Рішення № 85341183, 29.10.2019, Краснопільський районний суд Сумської області

Рішення

Іменем України

29 жовтня 2019 року

Смт Краснопілля

Справа № 591/7517/18

Провадження № 2/578/107/19

Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Косар А.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження

за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника за довіреністю ОСОБА_2 Олександровича /далі також – позивач у відповідному відмінку/

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Псьол» /далі також – ТОВ АФ «Псьол», відповідач у відповідному відмінку/

про поновлення строку звернення до суду, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

учасники судового процесу:

представник відповідача – адвокат Хурсенко С.О.,

секретар судового засідання - Литвин А.В.,

з повідомленням позивача ОСОБА_1 та представника позивача – адвоката Романенко Є.О.

Установив:

Історія справи

(I.) Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду із позовом, яким з урахуванням уточнення просить:

1.1. поновити строк звернення до суду;

1.2. скасувати Наказ Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Псьол» від 02 квітня 2017 року №60 в частині звільнення ОСОБА_1 , зоотехніка Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Псьол»,

1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді зоотехніка у Товаристві з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Псьол» з 02 квітня 2017 року;

1.4. стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Псьол» на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 02.04.2017 по 16.11.2018.

2. Позовні вимоги мотивовані такими обставинами.

3. Позивач 11.07.2016 був прийнятий на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Псьол» на посаду зоотехніка.

4. Наказом відповідача від 02.04.2017 позивача було звільнено з займаної посади зоотехніка Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Псьол» у зв`язку з призовом на військову службу до п. 3 статті 36 Кодексу законів про працю України /далі також - КЗпП у відповідному відмінку/.

5. 19.04.2017 він був призваний на строкову військову службу і направлений у військову частину на час дії в Україні особливого періоду, у відповідності до вимог частини другої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

6. Вважаючи звільнення незаконним і необґрунтованим, оскільки він був призваний на військову службу на час дії в Україні особливого періоду і за ним зберігається місце роботи та середній заробіток, тому позивач звернувся з позовом про скасування наказу,поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

(II.) Стислий виклад позицій позивача, відповідача

7. Позивач та його представник за довіреністю Романенко Євген Олександрович /Довіреність зареєстрована в реєстрі за № 1815 від 11.12.2018/; процесуальна позиція – уточнений позов підтримують у повному обсязі, наполягали на його задоволенні.

/ас 29/

8. Відповідача представляли Ніколаєнко Людмила Іванівна за довіреністю директора ТОВ АФ «Псьол» ОСОБА_3 /Довіреність від 05.08.2019/ та адвокат Хурсенко Сергій Олександрович /ордер серії ВМ №1001566, договір про надання правничої допомоги в цивільній смправі від 02.10.2019/, процесуальна позиція – просили відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також просили застосувати строки позовної давності.

/ас 71, 110, 154-156, 170-172/

(ІІІ.) Заяви, клопотання позивача, відповідача:

9. Позивач 01.02.2019 подав Клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

/ас 27/

10. Представник позивача 01.02.2019 подав апеляційну скаргу на ухвалу Краснопільського районного суду Сумської області про відкриття провадження по справі № 591/7517/18.

/ас 28/

11. Представник відповідача 12.02.2019 подав відзив на позовну заяву, процесуальна позиція – просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

/ас 45/

12. Позивач 01.04.2019 подав відповідь на відзив; процесуальна позиція – просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

/ас 60/

13. Представник позивача 09.07.2019 звернувся з заявою про відкладення судового розгляду справи.

/ас 99/

14. Позивач 07.08.2019 подав уточнену позовну заяву.

/ас 122-127/

15. Відповідач 18.09.2019 звернувся з заявою про перенесення судового засідання.

/ас 146/

16. Представник відповідача 09.10.2019 звернувся з клопотанням про відкладення судового розгляду у зв`язку з необхідністю ознайомитись із матеріалами справи.

/ас 154/

17. Позивач 18.10.2019 звернувся з клопотанням про участь у судовому в режимі відеоконференції.

/ас 160/

18. Представник позивача 28.10.2019 звернувся до суду з клопотанням про проведення судового засідання без участі представника позивача та самого позивача через хворобу.

/ас 169/

19. Представник відповідача 29.10.2019 звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності та з додатковими поясненнями по справі.

/ас 170-196/

(ІV.) Процесуальні дії у справі

20. Зарічний районний суд м. Суми 20.12.2018 направив позовну заяву до Краснопільського районного суду Сумської області за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

/ас 22-23/

21. Суддя Краснопільського районного суду Сумської області /далі також – суддя, суд у відповідному відмінку/15.01.2019 постановив ухвалу про відкриття провадження у справі.

/ас 24/

22. Ухвалою Сумського апеляційного суду 13.02.2019 відкрито апеляційне провадження у справі за скаргою на ухвалу від 15.01.2019; постановою Сумського апеляційного суду 11.03.2019 залишення без задоволення апеляційної скарги представника позивача, а ухвали Краснопільського районного суду Сумської області від 15.01.2019 без змін.

/ас 35, 51-53/

23. 21.03.2019, 23.04.2019, 06.06.2019, 09.07.2019, 05.08.2019, 19.09.2019, 21.10.2019 суддя постановив ухвалу про проведення судового розгляду справи в режимі відеоконференції з Зарічним районним судом м. Суми.

/ас 56, 73, 82, 101, 119, 148, 162 /

(V.) Фактичні обставини, встановлені судом

24. По справі встановлено таке:

25. Суд встановив, що позивач з 11 липня 2016 року працював зоотехніком у Товаристві з обмеженою відповідальністю Агрофірмі «Псьол». Згідно наказу №60 від 02.04.2017 позивача з займаної посади звільнено у зв`язку з призовом на військову службу по пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України /далі також – КЗпП у відповідному відмінку/.

/копія ас 6-7/

26. Згідно з витягом з журналу обліку трудових книжок, наданим відповідачем по справі, під номером 345 значиться запис щодо трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , з наявним підписом в отриманні трудової книжки.

/копія ас 177-178/

27. Згідно відомості б/н від 12.04.2017 за квітень 2017 року з позначкою «вихідна допомога взв`язку з призивом на військову службу», відповідачем позивачу виплачено 6400 грн, які фактично отримала дружина позивача ОСОБА_4 .

/копії ас 173-174/

28. Позивач був призваний на строкову військову службу повісткою на 08.00 год 03.04.2017, і 19.04.2017 направлений у військову частину, де і проходив службу до закінчення контракту 16.11.2018, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 від 03.04.2017 та витягу з наказу №247 від 16.11.2018 по військовій частині 3029.

/копія ас 8, 9, 176/

29. 11.12.2018 позивач звернувся за отриманням правової допомоги з питання його незаконного звільнення з роботи, що підтверджується копією довіреності на ім`я ОСОБА_5 від 11.12.2018.

/копія ас 11/

30. Згідно довідки ТОВ Агрофірма «Псьол» від 06.08.2019 №58, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за період з липня 2016 року по квітень 2017 року становила 2313, 00 грн.

/ас 144/

(VІ.) Національне законодавство

31.Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

32. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є: призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

33. Частиною 1 статті 119 КЗпП України передбачено, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

34. Згідно з частиною третьою статті 119 КЗпП України, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

35. Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII був затверджений Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», який набрав чинності з дня його опублікування в газеті «Голос України» від 18 березня 2014 року № 49. Таким чином, із 18 березня 2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

36. Указом Президента України від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України від 15 січня 2015 року № 113- VII, який набрав чинності 20 січня 2015 року, оголошено проведення часткової мобілізації, доведено до відома керівників органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, що згідно зі статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статтею 119 КЗпП України за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, закріплені гарантії щодо збереження за ними місця роботи (посади) на термін, що не перевищує одного року (пункт 7 Указу Президента України від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію»).

37. Рішень про демобілізацію усіх призваних військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.

Крім того, рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

38. За загальними вимогами вказаних вище норм матеріального права гарантії, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України, поширюються на громадян України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

39. Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі №205/1993/17-ц (касаційне провадження №61-1664св17), від 21 листопада 2018 року в справі № 577/203/17-ц, від 20 червня 2018 року в справі № 631/1919/16-ц, від 25 липня 2018 року в справі № 761/33202/16-ц, від 04 лютого 2019 року в справі № 426/11214/17. Зокрема, зазначається, що особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

40. Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

41. За змістом статті 236 КЗпП в разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

42. Згідно абзаців 3-4 пункту 2, пунктів 4, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних

місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців

робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

43. Згідно зі статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України /далі також – ЦПК/, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

44. За змістом частини першої статті 3 КЗпП, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю. В тому числі, строки звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано нормами КЗпП. Зазначені строки звернення до суду застосовуються виключно щодо спорів, які за своєю юридичною природою належать до трудового права.

45. Згідно частини першої статті 233 КЗпП, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються.

46. Згідно статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. При цьому норми КЗпП не містять вичерпного переліку причин, які можна вважати поважними при пропуску строку звернення до суду, вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Як поважні причини пропуску строку, встановленого у частині першій статті 233 КЗпП, слід кваліфікувати такі, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

47. Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що у кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

48. Якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку. Разом з цим, відмовити у задоволенні позову через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише у тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду у задоволенні позову необхідно відмовляти за безпідставністю вимог.

Аналогічні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі за №6-409цс16 та постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі за №6-1033цс17, у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 523/10844/16-ц (касаційне провадження №61-27388св18).

(VІІ.) Висновки суду

49. Оцінюючи в сукупності надані докази, встановлені в судовому засіданні обставини, суд доходить до наступних висновків.

50. Враховуючи викладені вище положення законодавства стосовно збереження за особами, які проходять військову службу під час особливого періоду, місця роботи, посади і середнього заробітку, звільнення позивача за пунктом 3 статті 36 КЗпП суперечило положенням КЗпП, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими.

51. Судом достовірно встановлено, що позивач з 19.04.2017 перебував на строковій службі, що повністю підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, та останнього було звільнено в запас 16.11.2018, однак зі змісту позовної заяви, відповіді на відзив та уточненої позовної заяви, наданих позивачем, вбачається, що під час проходження військової служби позивачем вживалися заходи до вирішення спору шляхом усних телефоном перемовин із роботодавцем про поновлення на роботі. Виходячи з викладеного, відсутні підстави вважати, що про звільнення позивач дізнався лише після звільнення в запас зі Збройних Сил, як про це стверджується у позові.

52. Посилання відповідача на те, що з позивачем було проведено розрахунок і виплачено належні йому суми 12.04.2017 /фактично видані дружині позивача/, на підтвердження чого надано копію відомості на виплату грошей, не може слугувати належним доказом дотримання встановленого порядку видачі трудової книжки, однак підтверджує ознайомлення позивача з фактом його звільнення. Суд при цьому критично оцінює надані відповідачем пояснення відносно того, що одночасно з розрахунком дружині позивача було вручено і копію наказу про звільнення позивача, так як доказів такого вручення суду надано не було.

53. Крім того, за змістом витягу з наказу №247 від 16.11.2018 по військовій частині 3029, позивач використав щорічну основну відпустку за 2018 рік пропорційно прослуженому часу до закінчення строку контракту, а отже, твердження позивача про те, що протягом часу військової служби він був обмежений у пересуванні, наданими суду письмовими доказами не підтверджується.

54. Виходячи з викладеного, враховуючи, що позивачем не доказано факт несвоєчасного вручення йому трудової книжки та копії наказу про звільнення, посилання позивача на обставини, які перешкоджали звернутися до суду з питання поновлення на роботі раніше моменту звільнення з військової служби, підтвердження матеріалами справи не знайшли, суд вважає за необхідне застосувати строк позовної давності щодо даного позову в цілому, відмовивши у поновленні пропущеного строку, так як поважні причини для поновлення такого строку відсутні. Сподівання позивача на вирішення спору у позасудовий спосіб не є непереборними обставинами, які перешкоджали позивачу звернутись до суду у строк, визначений законом.

55. Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, та з 02.04.2017 по 16.11.2018 проходив військову строкову службу, а тому за положеннями трудового законодавства, за ним зберігаються гарантії, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП.

(VІІІ.) Розподіл судових витрат між сторонами

56. Питання про судові витрати суд вважає за необхідне вирішити у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК згідно з Законом України «Про судовий збір».

57. Оскільки суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, а позивач при зверненні до суду з позовом був звільнений від сплати судового збору, то судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2305 грн 20 коп згідно зі статтею 141 ЦПК компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись приписами статей 258, 259, 264, 265, 268, 272, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

Ухвалив:

1. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника позивача ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Псьол» про поновлення строку звернення до суду, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

2. Віднести сплату судового збору (компенсувати) у розмірі 2305, 20 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду через Краснопільський районний суд Сумської області (а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Сумського апеляційного суду) протягом тридцяти днів з дня його проголошення

6. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1

8. Представник позивача ОСОБА_6 Олександрович /Довіреність від 11.12.2018, зареєстрована в реєстрі за № 1815/.

9. Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Псьол», місцезнаходження юридичної особи: 42418, с. Велика Рибиця Краснопільський район Сумська область, ЄДРПОУ: 03779550.

10. Представник відповідача Ніколаєнко Людмила Іванівна за довіреністю директора ТОВ АФ «Псьол» Калініченко М.П. /Довіреність від 05.08.2019/.

11. Представник відповідача Хурсенко Сергій Олександрович, місце знаходження: 40021, м. Суми, вул. Покровська, буд. 10, оф. 3 /ордер серії ВМ №1001566, договір про надання правничої допомоги в цивільній смправі від 02.10.2019/.

Повне рішення суду складено 01 листопада 2019 року.

Суддя А.І. Косар