Рішення № 85344865, 01.11.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8593/19

2/212/3159/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді – Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Деменко А.С., позивач ОСОБА_1 , відповідач Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про стягнення моральної шкоди, у зв`язку із ушкодженням здоров`я при виконання трудових обов`язків,

встановив:

04 жовтня 2019 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Карнаух Т.В., звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі ПрАТ «Суха Балка»), про стягнення моральної шкоди, у зв`язку із ушкодженням здоров`я при виконання трудових обов`язків, посилаючись на те, що ОСОБА_1 з 15.09.2005 по 12.09.2018 працював в підземних шкідливих умовах на підприємстві відповідача на різних посадах. Внаслідок праці у шкідливих умовах, він отримав професійні захворювання. Висновком МСЕК від 21.08.2019 позивачу первинно встановлено 20 % втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням – радикулопатія, з подальшим переоглядом 01.08.2020. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває помірний стійкий біль у попереково-крижовому відділі хребта, що посилюється при фізичному навантаженні, переміні положення тіла, ході, періодично з іррадіацією в ліву ногу, стійке оніміння в ній, біль в г/ступневих та променево-зап`ясткових суглобах, утруднену ходу, періодичне підвищення артеріального тиску, наслідком чого є порушення нормальних життєвих зв`язків, позбавлення можливості реалізовувати свої звички та бажання, а тривалий процес лікування хронічних професійних захворювань, позбавлення можливості вести повноцінний спосіб життя, відчуття фізичних страждань, обґрунтованих важкістю самопочуття та особливостями лікування. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 146055,00 грн., яку просив стягнути з відповідача. Крім того просив стягнути з відповідача витрати пов`язані з надання правової допомоги у розмірі 3900,00 грн.

07 жовтня 2019 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі доказами.

Відповідач скористався правом надання суду відзиву на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не доведений факт завдання йому моральної шкоди їх підприємством. Так, не було встановлено вчинення з боку відповідача будь-яких винних, неправомірних дій, що могли б призвести до виникнення у позивача професійного захворювання, отже відсутня одна з обов`язкових передумов для відшкодування моральної шкоди. Крім того, позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували факт спричинення йому моральної шкоди. Вважають, що саме позивач повинен доводити факт спричинення моральної шкоди, а також її розмір, який також вважають завищеним та таким, що не відповідає тяжкості та характеру шкоди. Вказана сума позовних вимог не відповідає вимогам розумності та справедливості.

Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 в період з 15.09.2005 по 26.01.2006 працював на шахті «Ювілейна» на посаді підземного гірника та з 26.01.2006 по 12.09.2018 на шахті «Ювілейна» на посаді підземного кріпильника. 12.09.2018 року звільнений за станом здоров`я, що перешкоджає роботі згідно п.2 ст. 40 КЗпП України ( копія трудової книжки а.с. 17-21).

27 червня 2019 року на підприємстві відповідача проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 , про що складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4, затверджений т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області В. ОСОБА_2 Професійне захворювання виникло за обставин праці в підземних умовах на шахті «Ювілейна» підземним кріпильником. Маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становила 40кг, при нормі до 30 кг; робоча поза – незручна 34,8% тривалості зміни при гранично допустимій до 25% згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 №248. (а.с. 4-5).

Відповідно до довідки МСЕК Серії 12ААА №054886 від 21.08.2019 позивачу ОСОБА_1 первинно встановлено 20% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійними захворюваннями радикулопатія з 13.08.2019 по 01.09.2020 та наступним переоглядом 01.08.2020 (а.с.6).

Суд, встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України» у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року , абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

У відповідності зі ст.ст.23,1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок отримання ним професійного захворювання.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки у судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності 20%, який встановлена не безстроково, потребу в проходженні курсів лікування у медичних закладах, а також період праці на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці 10 років 11 місяців, тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди дещо завищений, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 30 000,00 грн.

Між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Карнаух Т.В. 29.08.2019 року укладено договір про надання правової допомоги, згідно якого ОСОБА_1 надана правова допомога, яка полягає у наданні усної консультації, опрацюванні матеріалів, законодавчої бази, зборі документів, підготовки документів та позовної заяви, тощо (а.с. 34).

Згідно акту виконаних робіт відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 29.08.2019 ОСОБА_1 сплачено ОСОБА_3 винагороду в сумі 3900,00 гривень, що підтверджується актом-квитанцією №39 від 29.08.2019 (а.с.36,38).

Позивача згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 768,40 грн., та витрати пов`язані з правничою допомогою у пропорційному розмірі щодо задоволених вимог, тобто в сумі 780 гривень.

Керуючись ст. ст. 153,237-1 КЗпП України, Законом України « Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб, витрати пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 780 (сімсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судові витрати в розмірі 768,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, 5, код ЄРДПОУ 00191329.

Рішення складено та підписано 01 листопада 2019 року.

Суддя: О. Н. Борис