Ухвала суду № 85348538, 30.10.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3612/15-к

Провадження № 1-кп/645/20/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року судова колегія Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

суддів – Бондарєвої І.В., Шарка О.П.,

секретар судового засідання – Романюк А.О.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Лимара В.Л.,

потерпілої – ОСОБА_1 ,

представника потерпілих – адвоката Головкова О.М.,

захисників - Дугіної Д.О., Нагорного І.В., Шевченка А.О.,

обвинувачених – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и л а:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться на розгляді вищевказане кримінальне провадження.

Відносно обвинувачених обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 01 листопада 2019 року.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, в зв`язку з чим на виконання вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, на обговорення учасників судового провадження поставлено питання доцільності продовження строку тримання обвинувачених під вартою.

В судовому засіданні прокурор просив продовжити обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачені у разі скасування або зміні запобіжного заходу можуть переховуватись від суду, про що вказує їх поведінка в суді, риторика їх виступів та заяв, крім того можуть впливати на потерпілих в даному кримінальному провадженні, що також підтверджується в судовому засіданні їх заявами; обвинувачені матимуть можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі пов`язане з незаконним обігом зброї, вибухівки, а також пов`язаних терористичною діяльністю. Також зазначав, що підозра, пред`явлена обвинуваченим, є обґрунтованою, доведена доказами, дослідженими судом. Крім того просив врахувати п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України яким визначено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини. В зв`язку з викладеним, вважав доцільним продовжити обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Представник потерпілих просив врахувати наявність продовження існування ризиків, зазначених прокурором, а також повідомив, що до нього зверталась потерпіла ОСОБА_5 , інтереси якої він представляє, яка повідомила, що під час судових засідань, а також в проміжках між ними до неї надходили погрози, а тому вважав необхідним продовжити обвинуваченим строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Потерпіла ОСОБА_1 підтримала думку прокурора та представника, наполягали на продовженні обвинуваченим строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник Нагорний І.В. вважав що не має підстав для продовження строку тримання обвинувачених під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилався прокурор нічим не підтверджені, докази, підтверджуючі провину обвинувачених відсутні. щодо погроз в сторону потерпілої, то необхідно зазначити хто саме з них їх висловлював. Обвинувачені не переховувались від суду, вони самі зацікавлені в ухваленні законного рішення по справі, всі потерпілі та свідки допитані.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 просив змінити йому, обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання, оскільки обвинувачені жодним чином не причетні до інкримінованих їм злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав заявлене клопотання обвинуваченого ОСОБА_3

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні просив змінити обвинуваченим запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки прокурором не наведені будь-які обґрунтовані факти для продовження запобіжного заходу.

Захисник Дугіна Д.О. підтримала клопотання обвинувачених, вказуючи, що клопотання сторони обвинувачення ґрунтується на припущеннях, а також ризики, вказані прокурором не доведені.

Захисник Шевченко А.О. клопотання обвинувачених підтримав, проти клопотання щодо продовження запобіжного заходу заперечував, оскільки обвинувачені мають міцні соціальні зв`язки, раніше не судимі.

Прокурор підстав для зміни запобіжних заходів обвинуваченим не вбачав.

Судова колегія, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).

При вирішенні питання щодо продовження строку запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинувачених, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Крім того, суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Також суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу обвинувачених та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання в їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останні з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих їм злочинів можуть вдатися до відповідних дій.

Матеріали кримінального провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинувачених, зокрема, незаконно впливати на потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При вирішенні поданого клопотання суд враховує не тільки положення діючого КПК України, а й практику Європейського суду з прав людини, зокрема викладену у рішеннях «Летельє проти Франції», «Мхітярян проти Російської Федерації», «Яжинський проти Польщі», «Харченко проти України», «Свершов проти України», «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» з позиції як сторони публічного обвинувачення, так і сторони захисту.

Оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, у тому числі тяжкість злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, які мають значний ступінь суспільної небезпеки, враховуючи, що обвинуваченим оголошено про підозру в скоєнні злочинів, які є найбільш небезпечними проти громадської безпеки, які створюють загальну небезпеку, пов`язані з можливістю заподіянням значної чи тяжкої шкоди життю і здоров`ю людей, власності, нормальному функціонуванню органів влади, підприємств, установ чи організацій, здатні дестабілізувати обстановку в суспільстві, викликати у людей паніку, почуття напруги і незахищеності, тощо, суд вважає, що існують ризики того, що обвинувачені можуть вчинити інше кримінальне правопорушення, а зважаючи, що на теперішній час кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, існують ризики того, що обвинувачені можуть незаконно впливати на потерпілих та свідків, а також переховуватись від суду, в зв`язку з викладеним, судова колегія вважає доведеними ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Діючий КПК України не містить визначення обґрунтованої підозри, за роз`ясненням вказаного поняття слід звернутися до практики ЄСПЛ. За загальною практикою Європейського суду з прав людини, що склалась з рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30.08.1990 року, п. 32, Series А, № 182, термін «обґрунтована підозра» у вчиненні правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У справі «Ердагоз проти Туреччини» висловлено позицію, що факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тим, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.

Окрім того, на підтвердження обґрунтованості підозри, наявні фактичні обставини кримінального провадження дають можливість об`єктивно пов`язати обвинуваченого із вчиненням кримінальних правопорушень (Рішення ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року).

Твердження обвинуваченого ОСОБА_3 в частині непричетності обвинувачених до інкримінованих їм злочинів не приймаються, оскільки на даній стадії кримінального провадження суд не наділений повноваженнями висловлювати свої висновки щодо вини або невинуватості обвинувачених.

За змістом ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, який спричинив загибель людей.

Усім трьом обвинуваченим інкримінується злочин, відповідальність за який передбачена ч. 3 ст. 258 КК України, тобто за дії, що призвели до загибелі людей, тому враховуючи встановлені судом ризики, відомості про обвинувачених, суд не вбачає правових підстав для визначення обвинуваченим застави.

При цьому, колегія судів, на виконання вимог ст. 178 КПК України, приймає до уваги дані про особу обвинувачених, а саме: їх вік, стан здоров`я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування їх під вартою; міцність їх соціальних зв`язків.

Враховуючи складність кримінального провадження, обсяг та специфіку процесуальних дій, поведінку учасників кримінального провадження, суд вважає, що на даний час відсутні підстави вважати строки тримання під вартою обвинувачених, а також строки даного судового провадження такими, що виходять за рамки розумних.

Будь-яких даних, що свідчили б про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України для застосування стосовно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою та можливості скасування раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим їх процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду. На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених без визначення розміру застави, а тому клопотання обвинувачених та захисника – адвоката Нагорного І.В. задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 369 КПК України, судова колегія -

п о с т а н о в и л а:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання - відмовити.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою - відмовити.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката Нагорного І.В. про зміну обвинуваченим запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою - відмовити.

Продовжити обвинуваченим:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 27 грудня 2019 року включно.

Копію ухвали направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» - длявідома.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 7 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 31.10.2019 року.

Головуючий суддя: О.В. Горпинич

Судді: І.В. Бондарєва

О.П. Шарко