Рішення № 85337863, 01.11.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/16021/17

Провадження №2/263/2123/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2019 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполь Донецької області у складі: головуючого судді Соловйова О.Л., при секретарі Лопатнюк К.О., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Сукач Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

06.12.2017 ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на умови укладеного договору № б/н від 15.03.2008 із ОСОБА_2 , за яким остання отримала кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Підписавши заяву, позичальник висловив свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Банк взяті на себе зобов`язання щодо надання кредиту виконав у повному обсязі. Відповідач умови договору належним чином не виконав, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість перед банком, яка станом на 31.10.2017 становить 77344,60 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 3904,16 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом – 67781,17 грн., заборгованості за пенею та комісією – 1500,00 грн., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) – 3659,27 грн., у зв`язку із чим банк просить стягнути зазначену заборгованість.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03.07.2019 заочне рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 31.01.2018 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – скасоване. Розгляд справи призначений за правилами загального позовного провадження. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 31 липня 2019 року призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 20.08.2019 о 10-00 год.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що Умови та правила надання банківських послуг, які викладені на сайті банку, не можна вважати складовою частиною укладення між сторонами кредитного договору у зв`язку з тим, що такі умови не містять підпису позичальника, не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме умови розумів позичальник при укладенні кредитного договору. Звертає увагу суду на те, що згідно з п.2.1.1.2.1 Умов та Правил договір між банком та клієнтом укладається шляхом підписання пам`ятки клієнта/довідки та заяви. Однак, у заяві клієнта (анкета клієнта) не міститься відомостей про вид платіжної картки, ані строк дії кредитного ліміту. Зміст заяви зводиться тільки до того, що позичальник лише висловив бажання на отримання кредиту та отримання кредитної картки, що не може вважатись досягнутою між сторонами згодою на укладення кредитного договору. Більш того, в заяві не вказано від якої дати застосовуються умови та правила надання банківських послуг, тому що ці документи постійно змінюються на сайті КБ «Приватбанк».01.12.2013 в останній раз через термінал поповнила свій кредитний рахунок на суму 964,05 грн. та у цей день її картка залишилась у терміналі з причин його поломки. Зазначила, що не зверталась до банку з заявою про перевипуск картки. Крім того, вважає кредитний договір б/н від 15.03.2008 споживчім, у зв`язку із чим банком повинні були виконанні вимоги ч.2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», але ні попередньої інформації, ні графіку платежів, у якому повинні бути зазначені суми погашення процентів за користування кредитом їй банком надано не було. Просить суд застосувати строк позовної давності стосовно суми процентів за період з березня 2008 по 16.11.2014, оскільки позивач звернувся до суду з позовом 16.11.2017. Вказує, що банк в односторонньому порядку, в супереч вимогам ч.2 ст.1056-1 ЦК України збільшив процентну ставку до 30,0% річних, з 01.09.2014 – до 34,8%, а з 30.04.2015 – до 43,2%, що є неправомірним оскільки позивачем не надано доказів вручення відповідачу повідомлень про збільшення розміру процентної ставки в односторонньому порядку зі сторони позивача. Вважає, що уся сплачена сума заборгованості повинна бути зарахована банком на погашення простроченого тіла кредиту. Також вважає неправомірним вимоги позивача стосовно стягнення з неї пені, штрафів і комісії, оскільки на час проведення АТО з 14.04.2014 для громадян України – жителів цієї зони або переселенців з неї встановлено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитним зобов`язанням. Крім того, зазначає, що документи фотокопій документів, що подані до суду позивачем викликають сумнів оскільки на них відсутня дата засвідчення копій, а у відповідача даних документів ніколи не було, оскільки банк йому їх на руки ніколи не видавав. Аналізуючи правові норми вважає, що Умови надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо вони не містять підпису позичальника, не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника. У зв`язку із вищенаведеним, просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, застосувати позовну давність до вимог банку при нарахуванні процентів, комісії, штрафів відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду України від 28.03.2018 №444/9519/12.

З відповіді на відзив вбачається, що відповідно до договору б/н від 15.03.2008 ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Представник позивача зазначає, що зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, правилах користування платіжною карткою та тарифах. З заявою, умовами, правилами та тарифами позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в заяві. Тарифи – розмір винагороди за послуги банку, є невід`ємною частиною договору. Перелік може змінюватись і доповнюватись, про що власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг. Зазначає, що з копії анкети-заяви вбачається, відповідач висловила згоду про укладання договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила, що згодна з тим, що ця заява, разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Також ознайомлена і згодна з Умовами і Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Також вказує, що до матеріалів позовної заяви додано «Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», підписану відповідачем власноруч з якої вбачається, що відповідачу встановлено процентну ставку у розмірі 1,90 % (22,80%) на рік, вказано розмір комісії та штрафів, отже сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Зазначає, що з виписки з карткового рахунку чітко просліджується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, а отже отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Вважає виписку по картковому рахунку та розрахунок заборгованості належним та допустимим доказом у справі, оскільки відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Додатково зауважив, що Тарифи зазначені в Пам`ятці клієнта, яка існує в єдиному примірнику та яку отримав відповідач разом із кредитною карткою у спеціальному конверті. В даній справі позивач надав докази, що відповідача було ознайомлено саме із зазначеними Умовами та Правилами надання банківських послуг та наказ банку, яким були затверджені Умови та Правила надання банківських послуг. Зазначає, що відповідач мав можливість самостійно знайомитись з балансом свого карткового рахунку шляхом отримання інформації через Інтернет. Згідно п.6.3 Правил надання банківських послуг, отримання виписок карткового рахунку є обов`язком клієнта. Не отримання виписки або несвоєчасне отримання не звільняє держателя від виконання своїх зобов`язань за договором (п.8.1 Правил). У разі незгоди зі змінами Правил та/або Тарифів Банку відповідач мала надати банку письмову заяву про розірвання цього договору і погасити заборгованість, що виникла перед банком, у тому числі і заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення карток, виданих Держателю (п.6.4 Правил). Наголошує увагу суду, що всі матеріали, подані банком до суду, засвідчені представником позивача належним чином, в межах повноважень згідно з довіреністю. Зазначає, що відповідач зверталась в банк за пере випуском карти, тобто надання картки з новим строком дії. Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатись та враховуватись в тому числі і на перевипущеній картці. Активація перевипущеної карти здійснюється за допомогою контактного телефону клієнта шляхом відправки коду авторизації на телефон клієнта, відповідно карта не може бути активована без згоди/відома клієнта. Згідно з умовами договору банком передано відповідачу кредитну карту зі строком дії до квітня 2016 року, зі встановленим початковим кредитним лімітом на суму 500 грн., в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів в обумовлені у заяві, Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах строки. Зазначає, що датою 30.04.2016 (останній день строку дії картки) визначено кінцеву дату для здійснення позичальником останнього щомісячного платежу по погашенню кредиту в розмірі та в строки, визначені Тарифами при відсутності порушень по сплаті та прострочення заборгованості, а не кінцевий термін спливу виконання своїх грошових зобов`язань за кредитним договором та припинення зобов`язань в цілому. Наголосив, що зарахування коштів на погашення заборгованості здійснюється відповідно до положень ст.534 ЦК України. Стосовно нарахування штрафів та пені зазначив, що сторонами при укладені договору були обговорені ці умови. Вказує, що кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та на нього не поширюється ЗУ «Про захист прав споживачів» оскільки грошові кошти надавались у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, а не надавались банком споживачеві на придбання продукції. Щодо строку позовної давності вказує на те, що картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 04.2016 року. Оскільки позивач звернувся з позовом до суду 30.11.2017, то строк позовної давності не сплив. У зв`язку з вищенаведеним просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача Ісаєвська О.М. в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилась по невідомій суду причині, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник відповідача адвокат Сукач Т.В. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. Просила застосувати позовну давність до всіх вимог банку за даним позовом.

Суд, допитавши сторони, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідно до них правовідносини.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що відповідно до анкети - заяви №б/н від 15.03.2008 року ОСОБА_2 15.03.2008 року отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 500 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,9 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.8). У той же час, встановлено, що відсотки по кредиту фактично були встановлені в розмірі 1,9% на місяць, тобто, 22,8 % на рік, що вбачається з пояснень сторін та матеріалів справи.

Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 15.03.2008 року за відповідачем станом на 31.10.2017 року, наявна заборгованість у сумі 77344 грн. 60 коп., що складається з заборгованості за кредитом у розмірі 3904 грн. 16 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 67781 грн. 17 коп., 1500 грн. – заборгованість за пенею та комісією, штрафи – 500грн. (фіксована частина), 3659,27 грн. (процентна складова).

Згідно з п.1.7 Статуту АТ КБ “Приватбанк”, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України за № 519 від 21.05.2018 року, АТ КБ “Приватбанк” є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ “Приватбанк”.

Так, АТ КБ “Приватбанк” є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ “Приватбанк”, та відповідно належним позивачем по справі.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що останній платіж, який зробила відповідач на погашення заборгованості, був здійснений 01.08.2016 року, а з позовом позивач звернувся 06.12.2017 року. Крім того, згідно наданої довідки, яка наявна в матеріалах справи вбачається, що було здійснено перевипуск картки строком дії до 04/16, тобто до останнього дня квітня 2016 року.

Як зазначено в правових позиціях Верховного Суду України, які викладені в постановах від 19.03.2014 р. у справі № 6-14цс14, від 18.06.2014 року у справі №6-61цс14, від 1.10.2014 року у справі № 134 цс14, за договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, тобто зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

Доводи відповідача в частині застосування строку позовної давності не знайшли свого підтвердження, оскільки картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця, тобто до 30.04.2016 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, ці умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Так, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника від 15.03.2008 року визначено процентну ставку по кредиту в 1,9% в місяць на залишок заборгованості, тобто, 22,8 % на рік.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, стягнути як тіло кредиту, так і заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір тіла кредиту, зміну розміру кредитного ліміту, розмір і порядок нарахування процентів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15.03.2008 року, посилався на тарифи обслуговування кредитних карт та Умови та правила надання банківських послуг, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці тарифи та Умови і Правила надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи 15.03.2008 року анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем платіжної картки взагалі містили умови, зокрема й щодо права банку в односторонньому порядку збільшувати розмір кредитного ліміту, сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися їм самим.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретний зміст запропонованих відповідачу Умов та Правил надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про порядок зміни кредитного ліміту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Умови та правила надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що була встановлена на час укладення із відповідачем договору, оскільки достовірно не підтверджують цих обставин.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою договору, оскільки вони не підписані відповідачем, а також з урахуванням того, що ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, про повідомлення споживача про умови надання банківських послуг та узгодження зі споживачем саме тих умов, які банк вважав узгодженими.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

На підставі викладеного та враховуючи, що ОСОБА_2 неналежним чином виконує зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 3904,16 грн.

Стосовно стягнення суми заборгованості по процентам за користуванням кредитом, суд вважає, що проценти підлягають стягненню лише в межах позовної давності та за базовою ставкою 22,8 % на рік. Оскільки одностороннє підвищення відсоткової ставки позивачем є порушенням вимог ч.2 ст.1056-1 ЦК України, яка передбачає, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до п.5.3. Умов та Правил банк має право проводити зміни Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці по картковому рахунку відповідно до п.4.9. цього договору.

Проте доказів про інформування відповідача про збільшення процентної ставки суду не надано.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами (обов`язків мінімальний щомісячний платіж» та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 06 листопада 2013 року у справі №6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі №6-20цс14, від 12 листопада 2014 року,у справі 6-2104цс16 від 14 грудня 2016 року, а також знайшла відображення у правових висновках по справі №444/95/12 від 28.03.2018 року яка була розглянута Великою Палатою Верховного Суду.

Так, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.

Оскільки, позивач звернувся з позовом до суду 06.12.2017 року, він мав правові підстави вимагати стягнення процентів за користування кредитом за період часу з 06.12.2014 року до 30.04.2016 року (строк дії картки), тобто вимагати сплати процентів на суму заборгованості 3904,16 грн. з розрахунку: 3904,16 грн. (загальна заборгованість за кредитом) х 22,8 (відсотків) : 100 : 360 днів х 511 днів (кількість днів з 06.12.2014 р. до 30.04.2016р.) = 1263 грн. 51 коп.

Таким чином загальний розмір заборгованості за кредитним договором дорівнює 5167 грн. 67 коп., з яких: 3904,16 грн. заборгованість за кредитом, 1263 грн. 51 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Згідно зі ст. ст. 10, 11 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим.

Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

15 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», в преамбулі якого зазначено, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На виконання ч. 6 ст. 14-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» Національний банк України з метою забезпечення реалізації ст. 2 цього Закону листом від 5 листопада 2014 року № 18-112/64483 «Про скасування пені та штрафів за договором кредиту під час АТО» повідомив всі банки про необхідність неухильно дотримуватися вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та про відповідальність керівників банків за їх невиконання.

Також на виконання ч. 5 ст. 14-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2015 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, де у підп. 20 п. 1 зазначено м. Маріуполь Донецької області, де проживає відповідач.

Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» Антитерористичним центром при Службі Безпеки України видано наказ від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07 квітня 2014 року.

Відповідно до довідки відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради №03-07-7871 від 12.12.2017 ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .с24), тобто на території населеного пункту, визначеному у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Враховуючи те, що відповідач є громадянином України, яка зареєстрована та постійно проживає в населеному пункті, де проводилась антитерористична операція, на підставі ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», штрафні санкції за укладеним з ним договором нараховувати заборонено, а тому підстав для задоволення позовних вимог Банку про стягнення з ОСОБА_2 пені в сумі 1500 грн., штрафу в сумі 500, не вбачається, та в задоволенні позову Банку в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанції про сплату судового збору, розмір судових витрат складає 1600 гривень, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору, пропорційну до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 5167,67 грн. х 100% : 77344,60 грн. ціни позову = 6,68%), тобто 6,68% від ціни позову (6,68% х 1600 гривень : 100% = 106,88 грн.), що складає 106,88 грн.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 544, 612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 206, 263-265, 280 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 15 березня 2008 року № б/н у розмірі 5167,67 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 106,88 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ,паспорт НОМЕР_2 , виданий Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 18.11.2005, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: О.Л. Соловйов