Рішення № 85350339, 29.10.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2164/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Журомській І.М.,

за участі представника позивача Драюка М.С.,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Панхім» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта-Панхім» (далі – ТзОВ «Нафта-Панхім», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007411405 від 02.07.2019 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 9525270,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами фактичної перевірки діяльності ТзОВ «Нафта-Панхім» відповідачем складено акт перевірки від 15.05.2019 № 03/40-03/34051917, яким встановлено порушення товариством норм пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі – Закон №265/95-ВР). На підставі акту перевірки відповідачем 02.07.2019 прийнято податкове повідомлення-рішення №0007411405, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 9525270,40 грн. Позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки про порушення платником податків ведення обліку товарних запасів у місці їх реалізації на підставі не пред`явлення платником податків журналу обліку надходження нафтопродуктів (за формою 6-НП), є помилковими та не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому у вимозі про надання документів не зазначено журналу обліку надходження нафтопродуктів за формою 6-НП, відтак його не пред`явлення платником податків під час фактичної перевірки не може вважатись порушенням ведення обліку товарних запасів у місці їх реалізації.

Притягнення позивача до відповідальності на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР за порушення порядку ведення обліку товарних запасів є безпідставним, акт фактичної перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не містить доказів порушення платником податків вимог діючого законодавства, а сама фактична перевірка є незаконною, оскільки не надано будь-яких доказів наявності підстав для проведення перевірки позивача, що визначені статтею 80 ПК України. Також, в наказі про проведення фактичної перевірки не вказаний період діяльності, який буде перевірятися. Товариство зазначає, що в наказі про проведення фактичної перевірки та у вступній частині акту фактичної перевірки вказано, що була проведена фактична перевірка господарської одиниці позивача «нафтобаза», за адресою с. Рованці, вул.Промислова,17. Між тим, згідно третього розділу акту фактичної перевірки «Результати перевірки», перевіркою встановлено, що вказана господарська одиниця «нафтобаза» належить іншому суб`єкту господарювання, який там зберігає, зокрема, нафтопродукти позивача на підставі договору зберігання. Отже, фактична перевірка господарської одиниці позивача проведена не була, в зв`язку з чим безпідставним є складання акту фактичної перевірки позивача та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов поданий до суду 05.08.2019 вимог товариства не визнав та просив відмовити у їх задоволенні з тих підстав, що фактичною перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Нафта-Панхім» вимог пункту12 статті 3 Закону №265/95-ВР. Вказане порушення полягає в тому, що товариством не забезпечено належне ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації.

В ході перевірки встановлено, що пальне, яке належить ТзОВ «Нафта-Панхім», зберігається за адресою Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 17 у сталевому вертикальному резервуарі (ємність 400 м куб), де зберігачем виступає ТзОВ «Компанія Панхім». В ході перевірки було вручено вимогу щодо проведення інвентаризації та надання первинних документів на товар, журналу надходження пального, інформації про надходження та залишки пального згідно даних бухгалтерського обліку. За результатами інвентаризації складено акти інвентаризації залишків пального за формою №24-НП та №30-НП, в яких відображено фактичні залишки пального, яке належить ТзОВ «Нафта-Панхім». В ході проведення інвентаризації залишків пального встановлено, що у ТзОВ «Компанія Панхім» знаходиться 205286 л дизельного палива Євро5-ВО, яке належить ТзОВ «Нафта-Панхім». Оскільки посадовими особами ТзОВ «Нафта-Панхім» не було надано ціну реалізації дизельного пального станом на 24.05.2019, реалізацію палива визначено за ціною 23,50 грн, яка відображена у видаткові накладній № НП000000077 від 23.05.2019 на реалізацію дизельного палива Євро5-ВО в кількості 2162 літрів за ціною 23,20 грн на суму 50158,40 грн.

В ході проведення перевірки встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: не пред`явлено журнал обліку надходжень нафтопродуктів за формою 6-НП, чи порушено пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Крім того, зазначив, що контролюючим органом дотримано вимоги податкового законодавства в частині призначення фактичної перевірки відповідно до наказу №1722 від 15.05.2019, оскільки остання призначена на підставі доповідної записки №863/03-20-12-04-13 від 08.05.2019 управління податків і зборів з юридичних осіб.

У поданій до суду 03.09.2019 відповіді на відзив представник позивача зазначив, що наведені відповідачем у відзиві заперечення необґрунтовані та безпідставні, а тому підлягають відхиленню з приводу наступного. Податковим органом не доведено, що саме доповідна записка №863/03-20-12-04-13 від 08.05.2019 та наявна в ній інформація слугували підставою для прийняття спірного наказу. При тому у спірному наказі відсутнє посилання на вищевказану доповідну записку. Ні в доповідній записці, ні у відзиві відповідача не наведено обставин, які є підставою для призначення фактичної перевірки згідно підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі – ПК України), який зазначений в якості підстави призначення фактичної перевірки у спірному наказі та направленнях. Відповідач в акті фактичної перевірки та у відзиві на позов не обґрунтував, яким чином не пред`явлення платником податків журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою 6-НП свідчить про порушення платником податків обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

В запереченні від 05.09.2019 відповідач посилається на те, що не погоджується з відповіддю на відзив та позовом товариства, вважає їх безпідставними, посилаючись на обставини, тотожні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Протокольною ухвалою суду від 25.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог товариства з підстав, викладених у відзиві, запереченнях, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про заміну відповідача Головне управління ДФС у Волинській області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Волинській області.

Представник позивача не заперечив проти заявленого клопотання.

Ухвалою суду від 29.10.2019 було клопотання представника відповідача було задоволено та замінено відповідача Головне управління ДФС у Волинській області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Волинській області.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 15.05.2019 №1722 та направлень від 15.05.2019 №№256, 257, виданих ГУ ДФС у Волинській області, відповідачем в період з 15.05.2019 по 24.05.2019 проведено фактичну перевірку нафтобази ТзОВ «Нафта-Панхім», яка розташована за адресою: Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 17, за результатами якої складено акт перевірки від 24.05.2019 №03/40-03.

Згідно з висновками акту перевірки від 24.05.2019 №03/40-03 позивачем, зокрема, порушено вимоги пункту 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР - не забезпечено належне ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації - порушення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації в кількості 205286 л дизельного пального марки Євро5-ВО на загальну суму 4762635,20 грн (23,20 грн/л).

На підставі акту фактичної перевірки від 24.05.2019 №03/40-03 ГУ ДФС у Волинській області 02.07.2019 прийнято податкове повідомлення-рішення №0007411405, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 9525270,40 грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

У статті 2 Закону №265/95-ВР наведені такі терміни:

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Згідно із пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно зі статтею 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, з вищенаведених норм Закону №265/95-ВР слідує, що дія вказаного Закону поширюється на суб`єктів господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій при здійсненні таких операцій в готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), і відповідальність за порушення вимог даного Закону покладається саме на таких суб`єктів господарювання.

Як слідує з акту фактичної перевірки, в ході її проведення встановлено, що пальне, яке належить ТзОВ «Нафта-Панхім», зберігається за адресою Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 17. Паливо зберігається у сталевому вертикальному резервуарі (ємність 400 м куб). У вказаному резервуарі зберігається пальне відповідно до договору зберігання від 02.01.2019 №1, де зберігачем виступає ТзОВ «Компанія Панхім».

На підставі підпункту 20.1.9 підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України працівниками ГУ ДФС у Волинській області було вручено лист-вимогу щодо проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей та надання первинних документів на товар, журналу надходження пального, інформації про надходження та залишки пального згідно даних бухгалтерського обліку.

24.05.2019 було проведено інвентаризацію фактичних залишків пального у присутності працівників ГУ ДФС у Волинській області. За результатами інвентаризації ТзОВ «Нафта-Панхім» складено акти інвентаризації залишків пального за формою №24-НП та №30-НП, в яких відображено фактичні залишки пального, що належать ТзОВ «Нафта-Панхім». В ході проведення інвентаризації залишків пального встановлено, що у ТзОВ «Компанія Панхім» знаходиться 205286 л (170901 кг) дизельного палива Євро5-ВО, яке належить ТзОВ «Нафта-Панхім». Розбіжності між даними бухгалтерського обліку та фактичними даними залишків дизельного палива не встановлено. Оскільки посадовими особами не було надано ціну реалізації дизельного палива станом на 24.05.2019, реалізацію палива визначено за ціною 23,20 грн, яка відображена у видатковій накладній на реалізацію дизельного палива Євро5-ВО в кількості 2162 літрів за ціною 23,20 грн, видаткова накладна №НП000000077 від 23.05.2019 покупець ФГ «Міжгір`я».

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: не пред`явлено журнал обліку надходжень нафтопродуктів (за формою 6-НП), чим порушено пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Суд вважає, що висновки акта фактичної перевірки ТзОВ «НАФТА-ПАНХІМ» не ґрунтуються на вимогах Закону №265/95-ВР та спростовуються наступним.

З матеріалів справи вбачається, що 02.01.2019 між ТзОВ «Компанія Панхім» як зберігачем та ТзОВ «Нафта-Панхім» як поклажодавцем укладено договір зберігання №1, відповідно до умов якого зберігач зобов`язується зберігати нафтопродукти, в подальшому іменовані – майно, передане йому поклажодавцем, і повернути це майно в цілості на умовах, визначених даним договором. Майно, що передається зберігачу, є власністю поклажодавця і вважається переданим на зберігання з моменту підписання акту приймання-передачі майна або прихідно-розхідної накладної.

Станом на 24.05.2019 на зберіганні у ТзОВ «Компанія Панхім» знаходилось належне позивачу дизельне пальне Євро5-ВО в кількості 170901 кг, що підтверджено актом інвентаризації, що проведена в ході фактичної перевірки.

Водночас, як свідчать матеріали справи, ТзОВ «НАФТА-ПАНХІМ» здійснювало реалізацію дизельного пального суб`єктам господарювання – юридичним особам та фізичним-особам підприємцям оптом з видачею акцизних накладних, про що свідчить видаткова накладна №НП000000077 від 23.05.2019, яка зазначена відповідачем в акті перевірки.

Факт здійснення позивачем оптової торгівлі нафтопродуктами не заперечувався представником відповідача в судовому засіданні.

Отже, матеріалами справи підтверджується та обставина, що ТзОВ «Нафта-Панхім» здійснює оптову торгівлю нафтопродуктами та не проводить розрахункові операції за місцем реалізації товару, що в свою чергу вимагає застосування реєстратора розрахункових операцій, відтак вимоги Закону №265/95-ВР на позивача не поширюються.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на ту обставину, що відповідач здійснює безготівкові розрахунки, а тому повинен дотримуватись вимог Закону №265/95-ВР.

В даному випадку безготівкові розрахунки оптові покупці нафтопродуктів проводять шляхом здійснення банківського переказу, а не шляхом проведення через реєстратор розрахункових операцій платежу за нафтопродукти з безготівковій формі із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо, як, наприклад, на автозаправних станціях.

З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності суд дійшов висновку, що викладені в акті фактичної перевірки порушення ТзОВ «Нафта-Панхім» вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР не знайшли свого підтвердження, а тому застосування до позивача штрафних санкцій на підставі статті 20 даного Закону є безпідставним.

Що стосується доводів позивача про незаконність проведеної перевірки, то суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, підставою для проведення фактичної перевірки ТзОВ «Нафта-Панхім» став наказ ГУ ДФС у Волинській області від 15.05.2019 №1722, яким з посиланням на п.п.20.1.10, 20.1.11 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, Закони України «Про державне регулювання виробництва і обіг спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», постанову Кабінету Міністрів України «Про порядок електронного адміністрування реалізації пального», з метою перевірки дотримання законодавства щодо обігу пального, алкогольних напоїв і тютюнових виробів призначено проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання ТзОВ «Нафта-Панхім», назва господарської одиниці: «нафтобаза», адреса господарської одиниці: Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 17.

Підставою для призначення фактичної перевірки, як зазначив відповідач, слугувала доповідна записка управління податків і зборів з юридичних осіб №863/03-20-12-04-13 від 08.05.2019, адресована начальнику ГУ ДФС у Волинській області, в якій наведено аналіз низького рівня декларування платниками, що здійснюють оптову торгівлю твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, так званої групи «Панхім», в тому числі і ТзОВ «Нафта-Панхім».

Види перевірок, порядок їх призначення та проведення регламентовані Главою 8. «Перевірки» ПК України.

Згідно з частиною першою статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

В силу вимог підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 73 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Отже, наведений у підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 73 ПК України перелік питань, що перевіряється в ході фактичної перевірки, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, нормами ПК України не передбачено, що в ході фактичної перевірки здійснюється перевірка дотримання вимог законодавства щодо обігу пального, яке реалізується оптом.

Наведена у доповідній записці №863/03-20-12-04-13 від 08.05.2019 податкова інформація щодо мінімізації сплати податків суб`єктами господарювання, які здійснюють оптову торгівлю нафтопродуктами, могла слугувати підставою для проведення документальної перевірки, предметом якої згідно з підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Крім того, як свідчать матеріали справи, за адресою проведення фактичної перевірки: Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 17, ТзОВ «Нафта-Панхім» володіє на правах орендаря частиною приміщення (кабінетом), що підтверджується договором оренди №6 від 28.09.2019 між ТзОВ «Панхім-Інвест» (орендодавець) та ТзОВ «Нафта-Панхім» (орендар).

Отже, в наказі про проведення фактичної перевірки визначене місце розташування господарської одиниці «нафтобази», яка не належить ТзОВ «Нафта-Панхім» на праві власності чи на праві користування.

Доказів провадження позивачем господарської діяльності за місцем розташування вказаного об`єкта нерухомості відповідач суду не надав.

З врахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що фактична перевірка ТзОВ «Нафта-Панхім» проведена за відсутності на те законодавчо визначених підстав, у наказі на перевірку зазначено господарську одиницю, яка не є місцем провадження діяльності позивача, відтак фактична перевірка ТзОВ «Нафта-Панхім» є незаконною.

Частинами першою та другою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач – ГУ ДПС у Волинській області як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте законно, обґрунтовано, добросовісно, пропорційно, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для його прийняття.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 02.07.2019 № 0007411405 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області на користь ТзОВ «Нафта-Панхім» слід стягнути судовий збір в сумі 19210,00 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення від 11.07.2019 №925.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Панхім» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 02 липня 2019 року №0007411405.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39400859) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Панхім» (45606, Волинська область, Луцький район, село Рованці, вулиця Промислова, будинок 17, ідентифікаційний код юридичної особи 34051917) судові витрати у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер

Повний текст судового рішення складено 01 листопада 2019 року.