Ухвала суду № 85350313, 01.11.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

01 листопада 2019 року ЛуцькСправа № 140/3007/19 Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, у якому просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати державної (основної) пенсії, додаткової пенсії та підвищення до пенсії, передбачених статтями 54, 50, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та з 17 липня 2018 року по даний час; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести перерахунок та виплату державної (основної) пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як інваліду 1-ої групи внаслідок захворювання, щодо якого встановлений причинний зв`язок з Чорнобильською катастрофою, відповідно до вимог статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі не нижче десяти мінімальних пенсій за віком за період з 01 січня 2014 року по 04 червня 2014 року, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як інваліду 1-ої групи внаслідок захворювання, щодо якого встановлений причинний зв`язок з Чорнобильською катастрофою, відповідно до вимог статті 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2014 року по 04 червня 2014 року, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до статті 39 вказаного Закону в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язати провести з 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

28 жовтня 2019 року відповідач, разом з відзивом подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями касаційної інстанції у справах №510/1286/16-а та №240/4937/18. Клопотання мотивоване тим, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебувають адміністративні справи: №510/1286/16-а, предметом розгляду якої є питання строків звернення до суду у спорах стосовно соціального захисту (справа про перерахунок пенсії органом Пенсійного фонду України), а також №240/4937/18, предметом спору у якій є нарахування та виплата з 17 липня 2018 року підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, в розмірі визначеному частиною другою статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Згідно із пунктом 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Судом встановлено, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2019 року в справі №240/4937/18 відкрито апеляційне провадження в адміністративній зразковій справі за позовом ОСОБА_3 до Овруцького об`єднаного Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, що є серед іншого предметом судового розгляду й даної адміністративної справи №140/3007/19.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 26 червня 2019 року у справі №510/1286/16-а дійшла висновку про обґрунтованість позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо існування виключної правової проблеми, яка полягає у необхідності формування відповідних правових позицій, для чого потрібно надати відповіді на такі питання:

1. Чи можуть судами застосовуватися у спорах стосовно соціального захисту (для обмеження розміру належних особі сум соціальних виплат) шестимісячні строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС України (стаття 99 у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та статті 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), якщо предметом спору є неотримання особою регулярних (щомісячних тощо) соціальних виплат, які суб`єкт владних повноважень з власної вини не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі?

2. Чи можуть суди застосовувати строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС України (стаття 99 у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та статті 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), для фактичного встановлення строкових меж (може граничних меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду?

3. Чи може бути факт нездійснення перевірки особою, якій державою призначено пенсію або інші постійні соціальні виплати, правильності нарахування уповноваженими суб`єктами владних повноважень конкретних сум таких виплат або невчасне звернення з відповідним позовом до адміністративного суду підставою для судового захисту її прав лише у межах останніх шести місяців, що передують даті звернення до суду?

4. Чи можуть суди не застосовувати відповідний процесуальний строк, а відповідно до частини шостої статті 7 КАС використовувати як аналогію закону до всіх зазначених вище спорів положення частини другої статті 87 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення”; статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та статей 51, 55 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а деяких інших осіб”, в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком?

З огляду на предмет позову, а також враховуючи порушене відповідачем у відзиві на позов питання застосування процесуального строку на звернення до суду в даній адміністративній справі, встановлення початку перебігу такого строку, його застосування щодо кожної з позовних вимог є важливим в світлі як об`єктивного вирішення спору по суті, так і вирішення питання про доступ особи до правосуддя.

Враховуючи наведене, а також з огляду на поєднання в адміністративній справі №140/3007/19 обставин, що є предметами дослідження двох адміністративних справ, які перебувають на розгляді Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про зупинення провадження у справі підлягає задоволенню.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 236, статтею 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задовольнити.

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії зупинити до набрання законної сили судовими рішеннями Великої Палати Верховного Суду в адміністративних справах №510/1286/16-а та №240/4937/18.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня підписання ухвали суддею до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк