Рішення № 85341272, 25.10.2019, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/379/19

2/580/280/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2019 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В. за участю секретаря - Гладкової С.В., представника позивача-відповідача Нагорного А.Є, відповідача-позивача - ОСОБА_1 , представника відповідачів-позивачів - ОСОБА_2 Г ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ПРОСТО" в особі представника - адвоката Нагорного Андрія Євгеновича до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», третя особа - ОСОБА_4 про визнання договору поруки від 14 червня 2011 року та договору про внесення змін до нього від 20 червня 2011 року недійсними угодами, про визнання угоди від 22 січня 2011 року з додатками № 1 і 2 недійсними;

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» звернулось з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з позовом про стягнення боргу. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 звернулись з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про визнання договорів недійсними.

Позовні вимоги ТОВ «АВТО ПРОСТО» мотивує тим, що 22 січня 2011 року між Позивачем та ОСОБА_4 було укладено Угоду № 345774 (далі - Угода) та підписані Додатки 1, 2, які є невід`ємними частинами Угоди, з метою отримання автомобіля марки Chevrolet AVEO базової комплектності через систему надання послуг з придбання автомобілів АвтоТак. Угода укладена в рамках створеної позивачем в Україні системи надання послуг з придбання автомобілів АвтоТак. Дана Система полягає у створенні групи покупців, які бажають придбати товар високої вартості (автомобіль), та через механізми, встановлені Угодою, забезпечують придбання кожним учасником автомобіля шляхом сплати його вартості та вартості наданих послуг щомісячними внесками протягом декількох років. При виконанні умов Угод, укладених з Учасниками в рамках системи АвтоТак, позивач надає Учасникам послуги, спрямовані на придбання ними автомобіля через систему АвтоТак. Ці послуги полягають у формуванні груп учасників, організації та створенні умов для придбання Автомобілів Учасниками, здійснення оплати постачальнику автомобілів за рахунок коштів, сплачених Учасниками, на підстав Угоди, забезпечення отримання учасником автомобіля, а також наданні інших послуг, передбачених Угодою, які забезпечують придбання автомобіля кожним Учасником системи АвтоТак, який належним чином виконує зобов`язання за Угодою.

27 травня 2011 року, на асигнаційному акті, ОСОБА_4 було надано право на отримання автомобіля CHEVROLET AVEO, проте, ОСОБА_4 скористався правом наданим йому статтею 7 Додатку № 2 до Угоди та звернувся до ТОВ “АВТО ПРОСТО“ з заявою про надання йому іншої моделі Автомобіля та просив надати йому Автомобіль Daewoo TF 690024. Дану заяву ОСОБА_4 було задоволено та надано йому Автомобіль Daewoo TF НОМЕР_1 . 25.06.2011 року ОСОБА_4 отримав Автомобіль Daewoo TF НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2011 року випуску і зареєстрував його на своє ім`я у Лебединському відділенні РЕР УДАІ УМВС України в Сумській області, свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 . Самарський A ОСОБА_7 ., відповідно до умов Угоди (ст. 5 Угоди, п.п. 2.1., 2.3., 2.5, 2.6-2.8 ст.2 Додатку № 2 до Угоди), зобов`язався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля (щомісячні Чисті внески) та вартість наданих послуг (щомісячні Внески в оплату послуг) шляхом сплати 120 щомісячних Повних внесків. До вересня 2018 року ОСОБА_4 сплачував внески передбачені Угодою, хоча і з порушеннями термінів їх сплати, а також їх розміру, а з вересня 2018 року взагалі припинив сплачувати будь-які кошти.

Станом на січень 2019 року у добровільному порядку погасити заборгованість ОСОБА_4 відмовляється, борг не погашено.

Невиконанням свого обов`язку ОСОБА_4 порушив цивільні права позивача, захист яких, відповідно до ст. 16 ЦК України здійснюється у встановленому порядку судом, а отже, сума заборгованості ОСОБА_4 за Угодою на думку позивача підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в примусовому порядку.

Зазначив розрахунок заборгованості відповідно до якого зазначено, що на виконання умов Угоди ОСОБА_4 сплачено 71,7923 % зі 100 % в оплату Чистих внесків (Вартості автомобіля) та 78 внесків з 120-ти в оплату послуг Позивача. Розмір боргу ОСОБА_4 перед Позивачем за Угодою станом на січень 2019 року складає 28,2077 % від Ціни автомобіля, актуальної у січні 2019 року, та 24 внески в оплату послуг Позивача. Відповідно до Термінології, викладеної у Додатку № 2 до Угоди: Графік внесків - загальна кількість Повних внесків, необхідна для повної оплати Автомобіля, послуг з обслуговування та адміністрування системи АвтоТак, що надаються Авто Просто, та Страхових платежів. (120 внесків).

Повний внесок - щомісячний платіж, який складається з суми Чистого внеску, щомісячного Внеску в оплату послуг та щомісячного Внеску в оплату Страхового платежу... ”

Цілий Чистий внесок, згідно Термінології, частина щомісячного Повного внеску, який використовується для оплати Автомобіля та формування Фонду для повернення коштів і, розмір якого розраховується шляхом ділення Поточної ціни Автомобіля на кількість внесків, передбачену Графіком внесків. Розмір Цілого ОСОБА_8 внеску 0,8333 % від Поточної ціни Автомобіля. Внесок в оплату послуг - частина щомісячного Повного внеску, який є оплатою послуг Авто Просто, розмір кожного з яких складає зазначений в Додатку №1 відсоток від Поточної ціни Автомобіля (0,38 % від Поточної ціни автомобіля + ПДВ); Поточна ціна автомобіля - це ціна Автомобіля, яка встановлюється виробником та/або імпортером та/або дистриб`ютором в останній робочий день кожного місяця та є основою для розрахунку розміру складових Повних внесків та інших платежів, передбачених Угодою. Як вже зазначалося, ОСОБА_4 уклав Угоду з метою придбання автомобіля Chevrolet Aveo, проте в подальшому вирішив отримати інший Автомобіль. У відповідності до положень ст. 7 Додатку № 2 до Угоди, Учасник який обрав іншу модель Автомобіля, продовжує сплачувати внески у відповідності до поточної ціни Автомобіля зазначеного в Додатку № 1, після застосування механізмів передбачених у статті 7 Додатку № 2 до Угоди. У відповідності до п. 9.1 ст. 9 Додатку № 2 до Угоди «Якщо протягом строку дії Постачальник здійснить заміну або припинить імпортувати або виробляти, або продавати марку та/або модель Автомобіля, зазначеного у Додатку № 1 до Угоди, «АВТО ПРОСТО» зобов`язується здійснити заміну шляхом застосування Поточної ціни нової марки та/або моделі для розрахунку складових Повного внеску для всіх учасників групи та така нова марка та/або модель буде передаватися Учасникам, які не отримали попередню модель/марку. Якщо Поточна ціна нової марки та/або моделі Автомобіля є щонайбільше на 10% вищою за останню відому Поточну ціну Автомобіля, нова Поточна ціна буде дійсною для розрахунку Повного внеску, який мають сплачувати всі Учасника групи». Згідно п. 9.4 Статті 9 Додатку № 2 до Угоди «3 метою виконання передбаченого цією статтею механізму різниця в Ціні Автомобілів розраховується одноразово у процентному відношенні, виходячи з Поточної ціни Автомобіля, вказаного в Додатку Ns 1 до Угоди, що діяла на момент проведення останнього Асигнаційного акту, на якому надавалось право на отримання такого Автомобіля, і з Поточної ціни нової марки та/або моделі, що діє а наступному за вказаним Актом місяці».

У червні 2012 року, Українська автомобільна корпорація повідомила ТОВ “АВТО ПРОСТО“ про те, що з червня місяця 2012 року припинено виробництво автомобілів Chevrolet Aveo та відповідно, ТОВ “АВТО ПРОСТО“ здійснило заміну автомобіля Chevrolet Aveo на автомобіль ZAZ Vida, на виконання зобов`язань взятих на себе згідно п.9.1 ст. 9 Додатку № 2 до Угоди, про що повідомило Учасника ОСОБА_4 та в подальшому для розрахунку щомісячних внесків використовувало ціну ZAZ Vida.

Ціна автомобіля Chevrolet Aveo у червні місяці 2012 року (ціна яка діяла на останньому Асигнаційному акті, коли така модель присуджувалась) становила 91920,00 грн., а автомобіля ZAZ Vida - 90880,00 грн., тому процентне співвідношення між цінами автомобілів Chevrolet Aveo та ZAZ Vida станом на червень 2012 року складало 1 %. отже, відповідно до умов Угоди, ціна перерахунку не підлягає, а Учасники які отримали попередню модель Автомобіля мають сплачувати щомісячні внески відповідно до ціни нової моделі.

В подальшому, листом за вих. № 297 від 31.10.2017 року ТОВ “СІ ЕЙ ABTOMOTIB“ повідомило ТОВ “АВТО ПРОСТО“ про припинення постачання Автомобілів ZAZ Vida, та відповідно, ТОВ “АВТО ПРОСТО“ здійснило заміну автомобіля ZAZ Vida на автомобіль RAVON Gentra, на виконання зобов`язань взятих на себе згідно п. 9.1 ст. 9 Додатку № 2 до Угоди, про що повідомило Учасника ОСОБА_4 та в подальшому для розрахунку щомісячних внесків використовувало ціну RAVON Gentra. Ціна Автомобіля ZAZ Vida у вересні 2018 року - ціна яка діяла на останньому Асигнаційному акті, коли така модель присуджувалась, становила 298935,00 грн., а автомобіля RAVON Gentra 329900,00 грн. Таким чином, співвідношення між цінами Автомобілів становило 0,9061382 - коефіцієнт, на який Поточна ціна нового Автомобіля знижується, у відповідності до положень ст. 9 Додатку № 2 до Угоди. Станом на квітень 2018 року (з квітня ціна не змінювалась), Поточна ціна автомобіля RAVON Gentra становила 298935,00 грн. З урахуванням коефіцієнта зниження вартості, Поточна ціна для розрахунку заборгованості складає 270876,42 грн. (298935,00 * 0,9061382 = 270876,42). Розмір боргу ОСОБА_4 за Угодою станом на момент пред`явлення позову складає 28,2077 % (100 % - 71,7923 %) від Поточної ціни автомобіля розрахованої вище та 42 внески в оплату послуг ТОВ “АВТО ПРОСТО“.

Позивачем також зазначені підстави вимог до поручителів ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , відповідно до яких згідно положень п. 8.2.1.4 ст. 8 Угоди, ОСОБА_4 - було надано Позивачу гарантію забезпечення виконання ним зобов`язань за Угодою № 345774 - гарантію поручителів. 14 червня 2011 року між Позивачем та ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 був укладений Договір поруки, за яким Співпоручителі ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 зобов`язались солідарно відповідати перед Позивачем за виконання ОСОБА_4 в повному обсязі зобов`язань, що виникають з Угоди № 345774, а в разі їх невиконання - відповідати перед Позивачем як солідарні боржники. Вказаний договір поруки був посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Арєшиним О.О., реєстраційний номер № 1980. Згідно п. 4.4 Договору поруки зі змінами від 20.06.2011 року, Строк його дії до 31.01.2024 тридцять першого січня дві тисячі двадцять четвертого року. Неодноразові звернення до Поручителів з вимогою про погашення заборгованості в позасудовому порядку результату не дали. Таким чином, у даному випадку, на думку позивача, ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 повинні солідарно відповідати перед Позивачем за невиконання зобов`язань ОСОБА_4 за Угодою №345774.

Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_1 звернулись з зустрічним позовом до ТОВ «АВТО ПРОСТО» про визнання договорів недійсними, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.01.2011 року між ТОВ «АВТО ПРОСТО» і ОСОБА_4 , було укладено Угоду з Додатками 1 і 2 за № 345774 про надання послуг з придбання автомобіля. Спочатку вибір покупця був на автомобіль марки «Chevrolet Aveo» вартістю 92 960 грн., проте ОСОБА_4 , свою думку змінив і обрав автомобіль марки автомобіль Daewo Lanos, марки ЗАЗ модель НОМЕР_5 . 14.06.2011 року між товариством та нами ОСОБА_5 , ОСОБА_1 і ОСОБА_6 , було укладено Договір поруки, за яким вони зобов`язувалися відповідати за зобов`язаннями по вищезазначеній Угоді. 20 червня 2011 року було укладено додаткову угоду до договору поруки від 14 червня 2011 року в частині зміни строку дії основного Договору. 25.06.2011 року ОСОБА_4 , отримав автомобіль Daewo Lanos, марки ZAZ, модель TF69, 2011 року випуску, зареєстрував в Лебединському відділенні РЕР УДАІ УМВС України в Сумській області і згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 отримав номерний знак НОМЕР_4 . У період з 31 січня 2011 року по 31 грудня 2016 року ОСОБА_4 , який зобов`язувався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля шляхом сплати 120 щомісячних платежів, регулярно здійснював виплату коштів за автомобіль Позивачу, а у 2017 та в 2018 роках здійснював не регулярні платежі, потім виплату коштів припинив взагалі, автомобіль продав, а сам виїхав за кордон, де перебуває і на цей час. Будь які стосунки зі сторонами по цивільній справі не підтримує. Дані обставини стверджуються розрахунком платежів наданим позивачем. Позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» мотивована тим що відповідачі ОСОБА_11 C ОСОБА_12 ОСОБА_1 і ОСОБА_6 , є солідарними боржниками оскільки разом із основним боржником ОСОБА_4 , належним чином не виконали, взяті на себе зобов`язання за угодою від 22 січня 2011 року а № 345774 з Додатками № 1 і 2 між Позивачем і основним боржником ОСОБА_4 , наслідок чого, на думку Позивача, наявні підстави для солідарного стягнення заборгованості за цією угодою на підставі договору поруки від 14 червня 2011 року, який був укладений з метою забезпечення виконання основного договору. Згідно розрахунку Позивача, вони заборгували 101 823 грн. 5 коп. 14 червня 2011 року між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_5 , ОСОБА_1 і ОСОБА_6 , було укладено договір поруки, за яким вони, як поручителі зобов`язувалися відповідати за боржники перед кредитором у разі невиконання зобов`язань ОСОБА_4 , взятих на себе, згідно основної Угоди № 345774 від 22 січня 2011 року.

Оскільки вони ОСОБА_1 і ОСОБА_10 , є поручителями, то за змістом ст. 556 ЦК України, мають право на оскарження основної Угода між ТОВ "АВТО ПРОСТО" та ОСОБА_4 , за № НОМЕР_7 оскільки зміст угоди порушує права як ОСОБА_4 так і свої як поручителів.

Угода за № 345774 укладена між ТОВ «АВТО ПРОСТО» і ОСОБА_4 , з порушенням положень Закону України «Про захист прав споживачів», принципу добросовісності, справедливості та з порушенням як прав основного боржника так і їх прав як поручителів.

Угода про надання послуг від 22 січня 2011 року за № 345774 з додатками № 1 і 2 укладена з порушенням норм матеріального права, зокрема частин першої та третьої статті 203, 215 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів» та вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» від 12 липня 2001 року, оскільки при укладенні спірної угоди ні боржнику ОСОБА_4 , ні поручителям тобто нам ОСОБА_1 і ОСОБА_13 , не було доведено до відома реальні умови надання даної фінансової послуги.

На момент укладення спірної угоди ТОВ «АВТО ПРОСТО» не володів ліцензією на право укладення даної угоди. Окрім того, шляхом укладення угоди, ТОВ «АВТО ПРОСТО» ввело Самарського А.Г., і поручителів ОСОБА_5 , ОСОБА_1 і ОСОБА_6 , в оману та допустило нечесну підприємницьку діяльність, порушили принцип добросовісності та справедливості. Крім того, договір фінансового лізингу не посвідчений нотаріально. Недобросовісним і не справедливими та такими що призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін та такі що завдають шкоди споживачеві є ті умови основного договору від 22 січня 2011 року з Додатками 1 і 2 якими передбачено право ТОВ « АВТО ПРОСТО» постійно змінювати його істотні умови, в частині принципу остаточного визначення Поточної ціни отриманого автомобіля в залежності від зміни виробництва автомобіля чи припинення їх продажів, застосування аналогії цін на автомобілів по маркам, модифікаціям, комплектації, тобто постійної зміни Ціни Автомобіля зазначеної при отриманні автомобіля до повного внесення його вартості, (ст. 9 додатку 2) Фактично, мова про те що боржник ОСОБА_4 і поручителі фізично не в змозі шляхом внесення 120 платежів, сплатити вартість отриманого автомобіля, який був оцінений в сумі 92960 грн., а станом на 13 серпня 2018 року його аналог виробництва RAVON становив - 298 935 тис. грн., згідно Розрахунку товариства.

Тому вони просять відмовити у задоволенні позовних вимог і визнати недійсними договори від 22 січня 2011 року № 345774, з Додатками 1 і 2 що укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «АВТО ПРОСТО», поруки від 14 липня 2011 року і додатковий договір внесення змін до договору поруки від 20 червня 2011 року укладені між та ТОВ «АВТО ПРОСТО» і ОСОБА_5 , ОСОБА_1 і ОСОБА_6 .

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Відповідно до частини другої статті 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

У разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. У разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частини п`ята, шоста статті 18 Закону).

Отже, аналізуючи норму статті 18 Закону, можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише- власним розсудом виконавця; (пункт 3 частини третьої статті 18 Закону); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону); нядяння продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника) (пункт 7 частини третьої статті 18 Закону).

Несправедливими можуть бути також визначені інші умови договору, оскільки такий перелік не є вичерпним (частина четверта статті 18 Закону). Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону).

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно зі статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15.

Договір фінансового лізингу, укладений між сторонами, нотаріально не посвідчувався. Недодержання вимоги про нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу є самостійною та достатньою підставою для визнання договору недійсним.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1551цс16.

На момент укладання угоди № 345774 від 22 січня 2011 року, адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах не було зазначено у Законі як фінансову послуга, однак згідно із п.4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 року №2664-111, діяльність ТОВ "АВТО ПРОСТО" була пов`язана з надання фінансових послуг, що передбачали пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, яке могли здійснюватись фінансовими установами лише після отримання відповідної ліцензії.

Отже, станом на момент укладення основної Угоди ТОВ "АВТО ПРОСТО" належала до фінансової установи, яка в даному випадку здійснювала діяльність спрямовану на залучення фінансових активів та їх адміністрування для придбання товарів у групах, тобто надавала фінансові послуги, а тому потребувала наявність відповідної ліцензії.

На момент укладання оскаржуваної Угоди ТОВ "АВТО ПРОСТО" ліцензією не володіло, і відповідно не мало права укладати угоду з надання фінансових послуг.

Відповідно до частини першої ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року № 6-2766цс15 та від 19 жовтня 2016 року №6-1551цс16. Аналогічна правова позиція ВС і у справі від 26 грудня 2018 року у справі за N0 607/8078/15-ц.

Недобросовісним і не справедливими та такими що призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін та такі що завдають шкоди споживачеві є ті умови основного договору від 22 січня 2011 року з Додатками 1 і 2 якими передбачено право ТОВ « АВТО ПРОСТО» постійно змінювати його істотні умови, в частині принципу остаточного визначення Поточної ціни отриманого автомобіля в залежності від зміни виробництва автомобіля чи припинення їх продажів, застосування аналогії цін на автомобілів по маркам, модифікаціям, комплектації, тобто постійної зміни Ціни Автомобіля зазначеної при отриманні автомобіля до повного внесення його вартості, (ст. 9 додатку 2) Фактично, мова про те що боржник ОСОБА_4 і поручителі фізично не в змозі шляхом внесення 120 платежів, сплатити вартість отриманого автомобіля, який був оцінений в сумі 92960 грн., а станом на 13 серпня 2018 року його аналог виробництва RAVON становив - 298 935 тис. грн., згідно Розрахунку товариства.

У судовому засіданні представник позивача-відповідача ствердив позовні вимоги у повному обсязі, проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Представник відповідачів – позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі проти позову заперечив, вимоги зустрічного позову підтримав у повному обсязі.

Відповідач – позивач ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав у повному обсязі проти позову заперечив, вимоги зустрічного позову ствердив у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 до судового засідання повторно не з`явився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про дату і час судових засідань, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, також були розміщені оголошення на офіційному веб порталі судової влади.

Відповідач ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено з актового запису про смерть №24399 від 3 жовтня 2011 року (а.с.179)

Під час судового розгляду були встановлені наступні факти та відповідні правовідносини:

22 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_4 була укладена Угода № 345774 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (а.с.8) предметом договору є надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об`єднаних періодичних платежів учасників групи через систему АвтоТак. Договір укладається шляхом його підписання сторонами договору та підписання додатку №1, який є невід`ємною частиною договору (стаття 1 Договору). «Авто Просто» є товариством, що надає фінансову послугу з адміністрування фінансових активів для придбання автомобілів учасниками через систему придбання у групах «АвтоТак». «Авто Просто» забезпечує придбання автомобіля за рахунок об`єднаних грошових коштів учасників на умовах договору та у відповідності до внутрішніх правил за умови виконання учасником всіх зобов`язань, передбачених договором про адміністрування.

Відповідно до умов Додатку № 1 до договору № 345774 ОСОБА_4 погоджено марку автомобіля та його модель, а також поточну ціну автомобіля, а саме: транспортний засіб автомобіль Cevrolet Aveo, вартістю 92960 грн. (а.с. 9). Згідно зазначеного додатку, ОСОБА_4 зобов`язаний сплатити винагороду за послуги, пов`язані із включенням до системи АвтоТак та формуванням групи у сумі 3346 грн. 56 коп. Учасник зобов`язаний щомісяця сплачувати: цілий чистий внесок - 0,8333 %, внесок в оплату послуг - 0,38 % та ПДВ, плату за право на отримання автомобіля - 3 % + ПДВ, щомісячний внесок в оплату страхового платежу 0,065%

На виконання умов Угоди позивачем сплачено внесків на загальну суму 169101 грн. 24 коп. що підтверджується розрахунком платежів (a. c. 15-17). Відповідно до цього ж розрахунку вартість автомобіля станом на 31 січня 2011 року складала 92960 грн. постійно зростала та станом на 13 серпня 2018 року складала 256526 грн. 12 коп., що у 2,75 рази більше від початкової ціни.

27 травня 2011 року ОСОБА_4 був вибраний автомобіль марки Daewoo TF690024 (а.с.18), який 25 червня 2011 року був зареєстрований ОСОБА_4 Лебединським відділенням РЕР УДАЇ УМВС України в Сумській області та останньому виданий технічний паспорт (а.с.19) де у особливих відмітках є лише позначка «Довідка рахунок КІМ798867 від 24 червня 2011 року»

14 червня 2011 року між ТОВ «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 був укладений Договір поруки, за яким співпоручителі ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 зобов`язались солідарно відповідати за виконання ОСОБА_4 в повному обсязі зобов`язань, що виникають з Угоди № 345774, а в разі їх невиконання - відповідати перед ТОВ «АВТО ПРОСТО» як солідарні боржники. Вказаний договір поруки був посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Арєшиним О.О., реєстраційний номер № 1980. 20 червня 2011 року у договір поруки були внесені зміни (а.с.14) щодо строк його дії та продовжено строк до 31 січня 2024 року. П. 2, 4 зазначеного договору передбачено, що розмір забезпечених порукою вимог Кредитора до Боржника дорівнює сумі всіх Повних внесків та інших передбачених Угодою платежів, що підлягають сплаті Боржником. Розмір забезпечених порукою вимог складає 96868 грн. 12 коп. Вказана заборгованість може бути зменшена. За таких обставин сума сплачених повних внесків ОСОБА_4 - 169101 грн. 24 коп. перевищує суму повних внесків яка стала предметом поруки ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

Автомобіль Daewoo TF69Y0, державний номер НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_4 відповідно до договору застави від 25 червня 2011 року посвідченим Приватним нотаріусом Лебединського міського нотаріального округу Фурдиловим Ю.В. обтяжений ТОВ «АВТО ПРОСТО» до 8 серпня 2021 року, про що свідчить витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с.186).

17 серпня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019200090000352 внесені відомості по ч. 1 ст. 388 КК України на підставі матеріалів правоохоронних органів про виявлення фактів вчинення кримінальних правопорушень, щодо продажу ОСОБА_4 автомобіля, який знаходиться у Державному реєстрі обтяжень, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019200090000352 (а.с.221).

Постановами старшого слідчого СВ Лебединського ВП Сумського РВП ГУНП в Сумській області від 27 вересня 2019 року (а.с.222,223) ОСОБА_1 та ОСОБА_5 визнано потерпілими у Кримінальному провадженні №12019200090000352.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України, передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Відповідно до ч. 3, ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частинами 1, 3, 4, 5 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Статтею 230 ЦК України передбачено правові наслідки вчинення правочину під впливом обману, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Таке значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, тобто спотворене уявлення особи про обставини, що дійсно мають місце.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

На підставі вищезазначеного вбачається, що правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Крім того, відповідні обставини наявності умислу, істотність значення обставин, щодо яких введено в оману, і сам факт обману, повинна довести сторона, яку введено в оману.

Частиною 1 статті 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» інформація про продукцію повинна містити дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції.

Згідно положень, закріплених у статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Зазначена висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі №6-2766 цс 15.

Поняття «несправедливі умови договору» закріплене в частині другій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема: встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу. Аналізуючи норму статті 18 цього Закону, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві. Зазначена висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-330 цс 16.

Предметом договору, укладеного між сторонами, в рамках функціонування системи придбання автомобілів у групах «АвтоТак», є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним автомобіля.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди недійсною.

У разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. У разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частини п`ята, шоста статті 18 Закону).

Отже, аналізуючи норму статті 18 Закону, можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак:

по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя ст. 509 ЦК України);

по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін;

по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише- власним розсудом виконавця; (пункт 3 частини третьої статті 18 Закону); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону); нядяння продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника) (пункт 7 частини третьої статті 18 Закону).

Несправедливими можуть бути також визначені інші умови договору, оскільки такий перелік не є вичерпним (частина четверта статті 18 Закону). Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону).

Виходячи з змісту угоди ні боржнику ОСОБА_4 , ні поручителям ОСОБА_1 , ОСОБА_13 та ОСОБА_6 не було доведено до відома реальні умови надання даної фінансової послуги, перед укладенням договору ані ОСОБА_4 , ані поручителям ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , не була відома вартість автомобіля та сума платежів яка розраховується з вартості. Недобросовісним і не справедливими та такими що призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін та такі що завдають шкоди споживачеві є ті умови основного договору з додатками якими передбачено право ТОВ « АВТО ПРОСТО» постійно змінювати його істотні умови, в частині принципу остаточного визначення Поточної ціни отриманого автомобіля в залежності від зміни виробництва автомобіля чи припинення їх продажів, застосування аналогії цін на автомобілів по маркам, модифікаціям, комплектації, тобто постійної зміни Ціни Автомобіля зазначеної при отриманні автомобіля до повного внесення його вартості.

За таких обставин угода від 22 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_14 НОМЕР_8 № НОМЕР_7 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару та додатки 1 та 2 містять явно несправедливі умови у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», та всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно зі статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 роїсу у справі № 6-2766цс15.

Договір фінансового лізингу, укладений між сторонами, нотаріально не посвідчувався. Недодержання вимоги про нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу є самостійною та достатньою підставою для визнання договору недійсним.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1551цс16.

На момент укладання угоди № 345774 від 22 січня 2011 року, адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах не було зазначено у Законі як фінансову послуга, однак згідно із п.4 ч.1 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 року №2664-111, діяльність ТОВ "АВТО ПРОСТО" була пов`язана з надання фінансових послуг, що передбачали пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, яке могли здійснюватися фінансовими установами лише після отримання відповідної ліцензії.

Отже, станом на момент укладення основної Угоди ТОВ "АВТО ПРОСТО" належала до фінансової установи, яка в даному випадку здійснювала діяльність спрямовану на залучення фінансових активів та їх адміністрування для придбання товарів у групах, тобто надавала фінансові послуги, а тому потребувала наявність відповідної ліцензії.

На момент укладання оскаржуваної Угоди ТОВ "АВТО ПРОСТО" ліцензією не володіло, і відповідно не мало права укладати угоду з надання фінансових послуг.

Відповідно до частини першої ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року № 6-2766цс15 та від 19 жовтня 2016 року №6-1551цс16. Аналогічна правова позиція ВС і у справі від 26 грудня 2018 року у справі за N0 607/8078/15-ц.

Також суд доходить висновку, що відповідно до ст. 554 ЦК України ОСОБА_4 і поручителі ОСОБА_5 , ОСОБА_1 є солідарними боржниками, що надає право поручителям оскаржувати правочин, оскільки він впливає як на права боржника так і на права та обов`язки поручителів. Згідно Додатку № 1 до Угоди Початкова ціна автомобіля становить 92 960 грн. Розрахунок повних внесків здійснено виходячи з Поточної ціни автомобіля на квітень 2018 року, яка становить 298 935 ірн., а з врахуванням коефіцієнта зниження вартості, Поточна ціна для розрахунку заборгованості становить 270 876,42 грн. Чисті внески складають 76 408 грн. У даному випадку має власний розсуд Товариства при визначенні Поточної ціни автомобіля без врахування прав боржника і поручителів. За таких обставин суд доходить висновку, що саме умови Угоди щодо здійснення розрахунку щомісячного внеску, виходячи із так званої нової Поточної вартості автомобіля, є несправедливими та неприйнятними, виходячи з норм Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки порушують права ОСОБА_4 , як споживача послуг так і поручителів. А за таких обставин вказані договори підлягають визнанню недійсними у повному об`ємі.

Крім того суд доходить висновку, що у задоволенні позивних вимог ТОВ «АВТО ПРОСТО» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення боргу у солідарному порядку необхідно відмовити у зв`язку з визнанням недійсними Угоди № 345774 від 22 січня 2011 року та договору поруки.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133та частин 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно матеріалів справи на підтвердження понесених витрат на професійну допомогу відповідачами- позивачами ОСОБА_5 та ОСОБА_1 надано: договори про надання правової допомоги від 19 березня 2019 року (а.с.75, 80), додаткові угоди (а.с. 76,81), акти приймання-передачі надання послуг від 22 березня 2019 року (а.с. 77, 82), укладені між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та Адвокатським бюро «Григорій Шунько і Партнери». на загальну суму 5000 грн.

Крім того, позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 долучено квитанції про сплату останніми на рахунок Адвокатським бюро «Григорій Шунько і Партнери» по 2500 грн. кожен. Тому на думку суду, обґрунтованою є сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі вказаному вище.

Таким чином, враховуючи, що відповідачі-позивачі підтвердили, що вони понесли витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає, що з відповідача на користь позивачів слід стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2500 грн. на користь кожного.

На підставі викледного, керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 227, 230, 236, 509, 554, 799, 806 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за угодою № 345774 в розмірі 101823 гривні та судових витрат відмовити у зв`язку з нербгрунтованістю.

Зустрічний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», третя особа - ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати недійсним договір від 22 січня 2011 року № 345774 з додатками № 1 і № 2 що укладений між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО».

Визнати недійсним договір поруки від 14 червня 2011 року і додатковий договір від 20 червня 2011 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», вул. Столичне Шосе, 90, м. Київ, 03045, код ЄДРПОУ 35509011 на користь ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_9 , що проживає - АДРЕСА_1 судові витрати, а саме витрати на надання правничої допомоги в сумі 2500 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», вул. Столичне Шосе, 90, м. Київ, 03045, код ЄДРПОУ 35509011 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_10 , що проживає - АДРЕСА_1 судові витрати, а саме витрати на надання правничої допомоги в сумі 2500 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Лебединський районний суд Сумської області до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 1 листопада 2019 року.

Суддя Бакланов Р. В.