Ухвала суду № 85350311, 28.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 жовтня 2019 року Справа №160/3001/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою щодо невиконання рішення суду від 20.05.2019 року у справі №160/3001/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, в якій позивач просить:

- постановити окрему ухвалу, якою визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у невиконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі №160/3001/19 в частині відновлення виплати ОСОБА_1 призначеної пенсії за віком з 01.02.2019 року та виплати заборгованості за період з 01.05.2018 року по 30.09.2018 року, з 01.12.2018 року по 30.01.2019 року включно з дати набрання рішенням суду законної сили 20 червня 2019 року.

В обґрунтування заяви вказано, що рішенням Дніпропетровського адміністративного суду від 20.05.2019 року, яке набрало законної сили 20.06.2019 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити заборгованість за період з 01.05.2018 року по 30.09.2018 року, з 01.12.2018 року по 30.01.2019 року включно. Станом на момент подачі даної заяви судове рішення не виконано, про причини не поновлення виплати пенсії з 01 лютого 2019 року і заборгованості у розмірі 149 511,60 грн. не повідомлено.

Ухвалою суду від 21.10.2019 року заяву ОСОБА_1 призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 28.10.2019 року без виклику учасників справи.

28 жовтня 2019 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив, в якому повідомлено, що на виконання рішення суду від 20.05.2019 року відповідачем добровільно проведено виплати пенсії позивачу з 01.02.2019 року та нараховано борг за період з 01.05.2018 року по 30.09.2018 року та з 01.12.2018 року по 30.01.2019 року у сумі 159 036,85 грн. Пенсія за травень 2018 року у сумі 9842,76 грн. була виплачена позивачу у жовтні 2019 року в межах негайного виконання рішення суду. Щодо нарахованої та невиплаченої пенсії у сумі 149 194,09 грн. відповідач стверджує, що її виплата повинна здійснюватись на умовах окремого порядку.

Дослідивши матеріали справи та розглянувши заяву про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду, суд встановив наступне.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 в період з 01.05.2018 року по 30.09.2018 року, з 01.12.2018 року по 30.01.2019 року та не нарахування та виплати починаючи з 01.02.2019 року. Скасовано розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.07.2018 року «Про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 до з`ясування на підставі рішення комісії УСЗН від 12.07.2018 року № 28» та від 26.11.2018 року «Про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із скасуванням довідки № 1241012769 від 29.07.2016 року на підставі листа УСЗН від 23.11.2018 року № 590/03-05/25». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) призначеної пенсії за віком з 01.02.2019 року та виплатити заборгованість за період з 01.05.2018 року по 30.09.2018 року, з 01.12.2018 року по 30.01.2019 року включно. Звернуто до негайного виконання рішення суду в межах присудження суми пенсії за один місяць, відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказане судове рішення набрало законної сили 20.06.2019 року.

Виконавчі листи по справі №160/3001/19 видано 04 вересня 2019 року.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ВП №59964663 від 05.09.2019 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №160/3001/19, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом від 04.09.2019 року.

Станом на теперішній час докази про закінчення виконавчого провадження ВП №59964663 в матеріалах справи відсутні.

Як вказує позивач у заяві та підтверджує відповідач, у жовтні 2019 року ОСОБА_1 була виплачена пенсія за травень 2018 року у сумі 9842,76 грн.

На цей час рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 року не виконано в частині виплати нарахованої, але не виплаченої пенсії, за період з 01.05.2018 року по 30.09.2018 року, з 01.12.2018 року по 30.01.2019 року у розмірі 149 194,09 грн.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно з частинами 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Як передбачено частиною 6 статті 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого визначено у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

Суд зауважує, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Судом встановлено, що відповідачем здійснюються поступові дії, націлені на виконання рішення суду у цій справі в повному обсязі, зокрема, проведено виплату пенсії в межах негайного виконання рішення суду, здійснено перерахунок пенсії, що підтверджується відповідним розрахунком, а проведення відповідних виплат має бути здійснено за рахунок коштів спеціально призначених для даних цілей.

Отже, доводи стосовно невиконання судового рішення відповідачем спростовуються наданими письмовими доказами, що підтверджують часткове виконання рішення суду.

Крім того, суд зазначає, що за змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження, що полягає у сукупності дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню, крім іншого, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Учасниками справи не надано доказів закінчення виконавчого провадження.

Тобто, станом на теперішній час є підстави вважати, що примусове виконання рішення суду по даній справі триває.

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави для задоволення заяви позивача, поданої в порядку статті 383 КАС України.

Керуючись статтями 243, 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева