиту відповідних документів, що підтверджують оплату всіх складових заявленої митної вартості.

43. Вказали про те, що між декларантом позивача та відповідачем проводилась процедура консультацій, тобто обмін наявною інформацією, в усному та електронному порядку, про що свідчать електронні повідомлення та дані гр.33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару.

44. Відповідачем, з урахуванням положень ст. 53 МКУ, декларанту надіслано електронне повідомлення про необхідність надати (за наявності) додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, з відповідним обґрунтуванням вищезазначених підстав для запиту додаткових документів, а саме:

- прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- технічна документація.

45. У повідомленні відповідачем також зазначено, що на підставі ст.254 МК України необхідно надати переклад товаросупровідних документів, складених іноземною мовою.

46. Також, відповідно до п.6. ст.53 МК України, позивача було попереджено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

47. Проте, декларантом надано лист від 20.03.2019 року № 20/030/19, яким митницю повідомлено про неможливість подання додаткових документів на підтвердження митної вартості.

48. Отже, на думку відповідача, вказані обставини справи вказують на наявність встановлених законом причин неможливості застосування основного методу визначення митної вартості, тобто за ціною договору щодо імпортованих товарів.

49. Враховуючи вищезазначене, приймаючи за основу розрахунку довідкового ресурсу www.schwackenet.de з урахуванням значення ринкової вартості системи SchwackeNet, здійсненого за запитом митного органу на автомобіль VIN - НОМЕР_2 , валюта-EUR, вартість- (3669,00 євро) та розраховується на рівні 3669 євро./штука.

50. Отже, на підставі вищезазначеного, відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 20.03.2019 року №UА110150/2019/200064/1 є такими, що відповідає вимогам чинного законодавства, прийнятим у спосіб та в межах повноважень, наданих митним органам законодавством та цілком обґрунтованим.

51. Крім того, вказали про те, що декларантом позивача за МД від 21.03.2019 року №UА110150/2019/215135 задекларовано митну вартість Товару згідно з рішенням про коригування митної вартості від 20.03.2019 року №UА110150/2019/200064/1 та оформлено під гарантійні зобов`язання.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

52. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 20.03.2019 до Дніпропетровської митниці ДФС звернувся позивач та подав електронну митну декларацію №UА110150/2019/214934 з метою здійснення митного оформлення транспортного засобу - «Автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався: марка - Nissan, модель - NОТЕ номер кузова/VIN - НОМЕР_2 , тип двигуна - бензиновий, робочий об`єм циліндрів - 1598 см3, потужність - 81 кВт, екологічна норма - не нижче ЄВРО-2; дата виготовлення - 01.2006 року; колір - сірий, реєстраційний номер - НОМЕР_8 ; торговельна марка - Nissan. Пошкодження: наявні пошкодження ЛФП. Вагою - 1154,00 кг., заявленого виробництва компанії «Nissan Motor Manyfacturing (UR) Ltd», країна походження - Великобританія».

53. Митна вартість товару заявлена Позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України, а саме: 1300 євро, що за курсом на день подання МД відповідає 40104,05 гривень.

54. Для підтвердження заявленої митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення ОСОБА_1 разом із митною декларацією було надано такі документи:

- рахунок - фактура б/н від 13.03.2019 року;

- декларація про походження товару № 9000 від 13.03.2019 року;

- акт про проведення огляду товарів від 14.03.2019 року №UA205010/2019/415720;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 02.03.2006 року № НОМЕР_5 ;

- довідка від 13.03.2019 б/н щодо витрат на транспортування транспортного засобу;

- паспорт громадянина України;

- довідка №16557490 від 13.03.2019 року;

- інформація з джерел Інтернет від 13.03.2019 року;

- касові ордера, що підтверджують сплату митних платежів.

55. У ході проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки даних у документах та відомостей, наданих до митного контролю, відповідачем було встановлено, відсутність підтвердження ціни, що фактично сплачена, відсутність перекладів документів та відсутність документів на підтвердження транспортної складової в митній вартості товару.

56. Так, під час проведення митного контролю, між декларантом позивача та відповідачем проводилась процедура консультацій, тобто обмін наявною інформацією, в усному та електронному порядку, про що свідчать електронні повідомлення та дані гр.33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару.

57. Контролюючим органом було надіслано декларанту електронне повідомлення про необхідність надати (за наявності) додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, з відповідним обґрунтуванням вищезазначених підстав для запиту додаткових документів, а саме:

- прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- технічна документація.

58. 20.03.2019 року позивачем було повідомлено контролюючий орган листом №20/030/19 про неможливість подання додаткових документів на підтвердження митної вартості.

59. Як зазначає відповідач, враховуючи виявлені у ході перевірки дані у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження ціни, що фактично сплачена, відсутність перекладів документів, відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2019/200064/1 від 20.03.2019 року.

60. Це рішення відповідач обґрунтовує тим, що основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо застосувати, відповідно до п. 6 ст. 54 МК України, п.2. ст.58 МК України. Митна вартість товару скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МК України за результатом проведеного обчислення, з урахуванням наданих декларантом відомостей щодо ціни транспортного засобу згідно рахунку, відомостей щодо вартості транспортування, враховуючи дані довідкового ресурсу www.schwackenet.de з урахуванням значення ринкової вартості системи SchwackeNet, здійсненого за запитом митного органу на автомобіль VIN - НОМЕР_2 , валюта - EUR, вартість- (3669,00 евро) та розраховується на рівні 3669 євро./штука.

61. Таким чином, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості від 20.03.2019 №UА110150/2019/200064/1.

62. Не погодившись із вказаним рішення про коригування митної вартості товару від 20.03.2019 року, позивач 19.04.2019 року звернувся до відповідача із заявою про скасування вищевказаного рішення митного органу від 20.03.2019 року та надав додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме:

- копію декларації митної вартості № UА110150/2019/214934;

- копію акту митного огляду від 14.03.2019 №UА205010/2019/415720;

- калькуляцію транспортних витрат від 13.03.2019 №13/030/19;

- копію витягу Інтернет ресурсу www.schwackenet.de. від 02.04.2019 року ;

- копію квитанцій від 13.03.2019 року №01043553, №01043554, №71744315, №9023;

- копію договору доручення від 13.03.2019 року №13.03.19-1.

63. Проте, листом №145/ІН/04-50-19-01 від 24.04.2019 року відповідач повідомив позивачу про те, що з урахуванням отримання відмови від подання додаткових документів, протягом 10 - денного строку, за результатами контролю правильності визначення митної вартості прийнято Рішення від 20.03.2019 №UA110150/2019/200064/1 про коригування митної вартості товару за ціною товару №1-3669,00 євро/штука. Застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2- ґ - резервний.

64. Згідно матеріалів справи, за заявою декларанта, оцінюваний товар було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до положень частини сьомої статті 55 Митного кодексу України за ЕМД від 21.03.2019 №UA110150/2019/215135 з митною вартістю, визначеною декларантом, та забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною митним органом відповідно до рішення від 20.03.2019 року №UА110150/2019/200064/1 про коригування митної вартості, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ.

65. Так, погодившись із вищевказаним рішенням Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 20.03.2019 року №UA110150/2019/200064/1 позивач звернувся до суду із цим позовом з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

66. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. (частина 2 статті 1 Митного кодексу України)

67. Згідно зі статтею 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

68. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. (частина 3 статті 318 Митного кодексу України)

69. Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. (частина 1 статті 248 Митного кодексу України)

70. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. (частина 1 статті 257 МК України)

71. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. (частина 1 статті 53 Митного кодексу України)

72. За вимогами частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

73. Відповідно до частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

74. При цьому, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. (частина 5 статті 53 Митного кодексу України)

75. Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

76. Відповідно до частини 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

77. Згідно з частиною 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

78. Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. (частина 1 статті 337 Митного кодексу України)

79. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. (пункт 1 частини 5 статті 54 Митного кодексу України)

80. Згідно з частиною 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

81. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). (частина 2 статті 57 Митного кодексу України)

82. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. (частина 3 статті 57 Митного кодексу України)

83. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. (частина 4 статті 57 Митного кодексу України)

84. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. (частина 5 статті 57 Митного кодексу України)

85. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. (частина 6 статті 57 Митного кодексу України)

86. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. (частина 7 статті 57 Митного кодексу України)

87. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. (частина 8 статті 57 Митного кодексу України)

88. У відповідності до статті 254 Митного кодексу України, документи, необхідні для здійснені митного контролю та митного оформлення товарів подаються митному органу українською мовою.

89. Відповідно до вимог статті 335 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа надають органу доходів і зборів транспортні (перевізні) документи.

90. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

91. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

92. Згідно з частиною 3 цієї статті у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

93. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що разом із митною декларацією декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару подано відповідачу такі документи:

- рахунок - фактура б/н від 13.03.2019 року;

- декларація про походження товару № 9000 від 13.03.2019 року;

- акт про проведення огляду товарів від 14.03.2019 року №UA205010/2019/415720;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 02.03.2006 року НОМЕР_9;

- довідка від 13.03.2019 б/н щодо витрат на транспортування транспортного засобу;

- паспорт громадянина;

- довідка №16557490 від 13.03.2019 року;

- інформація з джерел Інтернет від 13.03.2019 року;

- касові ордера, що підтверджують сплату митних платежів.

94. Як встановлено судом, посадовою особою Дніпропетровської митниці ДФС було здійснено контроль наявності підтверджуючих документах на обґрунтування заявленої митної вартості заявленого до розмитнення в декларації № UA110150/2019/214934 автомобіля «Nissan Note» 2006 р.в., кузов № НОМЕР_2 , придбаного позивачем у Литві.

95. За результатами такого контролю відповідачем зазначено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять відомостей щодо ціни, котра була фактично сплачена або підлягає сплаті. До митного оформлення не було надано перекладів документів. Також не було надано документів на підтвердження транспортної складової в митній вартості товару.

96. Також, відповідачем повідомлено декларанта про необхідність надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.

97. 20.03.2019 року позивач повідомив відповідачу листом №20/030/19 про неможливість подання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару.

98. Отже, за результатом розгляду документів митний орган вказав, що надані до митного контролю документи не містять інформації, яка підтверджує числові значення як складових (витрати на транспортування, страхування, інше) заявленої митної вартості товару, так і відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

99. 19.04.2019 року позивачем додатково були податні такі документи: копія декларації митної вартості № UА110150/2019/214934; копія акту митного огляду від 14.03.2019 року №UА205010/2019/415720; калькуляція транспортних витрат від 13.03.2019 року №13/030/19; копія витягу Інтернет ресурсу www.schwackenet.de. від 02.04.2019 року ; копії квитанцій від 13.03.2019 року №01043553, №01043554, №71744315, №9023; копія договору доручення від 13.03.2019 року №13.03.19-1.

100. Згідно поданих позивачем документів до митного органу, з урахуванням додатково поданих документів, оплата товару підтверджена вищевказаними документами, де ціна товару склала - 1200 євро, транспортні витрати на паливо - 100 євро.

101. Подані декларантом для митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.

102. Проте, згідно матеріалів справи з урахуванням отримання відмови від подання додаткових документів, протягом 10 - денного строку, за результатами контролю правильності визначення митної вартості контролюючим органом було прийнято оскаржуване рішення від 20.03.2019 року №UA10150/2019/200064/1 про коригування митної вартості товару за ціною товару №1-3669,00 євро/штука. Застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2- ґ - резервний.

103. Проте, суд не погоджується із цим рішенням контролюючого органу з огляду на таке.

104. Щодо неподання декларантом інших документів, визначених ч. 2 ст. 53 МК України, слід зазначити про те, що у спірних відносинах не мало місце укладення зовнішньоекономічного контракту (договору) з придбання товару, в тому числі письмово договору купівлі-продажу, а також його переміщення до митного кордону України за допомогою перевізника, товар доставлявся позивачем.

105. Згідно матеріалів справи, у митного органу були наявні достатніми відомості щодо ціни імпортованого товару для перевірки вірності заявленої митної вартості товару та розрахунку митної вартості товару за основним методом - ціною договору.

106. Враховуючи, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу, підстав для застосування другорядного методу для визнання митної вартості транспортного засобу у відповідача не було.

107. Відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, відповідач, приймаючи рішення, не застосовував інформацію з цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (ПІК ЄАІС).

108. Разом з тим, застосувавши у спірних правовідносинах резервний метод визначення митної вартості (ст. 64 МК України), відповідач в обов`язковому порядку мав використати інформацію з ПІК ЄАІС, оскільки це прямо передбачено Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Мінфіну України від 24.05.2012 року №598 (надалі Правила №598).

109. Також, слід зазначити, що суд оцінює критично дані довідкової інформації з системи schwackenet.de, оскільки, крім усіх параметрів автомобіля, як то: марка, модель, номер кузова, тип двигуна, об`єм циліндрів, потужність, дата виготовлення, відповідачем не надано доказів урахування недоліків у автомобілі та відповідно фактичний фізичний стан автомобіля (пробіг, пошкодження, проведення відновлювального ремонту, наслідки експлуатації тощо).

110. Вищевикладені обставини свідчать, що враховувати отримані відповідачем дані, як значення ринкової вартості транспортного засобу, без урахування вищенаведених обставин є таким, що вчинено з порушенням норм Митного кодексу України.

111. Крім того, слід зазначити про те, що SCHWACKE вказує приблизну остаточну вартість потриманих автомобілів в залежності від типу транспортного засобу, року випуску, обладнання та пробігу на ринку, тобто, в цьому випадку вказує ціну на внутрішньому ринку країни - експортера, тоді як згідно з пунктом 3 частини 3 статті 64 Митного кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі ціни товарів на внутрішньому ринку країни - експортера.

112. Також, слід зазначити, що у спірних відносинах інформація із програмного продукту Schwacke Net є висновком про якісні та вартісні характеристики товару, однак, відповідач не аргументував наявність у Schwacke відповідної ліцензії на право здійснення оціночної діяльності із визначення вартості транспортних засобів.

113. Крім того, слід зазначити про те, що ухвалою суду від 30.09.2019 року у відповідача було витребувано належним чином завірені копії таких документів:

- переклад поданого разом із відзивом документу "Schwacke-Code 10407158";

- відомості про використану при прийнятті оскаржуваного рішення інформацію з довідкового ресурсу www.schwackenet.de та її переклад (у випадку, якщо інформація складена іноземною мовою) щодо автомобіля з кузовом НОМЕР_7.

114. 16.10.2019 року на виконання вимог ухвали суду від 30.09.2019 року відповідачем було надано переклад поданого разом з відзивом документу "Schwacke-Code 10407158", який зроблено із застосуванням інформаційного ресурсу Google - перекладач, через відсутність коштів на рахунках Дніпропетровської митниці ДФС для сплати послуг перекладача. Відповідач зазначив про те, що саме ці відомості й були використані відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.

115. Проте, відповідачем офіційного перекладу зазначеного документу відповідачем надано не було, тому вказаний переклад документу "Schwacke-Code 10407158", не може слугувати належним та допустимим доказам по справі, в розумінні положень КАС України, що свідчить про не доведення правомірності прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товару від 20.03.2019 року №UA110150/2019/200064/1.

116. Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості транспортного засобу є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі відомостей про ціну товару з програмного продукту Schwacke Net є неналежними.

117. Документів, які б підтверджували визначену відповідачем за резервним методом вартість товару, митним органом до суду надано не було.

118. Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною визначеною декларантом відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

119. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення №UA110150/2019/200064/1 від 20.03.2019 року, є доведеними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

120. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

121. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

122. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

123. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

124. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

125. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" №30985/96).

126. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

127. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

128. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

129. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості товару від 20.03.2019 року №UA110150/2019/200064/1.

130. Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС підлягають задоволенню і визнанню протиправним та скасуванню рішення Дніпропетровської митниці ДФС №UA110150/2019/200064/1 від 20.03.2019 року про коригування митної вартості товарів.

131. Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

132. Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

133. Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви позивача, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 768,40 гривень.

134. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

135. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення №UA110150/2019/200064/1 від 20.03.2019 року - задовольнити.

136. Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС №UA110150/2019/200064/1 від 20.03.2019 року про коригування митної вартості товарів.

137. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768,40 гривень.

138. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_6 ).

139. Відповідач: Дніпропетровська митниця ДФС (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 39421732).

140. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

141. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

142. Повний текст рішення складено 30.10.2019 року.

Суддя В.В Ільков