Рішення № 85345834, 31.10.2019, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/5759/19

2/215/2828/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Коноваленка М.І.

секретар судового засідання - Пономаренко М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків,-

ВСТАНОВИВ:

02.10.2019 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про відшкодування моральної шкоди до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ПРАТ «ЦГЗК»), яким просить стягнути – 150 228,00 грн. моральної шкоди, у зв`язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності (а.с.1-10).

В обґрунтування вказує, що з 08.09.2004 р. по 13.06.2019 р., виконуючи роботу відповідно до трудового договору за спеціальність «Прохідник», з повним робочим днем, у підземних умовах, на ПРАТ «ЦГЗК», він отримав хронічні професійні захворювання: вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії локальної вібрації, синдром вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок з акроангіоспазмами та нейродистофічними проявами у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ першого-другого ступеня), остеопороз та періартроз ліктьових суглобів (ПФ першого ступеня), остеоартроз та періартроз колінних суглобів, ПФ першого ступеня, сидеросилікоз першої-другої стадії, емфізема легень першої стадії, легенева недостатність першого ступеня, які, відповідно до акту розслідування від 28.03.2019 р., виникли з вини роботодавця.

Згідно висновку МСЕК від 12.06.2019 р. вперше позивачу була встановлена 3-тя група інвалідності та 55% втрати професійної працездатності, де також зазначено, що позивач потребує санаторно-курортного лікування, забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, палицею і корсетом. Дата переогляду 01.05.2020 р.

Вважає, що йому не було забезпечено безпечних умов праці, він втратив працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Виходячи з характеру захворювань, позивач кожного дня терпить стійкий біль та обмеження рухів у попереково-крижовому відділах хребта, що посилюється при незначному фізичному навантаженні, тривалій вимушеній прозі, з іррадіацією переважно у праву ногу до коліна, тягнучий біль у руках, оніміння у руках, підвищена чутливість пальців кистей до холоду, періодичний головний біль, підвищення АТ, задишка при незначному фізичному навантаженні.

Провадження у даній справі відкрито ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.10.2019 р., в якій зазначено, що розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачу встановено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач ПрАТ «Центральний ГЗК» повідомлений про відкриття провадження та порядок розгляду справи належним чином, копія ухвали з додатками отримана 16.10.2019 р., що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.44).

22.10.2019 відповідачем подано суду відзив на позов разом з підтвердженням про направлення його копії позивачу. Представник відповідача позов не визнає в повному обсязі, у відзиві вказує, що позивач за роботу в шкідливих умовах отримував пільги та компенсації, підвищену оплату праці та додаткові відпустки. Тривалість роботи позивача в шкідливих умовах залежить від самого працівника і лише працівник несе відповідальність за наслідки свого вибору. Працюючи в шкідливих умовах, позивач сам повинен дбати про свій стан здоров`я. Крім того, позивачем не надано доказів спричинення шкоди, не обґрунтовано розмір моральної шкоди, оскільки проміжок часу між встановленням позивачеві професійного захворювання та моментом звернення до суду є мізерним і складає менш 4 місяців, просить відмовити в задоволенні позову.

Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення доказів/позову, зупинення/відновлення провадження не застосовувались.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З 08.09.2004 р. по 13.06.2019 року позивач працював на ПрАТ «ЦГЗК» прохідником з повним робочим днем (а.с.27-32).

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28.03.2019 р. (а.с.19-22), позивачу ОСОБА_1 встановлені хронічні професійні захворювання: вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії локальної вібрації, синдром вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок з акроангіоспазмами та нейродистофічними проявами у вигляді двобічного плечолопаткового пері артрозу (ПФ першого-другого ступеня), остеопороз та періартроз ліктьових суглобів (ПФ першого ступеня), остеоартроз та періартроз колінних суглобів, ПФ першого ступеня, сидеросилікоз першої-другої стадії, емфізема легень першої стадії, легенева недостатність першого ступеня Позивачу вперше встановлена 3-тя група інвалідності та 55% втрати професійної працездатності, згідно висновку МСЕК від 12.06.2019 р., де також зазначено, що позивач потребує санаторно-курортного лікування, забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, палицею і корсетом (а.с.23).

З 01.04.2001 р. набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Ст.ст.21, 28, 34 даного Закону було передбачено обов`язок Фонду по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, професійним захворюванням застрахованим та членам їх сімей.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 р. №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції вказаного Закону. Проте Конституційний Суд України вважає,що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 Цивільного кодексу України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Встановлений законодавством розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві не суперечить вимогам ст.22 Конституції України. З огляду на викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання не конституційними положень п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що при вирішенні спору по відшкодуванню моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 внаслідок отриманого ним професійного захворювання та втрати у зв`язку із цим професійної працездатності, слід застосовувати норми трудового законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.

Так, згідно зі ст.153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці, безпека технологічних процесів, стан засобів захисту, санітарно побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. На власника покладається обов`язок впровадження сучасних засобів безпеки, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України – власником проводиться відшкодування моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачу, як вказувалося раніше, згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 28.03.2019 р. (а.с.19-22), встановлені хронічні професійні захворювання. Виробничими факторами, що спричинили захворювання є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, а саме: вібрація локальна, рівень в дБ: 79, при гранично допустимому 76; маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, кг: 40, при гранично допустимій 30; робоча поза % зміни: незручна 52,8, при гранично допустимій 25; вимушена 25,7 при гранично допустимій 10; вміст пилу з вмістом кристалічного кремнію діоксину у пилу від 10% до 70 % в повітрі робочої зони в 3,2 рази перевищує ГДК.

Позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів понад 14 років.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, характер моральних страждань і наслідки, що наступили.

При встановленні розміру моральної шкоди суд враховує характер захворювання, пов`язаного з обмеженням в пересуванні та фізичними навантаженнями, фізичними і моральними стражданнями позивача у зв`язку з цим, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках.

Відповідно до наслідків що наступили, які підтверджуються висновком МСЕК, медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ“Український науково-дослідний інститут промислової медицини» (а.с.12-13), позов слід задовольнити частково та стягнути з ПРАТ на користь позивача 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, що вимагає позивач завищеною.

Підпунктами 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 та п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України встановлено, що роботодавець - податковий агент зобов`язаний з доходів, що нараховуються (виплачуються) фізичній особі (платнику), нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок коштів особи, якій виплачуються такі доходи.

Згідно із пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Таким чином стягнута моральна шкода, у зв`язку з ушкодженням здоров`я та стійкою втратою працездатності, не є об`єктом оподаткування доходу платника податку, що зазначено також в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.07.2015 р.

У відповідності зі ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути з ПрАТ на користь держави судовий збір в сумі 768,40 грн.

На підставі ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 12, 43, 49, 141, 259, 263-265, 268, 273, 174, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», ідентифікаційний код юридичної особи: 00190977; місцезнаходження: 50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , – 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. моральної шкоди без стягнення податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», ідентифікаційний код юридичної особи: 00190977; місцезнаходження: 50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг 768,40 грн. судового збору на користь держави.

Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення може бути оскаржене особами, які беруть участь у справі до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпопетровської області, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти -денний строк, з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення складено без проголошення 31 жовтня 2019 року.

Суддя: