Рішення № 85345318, 25.10.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

25.10.2019 Єдиний унікальний номер 205/6531/18

Єдиний унікальний номер судової справи: 205/6531/2018

Номер провадження: 2/205/921/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

за участю: представника позивача – ОСОБА_1 , відповідача – ОСОБА_2 , представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Друга Дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_4 (далі – Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Друга Дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що квартира АДРЕСА_1 , належала їй, ОСОБА_4 , її чоловікові, ОСОБА_5 , їхньому синові, ОСОБА_2 (далі – Відповідач), дружині відповідача, ОСОБА_6 , та онуку, ОСОБА_7 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 04.03.1999 року, виданого ВАТ ДМЗ ім. Петровського.

Позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , і після його смерті відкрилася спадщина, що складається з 1/5 частини вищевказаної квартири. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є його дружина: ОСОБА_4 , та його сини - ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .

Далі позивач зазначає, що відповідач, маючи від неї довіреність, 21.12.2002 року отримав у Другій Дніпропетровській державній нотаріальній конторі одне на двох свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого 1/5 частина спадкової квартири в рівних частках – кожному по 1/10 частині була успадкована ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Своє право на спадщину відповідач зареєстрував у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, а право на спадщину позивача не було зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, оскільки відповідач не передав позивачеві правовстановлюючий документ – свідоцтво про право на спадщину за законом для реєстрації її права власності.

29.08.2018 року позивач звернулася до Другої Дніпровської державної нотаріальної контори з проханням видати їй свідоцтво про право на спадщини за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_5 , однак, постановою державного нотаріуса від 29.08.2019 року їй було відмовлено, і зазначено, що необхідно надати оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звертається до суду та просить суд визнати за нею, ОСОБА_4 , право власності на 1/10 частину квартири АДРЕСА_1 , що складається з трьох житлових кімнат загальною площею 63,6 кв.м., на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 21.12.2002 року Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром № 2-3908.

ОСОБА_2 у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк подав відзив на позовну заяву (а.с.66-67, 133-135), в якому просив відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Друга Дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом. В обґрунтування своїх заперечень сторона відповідача посилалась на обставини відсутності спору між позивачем та відповідачем, неможливості визнання у судовому порядку право власності за позивачем через обставину набуття вже такого речового права на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, та наявний, на думку такої сторони, намір у позивача позбавити його житла після отримання документу про право на вказану спадщину, та відсутності у позивача можливості усвідомлювати наслідки своїх дії через свій похилий вік та стан здоров`я.

Представникпозивача у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк подала відповідь на відзив (а.с.79-80), в якому просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Друга Дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі по мотивам, що викладені в уточненій позовній заяві.

Відповідач та його представник просили у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Друга Дніпровська державна нотаріальна контора просить суд здійснити розгляд справи за відсутності їх представника та ухвалити рішення відповідно до діючого законодавства (а.с.47).

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 12.11.2018 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Друга Дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом. Вирішено витребувати у Другої Дніпровської державної нотаріальної контори спадкову справу, що була заведена після смерті чоловіка позивача ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.52).

Ухвалою від 14.03.2019 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Друга Дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом. Вирішено витребувати з Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області копію спадкової справи № 1617/2002, відкритої після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.92) .

Ухвалою від 02.05.2019 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Друга Дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом. Вирішено витребувати з Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області копію спадкової справи № 1617/2002, що була заведена Другою Дніпровською державною нотаріальною конторою 21.12.2002 року за р-р № 2-39086, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.104) .

Враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює рішення про задоволення позову з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло від 04.03.1999 року, виданого ВАТ ДМЗ ім. Петровського, згідно з розпорядженням № 2777-П, зареєстроване в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, про що внесено запис у реєстрову книгу № 256п за реєстровим № 22-42 (а.с.70).

Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданого 10 квітня 2001 року міським відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпропетровського обласного управління юстиції, актовий запис № 2906 (а.с.115).

Матеріалами справи підтверджено, що після смерті ОСОБА_5 Другою Дніпровською державною нотаріальною конторою 21.12.2002 року була заведена спадкова справа № 1617/2002.

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 видала нотаріально посвідчене доручення своєму синові, відповідачу по справі - ОСОБА_2 , щодо ведення справ з оформлення її спадкових прав на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 (а.с. 118, зворотній бік).

Матеріалами справи підтверджено, і сторонами визнана та обставина, що в грудні 2002 року ОСОБА_2 у вказаному органі нотаріату було особисто отримано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 . Вказаним свідоцтвом засвідчено, що спадкоємцями майна гр. ОСОБА_5 є в рівних долях кожний: дружина – ОСОБА_4 та син ОСОБА_2 . Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається у тому числі із 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с. 121).

При цьому будь-які інші спадкоємці, які б претендували на вказане спірне спадкове майно відсутні, що підтверджується відповідними матеріалами спадкової справи.

Судом встановлено, а сторонами також визнано, що після отримання оригіналу вказаного свідоцтва про право на спадщину, відповідач оригінал такого свідоцтва утримує у себе, позивачу такий правовстановлюючий документ не передавав.

Із матеріалів справи вбачається, що 29.08.2018 року позивач звернулася до Другої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті її чоловіка, однак, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що свідоцтво про право на спадщину було видана іншому спадкоємцю (а.с. 11).

Таким чином, суд доходить до висновку, що між сторонами виник спір, оскільки сторона відповідача утримуючи в себе оригінал вказаного свідоцтва про право на спадщину та правовстановлюючі документи на спірну квартиру, позбавляє позивача можливості володіти та розпоряджатись належним їй за законом спадковим майном.

Окремо зазначається, що суд, в межах розгляду даної цивільної справи, неодноразово звертався до сторін із пропозиціями мирового владнання спору, оголошуючи перерву для можливості реалізації сторонам такого права. Однак в такий спосіб даний спір вирішено не було, сторони уникали спілкування та обговорення позасудового владнання спору.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Одночасно із цим, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справі про спадкування», судам роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В даному випадку, судом встановлено, що через винесення органом нотаріату 29.08.2018 року постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а відтак у позивача існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, у зв`язку із чим такий спір підлягає розв`язанню шляхом постановлення судового рішення в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Згідно зі ст.ст.1296, 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

В даному випадку, судом встановлено, що позивач, як спадкоємець прийняв спадщину, звернувшись до органу нотаріату із відповідною заявою через свого представника, який є відповідачем по справі (а.с. 114).

Відтак, в силу вимог ст.ст. 328, 1216, 1296 ЦК України позивач, як спадкоємець, набув відповідне речове право на майно спадкодавця у вигляді 1/10 частини квартири АДРЕСА_1 .

Разом із цим, відповідач, отримавши у Другій Дніпропетровській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину у вигляді спірного спадкового майна, співвласником якого є позивач, не надав таке свідоцтво довірителю, який є позивачем по справі.

Відповідно до вимог ст. 1000 ЦПК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Згідно п.2 ч.1 ст. 1006 ЦК України після виконання доручення або в разі припинення договору доручення повірений зобов`язаний негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

В даному випадку судом встановлено, що відповідач, як повірений, після виконання ним доручення позивача щодо вчинення дій стосовно оформлення речових прав на спадкове майно на ім`я позивача та отримання особисто відповідних документів про право на спадщину у нотаріальній конторі, вказаного законодавчо закріпленого обов`язку не виконав, одержані документи довірителю не передав, про виконання доручення не прозвітував. У зв`язку із чим суд відхиляє доводи сторони відповідача із того приводу, що між сторонами відсутній предмет спору, адже під час розгляду справи по суті судом встановлена сукупність дій, які прямо та чітко вказують на обставину того, що відповідачем вчинюються дії, що унеможливлюють володіння та розпорядження позивачем таким спадковим майном.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи із концепції власності, що вбачається із змісту рішень Європейського суду з прав людини, яка поширюється на «законні сподівання» та «свідчення» (підтвердження) права власності і, враховуючи наведений підхід до захисту права власності, суд вважає, що відповідач дійсно порушив принцип обґрунтованих сподівань позивача на володіння та розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Системний аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що за правилами ст.392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено особою якщо: це право оспорюється або не визнається іншою особою (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних правовідносинах), та у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже ст.392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне у особи право власності, набуте раніш на законних підставах, тому позивачем у таких спорах є особа, яка вже є власником.

Відтак суд відхиляє доводи сторони відповідача щодо неможливості визнання у судовому порядку право власності за позивачем через обставину набуття вже такого речового права на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Адже в даному випадку, суд вимушений саме вдаватись до підтвердження права власності позивача на вказане спадкове майно у вигляді 1/10 частини квартири АДРЕСА_1 , оскільки у позивача відсутня будь-яка можливість підтвердити своє речове право на таке нерухоме майно у позасудовому порядку.

Суд не може взяти до уваги і доводи сторони відповідача щодо відсутності у позивача можливості усвідомлювати наслідки своїх дії через свій похилий вік та стан здоров`я, оскільки такі покази не підтверджуються жодним належним, достатнім та допустимим доказом по справі. Відповідно до ч.1 ст.81 Цивільного процесуального Кодексу України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З наведених норм процесуального закону вбачається, що сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, і за ОСОБА_4 слід визнати право власності на 1/10 частину квартири АДРЕСА_1 , що складається з трьох житлових кімнат загальною площею 63,6 кв.м., на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 21.12.2002 року Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром № 2-3908.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 392, 1216, 1217, 1218, 1233, 1247, 1251, 1252, 1269 ЦК України, ст. ст. 4,5, 81, 82, 90, 141, 258, 259, 263-265, 315 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Друга Дніпровська державна нотаріальна контора (місце знаходження: 49128, м. Дніпро, вул. Метробудівська, буд.1, код ЄДРПОУ 02890937), про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом – задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на 1/10 частину квартири АДРЕСА_1 , що складається з трьох житлових кімнат загальною площею 63,6 кв.м., на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 21.12.2002 року Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром № 2-3908.

3. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по справі вигляді судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан