Рішення № 85340701, 25.10.2019, Франківський районний суд м. Львова

465/6108/16-ц

2/465/1132/19

РІШЕННЯ

Іменем України

25.10.2019 року Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої-судді Марків Ю.С.

при секретарі Цунівській А.І.

за участю:

представника позивача Кріль Т.Є.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом ЛКП «Львівський ліхтар» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово – комунальні послуги, -

В С ТА Н О В И В:

позивач звернувся до суду із позовом, в подальношу уточнивши такий, відповідно до якого просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 заборгованість в сумі 4 281, 22 грн. та понесені судові витрати. В обґрунтування позову зазначає, що ЛКП «Львівський ліхтар» обслуговує буд. №69 на вул. Коновальця у м. Львові на підставі постійно діючих договорів, укладених між комунальним підприємством та підрядними організаціями. Вказані підрядні організації щомісячно виставляють ЛКП «Львівський ліхтар» акти-рахунки приймання виконаних робіт, які розподіляються між мешканцями житлового фонду відповідно до квартирної площі. Відповідачі не повністю проводили оплату за житлово-комунальні послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість. Зважаючи на вищевикладене, просить позов задоволити та стягнути солідарно з відповідачів 4 281, 22 грн. та судові витрати.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2019 року, проведений на підставі рішення зборів суддів №3 від 13.05.2019 року та розпорядження керівника апарату №55/Р від 14.05.2019 року, суддю Марків Ю.С. обрано для розгляду зазначеної справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, уточнила, що заборгованість просить стягнути за період з квітня 2012 по вересень 2016, просить позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, однак подали до суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Відповідач ОСОБА_1 судовому засіданні позов заперечила, вважає такий безпідставним, простить відмовити в задоволенні такого в повному обсязі. Зазначає, що послуги, за які виникла заборгованість, позивачем фактично не надавалися, що підтверджується неодноразовими зверненнями мешканців будинку АДРЕСА_1 , а отже обов`язок сплати – відсутній.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (прізвище змінено з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 , відповідно до свідоцтва про зміну імені від 15.02.2017 серія НОМЕР_1 ) є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстрації права власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про право власності на квартиру № АДРЕСА_3 від 17.12.1993р.

ОСОБА_2 та ОСОБА_8 (прізвище змінено з ОСОБА_9 на ОСОБА_7 , відповідно до свідоцтва про зміну імені від 29.04.2016 серія НОМЕР_3 ) проживають та є зареєстрованими у вказаній квартирі, що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї і прописки №3084 від 25.19.2016, виданою ЛКП «Львівський ліхтар».

Будинок № НОМЕР_4 на вулиці Коновальця АДРЕСА_4 м. Львові перебуває на балансі та обслуговуванні ЛКП «Львівський ліхтар», який надає споживачам послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Згідно з інформацією про стан особового рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 підтверджено факт несплати наданих позивачем послуг за період з квітня 2012 по вересень 2016 за тарифами, встановленими рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для населення у м. Львові індивідуально по кожному будинку» № 561 від 31.05.2011 (з наступними змінами та доповненнями), що призвело до утворення заборгованості за вказаний період в розмірі 4 281,22 грн.

Як власники так і споживачі житлово-комунальних послуг, згідно ст.ст.156,162 ЖК України, зобов`язані не тільки брати участь у витратах по утриманню квартири і прибудинкової території, а й своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані комунальні послуги.

За визначеннями, які зазначені у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV), житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Такі послуги надаються споживачу фізичній чи юридичній особі, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

У пункті 5 частини третьої статті 20 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані послуги.

Зазначене узгоджується з висновком щодо застосування норм права, сформульованим у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Статтею 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Установлено, що у період з квітня 2012 по серпень 2016 року позивач надавав послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи картками фактичної собі вартості утримання будинку за вказаною адресою; розрахунком належних до стягнення платежів, який здійснено відповідно до періоду надання послуг та площі житлового приміщення за тарифами, встановленими виконавчим комітетом Львівської міської ради.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Крім того, обов`язок сплатити за надані й спожиті послуги випливає також з положення частини першої статті 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов`язки випливають із дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини третьої статті 6, статей 627, 630 ЦК України та статей 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Як вбачається з вище наведеного, саме на споживача послуг покладається обов`язок доведення перед судом належними та допустимими доказами (актами-претензіями) того факту, що передбачені умовами договору послуги надавались не належної якості (не своєчасно, не в повному обсязі тощо) чи взагалі не надавалися.

В той же час, відповідачами не було подано до суду доказів, передбачених вище згаданою нормою закону, про не виконання чи не належне виконання позивачем своїх обов`язків по утриманню житла та наданню житлово-комунальних послуг: факт відсутності звернень відповідачів до позивача (ЛКП) для складання та підписання актів-претензій з приводу ненадання послуг чи надання їх не належним чином визнала в судовому засіданні і відповідач.

Так, як вбачається з актів-претензій з приводу якості та кількості надання житлово-комунальних послуг від 28.09.2009 та 31.08.2009 (а.с. 138)наданими відповідачем ОСОБА_1 такі складені за період з 01.01.2009 по 3.08.2009 та з 07.09.2009 по 28.09.2009, що не охоплюється періодом за який просить стягнути заборгованість позивач, та більше того, згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем за вказаний період відповідачем повністю оплачено борг.

Окрім того, відповідачкою надана копія заяви адресована начальнику ЖГ Франківського району м.Львова від мешканців будинку АДРЕСА_1 без дати (зареєстрована від 28.10.2014), зі змісту якої вбачається, що «на протязі 10 років ЛКП «Львівський ліхтар» не виконує свої обов`язки і власники змішені самотужки дбати про житловий стан будинку і підтримувати його в належному стані».

Більше того, із заяв про ненадання послуг, поданих відповідачем, не вбачається за який саме період такі не надавалися, а отже суд не має змоги надати їм належну правову оцінку в рамках даних правовідносин.

Як вбачаєься з відомості про нарахування та оплату комунальних послуг мешканця ОСОБА_1 (особовий рахунок НОМЕР_5 ) відповідно до якої відповідачем частково вносилась плата за утримання будинку та прибудинкової території в період з липня 2010 по травень 2019, що вказує на визнання відповідачем надання зазначених послуг ЛКП «Львівський ліхтар».

З приводу копій заяв наданих відповідачкою про ненадання послуг з прибирання прибудинкової території (а.с. 199,201, 205), то такі стосуються періоду 2017- 2018 років, що знаходиться поза межами позовних вимог позивача.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 правове регулювання правовідносин власників житлового приміщення належного їм на праві приватної власності, здійснюється на підставі норм ЦК України, які регулюють правовідносини з права власності.

Статтею 540 ЦК України встановлено, що у випадку, коли у зобов`язанні беруть участь (зокрема) кілька боржників, кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

За змістом пункту 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 року № 45, плата за послуги з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій мешканцями квартири, в якій проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі), розподіляється між мешканцями квартири за встановленими тарифами відповідно до загальної площі приміщення, яким користується співвласник, наймач (орендар).

Таким чином (виходячи з того, що плата за послуги з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій мешканцями квартири, в якій проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі), розподіляється між мешканцями цієї квартири), заборгованість підлягає до стягнення з кожного з відповідачів на користь позивача солідарно.

Керуючись ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, оскільки, представником ЛКП «Львівський ліхтар» надано докази на підтвердження надання вказаних послуг та їх обґрунтованості, обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум, вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів плати за житлово-комунальні послуги знайшла своє підтвердження в ході розгляду справи, натомість доводи Павлів ОСОБА_10 . ОСОБА_11 щодо не надання належної якості житлово-комунальних послуг не заслуговують на увагу, оскільки відповідачі у встановленому законом порядку не відмовлялись від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачами надано не було, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути 1378 грн. судового збору.

Керуючись 12, 13, 258, 259, 265, 268, ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

позовом Львівського комунального підприємства «Львівський ліхтар» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги – задоволити.

Стягнути з солідарно з ОСОБА_1 (адрес місця проживання: АДРЕСА_5 , паспорт серії НОМЕР_6 ) , ОСОБА_2 (адрес місця проживання: АДРЕСА_5 , паспорт серії НОМЕР_7 ), ОСОБА_3 (адрес місця проживання: АДРЕСА_5 , паспорт серії НОМЕР_8 ) на користь ЛКП «Львівський ліхтар» (м. Львів, вул. Коновальця, 27, ЄДРПОУ 20807029, МФО 325796) заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 4281 (чотири тисячі двісті вісімдесят одна) грн. 22 коп.

Стягнути з солідарно з ОСОБА_1 (адрес місця проживання: АДРЕСА_5 , паспорт серії НОМЕР_6 ) , ОСОБА_2 (адрес місця проживання: АДРЕСА_5 , паспорт серії НОМЕР_7 ), ОСОБА_3 (адрес місця проживання: АДРЕСА_5 , паспорт серії НОМЕР_8 ) на користь ЛКП «Львівський ліхтар» (м. Львів, вул. Коновальця, 27, ЄДРПОУ 20807029, МФО 325796) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

Позивач: Львівське комунальне підприємство «Львівський ліхтар», юридична адреса: м. Львів, вул. Коновальця, 27, ЄДРПОУ 20807029, МФО 325796.

Відповідач: ОСОБА_1 , адрес місця проживання: АДРЕСА_5 , паспорт серії НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адрес місця проживання: АДРЕСА_5 , паспорт серії НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_12 , адрес місця проживання: АДРЕСА_5 , паспорт серії НОМЕР_8 .

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку відкладення складання повного рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Марків Ю.С.