Ухвала суду № 85350368, 31.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

31 жовтня 2019 року Справа 160/10693/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., перевіривши матеріали заяви Офісу великих платників податків Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Август Пром» про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2019 року об 11:30 Офіс великих платників податків Державної податкової служби звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Август Пром» з вимогами: підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Август Пром».

Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, що повинно також бути застосовано і до статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо: підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Перевіривши заяву щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків на відповідність вимогам статті 160-161, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що дана заява подана з порушенням вимог закону.

Згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Проте, доказів сплати судового збору заявником не надано.

Частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір”.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року - 1921,00 гривень.

За змістом вимог Офісу великих платників податків Державної податкової служби просить суд підтвердити адміністративний арешт майна платника податку, отже, судом встановлено, що предметом позову є вимоги, що містять немайновий характер.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 року № 3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, звертаючись до суду з немайновими вимогами заявник повинен був сплатити до суду судовий збір в сумі 1921,00 грн., тобто, 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заявником також зазначено, що на його думку, у розумінні ст. 183-3. Кодексу адміністративного судочинства подання визначено як форму звернення до суду органів Державної фіскальної служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень, та не є об`єктом справляння судового збору.

У розумінні приписів ст. 8 Закону України “Про судовий збір” відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Вирішуючи подане клопотання суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки наведені доводи заявника не є встановленими законом підставами для відстрочення сплати судового збору.

Суд звертає увагу на те, що ст. 183-3, на яку посилається заявник в якості підстави для звільнення від сплати судового збору, в загалі відсутня в Кодексі адміністративного судочинства України.

В Постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2016 року з посиланням на Постанову пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 23 січня 2015 року, зазначено, що обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати (вказана позиція підтримана Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 25 вересня 2015 року).

Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб`єкт владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для відстрочення або звільнення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від сплати судового збору за звернення із даною заявою.

Таким чином, Офісу великих платників податків Державної податкової служби слід сплатити та надати до суду доказ сплати судового збору із заявлених ним немайнових вимог, у розмірі 1921,00 грн., сплаченого на реквізити: (отримувач коштів – УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, банк одержувача – Казначейство України (ЕАП) , код отримувача 37989253, Рахунок отримувача 34316206084014, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету – 22030101).

Згідно п.2 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються, зокрема повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу); офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Проте, у позовній заяві не зазначено відомості про наявність електронної пошти чи номера телефону відповідача.

Крім того, згідно ч.2 ст.161 КАС України, суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

У супереч зазначеному, заявником не надано доказів надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-161, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Офісу великих платників податків Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю “Август Пром” про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків - залишити без руху.

Заявнику надати строк для усунення недоліків подання до 11 год. 00 хв. 01 листопада 2019 р., шляхом надання до суду:

- оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1921,00 грн.;

- надати докази надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, копії заяви та доданих до неї документів;

- повідомити про наявність у відповідача електронної адреси або інших засобів зв`язку.

Роз`яснити заявнику, що невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до нього документів.

Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) відповідно до ст.256 КАС України.

Суддя Н.В. Турлакова