Рішення № 85342118, 24.10.2019, Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/3974/19

Пров. №2-о/766/477/19

24 жовтня 2019 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Ус О.В.,

секретар судового засідання Неменко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Виконавчий комітет Херсонської міської ради, Херсонська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулась до суду з заявою, в якій просила встановити факт її спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 з 1991 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування заяви зазначила, що її матір`ю є ОСОБА_3 , яка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , однак, свідоцтво про шлюб втрачено. 22 листопада 2006 року у їх шлюбі було приватизовано квартиру АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати, після смерті якої відкрилась спадщина на 1/2 частину вказаної квартири, яку заявник прийняла у спадок. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її вітчим ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Звернувшись до Другої Херсонської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, їй було відмовлено, оскільки відсутні документи, які підтверджують факт її проживання разом зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, у зв`язку з тим, що відсутнє свідоцтво про укладення шлюбу між її матір`ю та померлим. Після смерті вітчима вона займалась його похованням.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15 березня 2019 року відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи Херсонську міську раду, призначено судовий розгляд.

22 жовтня 2019 року представником заявника подано до суду додаткові письмові пояснення у справі, згідно яких вказала, що у 2011 році її синам виповнилось 23 та 22 роки, у невеликій двокімнатній квартирі мешкало четверо дорослих людей, що створювало певні незручності для спільного проживання. До того ж з 2011 року старший син ОСОБА_4 став проживати у квартирі власною сім`єю разом з дружиною, а з 2019 року також із сином. Після реєстрації права власності на 1/2 спадковолї квартири, сім`я отримала законну можливість поліпшити умови проживання, тому, з вказаного часу заявник разом з чоловіком стали мешкати у квартирі разом з вітчимом, який після смерті дружини, враховуючи похилий вік (76 років) та ускладнення стну здоров`я, потребував постійного стороннього догляду та піклування, який йому забезпечували всі члени родини. За час спільного проживання однією сім`єю було зроблено косметичний ремонт квартири, замінено всю сантехніку, встановлено євро вікна, придбані нові меблі, зокрема для вітчима нове зручне ліжко, плазмовий телевізор, пральна машина тощо.

В судовому засіданні, яке відбулось 08 липня 2019 року заявник та її представник підтримали заявлені вимоги в повному обсязі, дали пояснення аналогічні викладеним у заяві.Заявник вказала, що вона разом з вітчимом проживали однією сім`єю разом, до заміжжя. Після смерті матері у 2010 році, вітчиму було тяжко, вона переїхала до нього, доглядала його до смерті. Від своєї частки після смерті її матері він відмовився.

Представник Херсонської міської ради в судовому засіданні, яке відбулось 08 липня 2019 року при вирішенні справи заперечував проти задоволення заяви через недоведеність фактів.

Допитана в судовому засіданні, яке відбулось 08 липня 2019 року в якості свідка ОСОБА_5 суду пояснила, що заявник її подруга, знає її 25 років, знає її мати та вітчима. Їй відомо, що ОСОБА_1 проживала разом з вітчимом. Зі слів заявника їй відомо, що вітчим її усиновив, у них були гарні відносини. Після смерті матері ОСОБА_1 , вона фактично проживала разом з ОСОБА_2 , як з батьком, приблизно років 5-6, може більше. ОСОБА_2 нікого не впізнавав, був лежачим.

Допитана в судовому засіданні, яке відбулось 08 липня 2019 року в якості свідка ОСОБА_6 суду пояснила, що знає ОСОБА_1 . 25 років, навчались в одній школі. В процесі знайомства познайомилась з мамою заявника ОСОБА_7 та вітчимом. Вони проживали в одному дворі. Після смерті матері заявниці, вітчим працював, а згодом, його стан погіршився, дідусь потребував допомоги, готування їжі. Його не залишали одного, проживали разом з ним ОСОБА_8 та її чоловік, вони за ним доглядали, купували ліки, годували.

В судове засідання 24 жовтня 2019 року сторонами подані заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, заслухав пояснення сторін, допитавши свідків, встановив наступне.

ОСОБА_9 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками є ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 06.08.1967 року (арк. справи 19).

20 січня 1977 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 20.01.1977 року.

25 квітня 1987 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_9 укладено шлюб, внаслідок чого остання змінила прізвище на ОСОБА_12 , що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 25.04.1987 року (арк. справи 20).

Згідно свідоцтва про право власності виданого Фондом комунального майна м. Херсона від 22.11.2006 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної, спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Вказане також підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12883572 від 13.12.2006 року (арк. справи 21, 22).

24 січня 2011 року державним нотаріусом Другої Херсонської державної нотаріальної контори видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з 1/2 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 (арк. справи 23).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 13.06.2018 року (арк. справи 25).

За відомостями спадкової справи №314/2018 заведеної Другою Херсонською державною нотаріальною конторою до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , встановлено, що із заявою про прийняття падщини звернулась 19 червня 2018 року ОСОБА_1 (арк. справи 48).

Згідно листа Другої Херсонської державної нотаріальної контори №266/02-14 від 11.02.2019 р. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , у зв`язку з ненаданням документів, що підтверджують факт проживання разом зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (арк. справи 26).

Відповідно до листа Херсонського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області №3432/15.21-29 від 11.06.2019 р., за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян не підтверджено наявність актових записів цивільного стану про народження дітей, батьком яких є ОСОБА_2 , за період з 1970 року по 12.06.2018 року (арк. справи 57).

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, ОСОБА_2 знаходився на диспансерному обліку з діагнозом церебральний атеросклероз ІІ ст., дисцикуляторна енцефалопатія ІІ ст., симптоматична гіпертонія ІІ ст., Ризик 3. Протягом 7 років хворий проходив лікування в денному стаціонарі, амбулаторно приймав лікарські засоби. Спостерігався дільничним терапевтом. Стан хворого погіршився в зв`язку з порушенням мозкового кровообігу, консультувався у невропатолога. Потребував в постійному сторонньому догляді, який забезпечувала дочка ОСОБА_1 , яка проживала разом з батьком в квартирі протягом семи років.

Відповідно до договору-замовлення №1541 на організацію та проведення поховання, ОСОБА_1 замовила організацію та проведення похолвання померлого ОСОБА_2 .

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ч.1ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Установлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку, їх встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

Статтею 3 СК України встановлено, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Статтею 1264 ЦК України встановлено, що особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, має право на спадкування за законом як спадкоємець четвертої черги.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до роз`яснень наданих у п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права і обов`язки.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що заявник ОСОБА_1 більш ніж 5 років постійно проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю, були пов`язані з ним спільним побутом, та введенням спільного домашнього господарства по день його смерті, що підтверджено письмовими доказами та показами свідків, суд приходить до висновку, що заява обгрунтована.

За приписами ч.7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справі окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.

Рішення в повному обсязі складено 01 листопада 2019 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 7, 12, 141, 258, 259, 263, 264, 264,268, 273, 274, 279, 293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), заінтересовані особи: Виконавчий комітет Херсонської міської ради, Херсонська міська рада (ЄДРПОУ 26347681, місцезнаходження: м. Херсон, пр-т Ушакова, буд. 37) про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 не менш ніж з липня 2011 року та по день його смерті, а саме по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Судові витрати не відшкодовуються.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Херсонського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ус