Вирок № 85349133, 31.10.2019, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/9221/19

Провадження № 1-кп/727/383/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2019 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі: Головуючого судді: Слободян Г.М.

за участю секретаря судових засідань Ільчука М.В.

за участю учасників судового провадження:

- прокурора Цимбал Х.Ю.

- потерпілого ОСОБА_1

- обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Шевченківського районного суду м. Чернівці справу за кримінальним провадженням за №12019260040001420 від 28.06.2019року та № 12019260040001476 від 05.07. 2019 року, об`єднаних ухвалою суду від 02.10. 2019 року відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці, тимчасово проживаючого без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, неодруженого, зі не повною середньою освітою, раніше неодноразово судимого, зокрема, за останніми вироками суду: від 10.10.2014 Садгірським районним судом м. Чернівці за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, на основі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки.; - 10.12.2014 Шевченківським районним судом м. Чернівці за ч. 1 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, до призначеного покарання приєднати частину покарання по вироку Садгірського районного суду м. Чернівці від 10.10.2014р.; - 18.08.2015 Апеляційним судом Чернівецької області за ч. 2 ст. 185, ст. 395, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць, - 19.08. 2019 року Шевченківським районним судом м. Чернівці за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту строком на 6 місяців, - обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, - ВСТАНОВИВ:

Судом визнано, що обвинувачений ОСОБА_2 27.06.2019 року, в період часу з 09:30 год. по 10:25 год., перебуваючи в приміщенні обласного протитуберкульозного диспансеру, розташованого по вул. 28 Червня, 52 в м. Чернівці, переслідуючи корисливу мету спрямовану на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, повторно, протиправно, скориставшись відсутністю уваги сторонніх осіб, шляхом вільного доступу із підвального приміщення гардеробу викрав велосипед марки «STIVENS», вартістю 25000 гривень, належного потерпілому ОСОБА_1 із яким, з місця вчинення злочину пішов, а викраденим майном розпорядилася на власний розсуд, чим своїми умисними діями спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 25000 гривень. Продовжуючи свою злочинну діяльність, обвинувачений ОСОБА_2 , 04.07.2019 року, в період часу близько з 11:10 год. по 11:25 год., знаходячись в магазині «Watsons», що по вул. Н. Сотня , 1-А м. Чернівці, переслідуючи корисливу мету спрямовану на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, повторно, протиправно, скориставшись відсутністю уваги сторонніх осіб, шляхом вільного доступу із прилавка вказаного магазину викрав два креми: Revitalift филлер ніч та Revitalift филлер день ,загальною вартістю 471.58 грн., які поклав до кишені куртки і вийшов з магазину, після чого викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим своїми умисними діями спричинив потерпілій стороні, матеріальну шкоду на загальну суму 471.58 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 визнав свою вину у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 185 КК України в повному обсязі, визнав цивільний позов наданий потерпілим ОСОБА_1 та надав суду, в порядку вимог ст. 351 КПК України, показання про те, що дійсно він 27.06. 2019 року вранці, біля 09 години проходив вулицею 28 Червня м. Чернівці і зайшов на територію обласного протитуберкульозного диспансеру, де зайшов в приміщення і побачив, що гардероб відчинений, він спустився вниз сходами і зайшов до гардеробного приміщення, де були шафи і там побачив велосипед марки «STIVENS», який виніс з приміщення на вулицю і який покатив до виходу з території диспансеру, коли його на виході побачили двоє жінок запитали хто він і що робить на території диспансеру, на що він їм відповів що приходив до знайомого і забрав в нього свій велосипед, після чого вийшов на дорогу та поїхав на велосипеді до вул. Заньковецької м. Чернівці, де невідомим особам продав велосипед за 400 грн., гроші витратив на продукти харчування. Не заперечував в показах і вчинення ним крадіжки 04.07. 2019 року в період часу біля 11 години, з магазину «Watsons», що по вул.. Н Сотні м. Чернівці двох коробок дорогого крему для обличчя, які він взяв з прилавку в момент коли за ним ніхто з сторонніх осіб і продавців не спостерігав, які поклав до кишені куртки і вийшов з магазину та у подальшому біля ринку по вул.. Червоноармійській м. Чернівці продав не знайомим йому особам за 100-200 грн., які також витратив на власні потреби. В скоєному щиро розкаявся, пояснив, що під час досудового розслідування, він сприяв в розкритті злочинів; заявлений до нього потерпілим ОСОБА_1 цивільний позов він підтримує в повному обсязі; повністю погодився з запропонованим йому покаранням прокурором.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 27.06. 2019 року біля 09-15 - 10.00 годин, йому співробітниця обласного протитуберкульозного диспансеру повідомила, що бачила чоловіка який виніс велосипед схожий на його з приміщення диспансеру та коли він спустився до гардеробного приміщення, де попередньо залишив свій велосипед марки Стівенс, виявив його відсутність, після чого зателефонував в органи поліції на лінію 102 і повідомив про крадіжку. Зазначив, що велосипед йому повернуто не було; в засіданні цивільний позов підтримав в повному обсязі; просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 25000 грн. вартості велосипеду; покарання просив останньому призначити на розсуд суду.

Потерпіла, представник магазину «Watsons» - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про день, час і місце розгляду справи, в наданій суду телефонограмі відмовилася від явки в засідання.

У відповідності до ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.

Суд, заслухавши думку прокурора та думку обвинуваченого, дійшов висновку, що судовий розгляд кримінального провадження, можливо провести без участі представника потерпілої сторони магазину «Watsons» - ОСОБА_3

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 не оспорював фактичних обставин справи, повністю визнав свою вину у вчинених злочинах, щиро розкаявся і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст і правові наслідки застосування ст. 349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів у справі, окрім тих документів, що характеризують особу обвинуваченого.

В судовому засіданні обвинуваченому ОСОБА_2 було роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349, ч. 1 ст. 337 КПК України, а також його право на захист; останній наполіг на захисті своїх інтересів в суді самостійно.

Суд, дії ОСОБА_2 вірно кваліфікує за ст. 185 ч.2 КК України, так як в судовому засіданні з достовірністю установлено, що обвинувачений вчинив крадіжки - таємне викрадення чужого майна, за кваліфікуючою ознакою повторно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд враховує, у відповідності до вимог ст. 65 ч.3 КК України ступінь тяжкості вчиненого, особу винного та обставини, що обтяжують і пом`якшують його покарання.

Згідно ст. 12 ч 3 КК України, вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення відноситься до, категорії злочинів середньої тяжкості.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 судом не встановлено. Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття і активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення. Встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_2 визнав в повному обсязі цивільний позов потерпілого, цивільного позивача ОСОБА_1 .

На підставі ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Дана норма закону також передбачає змагальність сторін та свободу в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При ухваленні вироку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності. Такий обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та ст.8 КПК України, якою передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення… (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54). Європейський суд з прав людини у п. 59 справи «Матточчіа проти Італії» (рішення від 25 липня 2000 року, заява №23969/94) зазначає, що пункт 3 (а) ст.6 Конвенції вказує на необхідність приділяти особливої уваги до повідомлення особи про обвинувачення; деталі злочину відіграють вирішальну роль у кримінальному процесі, тому що саме з моменту вручення обвинувального акту підозрюваний офіційно повідомляється про фактичні та юридичні підстави для його обвинувачення (рішення у справі «Камасінські проти Австрії» від 19 грудня 1989 року п.79).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд бере до уваги, що він вину за ч. 2 ст. 185 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, відповідно на обліку в психіатричній лікарні не перебуває, перебуває на обліку в обласному наркологічному диспансері, офіційно не працює, не має постійного зареєстрованого місця проживання, схильний до вчинення умисних корисливих злочинів.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» (з змінами і доповненнями), під час призначення покарання, у кожному конкретному випадку, суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, що вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, тобто, законодавцем передбачено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб вчинення) та досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 .. дані про його особу, враховуючи думку потерпілого ОСОБА_1 щодо призначення міри покарання, а також враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні корисливі злочини, офіційно не працює, не має постійного зареєстрованого місця проживання в м. Чернівцях і області, суд вважає, що перевиховання та виправлення ОСОБА_2 є не можливим без ізоляції від суспільства і останньому слід призначити покарання, достатнє й необхідне для його виправлення, попередження вчиненні ним нових кримінальних правопорушень, в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, у вигляді позбавлення волі і не вбачає підстав для застосування вимог ст.. ст. 69, 75, 76 КК України.

При призначенні покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ч. 4 ст. 70 КК України, якою передбачено, що у разі, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, то в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, так як в судовому засіданні було установлено, 19.08.2019 року ОСОБА_2 було засуджено вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту строком на шість місяців; покарання за яким ОСОБА_2 повністю не відбув.

Відносно ОСОБА_2 , судом було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого спливає 02.12. 2019 року.

Отже, суд вважає, що підстав для зміни застосованого запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 відсутні, даний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити останньому до вступу вироку в законну силу. Строк відбування покарання рахувати з 16.08. 2019 року.

Речові докази підлягають вирішенню в порядку вимог ст. 100 КПК України.

Згідно з ч.2 ст. 127 КПК України, шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

До початку судового розгляду, в рамках даного кримінального провадження потерпілим, цивільним позивачем ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , як цивільного відповідача заявлено цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої злочином, який підтримано в судовому засіданні. Обвинувачений ОСОБА_2 не заперечував проти позовних вимог; відзиву на позов, суду не надав.

Мотивуючи доводи позовних вимог, потерпілий, цивільний позивач ОСОБА_1 , просить стягнути на його користь з ОСОБА_2 завдану матеріальну шкоду у розмірі 25.000грн.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» №3 від 31.03.1989 року (із мінами і доповненнями), суд вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, має керуватися відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.

Вимогами ст. 129 КПК України, визначено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

У відповідності до вимог ст. 1166 ЦК України, майнова, шкода, завдана неправомірними, діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, з досліджених в судовому засіданні судом фактичних обставин вчинення ОСОБА_2 злочинів, в межах пред`явленого обвинувачення, встановлено, що внаслідок протиправних дій останнього потерпілому, цивільному позивачу ОСОБА_1 було завдано шкоду на загальну суму 25.000 грн. і дана сума на думку суду підлягає стягненню з ОСОБА_2 , як цивільного відповідача.

Витрати на залучення експерти відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368 - 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України і призначити йому за даною статтею покарання у вигляді одного року шести місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.4 КК України, за сукупністю злочинів, до призначеного покарання, шляхом повного складання, приєднати не відбуту частину покарання, за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.08.2019 року та остаточно до відбування призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді двох років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу, застосовану до ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою залишити обрану, до вступу вироку в законну силу.

Строк відбування покарання засудженого ОСОБА_2 обчислювати з 16 серпня 2019 року.

Речовий доказ, за постановою слідчого від 15.08.2019 року (а.с.к.п. 23) - СД-Р диск із записами відео спостереження, - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов, потерпілого, цивільного позивача ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином - задовольнити.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_3 матеріальну шкоду завдану злочином у розмірі 25.000грн.

Вирок може бути оскаржено протягом тридцяти діб з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці (в порядку п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України). Вирок суду підлягає врученню в порядку ч. 6, ч.7 ст. 376 КПК України стороні обвинувачення, стороні захисту.

Суддя Слободян Г.М.